Діагностика

При підозрі на ЛГМ проводиться обов'язковий клінічний мінімум обстежень (ОКМО). При відсутності даних за РМЗ,РЛ,РСПР, глотки, і гортані вирішується питання про проведення біопсії виявленого збільшеного лімфатичного вузла.

Покази до проведення біопсії лімфатичного вузла:

1. розміри лімфовузла більше 1 см;

2. збільшення декількох груп лімфатичних вузлів;

3. промацування лімфатичних вузлів у вигляді конгломерату;

4. наявність збільшених лімфовузлів, що супроводжуються підвищенням температури тіла;

5. посилання хворого про поступове збільшення лімфовузла.

Найбільш складною проблемою є морфологічна верифікація при ураженні середостіння або абдомінальної групи лімфатичних вузлів. Трепан-біопсія лімфовузлів середостіння здійснюється під УЗД або КТ контролем. Первинне ураження лімфовузлів абдомінальної групи є рідкісним явищем. Частіше це результат генералізації ЛГМ, що вимагає іноді проведення лапаратомії та спленектомії при ураженні селезінки.

Для встановлення поширення пухлинного процесу проводиться УЗД та КТ дослідження, а при болях в кістках – рентгенологічне дослідження їх.

Діагностичний комплекс 111 етапу обстежень передбачає визначення загальних та патофізіологічних критеріїв організму, що сприяє адекватному вибору лікувальної тактики.

Місцеві прояви ЛГМ визначаються локалізацією і розмірами лімфатичних вузлів. В 90% випадків першими уражаються лімфовузли шиї і надключичної ділянок. Ізольоване ураження підпахвинних лімфатичних вузлів зустрічається також рідко. Їх збільшення частіше поєднується із ураженням шийної групи лімфовузлів. Особливістю ураження лімфовузлів є те, що вони не інфільтрують довколишніх тканин, тривалий час зберігають рухомість по відношенню до прилеглих вузлів, безболісніть. Первинне ізольоване ураження лімфатичних вузлів середостіння зустрічається в 20% випадків ЛГМ. Тривалий час симптоматика при цьому є відсутня. Тому ураження середостіння може бути виявлене випадково при проведенні ФГ. Половина цих хворих звертаються до лікаря при появі синдрому здавлення - синдрому верхньої порожнистої вени.

Найбільш частою екстранодальною локалізацією ЛГМ є легенева тканина. Специфічної клінічної картини, яка б дозволяла відрізнити ЛГМ від раку або іншої патології легені немає. Ураження легені при ЛГМ проявляється ознаками інтоксикації, насамперед лихоманкою. Симптоми ураження кісток на початку також не мають вираженої симптоматики. Найчастіше при ЛГМ уражаються тіла нижньогрудного і поперекового відділу хребта, а також кісток тазу. Вираженість больового синдрому при цьому залежить на початку від фізичного навантаження, а пізніше носить постійний характер як результат патологічного перелому.

Поиск по сайту: