Термінологічний словник. Асоціація(лат. – приєдную, з’єдную) – група, яка виникла на ґрунті спільної діяльності, однак ця діяльність опосередковує міжособистісні стосунки незначною

Асоціація (лат. – приєдную, з’єдную) – група, яка виникла на ґрунті спільної діяльності, однак ця діяльність опосередковує міжособистісні стосунки незначною мірою. Ролі, статуси, норми визначені. Залежно від характеру спрямованості асоціації поділяють на просоціальні і асоціальні. Просоціальні групи – цінності, та діяльність яких не суперечать цінностям суспільства. Асоціальні – групи з антисуспільними цінностями.

Група – поняття, що позначає певне число осіб, об’єднаних по який-небудь ознаці і пов’язаних між собою відношеннями, регульованими спільними цілями і ціннісними орієнтаціями.

Група мала – порівняно невелике об’єднання людей чисельністю до 20 – 30 чоловік, що мають спільну мету і знаходяться в безпосередньому спілкуванні один з одним.

Групові норми – неписані правила, яким повинна підпорядковуватися поведінка кожного члена групи. Групові норми регулюють діяльність групи як організованої одиниці в її рухові до певної мети. Норми забезпечують індивіда сукупністю орієнтирів у навколишній дійсності, виконують функції оцінки та контролю. В трудових групах часто виникають неписані стандарти щодо рівня продуктивності праці, які не варто перевищувати. Дотримання цих стандартів, норм продуктивності праці регулюються позитивними та негативними санкціями з боку колег.

Дифузна група – короткочасне об’єднання індивідів, які малознайомі і мають незначний досвід спілкування, а головне – в групі відсутня спільна діяльність. Міжособистісні стосунки є безпосередніми: будуються на першому враженні, емоціях.

Ідентифікація особистості з групою (колективом) – процес і результат ототожнення індивідом себе самого, своїх інтересів з інтересами групи або колективу, прийняття їм як своїх власних групових або колективних цілей, моральних цінностей і норм, формування почуття особистої приналежності до групи або колективу (почуття «ми»).

Клімат психологічний – поняття, що характеризує взаємодії і взаємовідносин членів групи,їх домінуючий діловою настрой.

Колектив – вищий рівень розвитку спільності, група людей максимально ефективно виконуюча суспільно корисні завдання і яка має відношення, що відповідають вимогам гуманістичної моралі, стосунки в якій опосередковуються особисто значущім і суспільно цінним змістом спільної діяльності.

Колектив первинний – елементарне, мінімальне і далі не розкладене на більш дрібні групи об’єднання людей, між якими є безпосередні особистісні і ділові взаємовідносини. Є елементарним соціально-психологічним осередком різноманітних організацій і установ.

Конформізм – пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм, правил, безумовному схилянню перед авторитетами, яке виникає під впливом групи на індивіда.

Конформність – риса, особливість індивіда, яка виявляється у його схильності піддаватися реальному чи уявному тискові групи, готовність змінювати власну поведінку, думки.

Корпорація – спільність, міжособистісні стосунки в якій опосередковуються асоціальним змістом спільної діяльності. Ця група протиставляє себе суспільству, порушує норми моралі і права, дбає лише про групові інтереси. Така група досить згуртована, має сильного лідера, що найчастіше застосовує авторитарний стиль спілкування.

Лідер – це особистість, що користується визнанням та авторитетом групи і за якою група визнає право приймати рішення, бути організатором діяльності і регулювати відносини. У групі можуть бути різні типи лідерів за функцією у діяльності, за стилем організації діяльності.

Лідер авторитарний (гр. – влада) – лідер, який на практиці застосовує владний одноосібний стиль управління.

Лідер демократичний (гр. – народ) – лідер, який використовує стиль управління, що характеризується розподілом владних повноважень між ним і членами групи, спільним прийняттям рішень і взаємною повагою.

Нонконформізм – поводження всупереч спільності, негативізм, нехтування будь-якими груповими нормами, зворотній бік конформізму.

Очікування соціальні – дії і вчинки, очікувані від людей відповідно до встановлених соціальних норм.

Рівень соціально-психологічного розвитку колективу – цілісна характеристика соціально-психологічної сформованості групи як колективу, що включає характер міжособистісних відношень, ставлення до праці, суспільну спрямованість спільної діяльності і її ефективність.

Самовизначення – вибіркове ставлення людини до будь-якого впливу групи, рішення приймаються нею самостійно із особистою відповідальністю, є справжньою альтернативою конформізму.

Соціометрична методика – стандартизований засіб вивчення кількісної оцінки і графічного представлення структури особистих взаємовідносин, що існують між людьми в різноманітних групах і колективах.

Статус психологічний – положення, що займає людина в системі міжіндивідуальних взаємодій і взаємовідносин у групі.

Стиль керівництва анархічний (гр. – безладдя) – стиль керівництва, при якому керівник існує лише номінально, а фактично група постійно піддається різноманітним випадковим управлінським впливам.

Стиль організаторської діяльності (керівництва, лідерства) – сукупність прийомів, які застосовує організатор (керівник, лідер) для надання потрібного впливу на інших членів групи або колективу.

Харизма – особистісна властивість, що надає можливість мати сильний вплив на інших людей, переконувати їх, схиляти до своєї думки, ідеї, повести їх за собою. «Харизматичний лідер» веде за собою не стільки глибиною та силою переконання, скільки власним надихаючим прикладом.

Цінніснно-орієнтаційна єдність – інтегральний показник згуртованості колективу, що відображає ступінь збігу думок, оцінок, позицій його членів стосовно того, що істотно для успішного виконання покладених на колектив завдань.

Поиск по сайту: