Структура, форми подання та відображення економічної інформації

Структура економічної інформації достатньо складна і може охоплювати різні комбінації інформаційних сукупностей, які володіють певним змістом. Інформаційна сукупність — це група даних, що характеризує об’єкт, процес, операцію.

Розглянемо структуру, форми подання та відображення економічної інформації. Економічна інформація може бути подана так: СИМВОЛ Þ РЕКВІЗИТ Þ ПОКАЗНИК Þ МАСИВ Þ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІК Þ ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА.

Символ — елементарний нетрадиційний сигнал інформації, який немає самостійного значення. Наприклад, цифра, літера, знак.

Реквізит — найпростіша структурна одиниця інформації, неподільна на смисловому рівні. Вони бувають двох видів:

реквізит-основа — кількісна характеристика суттєвості, позначається великими літерами алфавіту та слугує основним елементом для побудови формул. Наприклад, кількість, ціна, сума;

реквізит-ознака — якісна характеристика суттєвості, позначається маленькими літерами алфавіту та слугує в ролі індексації у формулах. Наприклад, склад, одиниця виміру, назва матеріалу.

Виходячи з цього, можемо сказати, що економічний показник — це інформаційна сукупність, що складається з реквізітів-ознак і реквізітів-основ, тобто, інформація, що має остаточний економічний зміст. На основі показників складаються документи. У документи, що використовуються в процесі управління, планування, обліку, можуть входити один або кілька показників.

Набір взаємопов’язаних даних однієї форми з усіма її значеннями — це масив даних. Наприклад, сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві.

Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком.

Сукупність інформаційних потоків, що характеризують управлінську роботу, пов’язану з виконанням певної функції, називають інформаційною базою.

127. Сутність управлінських інформаційних систем, побудованих на основі концепції планування матеріальних ресурсів (MRP).

MRP-система — це комп’ютерна програма, що працює за алгоритмом, регламентованим MRP методологією.

Процес планування в MRP-системі містить функції автоматичного створення проектів замовлення на закупівлю матеріалів або внутрішнє виробництво необхідних комплектуючих, що значно підносить ефективність виробництва. Основні переваги використання MRP-системи у виробництві такі:

—гарантована наявність необхідних матеріалів і комплектуючих виробів у виробництві, зменшення тимчасових затримок у їх доставці, а отже, забезпечення ритмічного випуску продукції;

—наскрізне планування і диспетчеризація виробництва за рахунок формування збалансованого за ресурсами плану;

—безперервний контроль витрат і собівартості продукції;

—упорядкування виробництва через контроль статусу кожного матеріалу, що дозволяє вести моніторинг його конвеєрного шляху, починаючи від формування замовлення на цей матеріал до його положення у вже зібраному готовому виробі. Завдяки цьому досягається повна вірогідність і ефективність виробничого обліку.

Стандартна система MRPII містить опис 16 груп функцій системи організаційного управління: планування продажу й виробництва, управління попитом, складання плану виробництва, планування потреб у матеріалах, специфікації продуктів, управління складським господарством, планове постачання, управління цехом, планування виробничих потужностей, контроль входу/виходу, матеріально-технічне постачання, планування розподілу ресурсів, планування та контроль виробничих операцій управління фінансами, моделювання, оцінка результатів діяльності.

MRPII-система побудована в такий спосіб, що результати роботи кожного модуля аналізуються всією системою в цілому, що й забезпечує її гнучкість стосовно зовнішніх чинників. Саме ця властивість є визначальною для сучасних систем планування, оскільки основна маса виробників виготовляє продукцію на короткий життєвий цикл, таку, що потребує регулярного оновлення й модернізації.

128. Сутність управлінських інформаційних систем, побудованих на основі концепції планування виробничих ресурсів (MRP ІІ).

Контроль за виробництвом у MRPII-системі здійснюється за допомогою зворотного зв’язку (feedback). Основною й ефективною рисою цієї системи є можливість планувати потреби підприємства на короткі проміжки часу (тижні, дні) і здійснювати зворотний зв’язок у реальному режимі часу, наприклад автоматично змінювати раніше побудовані плани виробництва в разі збоїв поставок або виходу з ладу устаткування.

Алгоритм роботи MRPII-системи націлений на внутрішнє моделювання всієї сфери діяльності підприємства. Система враховує й аналізує всі внутрішньо комерційні та внутрівиробничі події, які відбуваються в певний час, і ті, що заплановані на майбутнє. У разі будь-яких змін у виробництві (допущено брак, змінено програму виробництва, уведено нові технологічні вимоги) MRPII-система миттєво реагує на те, що сталося, указує на наслідки, що можуть бути результатом цього, і визначає, які зміни потрібно внести у виробничу діяльність, щоб уникнути цих наслідків або звести їх до мінімуму.

Отже, передбачаючи можливі наслідки заздалегідь і надаючи керівництву підприємства інформацію для попереднього їх аналізу, система забезпечує стабільне становище підприємства на ринку виробників і споживачів продукції.

З часу виникнення і впровадження MRPII-системи у світовому бізнесі відбулися значні зміни. В останнє десятиріччя гіганти світової індустрії розповсюдити на весь світ свої віддалені виробничі та невиробничі об’єкти управління, значно ускладнилася організаційна структура найбільших компаній і холдингів. Це, у свою чергу, потягло за собою збільшення управлінських витрат на підтримання складних логічних структур управління бізнесом. Як результат виникла потреба шукати методики, які б дозволили оптимізувати вирішення цих завдань. MRPII-система уже була не спроможна задовольнити зростаючі потреби великих корпоративних систем, розподілених у світовому просторі. Тим більше, що вона мала низку істотних недоліків:

—відсутність розвинутої інтегрованої системи управління фінансовими ресурсами й кадровим потенціалом;

—недостатньо розвинута система управління витратами і прибутком за місцем їх виникнення;

—слабка інтеграція із системами проектування технологічних процесів і автоматизації виробництва;

—система в основному зорієнтована на існуючі замовлення на продукцію, що вкрай утруднює прийняття рішень на довгострокову перспективу.

129. Сутність управлінських інформаційних систем, побудованих на основі концепції планування ресурсів підприємства.

Головна роль в інформаційному забезпеченні споживачів належить комп’ютерним інформаційним системам, що забезпечують економічний розвиток сучасних підприємств і організацій автоматизацією бізнес-процесів і прийняттям оптимальних управлінських рішень. Усе це в поєднанні з досягненнями в галузі комп’ютерної техніки привело до розробки нових інформаційних систем ефективного управління корпорацією, до яких належать корпоративні інформаційні системи (КІС). КІС - це управлінська ідеологія, що об’єднує бізнес-стратегію підприємства й передові інформаційні технології. Вона підтримує автоматизацію функцій управління на підприємстві (у корпорації) і постачає інформацію для прийняття управлінських рішень.

Найближче в концептуальному плані до таких стандартів є методологія ERP (Enterprise Resource Planning) планування ресурсів підприємства, розроблена американською дослідною компанією Gartner Group на початку 90-х років XX ст, як інструмент подальшого вдосконалення і трансформації системи MRPII у систему нового покоління. Вона орієнтована на вирішення завдань управління великими корпораціями з розподіленими на значній території структурними підрозділами й ресурсами. Це нова генерація в довгому ланцюжку інструментів управління бізнесом, що забезпечує комплексний контроль за роботою підприємства. В її складі є все, що необхідно для управління фінансовою й господарською діяльністю підприємства. Системи ERP орієнтовані на головні аспекти виробничої та комерційної діяльності підприємства, такі як виробництво, планування, фінанси й облік, матеріально-технічне постачання й управління кадрами, збут, управління запасами, ведення замовлень на виробництво й поставку продукції, надання різних послуг тощо.

Такі системи створюються для надання керівництву інформації, на базі якої приймаються управлінські рішення, а також для створення інфраструктури електронного обміну даними підприємства з постачальниками і споживачами.

В ERP-системі більше уваги приділяється фінансовим підприємствам, додаються механізми управління транснаціональними корпораціями, включаючи підтримку кількох часових поясів, мов, валют, систем бухгалтерського обліку і звітності. Ці відмінності зачіпають її інфраструктуру (internet/intranet) і масштабність — до кількох тисяч користувачів. Тому вимоги до гнучкості, надійності та продуктивності програмного забезпечення й обчислювальних програм зростають.
У нових системах ERP більше уваги приділяється засобам підтримки прийняття рішень та інтеграції зі сховищами даних, вони мають розвинуті засоби настроювання (конфігурування) і адаптації до конкретних вимог, включаючи й такі, що застосовуються динамічно в процесі експлуатації системи.

Сучасна система управління підприємством, яка відповідає концепції ERP, має охоплювати:

1. управління ланцюжком постачання (Supply Chain Management — SCM;

2. розвинуте планування і складання розкладів (Advancd Planning and Scheduling — APS);

3. модуль автоматизації продаж (Sales Force Automation — SFA);

4. автоматичний модуль, що відповідає за конфігурування системи (Stand Alone Configuration Engine — SACE);

5. модуль кінцевого планування ресурсів (Finite Resource Planning — FRP);

6. модуль інтелектуального бізнесу (Business Intelligence — BI);

7. модуль електронної комерції (Electronic Commerce — EC);

8. управління даними про виріб (Product Data Management — PDM).

В основі такого комплексу лежить ідеологія компонентної архітектури, яка реалізує підключення до базового пакета ERP через відповідні інтерфейси спеціалізованих модулів, що відповідають за електронну комерцію, за OLAP, за DSS, за автоматизацію продажу і т. ін.

Системи ERP являють верхній рівень в ієрархії систем керування підприємством, що торкається головних аспектів його виробничої та комерційної діяльності.

В організаційному плані ERP-система являє собою надбудову над MRPII, орієнтовану на оптимізацію роботи з віддаленими об’єктами керування, з розширеними можливостями роботи, з мережею філій і залежних компаній, розташованих на значній території.
Основні переваги ERP-системи такі: зниження собівартості продукції за рахунок ефективності виконання господарських операцій, зменшення часу виходу продукції на ринок; зниження витрат виробничих ресурсів і браку; підвищення якості продукції; оброблення замовлень за замкнутим циклом. Вади ERP-систем: використання ERP завжди сфокусовано лише на внутрішніх процесах без урахування вимог покупця; функції обмежені виробництвом і адмініструванням, функцій продажу, маркетингу й розроблення продуктів немає; система з запізненням реагує на зміни ринку; ефективність операцій може бути скопійована й покращена конкурентами.

Поиск по сайту: