Особливості методики навчання рухам дітей дошкільного віку

Навчання рухам починається в дитячому садку з молод­шої групи і це дозволяє формувати необхідні рухові навички поступово з урахуванням віку і раніш засвоєних вправ.

Навчання будується на підставі всіх дидактичних при­нципів: свідомості та активності, наочності, систематичності, доступності та індивідуалізації, поступового підвищення ви­мог.

Загальні методи навчання (словесний, наочний, метод вправ) мають свої особливості.

Метод використання слова допомагає дитині пра­вильно сприйняти і зрозуміти фізичну вправу та створити кращу уяву про неї. Але метод слова, що не будується на методі наочності, або не пов'язаний з виявленням якогось реального образу, що відповідає фізичній вправі, немисли­мий у дошкільному віці! Так, ми не зможемо домогтися від дітей виконання якоїсь незнайомої вправи тільки на основі пояснення. Діти легко впорюються з незнайомими вправа­ми, якщо ми можемо відтворити з ними образ того, хто схоже виконує ці вправи (наприклад, стрибати як зайчики; ходити по купинах як чорногуз; рухатися «гусячим кроком»; ходьба в присіді тощо).

Чим менші за віком діти, тим менше значення має метод слова, і чим більше в дітей рухового досвіду, тим легше опе­рувати словом, іноді навіть не використовуючи показ.

У процесі навчання із методу слова застосовується:

— розповідь;

— пояснення;

— вказівки відносно попередження або виправлення по­милок;

— словесні оцінки виконання вправ;

— питання та бесіди, які допомагають дітям уточнити правильне уявлення про фізичну вправу, викликають інте­рес до занять;

— команди та розпорядження, що носять більш простий не стройовий характер, однак повинні бути зрозумілими та чіткими (наприклад, замість команди «Стій!» — «Зупини­лись», замість команди «Кроком руш!» - «Пішли» тощо).

Метод наочності використовується як основний при навчанні фізичним вправам у всіх вікових групах дошкільнят. Чим меншим запасом рухових умінь та навичок во­лодіють діти, тим більше значення відводиться методу за­безпечення наочності. Використовується як безпосередня, так і опосередкована наочність, до яких висуваються деякі вимоги:

— натуральний показ вправ повинен бути чітким та іде­альним, оскільки рухова навичка шляхом наслідування від­творюється значно швидше і з меншими труднощами, ніж шляхом самостійних проб;

— при показі використовувати імітацію рухів знайомих дітям тварин, рослин, птахів, комах (наприклад, стрибаємо як зайчики);

— застосовувати мальовничі та цікаві наочні посібники (малюнки, мультфільми, слайди, фотографії та ін.).

Метод практичної вправи полягає в повторенні рухо­вої дії в різних ситуаціях. Треба пам'ятати, що в дітей, порів­няно легко, відтворюються умовні зв'язки, але вони також легко розпадаються, якщо їх не підкріплювати. Тому необ­хідне часте повторювання вивченої рухової дії, але її треба урізноманітнити, оскільки одноманітність швидко набридає дітям і як наслідок втрачається інтерес до виконання дано­го руху. Тому для закріплення рухової навички необхідно використовувати повторний метод у стандартних та різно­манітних умовах, у ігровій формі навчання з різноманітни­ми сюжетами та завданнями.

У процесі занять фізичними вправами необхідно посту­пово виховувати всі фізичні якості, але перевагу слід відда­вати спритності, швидкості та гнучкості. Поряд з фізичними якостями потрібно виховувати характер, основні моральні, вольові, естетичні та трудові навички.

Поиск по сайту: