Методичні поради до вивчення теми. Важливо, що б студент чітко зрозумів що, основна увага в темі привернута до вивчення малої соціальної група

Важливо, що б студент чітко зрозумів що, основна увага в темі привернута до вивчення малої соціальної група, що має складну систему спілкування та структуру взаємин між її членами

Розрізняють формальну структуру групи – сукупність взаємовідносин, які побудовані за адміністративними, технологічними чи правовими принципами, не залежать від симпатій-антипатій та неформальну структуру групи, що спонтанно виникає у межах офіційної структури, зумовлена діловими, моральними, духовними якостями людей, залежить від їх симпатій-антипатій. Зверніть увагу на те, що неформальна структура, в свою чергу, складається із емоційної та ділової. Оптимальне управління малою групою здійснюється за принципом доповнюваності, коли усі підструктури групи функціонують як певна єдність.

Вивчаючи цю тему студент повинен ретельно ознайомитися із поняттям соціально-психологічного клімату трудового колективу. Соціально-психологічний клімат - це домінуючий у групі або колективі відносно стійкий психологічний настрой його членів, що проявляється у різноманітних видах їхньої діяльності. Найважливішими показниками позитивного клімату є довіра й висока вимогливість членів групи один до одного, доброзичлива, ділова й конструктивна критика, вільне вираження своєї думки під час обговорення питань, що стосуються всього колективу, відсутність тиску керівника на підлеглих і визнання за ними права приймати значимі для групи рішення.

Цілком природно припустити, що стан морально-психологічного клімату в колективі визначають ціннісні орієнтації. Логіка даної закономірності полягає в тому, що якщо досягнутий досить високий ступінь єдності ціннісних орієнтацій членів того або іншого колективу, то, тим самим виключені умови для формування негативного морально-психологічного клімату. Там, де така єдність не досягнута й у людських відносинах переважають індивідуальні, особистісні цінності, а тим більше егоїстичні інтереси, у колективі завжди буде зберігатися ґрунт для розвитку негативного морально-психологічного клімату. Нагадаємо, що поняття "ціннісні орієнтації ", широко застосовуване в соціальній психології, виражає позитивну або негативну значимість для людини різноманітних предметів і явищ навколишньої його дійсності. У ціннісних орієнтаціях укладена внутрішня основа відносин людину до різних цінностей матеріального, морального, політичного й духовного порядку.

Найважливіша особливість моральної сторони соціально-психологічного клімату в тому, що він дає найбільш інтегральну й динамічну характеристику психічного стану всіх проявів життя колективу, тому що акумулює в собі в остаточному підсумку взаємодія всіх факторів і компонентів колективного життя: самопочуття й діяльності, керівництва й лідерства, і ін. У першу чергу на стані клімату відбиваються всі досягнення або, навпаки, прорахунки колективу в цілому і його керівництва зокрема. Будь-яка дія керівника або члена колективу, особлива дія негативного характеру, позначається на стані морально-психологічного клімату, деформує його. І навпаки, кожне позитивне управлінське рішення, позитивна колективна дія поліпшує морально-психологічний клімат.

Про стан клімату можна довідатися, насамперед, по тих емоційних оцінках, яки його члени дають різним явищам, що відбуваються в колективі. На рівні емоцій завжди вирішуються питання: "подобається - не подобається", "приємно - неприємно. На емоційному рівні саме такі полярні визначення значимі для людини. Тому більшість методик дослідження психологічного клімату використовує оціночні судження членів колективу один про одного та про колектив в цілому. До одної з таких методик належить методика вивчення соціально-психологічного клімату в трудовому колективі [ 38, C.186—190]. Психологічний клімат розуміється авторами як соціально-обумовлена, відносно стійка система відносин членів колективу до спільної діяльності. Методика дозволяє виявити емоційний, поведінковий і когнітивний компоненти відносин у колективі. Кожний компонент перевіряється трьома питаннями, причому відповідь на кожен з них приймає тільки одну із трьох можливих форм: «Так»; «Ні»; «Не знаю». Ще одна методика оцінки соціально-психологічного клімату побудована за допомогою полярних суджень про різні аспекти життя групи [див. додаток Ж].

Зверніть увагу на те, що процес групоутворення має певні стадії, які розглядаються як рівні групового розвитку. Існує чимало різних теорій, експериментальних досліджень закономірностей та стадій розвитку групи. Так, за теорією А.В. Петровського критеріями розвитку групи є міра опосередкованості міжособистісних стосунків у групі змістом спільної діяльності та її суспільна значущість. Спробуйте розібратися чім на думку автора відрізняються групи, що знаходяться на різних стадіях розвитку.

Важливо, щоб студент добре зрозумів що, з переходом групи на вищий рівень розвитку, змінюється й характер стосунків її членів, виникають явища, притаманні колективу:

– згуртованість як ціннісно-орієнтаційна єдність;

– колективістське самовизначення – на відміну від конформізму, свідоме дотримання цілей та цінностей групи, відстоювання їх;

– колективістська ідентифікація – дійова взаємодопомога;

– соціально цінний характер мотивації міжособистісних виборів;

– висока референтність колективу для його членів;

– об’єктивність у покладанні і прийнятті відповідальності за результати спільної діяльності, члени групи не перекладають на інших свою провину та не привласнюють чужі досягнення;

– висока ефективність суспільно цінної діяльності.

Комплексна оцінка рівню розвитку групи може бути отримана за допомогою методики Р.С.Нємова «Соціально—психологічна самоатестація групи як колективу (СПСК)» [Немов, С.389—407]. Методика складається з 70 робочих суджень (додатково є 5 контрольних), яки характеризують поведінку людей у групі. Усі судження розподілені на сім підгруп (субшкали). Кожен з досліджуваних оцінює ступінь різних характеристик групового життя. Таким чином після опитування усіх, або окремих членів колективу можна вирахувати у кількісному вираженні ступінь розвитку таких характеристик групи, як: 1) відповідальність, 2) колективізм, 3) згуртованість, 4) контактність, 5) відкритість, 6) організованість, 7) інформованість. Після підрахунку середнього балу робиться висновок про те, на якому рівні розвитку в напрямок колективу знаходиться група. Для значності, отримані дані заносяться у спеціально розроблену карту [рис. 2].

На сьогодні в психології вже існує велика кількість конкретних методичних розробок для дослідження міжособистісних відносин. О.О. Бодальов та В.В. Столінін пропонують систематизувати їх за такими підставами [17. С.179]:

- на підставі об'єкту вивчення: діагностика міжгрупових відносин, внутрішньогрупових процесів, діадних відносин і т. д.;

- на підставі завдань, що вирішуються обстеженням: виявлення групової згуртованості, сумісності, лідерства і т. д.;

- на підставі особливостей використовуваної методики: опитувальники, проектні методики, соціометрія і так далі

Ефективним інструментом вивчення міжособистісних відносин є запропонований Дж. Морено метод соціометрії. Процедура соціометричного дослідження полягає в тому, що кожному члену групи пропонується відповісти на запитання: «Кого з групи ти обираєш для дозвілля, роботи, спілкування та інше?». Отримані результати (вибори) занотовуються до соціометричної матриці і далі аналізуються шляхом підрахунку кількості виборів щодо кожного члена групи, та їх взаємності. Метод дає кількісні виміри популярності кожного у групі, дозволяє графічно відобразити неофіційні відносини у групі – змалювати соціограму.

Зверніть увагу що диференціація членів групи за їх статусом має такий вигляд:

1.«Зірки» – їх обирають найчастіше, мають більше половини можливих виборів.

2.«Бажані» – мають по 3–4 вибори.

3.«Мало бажані» – 1–2 вибори.

4.«Ізольовані» – не мають жодного вибору.

5.«Знехтувані» – їх активно виштовхують з групи, вони мають тільки негативні вибори.

На підставі даних соціометричного аналізу робляться висновки про рівень згуртованості групи, наявність угрупувань, лідерів та їх взаємодію. Біль детальну інформацію про метод соціометрії студент може отримати з рекомендованої до теми літератури [3, 4, 5].

З рекомендованої літератури студент має дізнатися про те, що для діагностики міжособистісних відносин важливо виділити ті індивідуальні риси особистості, які виявляються в процесі взаємодії і впливають на його ефективність. З цією метою створені тести і шкали для вимірювання таких властивостей, як стиль лідерства, авторитетність, сумісність, тривожність, цінності і так далі. Існують спроби об'єднати різні шкали в обширні психологічні опитувальники, скласти спеціальні батареї тестів для вивчення міжособистісних відносин. Прикладом таких спроб є Каліфорнійський психологічний опитувальник особистості (СРI). Він був розроблений в 1959 р. під керівництвом Х. Гоуха. Мета і призначення цього опитувальника - передбачати, що люди скажуть і зроблять в певній ситуації, а також передбачити, що інші скажуть про них.

Частина методик, направлених на діагностику міжособистісних відносин, зачіпає ті якості індивіда, які визначають його статус і роль в групі. Одна з найвідоміших методик такого типу належить Р. Бейлсу. Вона заснована на формалізованій процедурі спостереження, що дозволяє реєструвати різні види взаємодій в групі. Інтеракциі аналізуються за 12 показникам, які об'єднані в чотири більш загальні категорії: область позитивних емоцій, область вирішення проблем, область постановки проблем і область негативних емоцій. На основі даної методики можна визначити статус і роль учасників взаємодії, групову динаміку. Наприклад, людина, що отримала високий бал в області вирішення проблем, розглядається як діловий лідер, а в області позитивних емоцій - як емоційний лідер.

З конкретними методиками дослідження міжособистісних відносин, психологічного клімату групи, групової згуртованості, способу поведінки у конфліктах, рівня емпатії особистості студент може ознайомитися у додатках до цього посібника Е, Є, Ж, Л, Н, О, С, Т.

Поиск по сайту: