ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Інфекційні хвороби – це група хвороб, які викликаються патогенними мікроорганізмами, вірусами чи пріонами, характеризуються заразністю та мають специфічний циклічний стадійний перебіг. Вираженість клінічної картини і тяжкість перебігу інфекційних захворювань тісно пов’язаний з станом імунної (захисної) системи організму людини.

Для більшості інфекційних захворювань є характерною циклічність перебігу – певна послідовність розвитку, наростання і затихання симптомів хвороби. Розрізняють наступні періоди:

- інкубаційний – проміжок часу від моменту зараження до появи перших клінічних ознак хвороби;

- продромальний (початковий) – виникають ознаки хвороби, які ще не мають певних чітких специфічних проявів;

- основних проявів хвороби – наявні клінічні симптоми, які є суттєвими і специфічними для даного інфекційного захворювання;

- згасання хвороби – проходить зникнення основних клінічних симптомів;

- одужання (реконвалесценції).

Ще зовсім недавно, років тридцять тому, серед світової наукової медичної громади з’явилася думка про повну перемогу і контроль людства над інфекційними захворюваннями. Навіть виникало питання про скорочення кількості інфекційних відділень. Однак, життя швидко довело помилковість цих поглядів – за короткий час з’явилася величезна кількість інфекційних хвороб, проти яких на даний час немає ефективних ліків: СНІД, губчаста енцефалопатія великої рогатої худоби, атипова пневмонія, курячий грип, геморагічні лихоманки та ін.

Сказ

Сказ – це гостре вірусне захворювання тварин і людини, яке характеризується ураженням нервової системи.

Вірус попадає в організм людини разом з слиною хворої тварини через пошкоджену при укусі шкіру. Тривалість інкубаційного періоду при сказі в середньому триває 30-90 днів, однак може продовжуватися і до одного року. Під час інкубаційного періоду самопочуття людини не погіршується.

Захворювання починається з передвісників. З’являється неспокій, пригнічення, депресія, у хворого виникає бажання усамітнитися. Рубець в ділянці укусу стає болючим і почервонілим. Через кілька днів депресія змінюється неспокоєм, збудливістю, виникають спазми дихальної і ковтальної мускулатури.

У хворого розвивається гідрофобія – при спробі випити води одразу ж виникають спазми ковтальних м’язів. Поступово такі судомні приступи починають провокуватися голосною мовою, яскравим світлом, раптовим рухом повітря. У хворого виникає слинотеча, неспокій, страх, агресивність, слухові і нюхові галюцинації, судоми спотворюють обличчя. Приступ триває декілька секунд. Однак, час між приступами поступово зменшується, і вони починають продовжуватися один за одним від щонайменшого подразника.

При прогресуванні хвороби психомоторні збудження і судоми поступово слабнуть, і хворий може вживати їжу і воду. Натомість у пацієнта розвиваються паралічі кінцівок, порушуються функції тазових органів, температура тіла підвищується до 42°С. Хворий гине від паралічу серцевого м’язу чи дихального центру.

Дуже важливим є вчасна профілактика сказу введенням спеціальної антирабічної сироватки. Якщо людину вкусила домашня тварина, місцезнаходження якої відоме, то тварина підлягає спостереженню впродовж 10 діб. При відсутності у неї впродовж цього часу клінічних ознак сказу, введення антирабічної сироватки не потрібне. Якщо ж укус був зроблений невідомою або дикою твариною, або якщо впродовж 10 днів у тварини з’явилися клінічні ознаки сказу чи вона загинула, то людина підлягає профілактичному введенню антирабічної сироватки.

Ефективних методів лікування сказу немає. Всі люди, які захворіли на сказ помирають. В інфекційних лікарнях застосовують тільки симптоматичне лікування, спрямоване на захист хворого від зовнішніх подразників і полегшення його страждань.

Поиск по сайту: