Порушення настрою

Емоції не відділенні від усієї психічної діяльності людини – її мислення, свідомості, переконань, світогляду. Формування емоцій різного рівня складності відбувається внаслідок розвитку певних форм зв’язку з навколишнім середовищем. Так, розрізняють два види емоцій: найпростіші, пов’язані з безумовними рефлексами, і власне почуття, спричинені тимчасовими зв’язками.

Емоції – це почуття людини, переживання нею ставлення до об’єктивної дійсності і до самої себе. Радість і сум, любов і ненависть, страх і гнів, задоволення і смуток – усе це приклади різних емоції.

Сукупність емоцій утворює загальний почуттєвий фон, відносно стабільний емоційний стан, який називається настроєм. В одних людей настрій стабільний, в інших – мінливий. Особливо виражена емоційна лабільність при деяких формах психічних захворювань.

Під афектом розуміють короткочасну емоційну реакцію, яка перебігає швидко і бурхливо (наприклад, гнів, жах, лють, страх). Стан афекту буває і у здорових людей під впливом стресових ситуацій. Під патологічним афектом розуміють такий вибух почуттів, який відбувається при порушенні свідомості і часто веде до агресивно-руйнівних дій.

Розрізняють наступні типи настрою:

Ейфорія (гіпертимія) – це хворобливо піднесений настрій, який виникає без будь-якої причини і характеризується станом блаженства, задоволення. Все навколишнє хворий сприймає як щось чудесне. Як правило, ейфорійні хворі схильні до переоцінки свого здоров’я і можливостей.

Депресія (гіпотимія) характеризується пригніченим настроєм. Вона часто супроводжується почуттям туги, тривоги, страху. Виражена депресія зумовлює появу думок про самогубство.

Ці два контрастно-протилежних синдроми визначають клінічну картину синдромів порушення емоцій, які трапляються найчастіше – маніакального і депресивного.

Маніакальний синдром містить три основних симптоми – підвищений настрій, прискорення мислення, рухову розгальмованість. Маніакальним хворим притаманна переоцінка своїх можливостей. Прагнення до діяльності у них надмірне, а сама діяльність часом надто метушлива. Вони сплять мало, не відчувають дефіциту сну.

Депресивний синдром також характеризується тріадою симптомів – пригніченим настроєм, сповільненим мисленням, руховою загальмованістю. Нерідко хворі висловлюють маячні ідеї самозвинувачення, самоприниження. У всіх бідах, що трапляються навкруги, такі хворі звинувачують себе, підкреслюючи свою нікчемність. При глибоких депресіях може спостерігатись рухове заціпеніння (ступор). Однак бувають депресії з руховими збудженнями.

Інший розлад настрою – дисфорія. Це тужливо-злобний настрій, що виникає, як правило, без зовнішньої причини. Характерні почуття незадоволення собою і оточуючими, дратівливість. У стані дисфорії хворі здатні на агресивні вчинки, нерідко мстять за дуже давні, вже всіма забуті вчинки інших. Дисфорія часто спостерігається при епілепсії і при деяких формах психопатії.

Апатія – одна з основних ознак психічного захворювання шизофренії. Наростання емоційного отупіння, апатії при шизофренії наступає поступово. Втрачаються емоційні зв’язки з сім’єю, роботою, суспільством. З’являється типова емоційна нерухомість.

Слабодухість – симптом вираженої емоційної лабільності, нетримання емоцій. На звичайні запитання хворий починає нестримно плакати. Слабодухість спостерігається при судинних ураженнях головного мозку і астенії (стан нервового виснаження).

Страх – симптом, який дуже часто спостерігається при психічних захворюваннях. Він звичайно супроводжується блідістю, тремтінням тіла, холодним липким потом, швидким диханням, покликами на сечопуск дефекацію. Іноді у стані страху хворий втрачає рухливість, впадає в ступор, іноді страх супроводжується метушливо-руховим збудженням. При цьому на обличчі з’являється вираз жаху. У такому стані хворі бувають небезпечними для оточуючих і для себе, їхні вчинки не завжди можна передбачити.

Поиск по сайту: