Психози

Реактивні психози поряд з неврозами складають групу психогенних захворювань, тобто таких, які обумовлені психічною травмою. Для них характерна поява психопатологічних проявів безпосередньо після травми і зникнення їх після ліквідації причини. Реактивним психозам, на відміну від неврозів, притаманна гострота та тяжкість симптоматики. Поряд з психомоторними і афективними розладами, маячнею та галюцинаціями спостерігаються істеричні порушення, які часто перебігають з розладами свідомості. Хворі втрачають здатність критично оцінювати свій стан, координувати дії і адекватно вести себе в певній ситуації. В якості психічної травми, що викликала реактивний психоз, можуть виступати трагічні потрясіння особистого та соціального характеру, загрозливі для життя події, індивідуально значимі патогенні ситуації. Суттєвою ланкою в патогенезі реактивних психозів є психічна астенізація, пов’язана з психічним або соматичним виснаженням (вимушене недосипання, поранення, соматичні захворювання). Виділяють наступні форми реактивних психозів: афективно-шокові реакції, істеричні психози, реактивні депресії, реактивні параноїди.

Аффективно-шокові реакції – найбільш гострі форми реактивних психозів. Вони виникають внаслідок раптових, надмірних за силою дії подій (землетрус, пожежа тощо). Клінічна картина проявляється або в вигляді психомоторного збудження з безладними рухами, намаганням кудись бігти, або у вигляді ступору з відмовою від їжі, з втратою мови.

Істеричні психози найчастіше спостерігаються під час війни, при судово-слідчій ситуації і в період тюремного ув’язнення. Вони багаточисленні і можуть трансформуватися.

Істеричні сутінкові стани відрізняються демонстративністю і варіабельністю проявів (сміх, спів, плач, зорові галюцинації, яскраві образи) і фрагментарністю амнезії.

Маячноподібні фантазії – нестійкі, несистематизовані і мінливі за змістом ідеї величі і багатства.

Псевдодеменція – характеризується картиною слабоумства, що не відповідає дійсності. Може виникати при масивній психогенній травмі, наприклад, арешті. Абсолютно здорова до цього часу людина демонструє свою розумову неспроможність, не може відповісти на елементарне запитання, дії за інструкцією виконує навмисно неправильно, але, на відміну від хворого на шизофренію, хворий на псевдодеменцію завжди відповідає і діє (хоч а й неправильно) в межах поставленого запитання. Характерна міміка – на обличчі хворого розгубленість, нерозуміння, очі розширені, брови високо підняті.

До істеричних психозів належить і пуерилізм, який характеризується пустослів’ям і дитячою поведінкою. Хворі при цьому сюсюкають, граються з ляльками, намагаються розмовляти так, як маленькі діти.

Реактивні депресії найчастіше виникають у зв’язку з психогенними травмами, які набувають для хворого значення незворотної втрати (смерть близької людини тощо). Велике значення має конституційна схильність. В клінічній картині, поряд з пригніченістю, слізливістю, сомато-вегетативними розладами спостерігаються масивні істеричні прояви (плач зі стогонами, заламування рук, втрата свідомості). Свідомість концентрується на деталях минулого нещастя, причому тема пережитого не обговорюється навіть в тих випадках, коли депресія набуває затяжного перебігу. При нападах відчаю, які іноді виникають на початкових етапах психогенної афективної реакції, можливі важкі суїцидальні спроби.

Важливою патогенетичною ланкою у формуванні реактивних параноїдів є фактор зовнішньої обстановки (параноїди воєнного часу, залізнодорожні параноїди, маячня при іншомовному оточенні і маячня приглухуватих, які пов’язані з психічною ізоляцією тощо). Характерні гострота проявів, елементарність, образність і емоційна насиченість маячні, що виникає на фоні вираженого афекту страху і тривоги. Деколи з’являються зорові і слухові галюцинації. Найчастіше спостерігається маячня переслідування та відношень. Після незрозумілої небезпеки (всі навколо якось дивно переглядаються, незвично себе ведуть) і наростаючої підозри у хворих раптом виникає відчуття смертельної небезпеки. Реактивний параноїд в більшості випадків перебігає гостро і минає через декілька днів після госпіталізації.

Головним чинником в лікуванні психозів є усунення психотравмуючої ситуації. Основним методом лікування, яке проводиться у тяжких випадках в стаціонарі, є психо- та фармакотерапія.

Поиск по сайту: