АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Емпіричних знань про конституційні відносини та інститути консти-туційного права та інші конституційно-правові явища до теоретичних знань про ці об'єкти

Метод науки конституційного права виконує дві основні функції — сприяє отриманню знань про конституційно-правові яви­ща та побудові (моделюванню) наукової системи знань у галузі кон­ституційного права. Зазначені функції є взаємопов'язаними і взаємо-зумовленими. їх внутрішня єдність полягає у тому, що вони виража-ють різні пізнавально-змістовні аспекти єдиного вихідного поняття науки конституційного права.

Методи науки конституційного права мають систему, що представ­лена на трьох рівнях. Умовно можна виділити загальнофілософські, загальнонаукові та спеціальні методи науки конституційного права.

Загальнофілософські методи характеризуються вихідними для філософії пізнання положеннями про діалектику об'єктивізм, істо-ризм дослідження тощо. Загальнонаукові методи мають універсаль-ний характер і властиві всім наукам у цілому. Такі методи є, власне, критерієм науковості чи ненауковості пізнання. До загальнонаукових методів можна віднести індукцію, дедукцію, моделювання, аналіз, синтез, прогнозування тощо. Серед учених-правознавців на сьогодні не існує єдності щодо розмежування загальнонаукових і загаль-нофілософських методів. їх, як правило,об'єднують у правову кате-горію «загальні методи аналізу конституційних процесів»'.

Найбільш рельефно методи науки конституційного права прояв-ляються на рівні системи спеціальних методів пізнання, тобто тих ме­тодів, які притаманні лише науці конституційного права. Водночас номенклатура спеціальних методів науки конституційного права — системний, порівняльно-правовий, історичний, метод конкретних соціологічних досліджень, статистичний, формально-логічний, структурно-функціональний, синтезу і аналізу2 — в своїй переваж-ній більшості властиві не лише конституційному праву, а й іншим на­укам, а отже, не можуть вважатися спеціальними методами науки конституційного права. Видається, що до спеціальних методів можна віднести метод конституційної компаративістики, конституційно-

1 Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка,
Ю. М. Тодики. — X., 1999. — С. 31.

2 Тодика Ю. Н. Конституционное право Украиньі: Отрасль права, наука, учебная
дисциплина. — X., 1998. — С. 178.


Розділ III. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

статистичний метод тощо. Це питання залишається відкритим і по-требує подальшого наукового обгрунтування.

Крім вищеохарактеризованих методів науки конституційного пра­ва, більш детально необхідно зупинитися на інших методах, які лише згадувалися. Одним із таких методів є системний, який дає змогу роз-глядати предмет конституційного права як цілісну, комплексну і ди-намічну систему. Системний метод визначає роль і місце кожного з елементів системи галузі конституційного права та характер їх взаємовідносин.

Системний метод дає розуміння взаємозв'язків між системою га­лузі, системою законодавства, системою науки та системною освіти у галузі конституційного права. Пізнання системності конституційно­го права дає можливість визначити роль і місце систем консти­туційного права як елементів таких макросистем, як система права і правова система.

Системний метод також важливий у дослідженні окремих інсти-тутів і норм конституційного права, оскільки дає змогу визначити їх правові властивості у комплексі, врахувати дифузійні властивості еле­ментів системи та їх взаємну деформацію.

Системний підхід у методологи' конституційного права має пер-спективи, оскільки сприяє, з одного боку, наповненню новим змістом уже існуючих правових категорій, а з другого — сприяє фор-муванню нових категорій1, позаяк створює методологічне підгрунтя для нових досліджень у галузі конституційного права.

Похідним від системного методу є функціональний метод, який дає змогу пізнати механізм функціонування структури елементів, по-кладеної в основу системи конституційного права як галузі права, за­конодавства, науки і навчальної дисципліни. Інститути і норми кон­ституційного права, які входять до структури цієї галузі права, нала­гать їй властивостей системи лише за умови їх функціонування, що передбачає не лише зовнішнє, а й внутрішнє спрямування.

Структурно-функціональний метод дає можливість пізнати сутність, зміст і форми функціонування основних інститутів консти­туційного права. Цей метод, зокрема, дає змогу дослідити співвідно-шення функцій органів державної влади та органів місцевого само-врядування тощо.

1 Ганьба Б. Системний підхід у державно-правових дослідженнях // Вісник Львівського університету. Серія юридична. — 2000. — Вип. 35. — Л., 2000. — С. 61.


3.1 Конституціине право як юридична наука

Перспективним видається й порівняльно-правовий метод, тобто метод конституційної компаративістики, що дає можливість визнача-ти загальні тенденції розвитку тих чи інших конституційно-правових явиш на основі порівняльного аналізу їх розвитку в різних країнах світу. Слід зазначити, що на сьогодні конституційна компаративісти-ка виступає не лише одним із важливих методів конституційного пра­ва, а й перспективним напрямом конституційно-правових дослі-джень.

Утім метод конституційної компаративістики вимагає поміркова-ного застосування, адже не у всіх випадках механічне перенесення тих чи інших моделей зарубіжного конституціоналізму в національну практику державного будівництва дає позитивні результати. Як зазна-чав Ю. М. Тодика, дилетантизм і недооцінка вітчизняного консти­туційного досвіду й переоцінка чужого, умов формування конкретних моделей та інститутів у зарубіжних країнах може призвести до нега-тивних наслідків при застосуванні цього методу1.

Негативним видається і темпоральний чинник такого запозичення, адже на момент імплементації того чи іншого інституту консти­туційного права він зазнає об'єктивних змін і часто набуває іншого змісту і форми навіть у системах-донорах, а отже, будь-яке запози-чення є завідомо ретроспективним за своїми хронологічними показ-никами. До того ж неадекватність розвитку інших соціальних та дер-жавних макросистем призводить до неналежної дії запозичених еле-ментів або взагалі до їх відторгнення.

Не менш важливою проблемою в рецепіюванні елементів систем конституційного права зарубіжних країн у систему національного конституційного права є неадекватна оцінка їх позитивного значення, а відповідно — і доцільності самого запозичення. На сьогодні ба-гато традиційних загальновизнаних інститутів демократії зарубіжних країн демонструють свою недосконалість і неоднозначний характер.

Метод конституційної компаративістики має широкі можливості за умови врахування історично-ретроспективного методу, що дасть змогу оптимально врахувати як національний, так і зарубіжний пози-тивний конституційний досвід.

Іншим методом науки конституційного права є метод конкретно-соціологічних досліджень, який дає можливість виявити думку гро-

1 Конституційне право України: Підруч. / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. — X., 1999. — С. 33.


Розділ III. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

мадян щодо розвитку конституційного процесу взагалі та консти-туційно-правової реформи зокрема. Цей метод є ефективним за умо-ви існування гармонійно розвинутого громадянського суспільства, коли фомадська думка, навіть коли вона виражається не на референдумі чи виборах і має характер імперативного рішення, є важливим чинником впливу на нормативно-правову та організаційно-правову конституційну практику.

На сьогодні в Україні цей метод не здобув надежного вжитку в юридичній науці з огляду на малофективність соціологічних опиту-вань. Утім в останні роки вдосконалюється методологія соціологічних досліджень, з'являються високопрофесійні державні й недержавні організації, що здійснюють відповідні соціологічні дослідження і найголовніше — конституційні проиеси, особливо ті, що пов'язані з виборчим процесом, конституційною реформою все більше привер-тають увагу фомадян. Отже, соціологічний метод у перспективі має отримати широке застосування в науці конституційного права.

Схожа ситуація склалася і зі статистичним методом науки консти­туційного права. Статистичні дані державних установ та різно-манітних недержавних організацій і фондів розбігаються, що не дає змоги об'єктивно використовувати статистичні дані в проведенні на-укових досліджень. Водночас після Помаранчевої революції статис­тичні дані стали більш відкритими і прозорими, що дає змогу спрог-нозувати подальший інтерес учених-юристів до цього методу.

Проте статистичний метод має сприяти науковим дослідженням проблем виборчого права, парламентаризму, місцевого самовряду-вання тощо. Аналіз статистичних даних про збір підписів на користь проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою дає змогу досліджувати активність виборців, прогнозувати можливі результати всенародного голосування. Так само можна проаналізува-ти активність парламентаріїв у їх роботі у Верховній Раді України та ії органах, з виборцями тощо. Статистичний метод дає можливість порівнювати кількісні показники в конституційному праві, прогнозу­вати ті чи інші якісні перетворення, а відтак — виробляти практичні рекомендації щодо подолання негативних тенденцій у консти-туційній практиці.

Методом науки конституційного права є і формально-догматич-ний метод. Цей метод дає змогу пізнавати зміст та властивості конституційно-правових явищ, виходячи з принципів формальної логіки. Становлення, розвиток та припинення конституційно-право-


3.1 Конституційне право як юридична наука

вих відносин, а так само генезис інститутів конституційного права відбуваються переважно логічно-послідовно, тому знання законів логіки дає змогу прогнозувати основні моделі генезису консти-туційно-правових явищ.

Наведений перелік методів, шо застосовуються у науці консти­туційного права, не є вичерпним, оскільки методологічна система, якій властивий динамізм, перебуває на стадії формування і постійно поповнюється новими методами. Активізація наукових досліджень в останні роки після прийняття чинної Конституції сприяє збагаченню методологічного арсеналу науки конституційного права та підвищенню його значення для теорії й практики вітчизняного консти-туціоналізму. Науково-методологічне забезпечення конституційних нормотворчих і правотворчих процесів стало невід'ємною вимогою розвитку сучасного конституційного права.

Отже, предмет і методологія науки конституційного права, які взаємопов'язані й взаємозумовлені конституційно-правовими кате-горіями, визначають завдання, функції та систему науки консти­туційного права. На сьогодні вчення про предмет і метод науки кон­ституційного права, їх співвідношення, юридичні властивості та спе-цифіку залишаються малодослідженими і потребують подальших на­укових розробок.

Як уже зазначалось, наука конституційного права має власну структуру, що визначається структурою її предмета та системою га-лузі. Структурні елементи подані відносно відособленими ідеями, гіпотезами, концепціями і теоріями, які в сукупності утворюють ос­новні напрями досліджень у науці конституційного права. Напрями наукових досліджень іноді визначаються як «розділи» та «підрозділи».

Напрями наукових досліджень нерозривно пов'язані та взаємозу­мовлені та доповнюють один одного, що свідчить про їх системний характер. Ці напрями наукових досліджень відрізняються за змістом, сутністю та формами вираження і утворюють складну органічну сис­тему науки конституційного права.

Система науки конституційного права є ширшою, ніж система відповідної галузі права та законодавства. Водночас напрями наукових досліджень конституційного права мають значущість лише в тих ви-падках, коли об'єктивно відображають реально існуючу галузь права в рамках її основних структурних елементів — інститутів конституційно­го права. Наукові дослідження, які не відповідають предмету науки конституційного права і не стосуються інститутів конституційного права, не належать до системи науки конституційного права.


Розділ III. Конститудійне право як наука і навчальна дисципліна

Система науки конституційного права стала предметом наукових досліджень нещодавно. До кінця 60-х років наука радянського права сприймала тезу А. Я. Вишинського про єдність радянського права як галузі, юридичної науки та навчальної дисципліни. Основою системи вважалася структура Конституції СРСР 1936 р. Наукові диспута 1956—1959 рр. про правову природу системи радянського права по-клали початок відповідним галузевим дослідженням. їх наслідком стала ревізія положень А. Я. Вишинського, в тому числі про науку ра­дянського державного права.

Так, уже в 1958 р. С. С. Кравчук, наголошуючи, що система науки радянського державного права визначається системою галузі, запро-понував таку систему: поняття, джерела і система радянського дер­жавного права; радянська конституція та її історичний розвиток; суспільний устрій СРСР; державний устрій СРСР; система органів ра-дянської держави; основні права і обов'язки громадян; виборча сис­тема1. Запропонована С. С. Кравчуком система науки, залишаючись «прив'язаною» до системи галузі радянського державного права, вперше відносить до напрямів наукових досліджень питання загаль-ної теорії конституційного (державного) права.

Дискусії щодо системи науки конституційного права загострилися після статті В. Ф. Котока, в якій автор доводить, що система науки конституційного права не може збігатися з системою галузі, а тим па­че з структурою Конституції СРСР 1936 р.2. У процесі обговорень цієї статті зазнала повної поразки догма про ідентичність системи науки і структури радянської конституції.

Так, С. I. Русінова і В. А. Рянжин відстоювали позицію, що систе­ма науки конституційного (державного) права має бути репрезенто-вана такими розділами, як: радянське державне право — галузь і на­ука; вчення про радянську конституцію; основи державного ладу і політики СРСР; держава і особа; національно-державний і адмі-ністративно-територіальний устрій; система органів радянської дер­жави3. Як бачимо, ця система визначає одними з найважливіших на­прямів наукових досліджень проблеми загальної теорії консти-

1 Советское государственное право / Под ред. С. С. Кравчука — М, 1958. — С. 16-17.

2 Коток В. Ф. О системе науки советского государственного права // Советское
государство и право. — 1959. — № 6.

3 Советское конституционное право / Под ред. С. И. Русиновой и В. А. Рянжияа. —
Л., 1975.— С. 28-29.


3.1 Конституційне право як юридична наука

туційного права, науку конституційного права, вчення про консти­туції, але деякі традиційні напрями наукових досліджень, зокрема ви-борче право, залишилися поза увагою вчених.

Після прийняття Конституції СРСР 1977 р. і Конституції УРСР 1978 р. погляди на систему науки конституційного (державного) пра­ва значною мірою лібералізувалися. Крім визнання необхідності на­укових досліджень у галузі загальної теорії державного права, історії радянських конституцій, історії науки державного права, її методо-логії тощо, з'являються перспективні дослідження форм соціалістич-ної демократії, радянського виборчого права, конституційно-право-вого статусу прокуратуру органів правосуддя, правового статусу со- юзних республік. Уперше перспективним визнається такий напрям наукових досліджень, як правовий статус місцевих Рад народних де-путатів, а центром дослідження проблематики офіційно визнано на-укові установи Української РСР. В останні роки існування колишньо-го СРСР система науки радянського державного права перебувала на найвищому рівні свого розвитку: розвивалися нові перспективні на­прями наукових досліджень, сформувалися стійкі та авторитетні центри наукових досліджень, результати наукових досліджень втілювали-ся не лише в численних підручниках, монографіях та наукових стат-тях, а й у законотворчій діяльності як Верховної Ради СРСР, так і Вер­ховно! Ради УРСР, що свідчить про досконалість системи науки ра­дянського державного права в Україні, її високий теоретичний рівень та практичну значушість.

Після проголошення незалежності України відбулося руйнування системи радянського державного права, яка за змістом і сутністю не відповідала потребам новонароджуваної науки конституційного пра­ва України. Формування нової системи науки конституційного права в Україні відбувалося складно і тривалий час через об'єктивні, та суб'єктивні чинники. Поспішна відмова від всіх здобутків науки ра­дянського державного права, відтік наукових кадрів і головне — складність національного конституційного процесу. В 1991—1996 рр. зусилля вчених-конституціоналістів були прикуті до одного напряму наукової діяльності — науково-методологічного забезпечення проце­су розроблення і прийняття нової Конституції України. Але навіть цей потужний напрямок наукових досліджень часто залишався неви-требуваним потенціалом. Грунтовні наукові розробки враховувалися і використовувалися або безапеляційно відхилялися залежно від політичної кон'юнктури.

7 6-200 193


Розділ III. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

Наслідком такої ситуації стало ослаблення інших напрямів на-укових досліджень у системі науки, а іноді й цілковитий їх занепад. В. Я. Тацій і Ю. М. Тодика констатували, що з 1994 р. державознавці не мали і не мають чіткої позиції з деяких складних і найактуальніших проблем. Насамперед це стосувалося: проблем побудови в Україні громадянського суспільства та правової держави; теорії консти-туціоналізму; проблем парламентаризму; проблем конституційної правотворчості; взаємовідносини законодавчої та виконавчої гілок влади; правового статусу органів місцевого самоврядування та їх взаємовідношення з органами виконавчої влади на місцях; консти-туційно-правового статусу Республіки Крим тощо1.

Ситуація щодо системи науки конституційного права не покращи-лася і після прийнятгя Конституційного Договору 1995 р., про що свідчить одна з перших в Україні фундаментальних розробок цієї про­блеми, здійснена В. Ф. Мелащенком. Він зазначав, що система науки конституційного права визначається її предметом, а також певною послідовністю вивчення конституційно-правової проблематики. В. Ф. Мелащенко називав основними підрозділами системи: загальні питання науки; вчення про Конституцію України; загальні засади конституційного ладу України, а також її розділи — особа і держава; громадянське суспільство і держава; територіальний устрій; механізм реалізації повновладдя народу України2.

Запропонована В. Ф. Мелащенком система науки конституційно­го права найбільш об'єктивно відображає реальний стан наукових досліджень того часу та визначає абсолютний пріоритет проблеми розроблення і прийняття нової Конституції перед іншими напрямами досліджень. Показово, що вчений наголошує на необхідності дослідження питань самоврядування, але не відносить цей інститут до системи галузі конституційного права.

3 прийняттям чинної Конституції починається новий етап форму-вання системи науки конституційного права, який охарактеризувався ревізією попередніх досліджень і визначенням нових напрямів роз-витку в Україні конституційного права. Першочерговим завданням системи науки стало забезпечення теоретичних і практичних засад реалізації нормативних положень Конституції України 1996 р.

1 Тацій В., Тодика Ю. Проблеми розвитку науки конституційного права України //
Право України. — 1994. — № 10. — С. 3-10.

2 Мелащенко В. Ф. Основа конституційного права України. — К., 1995. — С. 182-183.


3.1 Конституційне право як юридична наука

В. М. Шаповал вказував, що основними напрямами наукових досліджень у конституційному праві є розробка досконалої теорії конституції; теорії установчої влади; проблеми застосування норм конституції; проблеми конституційно-правового регулювання; про­блеми норм і інститутів конституційного права як загального явища; вчення про джерела конституційного права України; проблеми систе-матизації норм конституційного права України; проблеми відпові-дальності у конституційному праві України; проблем інституційного і функционального характеру, присвячених таким суб'єктам відпо-відної галузі, як органи державної влади; проблеми парламентаризму; проблеми статусу Президента України і Кабінету Міністрів України; проблеми судоустрою і судочинства1. Фактично, В. М. Шаповалу відразу після прийняття Основного Закону вдалося сформулювати цілісну систему науки конституційного права України і спрогнозува-ти її розвиток на найближчі роки, що підтвердили численні наукові дослідження з більшості визначених ученим напрямів.

Грунтовна та цілісна система науки конституційного права в Ук­раїні була запропонована Ю. М. Тодикою, який запропонував виділя-ти в науці такі розділи як: конституційне право України як галузь пра­ва і наука; вчення про Конституцію; основи конституційного ладу Ук­раїни; основи правового статусу особи і громадянина; територіальний устрій держави; основи конституційно-правового статусу законодав-чої, виконавчої й судової влади, Конституційного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, статусу ор-ганів місцевого самоврядування. Крім визначених розділів, Ю. М. То-дика наголошував на актуальності таких напрямів наукових досліджень, як проблеми конституційної законності, конституційної відповідальності, вирішення конституційно-правових конфліктів, розробка державно-правових механізмів забезпечення прав грома-дян, а також конституційно-правових проблем народовладдя і насам-перед референдумів та виборів2.

Значний вплив на формування системи науки конституційного права в Україні справила діяльність Академії правових наук України (АПрН України). Як відомо, система науки більшою мірою, ніж га-

1 Шаповал В. Перспєктиви розвитку науки конституційного права в Україні // Право
України. — 1996. — № 9. — С. 49-52.

2 Тодьіка Ю. Н. Конституционное право У крайни: Отрасль права, наука, учебная
дисциплина. — X., 1998. — С. 168-170.


Розділ III. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

лузь права піддана впливу суб'єктивних чинників, що визначаються насамперед предметом науки, її завданнями, а також практичною по­требою в розробці конкретних напрямів наукових досліджень. Суму-ючи теоретичні дослідження та практичні потреби у їх проведенні, АПрН України систематично визначає основні напрями наукових досліджень, які фактично і визначають систему національної науки конституційного права.

Основними напрямами наукових досліджень у галузі консти­туційного права Відділення державно-правових наук і міжнародного права АПрН стали: проблеми методології конституційного права; си-стеми і структури конституційного права; проблеми консти-туціоналізму в Україні; проблеми джерел конституційного права; тео­ретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України; засто-сування норм Конституції України як норм прямої дії; теоретичні та практичні проблеми державно-правової реформи; проблеми консти­туційного ладу України; актуальні питання конституційно-правових форм безпосередньої демократії в Україні; система конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх гарантії; становлення та роз-виток парламентаризму в Україні; конституційний статус Президента України; проблеми становлення і функціонування конституційного права в Україні; проблеми конституційної відповідальності; консти-туційні засади організації та діяльності органів правосуддя в Україні; конституційні засади організації та функціонування прокуратури в Україні; конституційно-правові проблеми територіального устрою України; проблеми співвідношення міжнародного і національного права1. Саме за цими напрямами відбувалася науково-дослідна діяльність Відділення державно-правових наук і міжнародного права у галузі конституційного права в 1998—2006 рр. Проаналізовані здо-бутки науки конституційного права в дослідженні ії системи також були виражені у підручниках з конституційного права України2.

Система науки конституційного права, що сформувалася після прийняття чинної Конституції, на сьогодні представлена відповідни-ми науковими дослідженнями — у монографіях, дисертаціях, науко­вих статтях тощо. На підтвердження цього свідчить аналіз результатів

1 Право Украіни. — 1998. — № 6. — С. 77.

2 Конституційне право України: Шдруч. / За ред. В. Ф. Погорілка. — 2-ге вид. — К.,
2000. — С.76-78; Конституційне право України: Шдруч. / За ред. В. Я. Тація,
В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. — X., 1999. — С. 25-26.


3.1 Конституційне право як юридична наука

основних напрямів наукових досліджень у галузі конституційного права.

Важливе місце в системі науки конституційного права України посідають такі напрями наукових досліджень, як дослідження пред­мета і методологи конституційного права України, системи консти­туційного права України, функцій конституційного права України, джерел конституційного права України, конституційно-правових відносин, конституційно-правової відповідальності тощо. Ці фунда-ментальні напрями досліджень загальної теорії конституційного пра­ва сприяють більш глибокому і методологічно обгрунтованому пізнанню інших напрямів конституційно-правових досліджень. На-буті результати наукових досліджень із вищевказаних напрямів ніби «обслуговують» всі інші предметні інститути конституційного права, виступаючи їх теоретичним підгрунтям. їх сукупність умовно назива-ють загальною теорією конституційного права України.

Багато положень загальної теорії конституційного права України й нині залишаються запозиченими з теорії радянського державного (конституційного) права і не переосмислені належним чином. Зберігається й тенденція впливу положень теорії держави та права на загальну теорію конституційного права України. Такий вплив є об'єктивним і закономірним, але він не виключає актуальності про­ведення відповідних самостійних досліджень у межах галузі консти­туційного права України.

Позитивним явищем у розвиткові вітчизняної конституційно-правової науки є й те, що поряд із матеріальною частиною системи конституційного права предметом відповідних наукових досліджень стало конституційне процесуальне право. Зокрема, в останні роки проблеми конституційного процесуального права України досліджу-валися С. Л. Лисенковим1, Ю. М. Бисагою, В. I. Чечерським та рядом інших вітчизняних учених2.

Складною залишається й ситуація з дослідженням предметних інститутів, або інститутів особливої частини конституційного права України: ряд складних інститутів конституційного права, що об'єдну-

1 Лисенков С. Л. Основи конституційного процесуального права України: Курс
лекцій. — К., 2005.

2 Бисага Ю. М., Чечерський В. I. Конституційно-процесуальне право: Навч. посіб. —
Ужгород, 2003. — 206 с.


Розділ III. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

ють у своєму складі значну кількість дрібних інститутів і отримали на-зву підгалузей права (гуманітарне, виборче, парламентське, муніци-пальне, конституційно-процесуальне право), деякі вчені вважають самостійними елементами системи національного права — комплек-сними галузями права, що вийшли за межі системи конституційного права України і мають самостійний предмет і метод правового регу-лювання, тоді як ряд інших інститутів конституційного права — інститут державної влади, інститут правосудия, інститут органів про-куратури тощо — залишаються малодослідженими.

Найважливішим предметним інститутом системи конституційно­го права України є інститут загальних засад конституційного ладу Ук­раїни. Проблеми конституційних основ суспільного та державного ладу є фундаментальними для всієї системи конституційного права України. їх дослідження є ключей до пізнання інших предметних інститутів конституційного права, дає можливість зрозуміти їх взаємозв'язок та взаємодію, визначити тенденції розвитку грома-дянського суспільства та правової держави в Україні. Цей інститут конституційного права є водночас не лише предметним, а й функ-ціональним, оскільки визначає зміст всіх інших інститутів системи конституційного права України.

На сьогодні в Україні існує ряд фундаментальних наукових досліджень основних засад конституційного ладу1, але зазначені дослідження є тільки першім кроком, що має покласти початок ціло-му ряду монографічних і дисертаційних досліджень, присвячених ак-туальним проблемам загальних засад конституційного права Ук­раїни.

Пріоритетним напрямом наукових досліджень у галузі консти­туційного права України є інститут конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні. Цей інститут охоплює спільноти конституційно-правових норм, що регулюють питання громадянства України та питання конституційних прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. Сучасна наука конституційного права повно і грунтов-но досліджує проблеми громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав і свобод, визначених у Конституції Ук­раїни. Це підтверджують численні монографічні та дисертаційні

1 Погорілко В. Ф. Основи конституційного ладу України. — К., 1997; Тодьіка Ю. Н. Основьі конституционного строя Украиньі. — X., 1999.


3.1 Конституційне право як юридична наука

дослідження із зазначеної тематики1. Пріоритет у наукових дослі-дженнях віддається актуальним питанням фомадянських та політич-них прав і свобод та спеціальним (юридичним) гарантіям прав і сво­бод. Водночас недостатньою є кількість завершених досліджень із проблем економічних, соціальних та культурних прав і свобод та конституційних обов'язків.

На відміну від прав і свобод проблеми громадянства України, а са-ме — питання принципів громадянства, підстав його набуття і припи-нення, конституційно-правового статусу органів, уповноважених вирішувати питання про громадянство України тощо, — за рідким ви-нятком2 залишаються малодослідженими, попри те, що дослідження проблем громадянства України залишаються вкрай актуальними з ог-ляду на репатріацію в Автономну Республіку Крим кримських татар та інші питання, які виникають у зв'язку з реалізацією консти-туційно-правових положень про громадянство України. Мй Після прийняття Конституції України особливої актуальності на-Н були й наукові дослідження інституту форм безпосередньої демо-Н| кратії в Україні. Цей інститут містить у своєму складі ряд інших інсти-■ тутів, що регулюють такі форми безпосередньої демократії, як вибо-ри, референдуми, збори, мітинги, походи, демонстрації та інші. Про­блемам принципів виборчого права України, поняттям виборів і ре-ферендумів та їх видам, конституційно-правовому статусу суб'єктів виборчого процесу тощо присвячено ряд монографій та дисер- Аа таційних досліджень, що з'явилися в останні роки3.

1 Погорілко В. Ф., Головченко В. В., Сірий М. I. Права та свободи людини і громадянина
в Україні. — К., 1997; Красицька Л. В. Право громадян України на життя, здоров'я,
свободу і особисту недоторканність: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X., 1999;
Шумак I. О. Громадянські права і свободи людини за Конституцією України:
Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2000; Заворотченко Т. М. Конституційно-
правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні. — К., 2002;
Малишко В. М. Конституційне право людини на свободу світогляду і віросповідання:
Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2005.

2 Лотюк О. С. Теоретичні основи інституту громадянства Україні: Автореф. дис....
канд. юрид. наук. — К., 1998 та ін.

3 Тодика Ю. Н., Яворский В. Д. Вьіборьі народньіх депутатов Украиньі: Консти­
туционно-правовой аспект. — X., 1998; Тодьіка Ю. Н., Яворский В. Д. Вьіборьі
органов местного самоуправлення: Конституционно-правовой аспект. — X., 1998;
Ставнійчук М. I. Вибори в Україні. — К., 1998; Виборче право України: Навч.
посіб. / За ред. В. Ф. Погорілка і М. I. Ставнійчук. — К., 2003.


Розділ III. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

Водночас після подій, пов'язаних із Помаранчевою революцією 2004 р., потребує грунтовних конституційно-правових досліджень як феномен Помаранчевої революції, так і інститут виборів народних депутатів, депутатів Верховно! Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів, які з 2006 р. обиратимуть за новою виборчою системою.

Найскладнішим і багатоплановим інститутом, що досліджується наукою конституційного права, є інститут державно! влади. Цей інститут містить у своєму складі нормативно-правові спільноти, що регулюють конституційно-правовий статус органів законодавчої, ви­конавчої та судової влади, а також Глави держави. Якщо наукові дослідження проблем парламентаризму в Україні та статусу Прези­дента України останній час активно розробляються вітчизняними на-уковцями1, то проблеми виконавчої та судової влади потребують серйозних наукових досліджень.

Щодо наукових досліджень інститутів виконавчої влади та судової влади, то можна констатувати, що ці дослідження мають здебільшого оглядовий характер і не знайшли свого логічного продовження в ди-сертаційних дослідженнях2. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади продовжує залишатися переважно предметом дослідження науки адміністративного права.

Проблемною залишається й ситуація щодо наукових досліджень інституту судової влади в України, який є традиційним для системи конституційного права України. В межах цього генерального інститу­ту об'єднано такі інститути: судової системи України, основних засад судочинства в Україні, конституційно-правового статусу судів і

1 Кривенко Л. Т. Верховна Рада України. — К., 1997; Парламентаризм в Україні / За
ред. академіка Ю. С. Шемшученка. — К., 1999; Журавльова Г. С. Конституційні
засади становлення і розвитку парламентаризму в Україні: Автореф. дис.... канд.
юрид. наук. — X., 1999.; БурчакФ.Г. Президент України. — К., 1997; ТодьікаЮ.Н.,
Яворський В. Д.
Президент Украиньі: Конституционно-правовой статус. — X., 1999;
Кононенко Н. В. Інститут президентства в Україні: Конституційно-правовий аспект:
Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 1998; Серьогіна С. Г. Компетенція
Президента України: Теоретично-правові аспекти: Автореф. дис.... канд. юрид.
наук. —X., 1998.

2 Авер'янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. — К., 1997; Грошевий Ю. М.,
Марочкін I. Є.
Органи судової влади в Україні. — К., 1997; Шемшучєнко Ю. С,
Мурашин Г. О.
Конституційний Суд України. — К., 1997; Гель А. П., Цвігун Д. П.
Судова система України. — К., 1999; Карпечкін П. Ф. Функції судів загальної
юрисдикції в України: Проблеми теорії та практики. — К., 2005.


3.1 Конституційне право як юридична наука

суддів, функцій судів загальної юрисдикції, конституційної юрис­дикції тощо. Ці інститути, за винятком інституту конституційної юс-тиції, тривалий час перебували поза увагою науки конституційного права. Втім в останні роки, після прийняття Закону України «Про су-доустрій України» від 7 лютого 2002 р., що поклав початок судово-правової реформи, дослідження конституційно-правового статусу судів загальної юрисдикції посилилися'.

Схожа ситуація склалася й з інститутом органів прокуратури Ук­раїни. Попри існування відповідного самостійного розділу Консти-туції України, питання системи органів прокуратури, порядку їх фор-мування, функцій, повноважень та основних організаційних і право-вих форм роботи значною мірою залишаються поза увагою система-тичних досліджень науки конституційного права. I хоча за останні ро­ки ситуація змінюється на краще2, відсутність належних наукових досліджень конституційно-правового статусу органів прокуратури України об'єктивно відображається на процесі реалізації перехідних положень Конституції щодо їх функцій у майбутньому.

Ситуація щодо дослідження конституційно-правового статусу ор­ганів державноі влади України суттєво покращилася після виходу мо-нографії відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Орга-ни державноі влади України» за редакцією члена-кореспондента НАН України В. Ф. Погорілка (2002 р.), в якій було фундаментально досліджено конституційно-правові засади державноі влади України, конституційно-правовий статус Верховної Ради України, народного депутата України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Президента України, органів виконавчої влади, Консти­туційного Суду України, органів прокуратури, органів державноі вла­ди в галузі бюджету і фінансів, органів державноі' влади в інфор-маційній галузі, органів державноі влади в галузі оборони і державноі безпеки тощо3.

Втім реалізація конституційно-правової реформи в Україні у 2006 р., основним завданням якої є перехід до парламентсько-прези-

1 Карпечкін П. Ф. Функції судів загальної юрисдикції в Україні: Проблеми теорії та
практики: Дис.... канд. юрид. наук. — К., 2005. — 19 с.

2 Мьічко Н. И. Прокуратура Украиньі: Роль и место в системе государственной
власти. —Донецьк, 1999.

3 Органи державноі влади україни / За ред. В. Ф. Погорілка. — К., 2002. — 592 с.


Розділ III. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

дентської форми державного правління, передбачає нові дослідження конституційних засад організації державної влади в Україні та дослідження конституційно-правового статусу органів державної влади. Насаперед заслуговують на увагу проблеми реформування конституційно-правового статусу парламенту, глави держави, а також органів виконавчої влади в Україні.

За умови становлення України як правовоїдемократичної держави особливої важливості набув інститут місцевого самоврядування. На­ука конституційного права досліджує поняття місцевого самовряду­вання, його види, систему місцевого самоврядування, його функції та повноваження, статус територіальних громад, представницьких та виконавчих органів і посадових осіб місцевого самоврядування, ор-ганізаційно-правові та матеріально-фінансові основи місцевого са­моврядування та його гарантії1. Водночас симптоматичним є те, що інститут місцевого самоврядування на сьогодні активно досліджуєть-ся іншими науками. Зокрема, слід відзначити фундаментальний ха­рактер наукових досліджень проблем місцевого самоврядування вче-ними-політологами2.

У зв'язку із запровадженням конституційно-правової реформи в Україні набувають актуальності дослідження проблем теорії та прак­тики взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, муніципальної реформи, розвитку форм безпосередньої демократії на місцевому рівні тощо.

Залишаються актуальними і потребують подальших досліджень про­блеми конституційно-правового статусу політичних партій в України, конституційно-правових основ національної безпеки України тощо.

Отже, за останнє десятиліття (1996—2006 рр.) була розвинена наука конституційного права, а її система зазнала якісних змін — виника-

1 Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні. — К., 1997; Коваленко А. А.
Конституційно-правове регулювання місцевого самоврядування в України: Питання
теорії та практики: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 1997; Любченко П. М.
Компетенція місцевого самоврядування: Організаційно-правові питання реалізації:
Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X., 1998; Смирнова Т. С. Теоретичні засади
місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 1999;
Батанов О. В. Функції територіальних громад як суб'єктів місцевого само­
врядування в України: Автореф.... канд. юрид. наук. — К., 2000.

2 Андресюк Б. П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: Проблеми і
перспективи. — К., 1997; Горбатенко В. П. Місцеве самоврядування в Україні:
Політологічний аналіз концепцій минулого та сучасного: Автореф. дис.... канд.
політ. наук. — К., 1995.


3.1 Конституційне право як юридична наука

кугь нові напрями наукових досліджень, а вже існуючі змінили свою актуальність. Зокрема, як і прогнозував Ю. М. Тодика, особливої ак-туальності набули проблеми форм безпосередньої демократії.

На початок 2006 р. система науки конституційного права репре-зентована такими основними напрямами наукових досліджень, як: історія конституційного права як галузі, науки і навчальної дис-ципліни; проблеми методологи конституційного права; загальна те-орія конституційного права; проблеми конституціоналізму; пробле­ми джерел конституційного права; теоретичні та практичні проблеми реалізації положень чинної Конституції України; проблеми консти-туційно-правової реформи в Україні; проблеми конституційного ладу України; теоретичні та практичні проблеми форм безпосередньої де­мократії в Україні; проблеми конституційно-правового статусу люди-ни і громадянина; проблеми конституційно-правових засад ор-ганізації й діяльності політичних партій в Україні; проблеми парла­менту та парламентаризму в Україні; конституційно-правовий статус Президента України; проблема конституційно-правового статусу ор-ганів виконавчої влади в Україні; проблеми конституційних засад національної безпеки України; проблеми конституційної юстиції; конституційні засади організації та діяльності судів загальної юрис-дикції в Україні; конституційно-правові основи контрольно-наглядо-вої влади; конституційні проблеми місцевого самоврядування; про­блеми порівняльного конституційного права; теоретичні та практичні проблеми співвідношення та взаємодії міжнародного та національно-го права та ін.

Наука конституційного права реалізує свої основні завдання шля­хом здійснення функцій, тобто основних напрямів наукових досліджень у галузі конституційного права.

Отже, функції (від лат. /іїпсіїо — здійснення, виконання) науки кон­ституційного права — це основні напрями здійснення наукових дослі­джень, спрямовані на вирішення поставлених перед наукою консти­туційного права завдань. Функції науки визначаються предметом і за­еданнями науки конституційного права. У свою чергу, функції визна-чають методологію і систему науки конституційного права.

Функціональний підхід вперше в загальнонаукових дослідженнях був обГрунтований Е. Кассирером — автором теорії функцій1. У перші

1 Кассирер 9. Познание и действительность. Понятие о субстанції и понятие о функциях. — Спб., 1912.


Розділ III. Конституційие право як наука і навчальна дисципліна

роки радянської влади це вчення вважалося хибним, як і будь-яка інша буржуазна тєорія відхилялося радянською наукою. ГТізніше функціональний підхід у наукових дослідженнях обгрунтовувався класовим аналізом досліджуваних явищ і лише в 80—90 рр. XX ст. бу-ло зроблено ряд важливих досліджень, що сприяли розвиткові теорії функцій радянської юридичної науки.

Але проблема функцій науки конституційного права є порівняно новою. За часів існування України у складі колишнього СРСР вона фактично не досліджувалась. Функції юридичної науки в окремих ви-падках були предметом наукових досліджень лише загальної теорії права.

Ситуація змінилася на краше за часів розвитку науки консти­туційного права у незалежній Україні. Одним із перших в Україні по­чав досліджувати проблему функцій науки конституційного права В. Ф. Мелащенко. Визначаючи, що сутність, зміст, соціальне, науко-во-пізнавальне та учбове призначення науки конституційного права розкривається (втілюється) в ії функціях, В. Ф. Мелащенко розрізняв такі функції науки конституційного права як політична, методо-логічна, ідеологічна, евристично-прогностична, комунікативна, інте-гративна та практико-прикладна1. Цей перелік функцій із певними варіаціями залишається і в сучасній науці конституційного права Ук­раїни2.

Беручи за основу номенклатуру функцій, запропоновану В. Ф. Ме-лащенком і О. Ф. Фрицьким, Ю. М. Тодика, доповнив ії роз'ясню-вальною, виховною та експертною функціями науки конституційно­го правам У подальшому функції науки конституційного права вітчиз-няними вченими не досліджувалися.

Видається, що функції науки конституційного права неоднорідні за своєю правовою природою. Функції науки конституційного права мають ознаки системності. Пропоновані раніше сукупності функцій науки не мають таких ознак, оскільки репрезентовані як рівнопоряд-кові та рівнозначні. На рівні загальновизнаних наукових понять їх можна умовно розмежувати на загальні та спеціальні.

1 Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. — К., 1995. — С. 184-185. 2 Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — 2-ге вид. — К., 2000. — С. 78-79.; Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Шдруч. — К., 2002. — С. 57. ' Тодика Ю. Н. Конституционное право Украиньі: Отрасль права, наука, учебная дисциплина. — X., 1998. — С. 164-165.


3.1 Конституційне право як юридична наука

Під загальними функціями можна розуміти ті напрями діяльності науки конституційного права, що так чи інакше властиві всім юри-дичним наукам — загальнотеоретичним, історичним, галузевим, порівняльно-правовим і прикладним. Це — гносеологічна, методо-логічна, евристична, прогностична, порівняльна, комунікативна, практично-прикладна, виховна, експертна тощо функції. При цьому, фундаментальними в науці прийнято вважати гносеологічну, методо-логічну, евристичну, прогностичну та порівняльну функції. Саме вони і становлять кістяк системи загальних функцій науки конституційно­го права, тоді як інші загальні функції мають похідний характер.

Спеціальні функції науки конституційного права — це такі на-прямки діяльності науки, що мають на меті вирішення специфічних завдань, які характерні лише конституційному праву як науці, або найбільш рельефно проявляються в цій науці. До спеціальних функцій належать конституююча (системоутворююча), політична, ідеологічна функції.

Серед загальних функцій науки конституційного права чільне місце посідає гносеологічна, або пізнавальна, функція. В її основі ле-жить наука гносеологіі. Істина є основною, центральною категорією гносеологічної науки, науки пізнання. Гносеологічність є важливою рисою конституційного права, адже праву, «щоб бути справедливим, необхідно бути істинним, а отже, пізнавальним, гносеологічним»1.

Наука конституційного права як і будь-яка інша юридична наука є інструментарієм наукового пізнання оточуючого нас світу. Предме­том пізнання цієї науки є явища у суспільному і державному житті Ук-раїни та інших держав, що пов'язані з реалізацією державно-владних відносин.

Наука конституційного права, реалізуючи свої гносеологічні функції, використовує надбання інших наук, насамперед, юридич-них, і водночас дає можливість користуватися власними досягнення-ми іншим наукам. Зокрема, надбання науки конституційного права в сфері методології, науково-категоріального апарату тощо використо-вуються іншими юридичними науками. Крім того, досягнення науки конституційного права активно використовуються у політології.

1 Козловський А. А. Гносеологічна концепція права // Наук, вісник Чернівецького державного університету. — 2000. — Вип. 100. Правознавство. — С. 13.


Розділ III. Конституційне право як наука і навчальиа дисципліна

Наявність гносеологічної функції передбачає існування і онто-логічної функції науки конституційного права, в основу якої має бу­ти покладена онтологія (з грец. < ЛЗ н — буття, 8 * (@Н — вчення, слово) — вчення про буття. Пізнання нерозривно пов'язане з буттям, в інакшому випадку наукові дослідження мають схоластичний харак­тер. У науці конституційного права онтологічній функції не приділяється надежна увага.

Видається, що онтологічна функція полягає у науковому аналізі об'єктивного характеру конституційного права як галузі та вироб-ленні наукових підходів щодо формування конституційного законо-давства, яке б об'єктивно відповідало галузі та задовольняло потреби населення у конституційно-правовому регулюванні суспільних від-носин. Онтологічна функція вимагає грунтовних наукових досліджень.

Інша важлива функція науки конституційного права — методо-логічна, зміст якої полягає у формуванні комплексної методологічної бази, що є підгрунтям для методології інших і, насамперед, галузевих юридичних наук. Наука конституційного права формує науково-кате-горіальний апарат, який має універсальний характер. Зокрема, такі правові категорії, як «суверенітет», «територіальна цілісність», «унітарна держава», «демократія», «конституційний лад», «зовнішньо-економічна діяльність», «соціальний захист громадян України», «зем­ля», «екологічна безпека», «громадянство», «державний бюджет», «власність», «підприємницька діяльність», «юридична особа» тощо мають значення не лише для теорії держави і права, а й для адміністра-тивного, кримінального, фінансового, цивільного, земельного, госпо-дарського, аграрного та інших галузей національного права.

Водночас, процес методологічного забезпечення не можна розгля-дати з одного боку. Наука конституційного права не лише збагачує в методологічному відношенні інші галузі права, а й сама розширює власний науковий потенціал за рахунок методологічних надбань інших наук. Отже, методологічна функція полягає у взаємозбагаченні науки конституційного права й інших наук у галузі методології.

Іншими фундаментальними функціями науки конституційного права є евристична та прогностична функції. Ці функції часто ото-тожнюються1, але це не повною мірою відповідає змісту відповідних

1 Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. — 2-ге вид. — К., 2000. — С. 79.


3.1 Конституційне право як юридична наука

правових категорій. Деякі спільні ознаки, що властиві евристичній і прогностичній функціям науки конституційного права, не впливають на різницю в їх змісті та призначенні.

Евристична функція науки конституційного права є наукотворчою функцією. її зміст полягає у відкритті нових напрямів наукових дослі-джень у галузі конституційного права. Наука конституційного права задовольняється не лише гносеологічною функцією, функцією пізнання загальновизнаних правових явищ, а й здійснює пошук ма-ловідомих явищ у конституційному праві та досліджує їх сутність.

Прикладом евристичної функції науки конституційного права мо-жуть бути наукові дослідження колізій у конституційному законо-давстві України та пошук шляхів їх подолання.

Прогностична функції науки конституційного права полягає у по-шуках актуальних проблем конституційного права як галузі законо-давства, науки та навчальної дисципліни та побудові конструктивних моделей їх вирішення. Прогностична функція, тобто функція перед-бачення, визначає стратегію конституційного процесу, розвитку на­уки та освіти в галузі конституційного права. Особливого значення прогностична функція набуває щодо правотворчої та правозастосов-чої діяльності в сфері конституційного права.

Прогностична функція науки конституційного права має важливе значення для конституційного законодавства, адже його ефек-тивність прямо залежить від науково-методологічного забезпечення конституційного правотворення. Розробка та експертиза консти-туційних нормативно-правових актів науковцями має фунтуватися на врахуванні численних чинників політичного, економічного, соціального та культурного характеру, які в подальшому визначати-муть процес правозастосування.

На важливість прогностичної функції науки конституційного пра­ва вказували свого часу В. Я. Тацій і Ю. М. Тодика1. На жаль, консти-туційна практика довела малорозвиненість цієї функції, що підтверд-жує конституційний процес 1991 — 1996 рр., пов'язаний із прийняттям нині чинної Конституції. Ще одним підтвердженням нерозвиненості прогностичної функції став референдум 16 квітня 2000 р. Вітчизняна конституційна наука була неготова до науково-методологічного за-

Тацій В., Тодика Ю. Проблеми розвитку конституційного права України // Право України. — 1994. — № 10. — С. 4.


Розділ III. Конституційне право як наука і иавчальна дисципліна

безпечення реалізації рішень всеукраїнського референдуму, реформу-вання парламенту та виборчої системи. Схожа ситуація спостері-гається й щодо методологічного забезпечення конституційно-право-вої реформи 2006 р.

Прогностична функція має важливе значення і для розвитку самої науки та освіти в галузі конституційного права. Прогнозування пер-спективних напрямів розвитку вітчизняної науки конституційного права є гарантією надежного і своєчасного науково-методологічного забезпечення конституційного процесу. Наука має бути динамічною. її завданням є не лише вирішення проблемних ситуацій, що виника-ють у реально діючій галузі, а й виявлення та дослідження проблем, які виникатимуть у майбутньому. Прогностична функція є важливою і для наукового забезпечення навчального процесу у вищих юридич-них закладах освіти України, оскільки дає змогу розробити відповідні навчальні програми з конституційного права України та спеціальних курсів у галузі конституційного права з урахуванням практичних по­треб у підготовці висококваліфікованих спеціалістів. Недопустимим є відставання навчальних курсів у галузі конституційного права Ук­раїни від розвитку науки конституційного права.

Ще однією фундаментальною функцією науки конституційного права є порівняльна. Ця функція тісно пов'язана причинно-наслідковими зв'язками з відповідним методом науки консти­туційного права і фактично визначає його спрямованість. Порівняльна функція науки конституційного права полягає в пізнанні конституційно-правових явищ шляхом їх зіставлення. При цьому порівняльна функція застосовується не лише для порівняння схожих інститутів конституційного права України і зарубіжних країн, а й для порівняння однопорядкових інститутів національного кон­ституційного права.

Науці конституційного права також властива комунікативна, або інформативна, функція, що пов'язана з інформаційним навантаженням конституційного права. Науково-категоріальний апарат, що фор-мується наукою конституційного права, є своєрідною «метамовою» не лише для науковців-конституціоналістів, а й для юристів-на-уковців у галузі інших юридичних наук, політичних діячів, практич­них працівників державних органів та органів місцевого самовряду-вання, викладачів, аспірантів, студентів і громадян. Тобто наукові ка-тегорії конституційного права є засобом спілкування між всіма суб'єктами конституційного права.


3.1 Конституційне право як юридична наука

Комунікативна функція науки конституційного права також поля-гає у всебічному і своєчасному висвітленні актуальних проблем дер­жавно-правового життя. Наука забезпечує інформування громадян про стан чинного конституційного законодавства у таких фахових ча-сописах, як «Вісник Верховної Ради України», «Голос України», «Уря-довий кур'єр», «Президентський вісник» та інші. Актуальні проблеми теорії й практики конституційного права висвітлені у таких наукових журналах, як «Право України», «Вісник Академії правових наук Ук­раїни», «Часопис Київського університету права», «Юридичний вісник» та інших.

Яюцо кілька років тому ситуація літератури з конституційного права, а особливо фундаментальної та доступної широкому колу чи-тачів було недостатньо1, то на сьогодні ситуація значно покращилася. Видано два грунтовних підручники з конституційного права Ук­раїни2, численні навчальні посібники3, коментарі до Конституції Ук­раїни, монографії та науково-популярні видання. Прогностичній функції науки конституційного права щодо популяризації консти­туційного права сприяє діяльність таких профільних наукових видав-ництв, як «Наукова думка», Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», «Юрінком Інтер», Видавничий дім «Юридична книга», «Атіка» та інші.

Практично-прикладна функція науки конституційного права виз-начає взаємозв'язок науки з практичними потребами конституційно­го права. Наукові дослідження у галузі конституційного права забез-печують науково-методологічні основи реалізації прав і свобод люди-ни і фомадянина, здійснення безпосередньої демократії, діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування тощо. Як прави­ло, більшість державних органів мають відомчі науково-дослідні уста­нови, що забезпечують своїми науковими дослідженнями їх діяль­ність. Прикладом таких установ є Інститут законодавства Верховної Ради України, Інститут нормативної діяльності при Кабінеті Мініст-

Тодика Ю. Н. Конституционное право Украиньі: Отрасль права, наука, учебная дисциплина. — X., 1998. — С. 166.

2 Конституційне право України; Шдруч. / За ред. В.Ф. Погорілка. — К., 2000;
Конституційне право України: Шдруч. / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка,
Ю. М. Тодики. — X., 1999.

3 Конституція незалежної України / За ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка,
В. О. Євдокимова. — К., 2000; Кравченко В. В. Конституційне право України. — К.,
2000.


Розділ III. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна

рів України. Напрями їх наукової діяльності визначаються функціями вказаних органів.

Окрім відомчих науково-дослідних установ, практично-прикладна функція науки конституційного права здійснюється й такими провідними науковими центрами України, як Інститут держави і пра­ва ім. В. М. Корецького НАН України, Академія правових наук Ук­раїни і, певною мірою, відповідними кафедрами вищих юридичних закладів України. Зазначені установи і заклади освіти орієнтують свої наукові дослідження на наукове забезпечення практичних потреб конституційного будівництва в Україні.

3 практично-прикладною функцією науки конституційного права тісно пов'язана й експертна функція, що полягає в об'єктивній і не-залежній науковій оцінці конституційних нормативно-правових актів. На практиці експертна функція передбачає експертизу кон­кретного нормативно-правового акта в сфері конституційного права, яка здійснюється вченими-конституціоналістами науково-дослідних установ на замовлення суб'єктів конституційної правотворчої та пра-возастосовчої діяльності. Така експертиза дає змогу неупереджено визначити правову природу конституційного нормативно-правового акта і є обов'язковою для врахування її змісту в правотворчій та пра-возастосовчій діяльності. Прикладом експертної функції науки кон­ституційного права можуть бути експертні оцінки, здійснені Інститу­том держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Інститутом законодавства Верховної Ради України та іншими науково-дослідни-ми установами щодо законопроектів Верховної Ради України, норма­тивно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни, органів місцевого самоврядування у сфері конституційного права, а також щодо звернень і подань до Конституційного Суду Ук­раїни. Зазначені експертні оцінки сприяють комплексному тлума-ченню конституційних актів.

Виховна функція науки конституційного права визначається фор-муванням конституційно-правових цінностей як загальнолюдського глобального ідеалу. Наука конституційного права виховує повагу до Конституції України, до народу України, основ конституційного ладу держави, прав і свобод людини і громадянина, легітимних органів державної влади і місцевого самоврядування. Важливим аспектом ви-ховної функції науки є розкриття правових основ формування грома-дянського суспільства та правової держави в Україні, формування по-ваги до людини її життя, здоров'я, честі та гідності незалежно від


3.1 Конституцшне право як юридична наука

статі, соціального походження, раси, національності та релігійних пе-реконань.

Виховна функція передбачає формування поваги до національної конституційної спадщини, а також до конституційного права і конституційних цінностей зарубіжних країн. Ця функція є гарантією не-упередженості наукових оцінок тих чи інших конституційно-право-вих явищ як в Україні, так і в інших державах світу.

Частина 1 ст. 68 Конституції України зобов'язує кожного неухиль-но дотримуватися Конституції України та законів України, не посяга-ти на права і свободи, честь і гідність інших людей. Але доволі часто конституційно-правові норми не дають пересічному громадянинові уявлення про їх глибинну правову природу, соціальну цінність, важ-ливість їх адекватного розуміння та дотримання. Виховна функція на­уки конституційного права полягає у проведенні наукових дослі-джень, які б давали комплексну оцінку інститутам і нормам консти­туційного права, і були б переконливим свідченням важливості їх до­тримання як запоруки стабільності суспільства і держави та дотри­мання прав і свобод кожної людини і громадянина.

Серед спеціальних функцій науки конституційного права най-більш рельєфною є конституююча (системоутворююча) функція, яку ще називають інтегруючою1. Безперечно, інтегруюча функція допо-магає загальній теорії держави і права об'єднувати всі юридичні науки в цілісну систему, але роль науки конституційного права не обме-жується допоміжними властивостями науки конституційного права щодо теорії держави і права. Це лише один з аспектів конституюючої (системоутворюючої) функції.

Наука конституційного права здійснює конституюючу функцію щодо інших наук не лише інтегруючи їх у єдину і цілісну систему, а й сприяє диференціації кожної окремої галузі юридичної науки, визна-чаючи їх співвідношення з наукою конституційного права та умовні межі напрямів наукових досліджень конституційного права й інших юридичних наук.

Слід мати на увазі й особливості конституюючої функції науки конституційного права в системі галузевих юридичних наук. Зважа-ючи на фундаментальний характер, наука конституційного права визначає структуру та системні зв'язки всіх інших галузевих юридич-

1 Конституційне право України: Шдруч. / За ред. В. Ф. Погорілка. -2-ге вид. — К., 2000. — С. 79.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.053 сек.)