Види втоми в спортивній діяльності

Поняття «витривалість» віддавна пов'язують із здатністю людини продовжувати роботу без зниження її ефективності всупереч наступаючій втомі.

Втомою називається викликане роботою тимчасові зниження працездатності. Вона розвивається поступові і має три фази.

Фаза початкової втоми. Вона характеризується тим, щ з'являються видимі ознаки втоми, наприклад, напруженні мімічної мускулатури, поява поту та ін.

Фаза компенсованої втоми. Незважаючи на прогресуюче поглиблення втоми, людина здатна підтримувати задану інтенсивність роботи за рахунок вольових зусиль часткової зміни структури рухової дії (наприклад, зменшує довжину і збільшує темп кроків під час бігу).

Фаза декомпенсованої втоми. У цій фазі наступає висока ступінь втоми, яка призводить до зниження інтенсивності роботи, а потім до повного її припинення.

У спортивній діяльності розрізняють наступні види втоми:

— Фізична втома, коли втомлюється м'язово-нервовий апарат (біг, плавання, ігри тощо).

— Сенсорна втома, коли першим втомлюється аналізатор (стрільба в ціль).

— Емоційна втома (в основному на відповідальних змаганнях).

— Розумова втома, наступає після розумового навантаження.

В залежності від того, скільки м'язових груп беруть участь роботі, фізична втома буває:

загальною (глобальною) — коли в роботі приймають участь не менш 2/3 усіх м'язів;

регіональною при участі від 1/3 до 2/3 усіх м'язів;

місцевою (локальною), коли в роботі приймають участь не менш 1/3 усіх м'язів.

Механізми витривалості в локальній і глобальній роботі відрізняються. Наявність високої витривалості в одній з них не означає достатньо високої витривалості в другій. Так можна довго стрибати на одній нозі і в той же час визначатися слабкою загальною біговою витривалістю.

У різних людей втома наступає в різний час, причиною цього є різний рівень витривалості.

Витривалість — це здібність протистояти втомі або здібність тривалий час виконувати якусь роботу без зниження ефективності.

Види витривалості

Витривалість як фізичну якість поділяють на загальну і спеціальну.

Загальна витривалість — це сукупність функціональних можливостей організму, що обумовлюють здатність людини тривалий час виконувати будь-яку роботу без зниження її ефективності. Якщо людина здатна проявити витривалість в одному виді діяльності, то з певним успіхом може демонструвати її і в деяких інших видах діяльності (чим більша схожість видів діяльності, тим більший прояв витривалості). Так, наприклад, якщо людина є витривалою в бігу, то такі ж здібності вона проявить і в бігу на лижах, їзді на велосипеді, плаванні, звичайно, при умові володіння цими видами пересування. Цей факт свідчить про перенос витривалості.

Окрім того, широкого розуміння термін «загальна витривалість» має вузький зміст. Загальною витривалістю у вузькому розумінні частіше за все називають ту, яка проявляється у відносно тривалій роботі при функціонуванні всіх основних м'язових груп, що відбувається в режимі аеробного обміну (наприклад, біг на довгі дистанції з помірною і великою інтенсивністю без суттєвої активізації анаеробною обміну).

Розвиток загальної аеробної витривалості відіграє суттєву роль в оптимізації життєдіяльності і здоров'я. Разом зтим, збільшення аеробних можливостей служить передумовою розвитку специфічної витривалості різного типу.

Спеціальна витривалість. Сутність цього терміну полягає в тому, що в різних видах діяльності проявляють ся різні фактори витривалості, які своєрідно поєднуються іі іншими фізичними якостями і умовами, в яких вона здійснюється.

Спеціальна витривалість — це здібність тривало виконувати технічні вправи (витривалість футболіста, гімнасти тощо).

У відповідності з цим розрізняють такі типи спеціальної витривалості, як швидкісна, силова, координаційна та ін.

Швидкісна витривалість — це витривалість, яка про являється в діяльності, що висуває вимоги до швидкісних параметрів руху і здійснюється в режимі, який виходить зі рамки аеробного обміну.

Основним показником швидкісної витривалості є чаї протягом якого вдається підтримувати задану швидкість або темп рухів. Швидкісна витривалість у багатьох випадках тісно пов'язана із силовою витривалістю.

Силова витривалість — це здатність організму протистояти втомі у м'язовій роботі з вираженими моментами силових напружень. Найбільш поширеним у практиці зовнішнім показником силової витривалості є кількість можливих повторень із зовнішнім обтяженням не менше 30 % від індивідуально-можливого.

Координаційно-рухова витривалість — це витривалість яка проявляється в руховій діяльності з підвищеними вимогами до координаційних здібностей. Така витривалість демонструється, наприклад, гімнастами, гравцями у спортивних іграх, цирковими жонглерами і т. п.

Поиск по сайту: