Розділ I. Конституційне право як галузь права в системі права України. широкого розуміння кола суспільних відносин, що є предметом держав­ного (конституційного) права, зберігалася впродовж всього радянсь­кого періоду становлення

широкого розуміння кола суспільних відносин, що є предметом держав­ного (конституційного) права, зберігалася впродовж всього радянсь­кого періоду становлення і розвитку конституційного права.

Інший видатний радянський вчений I. П. Трайнін вважав, що радянське державне право регулює правовідносини, пов'язані з суспільним та державним ладом СРСР, формами, функціями і прин­ципами діяльності радянської держави, похідними від суверенних прав трудящих, основними правами і обов'язками громадян СРСР¹. Існували й інші думки щодо предмета державного (конституційного) права. Зокрема, М. А. Арджанов вважав, що предмет цієї галузі права охоплює суспільні відносини у сфері соціально-політичної основи держави, побудови, компетенції і форми утворення органів держави, форми участі має в управлінні державою тощо².

Після Другої світової війни офіційну позицію щодо предмета ра­дянського державного права висловив А. I. Денисов, який вважав, що «предметом державного права є політична надбудова, точніше — радянська влада як влада трудящих міста і села і державний устрій СРСР. У центрі державного права стоять організація і основні принципи діяльності органів державної влади, органів державного управління, суду і прокуратури»³. Тією чи іншою мірою схожих поглядів на предмет радянського державного (конституційного) права дотримувалися й інші радянські правознавці (С. О. Голунський, Г. С. Гурвич, М. Г. Кириченко, В. Ф. Коток, I. Д. Левін, А. I. Лєпьошкін, С. М. Равін, М. С. Строгович, С. С. Студєнкін та ін.).

Зокрема, В. Ф. Коток вважав, що предметом радянського держав­ного права слід вважати суспільні відносини, які визначають основні риси соціально-економічної системи і політичної організації ра­дянського суспільства, та виражають суверенітет радянського народу і радянської нації⁴. С. М. Равін, розвиваючи погляди В. Ф. Котока, ще більше розширював коло суспільних відносин, які слід було вважати предметом радянського державного права. Він відносив до таких правовідносин суспільні відносини у сфері організації державної влади,

¹ Трайнин И. П. О содержаний и системе государственного права // Советское
государство и право. — 1939. — № 3. — С. 36.

² Аржанов М. А. О принципах построення системьі советского социалистического
права // Советское государство и право. — 1939. — № 3. — С. 31.

³ Денисов А. И. Теория государства и права. — М., 1948. — С. 415.

⁴ Вопроси советского государственного права. — М., 1959. — С. 51.

1.2 Предмет конституційного права

радянської федеральної системи, основних прав і обов'язків радянських громадян, радянського виборчого права тощо¹.

Водночас ряд радянських правознавців були схильні розглядати предмет державного права у більш прагматичному розрізі. Так, А. I. Лєпьошкін вважав, що предметом радянського державного пра­ва є суспільні відносини, що охоплюють лише сферу організації та здійснення державної влади. Зокрема, вчений писав: «Норми ра­дянського державного права, перед усе, виражають і закріплюють державний суверенітет і всі найважливіші державно-правові форми його здійснення; вони регулюють і закріплюють форму організації державної влади як у центрі, так і на місцях (в особі Рад депутатів тру­дящих), структуру цих органів, принципи їх організації та діяльності й основні питання повноважень»².

Певний внесок у дослідження проблеми предмета радянського державного (конституційного) права зробили також українські правознавці. Зокрема, С. С. Кравчук запропонував одне із найбільш вдалих визначень радянського державного права, що містить визначення предмета правового регулювання цієї галузі права — «...сукупність правових норм, що юридично закріплюють устрій СРСР як Радян­ської соціалістичної держави, тобто суспільний устрій, основи право­вого становища громадян, державний устрій, систему державних ор­ганів СРСР, які регулюють суспільні відносини, є основою повновладдя радянського народу та виникають у процесі здійснення належній народу державної влади»³.

Пострадянський період розвитку конституційно-правової науки ознаменувався подальшими дослідженнями проблем предмета кон­ституційного права. Але, як і за радянської доби, думки вчених на предмет цієї галузі права позначилися відсутністю єдності на коло суспільних відносин, що є предметом конституційно-правового регу­лювання.

Ця проблема ґрунтовно досліджувалася, зокрема, російськими вченими-конституціоналістами. Так, заслуговує на увагу думка М. I. Кукушкіна щодо критеріїв визначення суспільних відносин, які

Равин С. М. Основнме особенности советского государственного права // Известия ВУЗов, серия Правоведение. — 1961. — № 1. — С. 9-10.

Лепешкин А. И. Курс советского государственного права. Т. 1. — М., 1961. — С 18-19.

Советское государственное право. — М., 1975. — С. 26.

Розділ I. Конституційне право як галузь права в системі права України

слід вважати предметом конституційного права. На думку російського вченого, до суспільних відносин, що є предметом конституційного права, належать: а) суспільні відносини, що формуються в політичній, економічній, соціальній сферах, але не належать до будь-якої окремої сторони соціальних зв'язків; б) суспільні відносини, що є ос­новою для вказаних сфер; в) суспільні відносини, що забезпечують цілісність суспільства, його єдину організаційну структуру; г) суспільні відносини, що становлять таку систему, в якій би простежувалися форми й механізми здійснення належної російському народові влади¹.

К. I. Козлова висловила слушну думку, що предметом консти­туційного права є суспільні відносини в політичній, економічній, соціальній, духовній та інших сферах суспільного життя². Д. А. Ковачов пропонує розуміти під предметом конституційно-правового регулювання три групи суспільних відносин: відносини між громадянами і державою; відносини між державними органами; відносини між федерацією та її суб'єктами³. Хоча, слід зауважити, що у цих групах не передбачені конституційно-правові відносини за участю народу, суб'єктів місцевого самоврядування, національних меншин, політичних партій тощо.

М. В. Баглай вважає, що предметом конституційного права е суспільні відносини в двох основних сферах суспільних відносин: а) охорона прав і свобод людини (відносини між людиною і держа­вою); б) устрій держави і державної влади⁴. Втім думка М. В. Баглая лише відображає погляди К. I. Козлової, висловлені раніше⁵.

Інші російські вчені-конституціоналісти (Ю. А. Дмитрієв, Є. М. Кавешніков, Є. I. Колюшин, О. О. Кутафін та інші) також дотримуються точки зору, що предметом конституційного права є широке коле суспільних відносин у всіх основних сферах суспільного і державного життя. Але погляди певних російських правознавців відрізняються оригінальністю і заслуговують на увагу.

¹ Конституционное право Российской Федерації. — Екатеринбург, 1995. —
С. 15-17.

² Козлова Е. И., Кутафин О. Е. Конституционное право России. — М., 1998. — С. 6.

³ Ковачев Д. А. Предмет, способьі и формн конституционного регулировання //
Очерки конституционного права иностранньіх государств: Учебное и научно-
практическое пособие / Отв. ред. Д. А. Ковачев. — М., 1999. — С. 15.

* Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерації. — М., 1999. — С. 5. ⁵ Конституционное право. — М., 1996. — С. 1-2.

1.2 Предмет конституційного права

Так, російські вчені намагалася узагальнити суспільні відносини, що є предметом конституційного права в окрему юридичну категорію. Зокрема, А. О. Безуглов і С. О. Солдатов пропонують вважати предметом конституційного права «базові суспільні відносини», що є фундаментом для суспільних відносин, які регулюються нормами інших галузей права¹. На жаль, ученим так і не вдалося чітко визначити, які саме суспільні відносини, що є предметом конституційного права, слід вважати «базовими».

Іноді російські правознавці надто категорично ототожнюють предмет конституційного права з предметом національного права в цілому. Так, А. М. Кокотов писав: «Сукупний предмет всіх галузей національного права є предметом і конституційно-правового регулювання, на який конституційне право впливає за допомогою своїх специфічних засобів. Предмет конституційного права і предмет національного права принципово співпадають²».

Отже, у російській науці конституційного права на сьогодні не існує єдиної беззаперечної точки зору щодо категорії «предмет кон­ституційного права». Одні вчені зводять предмет конституційного права до відносин державного владарювання, другі — до владних відносин політичного характеру і відносин, що пов'язані з правовим статусом людини, треті — вважають такими найважливішими фундаментальні суспільні відносини в політичній, економічній, соціальній та культурній (духовній) сферах, а четверті взагалі ототожнюють предмет конституційного права з предметом національного права в цілому.

Щодо дискусійності категорії «предмет конституційного права» російські вчені також мають власну позицію. Зокрема, О. О. Кутафін у своїй монографії «Предмет конституційного права» (2001 р.) висловлює слушне міркування, що предмет конституційного права будь-якої держави не може бути раз і назавжди визначеним. Він залежить від змісту конституції чи інших основних документів, що діють у державі на певному етапі її розвитку. Отже, тривала дискусія про обсяг відносин, що є предметом конституційного права, позбавлена

¹ Безуглов А. А., Солдатов С. А. Конституционное право России: Учеб.: В 3 т. — Т. 1. — М., 2001. —С. 14-15.

Кокотов А. Н. Конституционное право как отрасль российского права // Проблемн науки конституционного права. — Екатеринбург, 1998. — С. 9.

Поиск по сайту: