НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ КРИТИЧНИХ СТАНАХ У ДІТЕЙ

Кожен лікар-педіатр повинен володіти ґрунтовними знаннями й уміннями, що стосуються надання невідкладної допомоги дитині при критичних станах, тяжких захворюваннях і нещасних випадках. Швидкий розвиток загрозливих для життя станів у дитячому віці обумовлений багатьма чинниками, до яких належать анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму, недосконалість нейрогуморальної регуляції, а часто — несприятливий преморбідний фон.

Перед лікарем-педіатром, який надає першу медичну допомогу, стоять такі завдання: діагностика загрозливого стану, надання невідкладної допомоги і ухвалення рішення про необхідність і місце госпіталізації.

Діагностика зводиться до виявлення патологічних синдромів, оцінки ступеня їх тяжкості, вирішення питання про екстреність лікувально-тактичних заходів. При зборі анамнезу в першу чергу з’ясовують такі питання:

1. Які обставини передували початку захворювання?

2. У чому спочатку виявилося погіршення стану дитини?

3. Скільки часу пройшло з моменту даного погіршення?

Ураховується і наявність обтяжуючих чинників, особливо у дітей раннього віку (перебіг вагітності й пологів, патологія ЦНС, захворювання внутрішніх органів, схильність до алергії). При загрозливому стані відбувається декомпенсація життєво важливих функцій організму дитини або є небезпека її виникнення. При обстеженні дитини виявляють ознаки декомпенсації дихання, кровообігу і ступінь пригнічення ЦНС.

4. Клінічні ознаки декомпенсації і зупинки дихання:

- зміна кольору шкіри (ціаноз шкіри і слизових);

- повна відсутність дихальних рухів або патологічний тип дихання (судомне, поверхневе, глибоке, рідке).

5. Ознаки декомпенсації кровообігу і зупинки серця:

- Передвісники зупинки серця — різке зниження АТ (50–60/40–30 мм рт.ст.), тахікардія або брадикардія, зміна кольору шкіри (блідість, ціаноз, мармуровість).

- Ознаки раптової зупинки серця— відсутність пульсації на периферичних, а потім і на сонних артеріях, блідість шкіри і слизових, відсутність серцевих тонів при аускультації, розширення зіниць.

- Ознаки пригнічення ЦНС.

- Різні ступені порушення свідомості.

- Розширення зіниць і відсутність їх реакції на світло.

- Зниження або підвищення м’язового тонусу.

- Судоми.

- Пониження температури тіла.

Обстеження дитини завершується виявленням провідного патологічного синдрому з метою ухвалення екстрених лікувально-тактичних рішень. Основна мета невідкладної терапії на догоспітальному етапі — надання мінімально достатнього об’єму допомоги, без якого життя хворої дитини залишається під загрозою. Після надання екстреної допомоги подальше лікування хворого може бути продовжене в стаціонарі.

Поиск по сайту: