Типи дихальної недостатності (ДН)

Дихальна недостатність — це спроба підтримки нормального газового складу крові організмом при порушенні вентиляції (проходженні киснево-повітряної суміші по трахеї та бронхах і елімінації вуглекислоти) або порушенні дифузії кисню і вуглекислоти через альвеоло-капілярну мембрану.

При розвитку гострої дихальної недостатності включаються компенсаторні механізми, одним із провідних є задишка інспіраторного, експіраторного або змішаного характеру за участю відповідної допоміжної мускулатури. Тому виділяють такі типи ДН: вентиляційний, шунто-дифузійний (паренхіматозний), змішаний, а також центральний (при ураженні структур мозку, що відповідають за дихання); периферичний — при порушеннях нервово-м’язової передачі на рівні синапсів; первинний — ураження безпосередньо дихальної системи; вторинний — первинне ураження іншої життєво важливої системи (наприклад серцево-судинної), що призводить потім до гострої ДН.

Виділяють 3 ступені вентиляційної ДН:

І ступінь — РаСО2 45–55 мм рт.ст.;

ІІ ступінь — РаСО2 56–70 мм рт.ст.;

ІІІ ступінь — РаСО2 понад 70 мм рт.ст.

Виділяють 3 ступені шунто-дифузійної (паренхіматозної) ДН:

І ступінь — РаО2 80–65 мм рт.ст.;

ІІ ступінь — РаО2 64–51 мм рт.ст.;

ІІІ ступінь — РаО2 50 мм рт.ст. і нижче.

Клінічні ознаки вентиляційної ДН І ступеня при бронхообструктивному (астматичному) синдромі — задишка експіраторного характеру за участю допоміжної мускулатури (м’язи черевного пресу), помірне тахі-пное (25–50 % від вікової норми), відсутність ціанозу (сатурація крові при проведенні пульсоксиметрії понад 90 %); при крупі або чужорідному тілі дихальних шляхів — помірне тахіпное інспіраторного характеру, відсутність ціанозу. При ДН ІІ ступеня — задишка експіраторного або інспіраторного характеру, може бути змішаного характеру (гострий бронхіоліт) за участю допоміжної мускулатури. Частота дихання підвищується на 50–100 % від вікової норми, з’являється періоральний ціаноз, тахікардія, сатурація крові близько 90 %, але не нижче. При ДН ІІІ ступеня — виражена задишка за участю допоміжної мускулатури — інспіраторного або експіраторного характеру (частота дихання понад 100 % від вікової норми), виражена тахікардія, акроціаноз, сатурація крові (HbО2) при проведенні пульсоксиметрії — менше 90 %.

При паренхіматозній ДН клінічні прояви ДН І, ІІ або ІІІ ступеня такі самі, проте задишка в основному інспіраторного характеру за участю міжреберних м’язів, із роздуванням крил носа. При ІІІ ступені ДН з’являється стогнуче дихання, сатурація крові завжди нижче 90 %. Третій ступінь ДН є абсолютним показанням щодо інтубації трахеї і проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ). При деяких формах вентиляційної ДН (круп), підзв’язковому стенозі гортані, чужорідному тілі дихальних шляхів під час проведення невідкладної допомоги дитині на догоспітальному етапі лікарями лінійних бригад швидкої допомоги одним із основних способів відновлення прохідності дихальних шляхів при розвитку тяжкої ДН є конікотомія (розтин мембрани між щитоподібним і перснеподібним хрящами).

Поиск по сайту: