Функції конституційного права України

' \ _іЛг*

/

7.1 Поняття функцій конститущиного права

7. 1 Поняття функцій конституційного права

Однією із найважливіших проблем конституційного права Ук-раїни є проблема функцій цієї галузі права. Розуміння сутності та змісту функції конституційного права дає можливість зрозуміти зна­чення цієї галузі права для регулювання суспільних відносин та відповісти на питання про роль і місце конституційного права у суспільстві та державі.

Водночас на відміну від інших проблем теорії конституційного права проблеми функцій конституційного права залишаються мало-дослідженими у вітчизняній і зарубіжній юридичній науці. У науковій та навчальній літературі з конституційного права дослідження функцій конституційного права відсутні або ж здійснені фрагментар­но. Відсутніми залишаються відповідні підрозділи (розділи) в підруч-никах і навчальних посібниках із конституційного права України.

Як правило, вчені приділяють увагу функціям Конституції (В. В. Кравченко, В. Й. Лучін, Ю. М. Тодика та ін.), тобто функціям основного джерела конституційного права, які за своїм змістом є похідними від функцій цієї галузі права, але не можуть бути абсолют­но тотожними. Комплексного вчення про функції конституційного права у вітчизняній юридичній науці не існує.

Однією з причин відсутності теорії функцій конституційного пра­ва у вітчизняній юридичній науці є інерційні тенденції марксистської теорії держави і права, що в модернізованому вигляді залишаються Домінуючими у вітчизняній юридичній науці. Зокрема, ключове по­ложення марксизму про первинність появи держави та «надбудов-ний» характер права, що «обслуговує» державу, як инструмент пану-вання домінуючого класу, позначилися на науково-методологічних підходах до дослідження функцій права.

Радянські правознавці вважали, що функції права є похідними від Функції держави, комплексна теорія яких була грунтовно сформова­на в радянській юридичній науці, і відводили їм другорядне значення.

Розділ VII. Функціі конституційного права України

Тому в радянських підручниках із теорії держави і права, як правило, досліджуються проблеми «ролі та місця права у суспільстві», «актив­ного впливу права на регулювання правовідносин» тощо. У ра-дянській науці державного (конституційного) права такі дослідження, за особливим винятком (А. М. Васильев, Т. Н. Радько), взагалі бу-ли відсутні. Схожа тенденція збереглася у новітній період і у вітчиз-няній науці теорії держави і права та конституційного права.

Наступною причиною недостатньої уваги вчених-правознавців до проблем функцій права є відсутність завершених теорії функцій пра­ва у зарубіжній юридичній науці. Як правило, радянська юридична наука рефлекторно реагувала на ті проблеми права, розв'язання яких уже було запропоноване представниками «буржуазних» юридичних шкіл. Тобто багато положень загальної теорії радянського права стали наслідком і результатом критики відповідних теоретико-правових по­ложень зарубіжної юридичної науки. За відсутності у зарубіжній юри­дичній науці загальновизнаної теорії функцій права ця проблема не набула значення й для радянських правознавців.

Ще однією причиною малодослідженості проблем функцій кон­ституційного права є складність і неоднозначний характер категорії «функція права» в юридичній науці. Як і категорія «джерело права» категорія «функція права» є доволі умовною і її застосування у юри­дичній науці є певним компромісом між ученими-правознавцями для позначення впливу права на суспільні відносини. Як зазначав Д. А. Липинський, термін «функція» багатозначний і не є, власне, юридичним поняттям. Зокрема, у філософії, математиці, фізиці, хімії, біології та інших науках він має зовсім інше значення, ніж у пра-вознавстві'. Наприклад у філософії, категорія «функція» (відлат./ипс-іїо — здійснення, виконання) визначається як спосіб поведінки, вла-стивий будь-якому об'єкту і сприяє збереженню існування цього об'єкта або тієї системи, до якої він належить як елементу². Тобто ка­тегорія «функція права» має синтетичний характер і умовно ро-зуміється щодо правових явищ як напрям або спосіб впливу на суспільні відносини, що є предметом тієї чи іншої галузі права.

¹ Липинский Д. А. Соотношение функций права и функций юридической
ответственности // Известия вузов. Серия Правоведение. — 2004. — С. 144.

² Философская знциклопедия / Под ред. Ф. В. Константинова: В 5 т. — Т. 5. — М.,
1970. —С. 418.

7.1 Поняття функцій конституційного права

У цілому ж через різні причини у вітчизняній і зарубіжній юри-дичній науці теорія функцій права так і не була сформована. Мало-дослідженою залишається проблема функцій і в галузевій юридичній науці, в тому числі у науці конституційного права.

Водночас конституційному праву на всіх етапах його становлення і розвитку були об'єктивно властиві власні функції, тобто напрями і види цілеспрямованого впливу на суспільні відносини, що є предме­том конституційного права. Оскільки генезис конституційного права пов'язаний насамперед із генезисом конституцій, то саме функції конституційних актів визначили основні функції галузі консти­туційного права.

Поява перших конституцій у країнах Європи та Північній Америці наприкінці XVII — на початку XVIII ст.ст. мала на меті обмеження (або скасування) монархії та нормативне закріплення нових на той час буржуазних суспільних відносин. Фактично основною функцією конституційного права з часу його виникнення стало встановлення нового суспільного та державного ладу, в основі якого був принцип поділу влади, тобто регулювання обмеження державної влади. Але і ці функції були не єдиними. Новий суспільний і державний лад вимагав більш ефективного регулювання встановлених правових відносин.

Так, на думку угорського вченого Андроша Шайо, з кінця XVIII ст. конституційні акти розроблялися для вирішення проблеми залеж-ності громадян від «організованих державою послугідотацій»¹. Поряд із питанням політики та ідеології конституційне право регулювало соціально-економічні відносини. Але найважливішим завданням конституційного права залишалося регулювання суспільних відно­син, пов'язаних із реалізацією народного та державного суверенітету. Тобто перші конституційні акти, зокрема, здійснювали функцію регу­лювання найважливіших суспільних відносин політичного, еко-номічного, соціального та ідеологічного характеру, маючи найвищу юридичну силу.

Розвиток і вдосконалення конституційного права у XX ст. сприяли розширенню і систематизації функцій цієї галузі права. Регулятивна, установча і охоронні функції конституційного права доповнилися ря­дом інших функцій — зовнішньополітичних, ідеологічних, виховних тощо.

¹ Шайо А. Самоограничение власти (краткий курс конституционализма): Пер. с венг. — М., 2001. — С. 37-38.

Розділ VII. Функції конституційного права України

На початок XXI ст. система функцій конституційного права роз-ширилася за рахунок визнання за цією галуззю ряду новітніх функцій. Зокрема, набула особливого значення інтегративна функція консти­туційного права, що характеризується системоутворюючою роллю конституційного права щодо національної правової системи. Ця функція також виявляється в зближенні національної правової систе­ми з іншими правовими системами та міжнародним правом, із право­вою системою країн Європейського Союзу шляхом інтеграція кон­ституційного права України з найважливішими політичними норма-тивно-правовими актами ЄС.

Важливу роль у системі функцій конституційного права останнім часом стала відігравати й інформаційна (комунікативних) функція. Конституційне право набуло значення своєрідної «мови міжнародно-го правового спілкування». Стан конституційного законодавства та практика його застосування стають достатньою інформацією про стан демократії в тій чи іншій країні світу, ступінь розвитку грома-дянського суспільства чи правової держави тощо.

У останні роки набула важливості й аксіологічна функція консти­туційного права, що виражається у формуванні конституційним пра­вом загальнолюдських цінностей та ідеалів, властивих сучасним де-мократичним правовим державам.

Водночас розвиток і вдосконалення функцій конституційного права не знайшли надежного теоретичного обгрунтування у юри-дичній наці. Як уже зазначалося, проблема функцій конституційно­го права була малодослідженою в радянській державно-правовій на-уці, хоча за радянської доби існували певні монофафічні дослідження з цієї проблеми¹. Праці правознавців, присвячені державі та пра­ву в перші роки існування радянської держави, мал и заідеологізова-ний і доволі схоластичний характер. На радянське право як складо-вий елемент надбудови покладалася функція «обслуговування» но-вих суспільних відносин, що виникали при формуванні базису соціалізму. Право в цілому розглядалося як ідеологічний інструментарій, тому на нього покладалися функції ідеологічного характеру — належне утвердження соціально-економічних відносин у суспільній свідомості.

¹ Напр.: Радько Т. Н. Функції социалистического общенародного права: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — Саратов, 1967. — 19 с.

7.1 Поняття функцій конституційного права

Згодом учені почали визначати функції, як активний компонент права, що виражає його призначення у суспільстві та державі. Право стало вважатися однією з рушійних сил суспільно-економічних відносин. Зокрема, відомий радянський державний діяч М. I. Калінін писав: «Будучи надбудовою над уже сформованими економічними взаємовідносинами, право, в свою чергу, є чинником, що рухає і на-дає певної спрямованості принаймні, зародженню тих взаємовідно-син, до яких законодавець свідомо прагне»¹. Тобто основною функцією радянського права вважалося стимулювання розвитку і вдосконалення соціалістичних соціально-економічних відносин шляхом їх ефективного законодавчого регулювання.

На відміну від проблем системи права, джерел права, правових відносин, реалізації права та інших проблеми функцій права в цілому не набули актуальності в радянській юридичній науці. Зокрема, в на-уці радянського державного (конституційного) права відповідні дослідження майже не проводилися.

Лише в 70-х рр. XX ст. в колишньому СРСР з'явилися перші дослідження проблем функцій права. У працях М. Г. Александрова, С. С. Алексеева, А. М. Васильева, Т. Н. Радька, I. Є. Фарберата інших радянських правознавців порушувалося питання про визначення сут-ності та змісту категорії «функція права», види функцій права тощо.

Так, М. Г. Александров зазначав, що право може впливати на суспільні відносини тільки шляхом впливу на волю людей, на їх во-льову поведінку. На ці відносини (не лише в галузі виробництва, роз-поділу й обміну матеріальних благ, а й у галузі політики, культури, по-буту і т. д.) право може впливати безпосередньо, спрямовуючи вольо-ву поведінку людей, як учасників відповідних вольових відносин. Са-ме вольова поведінка людей може бути об'єктом прямого і безпосе-реднього впливу права.

Усвою чергу, на думку М. Г. Александрова, прямий і безпосередній вплив права на вольові суспільні відносини, на вольову поведінку лю­дей як учасників таких суспільних відносин може бути або суто ідео-логічним, або специфічно правовим (юридичним) впливом права на вольові суспільні відносини. Цей специфічний правовий (юридич-ний) вплив права на вольові суспільні відносини позначається понят-тям «правове регулювання»².

¹ Цит. за: Алексеев С. С. Общая теория права: В 2-х т. — Т. I. — М., 1981. — С. 187.

² Теория государства и права: Учеб. / Под. ред. Н. Г. Александрова. — М., 1974. —
С. 536, 538-539.

Розділ VII. Функції конституційного права України

Таким чином, М. Г. Александров виявив, що право впливає не просто на суспільно-економічні відносини, а насамперед на вольову поведінку суб'єктів правовідносин. При цьому вчений відстоював точку зору, що вплив права на відповідні суспільні відносини може бути або ідеологічним, або правовим (юридичним), але цей вплив завжди буває лише безпосереднім.

Вслід за М. Г. Александровим проблеми функцій радянського пра­ва були висвітлені у підручнику з теорії держави і права за редакцією професора А. М. Васильева, який розвивав тезу про нерозривні зв'яз-ки функцій права з функціями держави. Зокрема, А. М. Васильев вва-жав, що функції права, як і держави, є породженням одних і тих са­мих історичних умов і мають одну й ту саму мету. Право і держава од­ного й того самого історичного типу на одному й тому самому етапі суспільного розвитку слугують здійсненню одних і самих за змістом завдань¹.

Висновки про схожість сутності та змісту функцій держави і права, які належать до однієї формації, а також про «надбудовний» характер права в цілому вплинули на розуміння А. М. Васильєвим сутності та змісту функцій держави. На думку вченого, функції права — це ос-новні напрями державного регулювання суспільних відносин. Право виступає одним із головних засобів здійснення політики і, природно, державної влади та її функцій. А. М. Васильев писав: «Функції права, що характеризуються з точки зору соціально-політичного змісту, відповідають функціям держави, оскільки правом регулюються най-важливіші відносини в економічному, політичному і духовному житті держави»².

Вчення про функції радянського права було вдосконалене і завер-шене у працях відомого радянського теоретика права С. С. Алексеева. Зокрема, С. С. Алексеев відзначав активну роль права у суспільному життя, як соціально-класового регулятора і вважав, що ця активна роль права найповніше виражається в його функціях, під якими вче­ний розумів напрями правового впливу, що відображають роль права в організації (упорядкуванні) суспільних відносин³. Це положення про функції права на довгі роки стало ключовим не лише для ра-дянської теорії права, а й для галузевої юридичної науки, у тому числі для радянської державно-правової науки.

¹ Теория государства и права / Под ред. А. М. Васильева. — М., 1977. — С. 89.

² Там же. — С. 88.

³ Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. — Т. I. — М., 1981. — С. 187, 191.

7.1 Поняття функцій конституційного права

Втім було б перебільшенням стверджувати, що радянська держав-но-правова наука розвинула та вдосконалила положення загальної те-орії права. Функції радянського конституційного права зводилися до ідеологічного регулятора суспільно-економічних відносин. Водночас радянські правознавці наголошували на інтеграційній функції кон­ституційного права щодо системи радянського права в цілому'.

Здобутки та недоліки радянської теорії права щодо проблем функцій права були в цілому сприйняті й у колишніх радянських ре­спубликах. Зокрема, ці проблеми досліджувалися російськими вчени-! ми-правознавцями. I хоча питання про функції права не стало тра-| диційним для відповідної наукової та навчальної літератури, окремі I положення російських правознавців заслуговують на увагу.

Так, на думку Н. Н. Вопленко, функції права випливають із його сутності й визначаються його соціальним призначенням. Вони вира-жають об'єктивну необхідність існування права у суспільстві, є фор­мою та засобом виявлення цієї соціальної необхідності права. Ці функції характеризуют право в дії, є вираженням його динамічної природи² М. I. Байтін зазначає, що функції права є найсуттєвішими напрямами і сторонами його впливу на суспільні відносини, в яких розкривається загальнолюдська і класова природа, а також соціальне призначення права³. Д. А. Липинський стверджує, що функції пра­ва — це такі основні призначення і напрями його впливу на суспільні відносини, потреба у здійсненні яких породжує необхідність дії права

| як соціального явища⁴. Майже всі наведені точки зору російських I правознавців щодо функцій права інтерпретують положення ра-! дянської юридичної науки про функції права.

Втім у російській юридичній науці існують й інші думки щодо функцій права. Зокрема, В. В. Лазарев зазначає, що вихідні ціннісні засади права полягають у його здатності здійснювати вплив на волю і свідомість людей, і ставить питання про дію права, зазиачаючи, що вона вказує на функціонування окремих правових норм і всієї право-вої системи. Під категорією «дія права», яку В. В. Лазарев застосовує

'Напр.: Советское государственное право: Учеб. / Под ред. С. С. Кравчука. — М.: Юрид. лит., 1980. — С. 43-45.

² Вопленко Н. Н. Сущность, признаки и функції права. — Волгоград, 1998. —
С 45-46.

³ Байтин М. И. О принципах и функциях права // Известия вузов. Серия «Пра­
воведение». — 2000. — № 3. — С. 12.

* Липинский Д. А. Соотношение функций права и функций юридической ответствен­ности // Известия вузов. Серия «Правоведение». — 2004. — С. 145.

Розділ VII. Функції конституційного права України

як рівнозначну категорії «функція права», розуміє його інфор-маційний, ціннісний, мотиваційний і безпосередньо регулюючий вплив на суспільні відносини в межах певного простору, часу і кола осіб¹. М. М. Марченко визначає функції права як функції, що вказу-ють на місце і роль права в житті суспільства і держави. їх реальний зміст і соціальне значення визначаються характером держави².

На думку Т. Н. Радько, функції права ([ипсіїопз о/Іам>) — це роль, яку відіграє право чи певний правовий інститут, і конкретні напрям-ки правового регулювання (впливу) на суб'єктів права. Загально-соціальне призначення права полягає в наданні якостей стабільності, системності, стійкості, організованості суспільним відносинам³.

Схожа ситуація з розумінням сутності та змісту функцій права спо-стерігається й у вітчизняній теорії права. Так, на думку О. Ф. Скакун, функції права — це основні напрями правового впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування. Цей термін, на думку вченої, тісно пов'язаний з категорією «функціонування права», під яким про-понується розуміти дію права в житті суспільства, втілення його функцій у суспільних відносинах⁴.

В українській «Юридичній енциклопедії» функції права визнача­ються як напрями або види впливу права на суспільні відносини. У них виражається роль і призначення права у суспільстві й державі, йо­го соціальна цінність та найважливіші риси⁵.

Положення загальної теорії права про функції права так чи інакше відображені й у вітчизняній науці конституційного права. Зокрема, В. Ф. Мелащенко, пов'язуючи функції права з його системою, вва-жав, що система конституційного права — це таке розміщення норм за інститутами, яке дає змогу функціонувати їм як єдиному цілісному системному утворенню⁶.

¹ Проблеми общей теории права и государства: Учеб. для вузов. / Под общ. ред.
В. С. Нерсесянца. — М., 1999. — С. 414.

² Конституционное право. Знциклопедический словарь / Отв. ред. С. А. Авакьян. —
М., 2001. —С. 640.

³ Див.: Тихомирова Л. В., Тихомиров М. Ю. Юридическая знциклопедия / Под. ред.
М. Ю. Тихомирова. — М., 2005. — С. 916; Общая теория права: Курс лекций. —
Нижний Новгород, 1993 та ін.

4 Скакун О. Ф. Теория государства и права. — X., 2000. — С. 245.

⁵ Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та
ін. — Т. 6: Т-Я. — 2004. — С. 313.

⁶ Мелащенко В. Ф. Конституційне право України. — К., 2002. — С. 23.

7.1 Поняття функцій конституційного права

функції національного конституційного права пов'язані з функціями Конституції України і багато в чому ці категорії збігають-_ся. Зокрема, В. Ф. Мелащенко зазначав, що функції конституції «об-слуговують» як потреби самої конституції, так і поширюються далеко за межі конституції, як політико-правового феномена¹. Тож цілком закономірно, що вчені-конституціоналісти досліджували галузеві функції права через призму функцій Конституції України.

Так, Ю. М. Тодика зазначає, що функції конституції — це основні напрями конституційного впливу на суспільні відносини²; на думку В. В. Кравченка, функції конституції — це основні напрями її впливу на суспільні відносини, які зумовлені соціальним призначенням кон­ституції³. Схожої точки зору дотримуються й інші вітчизняні вчені-конституціоналісти.

Найповніше функції конституції були досліджені російським уче­ний В. Й. Лучіним. На думку вченого, поняття «функції конституції» характеризує внутрішній, властивий їй стан, спосіб дії. Функції не ли­ше розкривають сутність і соціальне призначення конституції, а й ха­рактеризуют основні напрями її впливу на суспільні відносини, що відображають особливості конституційних норм, інститутів. Функції характеризують цілеспрямовану, стійку, постійну і тривалу дію кон­ституції. Вони синтезують однопорядкові властивості конституції у вигляді визначеного впливу її норм на суспільні відносини. У широ­кому значенні, на думку В. Й. Лучіна, функції розкривають узагаль-нену характеристику впливу конституції на суспільні відносини, коли правове регулювання є головним і водночас одним із способів вира-ження и загальносоціальної ролі⁴.

Узагальнюючи погляди вітчизняних і зарубіжних учених на функції права в цілому, і, зокрема, на функції конституційного права, їх становлення і розвиток, основні юридичні властивості тощо, мож-на зробити висновок, що ця категория є однією з найскладніших у юридичній науці. Бона виражає сутність і зміст права, його роль і місце у суспільстві й державі, та позначається основними напрямами й видами впливу права на суспільні відносини.

¹ Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. -2-гевид., доп. і перероб.-
К.,2002. —С. 106.

² Тодика Ю. М. Конституція України: Проблеми теорії і практики. — X., 2000. —
С 70.

' Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. — К., 2004. — С. 60. ⁴ Лучин В. О. Конституция Российской Федерації. Проблеми реализації. — М., 2002. — С. 33.

Поиск по сайту: