Розділ I. Конституційне право як галузь права в системі права України

сенсу, оскільки їх обсяг залежить не від виявлення тих чи інших особливостей відносин, які є предметом конституційного права, а, як зазначав О. О. Кутафін, від волі держави, що наділяє ці відносини фундаментальним характером¹.

Схожа багатоманітність поглядів на предмет конституційного пра­ва властива й конституційно-правовій думці вчених інших колишніх радянських республік. Так, білоруський правознавець М. П. Чудаков пропонує розуміти під предметом цієї галузі права суспільні відноси­ни у сфері політичної системи суспільства, економічної системи дер­жави, форми правління, форми державного устрою, правового стату­су особи, виборчого права, виборчої системи, політичного режиму й інших найважливіших інститутів конкретної держави². Узбецькі вчені О. А. Карімова і 3. М. Гафаров вважають, що предметом державного права Узбекистану є суспільні відносини, пов'язані з основами суспільного ладу і державного устрою, правовим становищем особи і системою державних органів, а також іншими суспільними відносинами, що виникають при здійсненні державної влади³.

У вітчизняній конституційно-правовій науці проблема предмета відповідної галузі права тривалий час залишалася малодослідженою. В. Ф. Мелащенко одним із перших у незалежній Україні дослідив пи­тання предмета конституційного права й запропонував розуміти під цією категорією «... суспільні відносини, які виникають і діють у процесі здійснення основ повновладдя народу України»⁴. Ці відносини В. Ф. Мелащенко поділяв на чотири групи (блоки): 1. Відносини, які є основоположними засадами народовладдя, народного суверенітету. 2. Відносини, які розкривають побудову, устрій держави як організації влади народу і для народу. 3. Відносини, які визначають основоположні засади функціонування держави (діяльний, «робочий» аспект держави). 4. Відносини, що визначають характер зв'язків між держа­вою і конкретною особою.

У подальшому проблеми предмета конституційного права України досліджувалися Ю. М. Тодикою. На думку вченого, предмет

¹ Кутафин О. Е. Предмет конституционного права. — М., 2001. — С. 26.

² Чудаков М. Ф. Конституционное (государственное) право зарубежньіх стран:
Учебное пособие. — Минск, 2001. — С. 14.

³ Каримова О. А., Гафаров 3. М. Основн государства и права. — Ташкент, 1995. —
С. 103.

⁴ Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій. — К.,
1995. — С. 5.

1.2 Предмет конституційного права

конституційного права пов'язаний насамперед із регламентацією політико-правових відносин у сфері реалізації державно-владних функцій, забезпечення прав і свобод особи. Виходячи з цього, Ю. М. Тодика вважає, що предметом конституційного права України є у першу чергу суспільні відносини: встановлення, передачі, реалізації державної влади, її розділення і поділу між органами влади й іншими політичними структурами; встановлення меж державної влади, гаранта прав і свобод громадян¹. При цьому, на думку Ю. М. Тодики, специфіка предмета конституційного права полягає в тому, що його норми регламентують суспільні відносини, які формуються в усіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній тощо².

О. Ф. Фрицький висловлює думку, що в ідеалі предмет консти­туційного права має містити такі складові: людина — громадянське суспільство — влада як основна ознака держави — економічні, соціальні, політичні, духовні сфери життєдіяльності суспільства в демократичній державі — територіальна організація держави. Але, на жаль, на сьогодні така складова, як громадянське суспільство, перебуває на стадії закладення правових засад його утворення і розвитку³. Схожі думки щодо сутності та змісту предмета конституційного пра­ва висловлюють й інші вітчизняні вчені-конституціоналісти.

Узагальнюючи погляди вітчизняних і зарубіжних вчених-конституціоналістів щодо предмета конституційного (державного) права, можна стверджувати, що предметом конституційного права України є політичні та інші найважливіші суспільні відносини в Україні. Насам­перед це — суспільні відносини, пов'язані з основами конституційно­го ладу України; конституційно-правовим статусом людини і громадянина; формами безпосередньої демократії; організацією та діяльністю органів законодавчої, виконавчої та судової влади і Прези­дента України, контрольно-наглядових й інших органів державної влади; адміністративно-територіальним устроєм України; місцевим самоврядуванням; правовим захистом України; національною безпекою та обороною України.

Тодика Ю. Н. Конституционное право Украиньі: Отрасль права, наука, учебная дисциплина. — X., 1996. — С. 13.

Конституційне право України: Підруч. / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. — X., 2002. — С. 9. ³ Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підруч. — К., 2002. — С. 9.

Поиск по сайту: