Пошкодження хребта

Переломи хребта зустрічаються досить часто, особливо – при ДТП і складають до 6-8 % від усіх переломів. Розрізняють такі пошкодження хребта:

- пошкодження зв’язкового апарату (розтягнення та розриви зв'язок);

- пошкодження міжхребцевих дисків;

- підвивих і вивих хребців;

- переломи.

За механізмом виникнення розрізняють пошкодження від прямої або непрямої травми.

Від прямої травми виникають забій, переломи тіл, дужок, остистих та поперечних відростків хребців, переломо-вивихи, вивихи, розриви дисків і зв’язкового апарату хребта.

До пошкоджень від непрямої травми відносять компресійні переломи від надмірного згинання або розгинання, переломи суглобових відростків (при ротації), відривні переломи поперечних, або остистих відростків (при надмірному скороченні м'язів).

Переломи можуть бути поодинокими і множинними, а також комбінованими з пошкодженням інших кісток скелету.

Розрізняють переломи зі зміщенням та без зміщення, без порушення і з порушенням цілісності спинного мозку. Переломи бувають відкритими і закритими.

Клінічна картина пошкоджень хребта без порушення цілісності спинного мозку залежить від локалізації, виду перелому, чи іншої патології. Потрібно зібрати анамнез, вияснити локалізацію болю та механізм отримання травми. При огляді проводять пальпацію хребта і визначають місце найбільш вираженого болю та перевіряють активні і пасивні рухи хребта та кінцівок. При компресійному переломі тіл хребців із зміщенням, в місці перелому виявляють вип’ячування – кіфоз, який при пальпації болючий. Нижче нього виявляється впадина. При переломі остистого відростка спостерігається біль при пальпації по середній лінії. При переломі поперечних відростків біль локалізується на 2-3 см вбік від серединної лінії. Якщо є підозра на перелом грудних або поперекових хребців, то місце перелому можна визначити, проводячи осьове навантаження на хребет (потиснувши на голову). При підозрінні на переломи шийних хребців цей прийом категорично заборонений.

При пошкодженнях хребта з порушенням цілісності спинного мозку до клінічних ознак, що наведені вище, приєднуються неврологічні симптоми, які залежать від висоти пошкодженого сегменту спинного мозку. Пошкодження хребта з руйнуванням III, IV, V шийних сегментів спинного мозку викликає зупинку дихання і смерть. Пошкодження спинного мозку на рівні шийного потовщення викликає тетраплегію і параліч, а на рівні поперекового потовщення – параплегію і параліч нижніх кінцівок. Пошкодження крижових сегментів, в яких закладені центри регуляції сечопуску і дефекації приводять до розладів цих функцій. Крім того, більш чи менш виражене порушення функціонування тазових органів виникає при пошкодження цілісності спинного мозку на будь-якому рівні. При поперечному розриві спинного мозку в перші дні є ознаки порушення іннервації та кровообігу, набряк тіла і кінцівок нижче розриву, виникнення пролежнів в ділянці криж, п’яток, лопаток, ліктів. Виникає затримка сечі, приєднується інфекція, розвивається тяжкий пієлонефрит. Затримка відходження калу і газів спричиняє явища кишкової непрохідності.

При підозрі на пошкодження хребта забороняється згинати шию, поперек, піднімати потерпілого за руки й ноги, ставити на ноги. Не менше, ніж троє осіб переносять потерпілого на ноші з дерев’яним щитом, або дошку, підтримуючи голову, спину, таз і нижні кінцівки. Транспортують на спині або на животі (при відкритих переломах). При переломі шийних хребців можна укласти потерпілого на звичайній ноші і іммобілізувати голову по боках згорнутою одежею або пращеподібною пов’язкою, провівши її за підборіддя, фіксувати до ручок нош. При наявності ран слід накласти пов’язки, ввести знеболювальні середники.

Лікування переломів хребта проводять в спеціалізованих відділеннях патології хребта, травматологічних чи нейрохірургічних відділеннях, де, при пошкодженні спинного мозку, хворих оперують. Компресійні переломи хребців без пошкодження лікують консервативно методом витяжіння. Хворі з пошкодженням хребта вимагають ретельного догляду з метою попередження виникнення пролежнів.

Поиск по сайту: