Токсикози вагітних

Токсикози (гестози) вагітних – це захворювання, які виникають під час вагітності і, як правило закінчуються після її закінчення. Токсикози умовно поділяють на токсикози першої половини вагітності – ранні, та другої половини – пізні.

Блювота вагітних. Проявляється нудотою, зниженням апетиту, зміною смакових і нюхових відчуттів. Легка форма блювоти переважно не викликає погіршення загального стану вагітної. При середній тяжкості, коли блювота повторюється 10-12 разів в добу, відмічається загальна слабкість, зменшення маси тіла, зниження діурезу, втрату апетиту. Надмірна блювота – тяжке захворювання, блювота повторюється 20 разів і більше в добу, швидко настає виснаження, втрата сил, прогресує зниження маси тіла, знижується артеріальний тиск, субфебрильна температура тіла, жінка стає апатичною, подразливою.

Лікування блювоти вагітних є стаціонарним, комплексним, з забезпеченням лікувально-оздоровчого режиму. Іноді достатньо лише створення фізичного та емоційного спокою в умовах стаціонару. Для регуляції порушених взаємовідношень між корою головного мозку і підкірковими структурами використовують препарати брому і кофеїн (щоденно вводять довенно 10 мл 10 % розчину броміду натрію з 300 мг вітаміну С на 40 % розчині глюкози і підшкірно – 1 мл 10 % розчину кофеїну 1-2 рази в день). Одночасно необхідно забезпечити вагітній умови для тривалого і спокійного сну. Використовують також електросон, кисневу терапію, комплексну вітамінотерапію (А, В₁, В₆, В₁₂, С, D).

Слинотеча спостерігається при блювоті вагітних, однак може бути самостійним захворюванням. Добова втрата слини може складати 1 літру і більше. При вираженій слинотечі порушується психіка і сон хворої, знижується апетит і маса тіла, іноді відмічається мацерація шкіри і слизових оболонок, виникають ознаки зневоднення.

Лікування включає в себе полоскання порожнини рота настойкою шалфею, ромашки, 1 % розчином ментолу. Сприятливий ефект має використання 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату підшкірно двічі в добу. Для попередження мацерації шкіру обличчя змащують вазеліном, цинковою маззю, пастою Лассара.

Дерматози – це захворювання шкіри, які виникають під час вагітності і зникають після її закінчення. Найбільш частим дерматозом є сверблячка. Вона може з’являтись і на початку, і в кінці вагітності, обмежуватись тільки областю піхви чи поширюватись по всьому тілу. Сверблячка часто буває виснажливою, викликає безсоння, дратівливість чи депресію. Жінкам призначають засоби, які регулюють функцію нервової системи, знижують сенсибілізацію організму (броміди, антигістамінні, препарати заліза, вітамінотерапія).

Водянка вагітних характеризується набряками, від’ємним діурезом, швидким зростанням маси тіла. Спочатку з’являється пастозність, потім набряки стоп і гомілок. При подальшому перебігу набряки поширюються на статеві органи, тулуб, верхні кінцівки, обличчя. Збільшення маси тіла більше 300-400 г за добу вказує на приховані набряки. Загальний стан жінки при водянці практично не порушується. Лише при масивних набряках хворі скаржаться на відчуття тяжкості, задишку, втому. Зміни зі сторони внутрішніх органів не виявляються.

Слід обмежити вживанням рідини до 700-800 мл і солі до 3-5 г в добу. При значних набряках необхідний стаціонарний режим, суворе обмеження прийому рідини до 300-400 мл на добу, розвантажувальні дні 1 раз на тиждень – сир з цукром, яблука, вітаміни. Довенно вводять 20-30 мл 40 % розчину глюкози. При виражених набряках призначають гіпотіазид в поєднанні з препаратами калію (панангін, аспаркам). Про добрі результати лікування свідчать зміни добового діурезу, зменшення маси тіла та набряків.

Нефропатія вагітних – це гестоз, який характеризується тріадою симптомів: набряками, гіпертонією, протеїнурією. Часто нефропатія виникає на фоні існуючих екстрагенітальних захворювань: гіпертонічної хвороби чи нефриту. Набряки можуть бути різко вираженими, незначними і навіть прихованими. Підвищення артеріального тиску і поява білка в сечі є є найбільш постійними симптомами нефропатії. При тяжких формах захворювання в сечі можуть з’являтись зернисті і, навіть, воскоподібні циліндри.

Розрізняють III ступені нефропатії.

- І ступінь – незначні набряки, помірна гіпертонія 150/80 мм. рт. ст., білок в сечі до 1 г/л;

- ІІ ступінь – виражені набряки, АТ 150/90-170/100 мм рт.ст., білок в сечі 2-3 г/л;

- ІІІ ступінь – різко виражені набряки, АТ більше 170/100 мм рт.ст., білок сечі – більше 3 г/л, циліндрурія, олігурія.

Жінкам призначають молочно-рослинну дієту, один-два рази на тиждень в раціон включають відварне м’ясо і рибу. Медикаментозну терапію необхідно проводити комплексно і диференційовано в залежності від стадії захворювання та вираженості симптомів. З цією метою застосовують магнезіальну терапію за Бровкіним, яка включає дом’язове введення 20 мл 25 % розчину магнію сульфату разом з 5 мл 0,5 % розчину новокаїну. Ін’єкції повторюють 4 рази в добу через 4-6 годин. Потім, через 12 год перерви знову 4 рази в добу вводять 25 % розчин магнію сульфату, поступово зменшуючи дозу. Застосовують гіпотензивні препарати, спазмолітики (но-шпу, папаверин, платифілін), діуретики (фуросемід, гіпотіазид). Для профілактики гіпоксії матері і плоду важливо 2-3 рази в добу вводити довенно 50-100 мл 40 % глюкози, кокарбоксилазу 50-100 мг, вітамін С. З метою попередження гіпотрофії плоду вводять вітамін Е, вітамін В₁₂, фолієву кислоту.

Еклампсія – це є найтяжча стадія розвитку пізнього токсикозу, яка характеризується судомами та втратою свідомості. Для клінічної картини характерними є збудження вагітної, головний біль, порушення зору. В деяких жінок виникає біль в епігастрії, нудота, блювання, пульс сповільнюється (брадикардія), шкірні покриви гіперемовані з ціанотичним відтінком.

Приступ судом при еклампсії може виникати раптово, однак він розвивається в певній послідовності:

Спочатку виникає поява дрібних фібрилярних скорочень м’язів обличчя, які переходять на верхні кінцівки. Цей етап триває 15-30 секунд і переходить в тонічні судоми м’язів всієї скелетної мускулатури. Дихання різко порушується або зовсім відсутнє, хвора втрачає свідомість, її зіниці розширюються, відмічається наростаючий ціаноз шкірних покривів і видимих слизових оболонок. Такий стан триває 15-25 секунд. Після цього впродовж 60-90 секунд тривають клонічні судоми м’язів тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. З’являється нерегулярне і хрипле дихання, виділення з рота червоного пінистого вмісту. Потім судоми припиняються і хвора впадає в стан коми, яка може бути короткочасною чи тривалою. Свідомість повертається поступово, відмічається амнезія, пацієнтка скаржиться на головний біль, загальну слабкість.

Іноді коматозний стан продовжується до нового приступу судом. Кількість таких приступів може бути від 1-2 до кількох десятків. Багаторазові і часті приступи з тривалими коматозними періодами свідчать тяжкий перебіг еклампсії і несприятливий прогноз. Після припинення судом іноді виникає аспіраційна пневмонія, порушується функція печінки і нирок. Хвора може померти від крововиливу в мозок, асфіксії, набряку легень, печінково-ниркової недостатності. Плід нерідко гине від гіпоксії.

Всі лікувальні заходи здійснюються в спеціальній палаті інтенсивної терапії під строгим контролем стану матері та плода. Тривалий лікувально-охоронний режим забезпечують шляхом використання нейролептичних (дроперідол 10 мг в 20 мл 40 % глюкози), седативних та антигістамінних засобів. Вказані препарати дозволяють викликати стан нарколепсії. Дихальна функція покращується при вкладанні вагітної на правий бік, очищенні порожнин рота і носа від слизу і слини. Зубні протези слід зняти, а між щелепами встановити роторозширювач. При порушенні дихання рекомендується проведення інтубації трахеї і штучна вентиляція легень. Показом до термінової ШВЛ є приступи еклампсії, які продовжуються, незважаючи на інтенсивну медикаментозну терапію, гостра дихальна та серцево-судинна недостатність, тривалий коматозний стан.

Для зниження артеріального тиску використовують гіпотензивні засоби (дібазол, папаверин). Детоксикаційна терапія включає глюкозо-новокаїнову суміш (200мл 20 % р-ну глюкози + 200 мл 0,5 % р-ну новокаїну + 15 ОД інсуліну), попереджуючу суміш (200 мл 20 % р-ну глюкози + 10 Од інсуліну + 2 мл АТФ + 200 мг кокарбоксилази), білкові препарати (плазма 200 мл), препарати реологічної і детоксикаційної дії (реополіглюкін, неогемодез). Для контролю за діурезом встановлюють в сечовий міхур катетер.

Поиск по сайту: