Бактеріальний епіглотит

Бактеріальний епіглотит — гостре бактеріальне ураження надгортанника, що швидко призводить до тяжкої обструкції дихальних шляхів.

Етіологія

У більшості випадків (близько 95 %) захворювання викликає H.influenzae типу В. У числі збудників можуть бути стафілокок, стрептокок, пневмокок.

Патогенез

При проникненні інфекції дуже швидко розвивається запалення надгортанника і підтримуючої його черпакувато-підгорлової складки. Надгортанник стає набряклим і гіпер-емованим. Звисаючи і відхиляючись назад, надгортанник закриває вхід у гортань, викликаючи тяжку обструкцію дихальних шляхів. Перекладання дитини в положення лежачи може призвести до асфіксії і зупинки серця.

Клініка

Епіглотит не має сезонної залежності. Захворювання виникає гостро і швидко прогресує. У хворого з’являється біль у горлі, лихоманка, дисфагія, слинотеча і стридор, наростають тахіпное і ціаноз. Дитина перелякана і неспокійна, займає вимушене положення (сидить із нахилом тулуба вперед і витягнутою шиєю, прагнучи відвести надгортанник від голосової щілини). Іноді при огляді горла (і завжди при проведенні прямої ларингоскопії) можна побачити збільшений у розмірах, набряклий, червоного кольору надгортанник. Слід зазначити, що огляд горла повинен проводитися з особливою обережністю через можливість розвитку повної обструкції дихальних шляхів.

Лікування на догоспітальному етапі

Дитина з діагнозом епіглотиту повинна бути терміново госпіталізована у реанімаційне відділення. Методом вибору при ДН ІІІ ступеня повинна бути продовжена оротрахеальна або назотрахеальна інтубація. Лікарям лінійних бригад ШМД до приїзду спеціалізованої бригади (при гострому дефіциті часу і декомпенсації ДН у дитини) необхідно застосовувати конікотомію (крикотиреоїдотомію). Необхідне також встановлення периферичного венозного доступу (флекс-катетер), проведення дезінтоксикаційної інфузійної терапії розчинами кристалоїдів; введення антибіотиків — цефтріаксон у разовій дозі 40–50 мг/кг або амоксиклав — 20–30 мг/кг; перед транспортуванням — одноразове введення кортикостероїдних препаратів (преднізолон) у дозі 3–5 мг/кг; обов’язково потрібно проводити інгаляції зволоженим киснем і з метою седації вводити в/в 20% оксибутират натрію 70–100 мг/кг або 0,5% сибазон у дозі 0,3–0,5 мг/кг.

Астматичний статус

Астматичний статус — це напад бронхіальної астми, що триває понад 2 години, резистентний до застосування b2-агоністів і глюкокортикоїдів.

Поиск по сайту: