Гостра дихальна недостатність

У дітей дуже швидко може виникнути гостра дихальна недостатність. Це зумовлене особливостями будови дитячої носової порожнини: вона вужча і її дно нахилене таким чином, що язик дотикається до задньої стінки горлянки на більшому протязі.

Найбільш поширеною причиною гострої дихальної недостатності у дітей є обструкція дихаль­них шляхів, причиною якої може бути чужорідне тіло, западання язика, гострий ла­рингіт, бронхіт, бронхіолоспазм. У грудних дітей до гострої дихальної недостатності часто призводить аспірація шлункового вмісту в дихальні шляхи, що викликає аспіраційну пневмонію. У більш старших дітей основною причиною гострої дихальної недостатності є попадання в дихальні шляхи чужорідних тіл: насіння соняшника, гарбуза, шматочки їжі, намистинки, дрібні копійки тощо.

Часто гостра дихальна недостатність у дітей може виникнути як ускладнення деяких захворювань: бронхіальної астми, ларингобронхеїту, епіглотиту, обструктивного бронхіту та ін.

Астма. У дітей приступ бронхіальної астми, як правило, виникає на початку чи наприкінці гострого респіраторного вірусного захворювання. У дитини змінюється поведінка, з’являються прозорі слизисті виділення з носа, виражена задишка, шумне дихання, тривалий кашель, синіє обличчя. Якщо такий приступ затягується, то говорять про астматичний стан. Ця патологія лікується тільки в умовах спеціалізованого відділення.

Для того, щоб ліквідувати приступ бронхіальної астми необхідно заспокоїти дитину, перенести її до відчиненого вікна чи винести на свіже повітря. Руки і ноги дитини можна занурити в гарячу ванну (37-42 ºС). Якщо ж ці заходи не допомогли, слід використати бронхорозширювальні інгаляційні препарати (беротек, албутерол, астмо­пент та ін.). При тяжкому астматичному приступі дитину слід госпіталізувати в стаціонар.

Стенозуючий ларингобронхеїт є дуже грізною патологією, яка може призвести до летальності. В його перебігу розрізняють чотири стадії: компенсації, субкомпенсації, декомпенсації та асфіксії. Розвиток патології розпочинається з стадії компенсації, яка характеризується подовженим шумним вдихом і зниженням частоти дихальних рухів. Через 2-3 дні розвивається субкомпенсація – тяжкий загальний стан дитини, задишка, грубий “гавкаючий” кашель. Потім виникає декомпенсація і асфіксія. Дитина спочатку стає збудженою, а потім – млявою. Дихання в неї поверхневе, безшумне, тони серця глухі, частота серцевих скорочень поступово знижується аж до повної зупинки серця.

Лікування стенозуючого ларингобронхеїту проводиться тільки в умовах лікарні. Ефективність лікування залежить від того, наскільки швидко вдалося поставити діагноз і розпочати комплексну терапію.

Дифтерія – є дуже грізним інфекційним захворюванням, яке часто викликає гостру дихальну недостатність. Цю хворобу ще деколи називають “справжній круп”. Найчастіше на неї хворіють діти молодшого віку, причому чим дитина є молодшою, тим тяжче перебігає хвороба. Порушення дихання при дифтерії розвивається внаслідок того, що в порожнині гортані утворюються щільні фібринозні плівки, які перешкоджають вільній циркуляції повітря.

В перебігу хвороби розрізняють три стадії, які чітко чергуються: стадію крупозного кашлю, стенотичну стадію і асфіктичну стадію. Спочатку у дитини виникає підвищення температури тіла, сухий “гавкаючий” кашель та змінюється голос. Поступово виникає затруднення дихання за рахунок утворення плівок і рефлекторного спазму м’язів гортані. Дитина стає неспокійною, блідне, виникає синюватість шкіри в ділянці носогубного трикутника. З часом неспокій змінюється в’ялістю, сонливістю, поступово знижується частота серцевих скорочень і дитина помирає.

Основною метою лікування цієї патології є швидка і правильна ліквідація гострої дихальної недостатності. Для цього потрібно провести негайну інтубацію трахеї або виконати операцію трахеостомії (описані в розділі “Загальні питанням реаніматології”). Тільки ці заходи дозволяють відновити адекватне дихання і запобігти смерті дитини. Про важливість негайної трахеостомії при цій патології свідчить те, що, її часто виконують без спеціального набору інструментів, звичайним ножем, з застосуванням тільки елементарних вимог асептики. Після надання першої медичної допомоги пацієнта слід негайно госпіталізувати в інфекційне відділення.

Епіглотит – це гостре запалення надгортанника з розвитком вираженого набряку і абсцедування. Хвороба часто починається гостро і швидко прогресує. Дитина скаржиться на гострий біль в горлі, болючість при ковтанні. Поступово запальний набряк, інфільтрація і абсцедування язикової поверхні надгортанника спричиняє порушення вентиляції – виникає задишка, шумне дихання, хрипне голос. В більшості випадків виникає потреба в негайній трахеостомії. Пацієнта слід госпіталізувати в оториноларингологічне чи реанімаційне відділення. Лікування в умовах лікарні полягає в розкритті абсцесу і масивній антибіотикотерапії.

Обструктивний бронхіт. Ця патологія найчастіше є проявом аденовірусної чи парагрипозної інфекції у дітей, які мають алергічно змінену реактивність організму. У дітей з нелікованим обструктивним бронхітом часто в подальшому роз­ви­ва­єть­ся бронхіальна астма. Клінічні прояви обструктивного бронхіту виникають на фоні інтоксикації (загальної слабкості, підвищеної температури тіла, адинамії): з’являється приступоподібний кашель з відходженням густого мокротиння, наростає ціаноз обличчя і кінцівок, а при тяжких випадках – всього тіла. Якщо захворювання затягується, то виникають клінічні ознаки гіповентиляції, ослаблені серцеві тони, тахікардія, судоми, зневоднення організму.

Дітям з обструктивним бронхітом слід давати багато рідини з лужним середовищем (1 % розчин соди, лужні мінеральні води), легкозасвоювальну їжу. Медикаментозне лікування задухи таке ж саме, як і при приступі астми.

Поиск по сайту: