Основні принципи антисептики

Антисептика – комплекс заходів і засобів, спрямованих на знищення мікроорганізмів в рані, патологічному утворенні, або в організмі в цілому.

Розрізняють фізичну, механічну, хімічну і біологічну антисептику.

Фізичну антисептику складають фізичні методи, які створюють в рані несприятливі умови для розвитку бактерій і зменшують всмоктування токсинів і продуктів розпаду тканин.

Тампони з марлі, дренажі з гуми, скла, пластмаси забезпечують відтік ранового вмісту і сприяють очищенню ран від інфікованих виділень (мікробів, токсинів і продуктів розпаду тканин). Гігроскопічні властивості марлі посилюються при змочуванні її 10 % розчином натрію хлориду. Використовується також відкритий метод лікування ран – без накладання пов’язки, що сприяє підсушуванню рани і створенню несприятливих умов для розвитку мікроорганізмів. До фізичної антисептики відноситься також використання ультрафіолетових променів, ультразвуку, променів лазера, діадинамічних струмів (струми Бернара) і електрофорезу різних антисептичних засобів.

Механічна антисептика – комплекс механічних заходів, спрямованих на знищення інфекції в рані або створення несприятливих умов для її розвитку. В основі механічної антисептики лежать прийоми видалення з ран некротизованих і нежиттєздатних тканин та чужорідних тіл, які є основним поживним середовищем для мікроорганізмів.

При цьому можна виконати операцію, яка носить назву первинної хірургічної обробки рани. Метою цього оперативного втручання є запобігання розвитку інфекції в рані і досягнення її загоєння первинним натягом. Суть операції ґрунтується на мікробіологічних дослідженнях, започаткованих в 1899 році П.Фрідріхом. Він встановив, що патогенна мікрофлора, яка потрапила в рану, впродовж 6 годин зосереджена на її поверхні і не розмножується. Тільки після закінчення вказаного часу мікроби починають розмножуватись і проникати в тканини. На основі цих дослідів вчені дійшли висновку, що розвиткові мікрофлори в рані можна запобігти, якщо висікати її краї та дно у межах здорових тканин у перші 6 годин з моменту поранення. Первинна хірургічна обробка рани, яка проводиться через 24 години з моменту поранення називається пізньою.

Сучасна первинна хірургічна обробка рани складається з наступних елементів:

- дезінфекції операційного поля у радіусі до 10 см навколо рани;

- знеболення (загальне чи місцеве) залежно від рани та стану потерпілого;

- розсікання рани впродовж її довгої осі до дна (при необхідності);

- ревізія порожнини рани шляхом її огляду;

- видалення з рани сторонніх тіл (скалок металу, дерева, одягу, камінців, землі тощо);

- висікання пошкоджених країв рани і дна в межах здорових тканин, відступивши при цьому від ранових країв на 0,5-1,5 см (залежно від локалізації рани і анатомо-фізіологічних особливостей пошкодженої ділянки – розміщення життєво важливих судин, нервів, органів);

- коли повне видалення дна рани або її країв виконати неможливо, видаляють лише найбільш уражені тканини в анатомічно можливих межах;

- проведення гемостазу в рані і накладання швів.

Хімічна антисептика –це використання різних хімічних речовин, які мають бактерицидну або бактеріостатичну дію на мікроорганізми. В основі механізму дії хімічних антисептиків лежать процеси окислення, адсорбції, згортання білків, дегідратації. Внаслідок цих реакцій наступає загибель бактерій (бактерицидна дія) або затримується їхній розвиток і розмноження (бактеріостатична дія).

Хімічні антисептики поділяються на кілька груп.

Група галоїдів:

- хлорамін Б (Chloraminum) – білий або жовтуватий кристалічний порошок, який містить 25-29 % активного хлору. Має антисептичну і дезодоруючу дію. В хірургії використовують 0,5 % розчин для дезінфекції рук, 0,2-0,5 % розчин для промивання ран і 2 % розчин для дезінфекції неметалічних інструментів;

- хлорацид (Chloracidum) – білий кристалічний порошок, розчиняється у воді, спирті. У вигляді 0,5 % розчину застосовується для обробки рук хірурга, стерилізації катетерів, дренажів, промивання гнійних порожнин, лікування інфікованих ран;

- хлоргексидину гідрохлорид (Chlorhexidinum) -випускають у вигляді 20 % водного розчину у флаконах по 500 мл. Є ефективним засобом проти грам-позитивних і грам-негативних мікробів, стимулює фагоцитарну дію стосовно грибків. 0,5 % спиртовий розчин широко застосовується для обробки рук хірурга, операційного поля, стерилізації хірургічного інструментарію. Водний розчин хлоргексидину використовують при гнійно-септичних процесах для промивання ран, порожнин, сечового міхура та ін.

- спиртовий розчин йоду (Solutio Jodi spirituosa) – широко застосовується для дезінфекції шкіри операційного поля, країв рани, рук хірурга. Крім бактерицидної і бактеріостатичної дії має припікальні і дубильні властивості. Дублення шкіри ущільнює її і закриває багаті на мікрофлору вивідні протоки сальних і потових залоз.

- йодонат (Jodonati) – водний розчин суміші натрію алкілсульфатів з йодом. 1 % розчин препарату, розведений в 3 рази дистильованою водою, є ефективним засобом для обробки операційного поля.

- йодинол (Jodinoli) – водний розчин 0,1 % розчину йоду, 0,3 % розчину калію йодиду і 0,9 % полівінілового спирту. Йодинол використовують для лікування термічних і хімічних опіків, гнійних ран, ангін.

- йоддицерин (Jododicerinum) – новий препарат, який має виражену фунгіцидну, протимікробну і противірусну дію. Препарат у вигляді розчину застосовується при лікуванні гнійних ран, трофічних виразок, нориць. Препарат застосовують місцево на тампонах і турундах, у вигляді промивань, зрошень.

- бетадин (полівінілпіролідону йодид) (Betadinum) – випускається у вигляді розчину, мазі і мила. Широко застосовується для знешкодження бактерій в рані у чистому вигляді або у вигляді 10 % розчину. 1 % розчин бетадину також використовується для промивання черевної порожнини під час операції.

Окислювачі:

- пероксид водню (Hydrogenii peroxydati diluta) – 3 % розчин перекису водню у воді. Це безколірна рідина, при її розкладанні звільнюється кисень, який в момент виділення володіє сильними окислювальними властивостями і створює несприятливі умови для розвитку анаеробних і гнилісних мікро­орга­нізмів;

- калію перманганат (Kalii hypermanganicum) – порошок червоно-фіолетового кольору, легкорозчинний у воді. Використовують водні розчини: 0,1-0,05 % - для промивання ран; 0,01-0,1 % - для полоскання порожнини рота і горла; 0,02-0,1 % - для спринцювань; 2-5 % - для змазувань виразкових та опікових поверхонь. При взаємодії з органічними речовинами калію перманганат виділяє кисень, який є активним окислювачем.

Солі важких металів:

- ртуті дихлорид (Hydrargyri dichloridum) – білий кристалічний порошок, добре розчиняється у воді. Сулема – сильна отрута, тому її розчини зафарбовують у синій або рожевий колір і помічають особливою етикеткою. Розчини сулеми 1:1000 і 1:2000 володіють високим бактерицидним ефектом, який у розчинах, багатих білками (ексудат, кров, виділення з рани) різко зменшується, внаслідок з’єднання препарату з протеїнами і утворення альбумінатів. Сулему використовують для стерилізації шовку, дезінфекції рукавичок і предметів догляду за хворими;

- ртуть ціаниста оксидна (Hydrargyri oxycianidum) – сильний антисептичний засіб. У концентрації 1:1000 застосовують для стерилізації інструментів з оптичними системами. Розчини в концентрації 1:2000-1:10000 використовують в урологічній практиці для промивання сечового міхура, в практиці офтальмолога – при бленореї, гонореї, кон’юнктивітах та ін.;

- срібла нітрат (Argenti nitras) – прозорі кристали без запаху, добре розчиняються у спирті, воді. 1-2 % розчини мають в’яжучу і протизапальну дію, 5-10 % розчини – припікальну дію. Використовують для лікування виразок, тріщин, припікання надлишкових грануляцій.

Спирти:

- спирт етиловий або винний (Spiriti aethylica) – використовуються 70-96 % розчини як чистого, так і денатурованого спирту. 70 % спирт має дезінфікуючі властивості, а 96 % - дубильні. Широко використовується для дезінфекції шкіри рук хірурга, зберігання стерильного шовку, дезінфекції інструментів.

Альдегіди:

- формалін (Formalinum) – водний розчин, який містить 36,5-37,5 % формальдегіду. Є сильною отрутою. 0,5 % розчин застосовують для дезінфекції інструментів. Входить до складу трійного розчину (формалін – 20 г, карболова кислота – 10 г, карбонат натрію – 30 г на 1000 мл дистильованої води). В парах формаліну стерилізують інструменти з оптичними системами.

Барвники:

- метиленовий синій (Methylenum coeruleum) – темно-зелений порошок, який погано розчиняється у воді, спирті. Використовують у вигляді 1-3 % спиртового розчину при опіках, гнійних захворюваннях шкіри;

- діамантовий зелений (Viride nitens) – застосовують 0,1-0,2 % спиртовий розчин при гнійничкових захворюваннях шкіри. Входить до складу рідини М.В.Новікова, яку використовують для обробки мікротравм, висипань на шкірі;

- ріванол (Aethacridini lactas) – кристалічний порошок жовтого кольору, має протимікробну, антикокову дію, особливо проти стрептококу, малотоксичний, не подразнює тканин. Використовують для обробки і лікування ран, промивання плевральної і черевної порожнин у концентраціях 0,05 % (1:2000), 0,1 % (1:1000), 0,2 % (1:5000).

Феноли:

- фенол або карболова кислота (Acidi carbolici) – використовують 2-3 % розчин для дезінфекції інструментів, рукавичок, дренажів. При застосуванні розчинів високих концентрацій може виникнути опік шкіри або слизових оболонок.

Детергенти:

- церигель (Cerygelum) – безколірна в’язка рідина із запахом спирту. Відно­сить­ся до групи катіонних детергентів і має велику поверхневу активність. При нанесенні на шкіру утворює плівку, застосовується як антибактеріальний, антисептичний препарат для обробки рук;

- етоній (Aethonium) – білий кристалічний порошок, добре розчиняється у воді і спирті. Ефективний відносно стрептококів, стафілококів та інших мікроорганізмів. Викликає також місцеву знеболювальну дію, стимулює загоєння ран. Застосовують у вигляді 0,02-1 % розчинів;

- діоксидин (Dioxidinum) – зелено-жовтий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак. Добре розчиняється у воді, має широкий антимікробний спектр дії. До нього чутливі як аеробні, так і анаеробні мікроорганізми. Для зовнішнього застосування випускають у формі 1 % та 0,5 % водного розчинів, для довенного застосування – 0,1 % розчин;

- дімексид або диметилсульфоноксид (Dimexidum) – прозора рідина із специфічним запахом, добре розводиться водою або спиртом. Препарат має виражену бактерицидну, протизапальну, знеболювальну дію, підвищує чутливість мікрофлори до антибіотиків. Для зовнішнього застосування використовують 10-30 % розчини.

Біологічна антисептика об’єднує групу препаратів, які діють безпосередньо на мікробну клітину або її токсини, а також групу речовин, які діють на макроорганізм. До речовин першої групи відносять антибіотики, сироватки, сульфаніламідні препарати, протеолітичні ферменти, фітонциди, похідні нітрофурану. До речовин другої групи відносять вакцини, анатоксини, кров, плазму, імуноглобуліни, які діють на організм людини шляхом посилення його імунітету, захисних і специфічних властивостей.

Сучасною фармацевтичною промисловістю випускають переважно синтетичні та напівсинтетичні антибіотики. Кожний антибіотик є специфічним для певної групи мікроорганізмів. Крім антибіотиків, які діють на невеликі групи мікроорганізмів, виділяють антибіотики широкого спектру дії. Антибіотики виявляють бактеріостатичну дію, тобто гальмують розвиток і розмноження бактеріальних клітин, а також бактерицидну дію – припиняють їх життєдіяльність.

Розрізняють наступні групи антибіотиків:

- Пеніциліни. Бензилпеніцилін (Penicillinum) – мають широкий спектр дії відносно різних мікроорганізмів. До цієї групи відносять також синтетичні пеніциліни (ампіцилін, оксацилін, метацилін, ампіокс). Пеніциліни швидко всмоктуються і виводяться з організму, в зв’язку з чим його вводять кожні 4-6 годин. Пеніцилін розводять на 0,9 % розчині натрію хлориду або 0,25-0,5 % новокаїну і вводять домя’зово по 1 млн ОД, а синтетичні пеніциліни – по 1 г 4 рази на добу.

- Стрептоміцини. Стрептоміцин (Streptomycinum) – має виражену дію на різну мікрофлору, особливо на мікобактерію туберкульозу.Вводять дом’язово в дозі 500000-1000000 ОД двічі на добу.

- Тетрацикліни. Тетрациклін (Tetracyclinum) – застосовують при опіках, різних гнійних ускладненнях. Призначають у вигляді таблеток по 0,1-0,5 г 4-6 разів на добу. Максимальна добова доза складає 2 г. Місцево може застосовуватися у вигляді 1-2 % мазі.

- Аміноглікозиди. Гентаміцину сульфат (Gentamуcіni sulfas) має бактерицидну дію відносно багатьох грам-позитивних і грам негативних мікроорганізмів, в тому числі – протея, кишкової палички. Резистентність розвивається повільно. Препарат швидко всмоктується. Має ото-, нефро- та гепатотоксичну побічну дію. Випускається у флаконах і ампулах по 80 та 40 мг. До цієї групи також відноситься новий сучасний препарат клацид (кларитроміцин).

- Макроліди. Еритроміцин (Erythromycinum) за спектром дії близький до пеніцилінів, у своїй структурі має лактонне кільце. Приймається у вигляді таблеток по 0,1 г, 0,25 г (10000-25000 ОД) кожні 4-6 годин. Добова доза – 2 г.

- Левоміцетини. Левоміцетин (Laevomycetinum) – синтетичний препарат широкого спектру дії. Призначають у таблетках за 20-30 хвилин до їди 3-4 рази на добу по 0,25 або 0,5 г; в капсулах – по 0,1 г, 0,25 г, 0,5 г. Для довенного введення застосовують 1 % розчин (левоміцетину сукцинат) – 0,25 г або 0,5 г розчиняють відповідно в 25 або 50 мл води для ін’єкцій. Також можна вводити крапельно з 5 % розчином глюкози, 0,9 % розчином натрію хлориду.

- Ріфампіцини. Ріфампіцин (Rifampicinum) має виражену антибактеріальну дію, включаючи штами, стійкі до інших антибіотиків. Активний також відносно туберкульозної палички. У великих концентраціях діє на кишкову паличку. Призначають для дом’язового та довенного введень в дозі 0,5-1,5 г двічі на добу.

- Цефалоспорини. Цефазолін (Cefasolinum) - в основі структури цих антибіотиків є 7-аміноцефалоспоринова кислота. Мають широкий спектр антибактеріальної дії. На сьогоднішній час випускаються і широко застосовуються в клінічній практиці цефалоспорини І, ІІ, ІІІ і ІУ покоління (цефуроксим, цефо­таксим, цефоперозон, цефтріаксон та ін.). Цефазолінвипускається у вигляді солі натрію. Препарат вводять в дозі 0,5-1,0 г дом’язово або довенно, розвівши попередньо в ізотонічному розчині натрію хлориду.

- ß-лактамні антибіотики. Тієнам (Thienam)– антибіотик нового покоління з широким спектром дії до грампозитивних і грамнегативних патогенних мікроорганізмів, аеробних та анаеробних, стійких до дії інших антибіотиків. Препарат випускають у двох формах: для до­м’я­зо­вого і довенного введень, флакони містять по 500 і по 750 мг препарату. Призначають по 2-3 г на добу.

- Фторхінолони. Основні представники – абактал і цифран. Розчини жовтого кольору, мають широкий спектр антимікробної дії, дуже активні відносно грамнегативних аеробних бактерій та стафілококів, включаючи метициліностійкі штами. Випускають в ампулах по 5 мл, де міститься 400 мг препарату, вводять довенно двічі на добу, розводячи у 250 мл 5 % розчину глюкози.

Правила антибіотикотерапії:

- наявність точних показань до антибіотикотерапії;

- правильний вибір дози та курсу антибіотикотерапії;

- спочатку призначають антибіотик широкого спектру дії, після визначення антибіотикограми - антибіотик, до якого чутлива мікрофлора;

- врахування синергізму та антагонізму при призначенні кількох антибіотиків;

- проведення проби на чутливість до антибіотика;

- при тривалому курсі антибіотикотерапії потрібно призначати протигрибкові препарати.

Перед введенням антибіотиків слід провести проби на чутливість. Шкірна проба проводиться за допомогою скарифікації на внутрішній поверхні передпліччя. Після обробки 70 % етиловим спиртом наносять одну краплю досліджуваного препарату, розведеного 0,9 % розчином натрію хлориду (1ОД на 1 мл). При появі через 30 хвилин гіперемії, набряку і висипу проба вважається позитивною. Під’язикова проба – хворому на маленькій кульці дають ¼-¹/₃ дози досліджуваного медикаменту під язик. При позитивній пробі через 10-20 хвилин спостерігають набряк вуздечки язика, слизової оболонки рота, губ.

Сульфаніламідні препарати - це велика група сполук з вираженою антибактеріальною бактеріостатичною дією, в основі якої є порушення обміну фолієвої кислоти в бактеріальній клітині:

- стрептоцид (Streptocidum) -білий кристалічний порошок, погано розчиняється у воді. Використовують для лікування стрептококової, менінго­коко­вої, гонококової та інших інфекцій. Приймають всередину по 0,5-1,0 г 4-6 разів на добу;

- сульфадимезин (Sulfadimezinum) -більш активний, ніж стрептоцид. Застосовують при запальних захворюваннях стафілококової етіології. Призначають по 0,5-1,0 г через 4-6 годин;

- етазол (Aethazolum) -білий з жовтуватим відтінком порошок, практично не розчиняється у воді та спирті. Має виражену дію на стрептококи, пневмококи, менінгококи, гонококи, кишкову паличку патогенні анаеробні мікроорганізми. Призначають по 1,0 г 4-6 разів на добу;

- бактрим (Baktrium) -комбінований препарат, що складається з двох діючих речовин: сульфометоксазол і триметоприм. Призначається по 2 таблетки 2 рази на добу. Препарат швидко всмоктується, максимальна його концентрація його утримується протягом 7 годин;

- метрогіл або метроджил (Merogylum) -протипротозойний препарат з широкою антимікробною активністю. Застосовують у вигляді довенних введень по 100 мл 3 рази на добу;

- фурацилін (Furacillinum) -похідний нітрофурану, володіє високою бактерицидною активністю, діє на стафілококи, анаеробні мікроорганізми, кишкову паличку. Використовується в розчині 1:5000 місцево для промивання ран, плевральної і черевної порожнини, суглобу;

- фурагін (Furaginum) -застосовується при важких інфекціях. При пероральному застосуванні добова доза – 0,3-0,5 г, при довенному – 300-500 мл 0,1 % розчину.

Основними представниками протеолітичних ферментів є: трипсин, хемотрипсин, панкреатична рибонуклеаза, колагеназа, еластолітин, терилітин, вобензим, флогензим, іруксол. В основі дії цих препаратів лежить лізис нежиттєздатних тканин, що сприяє швидкому очищенню ран, а клітини мікроорганізмів стають більш чутливими до дії антибіотиків.

Фітонциди містять рослинні біологічно-активні речовини, які мають виражену протимікробну дію (бактерицидну і бактеріостатичну). Їх виготовляють з листя евкаліпту, звіробою та інших рослин. Широке застосування отримали такі препарати як хлорофіліпт, новоіманін, ектерицид, настойка календули, настойка часнику. Їх використовують, в основному, для лікування гнійних ран, промивання порожнин, а також для інгаляцій при захворюваннях дихальних шляхів.

Для успішного лікування хірургічної інфекції необхідно використовувати кілька видів антисептиків, а інколи – і весь арсенал цих препаратів. Тому виділяють змішану антисептику.

В залежності від методу використання антисептичних засобів виділяють: поверхневу антисептику (присипки, мазі, аплікації) та глибоку антисептику (обколювання, блокади). Розрізняють також місцеву антисептику, коли препарат діє в місці введення та загальну антисептику, коли місце введення віддалене від джерела інфекції, а препарати попадають в джерело разом з током крові і лімфи.

Поиск по сайту: