Метод практичної вправи (тренінг)

Метод використання слова. Без цього методу нав­чання неможливо, бо завдяки слову надають знання, ак­тивізують та поглиблюють сприймання, ставлять завдання, оцінюють результати тощо.

У методиці використання слова розрізнять:

1. Розповідь — лаконічна оповідна форма викладення інформації, що застосовується при ознайомленні учнів з вправою, організації ігрової діяльності учнів, повідомленні завдань уроку.

2. Опис — використовується для ознайомлення з техні­кою вправ та тактичними діями при створенні уявлення про вправу або тактичний прийом.

3. Пояснення — служить прийомом передачі інформації про техніку виконання вправи. Пояснюючи, треба говори ти не лише, як виконується вправа, але і чому треба робити так, а не інакше.

4. Супроводжуюче пояснення - це лаконічні комен­тарії, зауваження, якими супроводжують демонстрацію на­очних посібників або хід виконання вправи з метою спрямування і поглиблення сприймання.

5. Інструкції і вказівки даються для оперативної пере­дачі інформації про допущені помилки та шляхи їх усунення, правила техніки безпеки, самострахування, виконання домашніх завдань, самоконтроль.

6. Бесіда, питання служать формою вільного обміну думками з метою формування позитивного ставлення до навчання, поглиблення і розширення знань, виявлення ін­тересів і бажань учнів, визначення труднощів у самостійній роботі, оцінки виконаної роботи.

7. Розбір - це особлива форма бесіди, яка проводиться після виконання певних завдань окремих занять, або участі в змаганнях з метою підведення їх підсумків. Розбір, по мож­ливості, повинен бути двостороннім.

8. Словесні оцінки - відіграють роль мовного схвален­ня або осуду діяльності учнів, і є прийомом корекції дій.

9. Звіти і взаємопояснення — використовуються для з'ясування думки учнів про якість виконанння вправи то­варишем, розуміння її техніки, активізації розумової діяль­ності учнів.

10. Команди та розпорядження служать сигналом для спільних дій і використовуються для швидкого виконання дій, одночасного їх закінчення, або зміни характеру діяль­ності.

11. Підрахунок допомагає визначити необхідний темп і ритм дій.

12. «Самопроговорювання», «самонакази» — є формою використання зв'язків між словами і діями, коли мова безпо­середньо включається в процес виконання вправ як фактор керування цим процесом.

Усі словесні методи у фізичному вихованні лаконічні, тому що ми користуємось стройовим статутом і гімнастич­ною термінологією.

Метод забезпечення наочності. Цей метод передбачаєв основному опосередковану наочність, це:

— малюнки,

— схеми,

— фотографії,

— предметно-модельна та макетна демонстрація (му­ляжі, моделі тіла та знаряддя, макети поля, спортмайдан­чиків),

— кіно- та відеодемонстрація;

— вибірково-сенсорна демонстрація (метроном, магніто­фон) - відтворення окремих параметрів рухів, найчастіше часових характеристик (веслування);

— методи направленого відчування рухів, тобто уточ­нення м'язових відчуттів в процесі засвоєння рухів;

— методи орієнтування - це введення предметних орієн­тирів (підвішені м'ячі, прапорці тощо);

— методи лідерства та поточного сенсорного програму­вання - застосування автоматичних приладів як лідера;

— методи термінової інформації - екстрене отримання відомостей про виконання вправ з метою корекції (дзеркало, складні прилади).

Метод практичної вправи. У теорії і практиці фізич­ного виховання розрізняють два підходи до розучування вправ: у цілому, або по частинах з наступним об'єднанням Частин у цілісну рухову дію. Звідси походять два методи ро­зучування: цілісний (метод розучування вправ у цілому) і розчленований (метод розучування вправ по частинах).

Цілісний метод (метод розучування вправ у цілому) застосовується на всіх етапах і передбачає їх багаторазове повторення в тому вигляді, в якому вони є предметом нав­чання. На початковому етапі навчання він може використо­вуватись, якщо учні мають високий рівень підготовленості, авправа, яка вивчається, порівняно проста. На заключному етапі цей метод застосовується завжди.

Позитивною рисою даного методу є те, що цілісне розучування сприяє формуванню міцних умовно-рефлекторних зв'язків одноразово на всі рухи рухової дії. Недоліком є те, що учень одночасно повинен вирішувати багато рухових за­вдань, а отже зосередити увагу на всіх деталях техніки.

Розчленований метод (метод розучування вправ па частинах) полягає в тому, що складну рухову дію спочат­ку розділяють на частини, вивчають окремі рухи, а потім об'єднують їх. Це на початковому етапі полегшує оволодіння цілісною дією.

Позитивною рисою даного методу є те, що таке навчання дозволяє послідовно концентрувати увагу на окремих рухах. Слід пам'ятати, що перехід від методу розучування по час­тинах до цілісного засвоєння дії повинен бути своєчасним, тому що запізнення зі встановленням зв'язків між окремо вивченими рухами може бути дуже складним завданням при їх об'єднанні в цілісну рухову дію.

До методів суворої регламентації діяльності учнів на­лежать: методи рівномірної, перемінної та повторної вправи.

Якщо дії можна навчати як цілісно, так і розчленовано (стрибки в довжину), то перевагу слід віддавати цілісному методу, бо інакше, багато часу треба щоб з'єднати частини вправи в єдине ціле.

Метод рівномірної вправи характеризується виконан­ням рухових завдань із незмінною і, як правило, невисокою інтенсивністю, тривалий час без перерв для відпочинку.

Метод перемінної вправи характеризується виконан­ням рухового завдання зі зміною інтенсивності руху, трива­лий час без перерв для відпочинку.

Метод повторної вправи - характеризується виконан­ням рухового завдання декілька разів (багаторазово) з пере­рвами для відпочинку.

До методів часткової регламентації діяльності учнів на­лежать ігровий і змагальний методи.

Ігровий метод. Застосовується для придання навчанню емоційного окрасу. Він має такі риси:

— сюжетну організацію, тобто діяльність учнів організується у відповідності до умовного сюжету, правил, замислу

— гри;

— різноманітність засобів досягнення мети (в грі, як Правило, допускаються різні шляхи виграшу, що найчасті­ше носить комплексний характер);

— широка самодіяльність у процесі гри;

— моделювання міжособистих і міжгрупових відношень та підвищена емоціональність;

— обмежені можливості точного дозування|вправ. Гра не дає можливості жорстко програмувати зміст вправ і регулювати навантаження за величиною та напрямком.

Ігровий метод застосовується, в основному не на почат­ковій стадії навчання, а в процесі вдосконалення вправи, тобто на III етапі процесу навчання.

Змагальний метод. Основне тут — зіставлення сил в умовах суперництва, боротьби за першість.

Він характеризується:

— максимальним проявом фізичних якостей;

— максимальним проявом функціональних можливос­тей організму;

— предметом змагань;

— порядком боротьби за перемогу;

— засобом оцінки досягнень.

Застосовується теж на III етапі формування руху, тобто, коли навичка вже сформована.

Поиск по сайту: