 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ЗАКРИТІ УШКОДЖЕННЯ М’ЯКИХ ТКАНИН
|
Читайте также: |
Травматизм (грец. trauma, traumatos, рана, ушкодження) – сукупність травм, які виникли в певній групі населення за обмежений відрізок часу і пов’язані з різними видами діяльності людини. В залежності від умов і місця, де сталось ушкодження розрізняють травматизм: промисловий (виробничий), сільськогосподарський, транспортний, спортивний, побутовий, військовий та дитячий.
Такий розподіл дозволяє визначити групу людей, виявити причину та умови в яких він виник, намітити і провести профілактичні заходи.
Ушкодженням, або травмою називають раптову, одномоментну дію на організм людини зовнішнього чинника (механічного, термічного, хімічного, радіаційного та іншого), який викликає в органах і тканинах анатомічні і фізіологічні зміни, що супроводжуються місцевою і загальною реакцією організму.
В усьому світі травма вважається пріоритетною проблемою охорони здоров’я. Смертність від травми стоїть на третьому місці серед інших причин смертності. Це не тільки медична, але й соціальна проблема, оскільки гинуть, як правило, люди працездатного віку.
На першому місці в структурі травматизму є дорожньо-транспортні пригоди, при яких, в більшості випадків, зустрічаються масивні політравми, які часто супроводжуються внутрішніми крововиливами. При цьому важливо, який орган пошкоджено, якого калібру пошкоджені судини, наскільки швидко і якісно надана перша медична допомога та доставлено хворого в спеціалізоване відділення.
Вважається, що втрата крові до 700 мл не впливає на загальний стан потерпілого та гемодинамічні показники. В більшості випадків такий стан триває до однієї години після отримання травми і початку кровотечі. Тому цей час називають «золотою годиною».
Виходячи з цього, завданням першої долікарської та лікарської допомоги на місці дорожньо-транспортної пригоди та при транспортуванні, є забезпечення всіх заходів для стабілізації гемодинаміки і продовження часу «золотої години» за рахунок централізації кровообігу (зменшення циркуляції крові на периферії організму для перерозподілу її до життєво-важливих органів (серця, легень, мозку)). Це досягається введенням великої кількості кровозамінників, шляхом бинтування кінцівок або застосування протишокового костюму типу «Каштан» (Росія), який стискуючи дрібні судини, при збереженому магістральному кровоточу забезпечує перехід 1,5-2 літрів власної крові до життєво важливих органів: серця, легень, нирок, головного мозку.
Це дозволяє при геморагічному шоку знизити смертність з 77 до 26 %. Однак, не менш важливим є час надання допомоги з моменту доставки хворого в стаціонар до проведення оперативного втручання та кінцевої зупинки кровотечі. Найбільш оптимальним часом є півгодини, тому цей проміжок часу називають «платиновою півгодиною».
Таким чином, якщо при політравмі з внутрішньою кровотечею кваліфікована допомога буде надана в межах 90 хвилин, ймовірність виживання потерпілого є високою. Однак, віддаленість лікувальних закладів, відсутність зв’язку, невміння надати грамотну допомогу на місці пригоди, складність діагностики значно знижує відсоток виживання потерпілих.
Розрізняють такі види травм:
I. Залежно від умов, що спричинили травму:
- травми невиробничого характеру: транспортні (залізничні, автомобільні, трамвайні, тощо); вуличні (при пішоходному русі); побутові; спортивні.
- травми виробничого характеру (промислові, сільськогосподарські).
- травми навмисні (військові, пов’язані з самогубством).
II. За характером пошкоджувального чинника: механічні, термічні, хімічні, операційні, променеві та інші.
III. За характером пошкодження:
- закриті (без пошкодження шкіри та слизових оболонок): забій (contusio), розтягування (distorsio), розрив (ruptura), вивихи (luxatio), переломи кісток (fractura);
- відкриті (з пошкодженням шкіри та слизових оболонок): рани (vulnus);
- проникаючі в порожнини (з пошкодженням очеревини, плеври, синовіальної оболонки, тощо);
- непроникаючі в порожнини (без пошкодження бар’єрних оболонок);
- поодинокі (пошкодження тільки одного органу, однієї ділянки);
- множинні (пошкодження декількох ділянок органу);
- поєднані, політравми (ушкодження декількох органів);
- комбіновані (поєднання механічних ушкоджень з радіаційними, хімічними та іншими.
IV. За місцем прикладання травмувальної сили: прямі (патологічні зміни виникають на місці прикладання сили) та непрямі (ушкодження виникають в ділянці віддаленій від зони прикладання сили).
V. За часом дії: гострі (виникають зразу після одномоментної дії травмувального чинника) та хронічні (виникають внаслідок тривалої, або багаторазової дії травмувального чинника (бурсити, епікондиліти та ін.).
Будь-яка травма супроводжується як місцевими, так і загальними змінами в організмі. До місцевих проявів належить болючість, зміна форми, кольору, цілісності слизових та шкірних покривів, порушення функції ушкодженого органу. До загальної реакції організму слід віднести запаморочення, колапс, шок.
Тяжкість пошкодження залежить від багатьох причин:
- фізичної характеристики травмувального чинника (форма, консистенція);
- анатомо-фізіологічних особливостей травмованих тканин і органів;
- патологічного стану тканин і органів в момент травми;
- умов в яких знаходиться травмований.
Забій
Це ушкодження тканин та органів без порушення цілісності шкіри і слизових оболонок, внаслідок швидкої і короткочасної дії травмувального фактора. Діагноз забій може бути виставлений тільки після виключення тяжких ушкоджень (переломи кісток, розриви внутрішніх органів та інше).
Паталогоанатомічні зміни при забої залежать від місця ушкодження, загального стану, віку хворого та інших обставин. При цьому настає травматичний набряк тканин, крововиливи, або гематоми (як правило, при забої м’язів).
Хворий відмічає біль різної інтенсивності, припухлість, крововилив і порушення функції. Біль в момент травми є різким, інтенсивним і залежить від локалізації забою. Часто біль спочатку зменшується, а через 1-2 години посилюється, що пов’язане зростанням травматичного набряку. Найбільш сильний біль є при травмі окістя, кісток гомілки, статевих органів, великих нервових стовбурів.
Припухлість настає внаслідок просякання тканин кров’ю, лімфою, серозною рідиною, ексудатом, за рахунок асептичного запалення. Її величина залежить від місця забою та щільності підшкірної жирової клітковини.
Крововиливи при поверхневих забоях з’являються вже в перші хвилини, або години після травми, мають червоне забарвлення. На 5-6 добу колір змінюється до синювато-багряного, що спричинено переходом оксигемоглобіну у відновлений гемоглобін. На 10-12 добу крововилив набуває зеленого кольору, (відновлений гемоглобін перетворюється у вердогемохромоген), а пізніше – жовтого (утворюється білівердин, а потім – білірубін).
Функція органу при невеликих забоях не страждає. Виражене порушення функції наступає при масивних крововиливах в м’язи, суглоби та інше.
Лікування забою передбачає знеболення (хлоретилом), в перші 2-3 дні – іммобілізацію травмованої ділянки, накладання міхура, пакету з льодом, стискуючої пов’язки, при необхідності – знеболювальні.
При великих гематомах і гемартрозах проводять пункцію з наступним накладанням стискуючої пов’язки. З 2-3 дня призначають теплові та електропроцедури, спрямовані на розсмоктування крововиливів: компреси, ванночки, УВЧ, елетрофорез з йодидом калію, лідазою, хімотрипсином, з 12 дня – лікувальна фізкультура.
Поиск по сайту: