Розділ VII. Функції конституційного права України

Отже, функція конституційного права — це напрям або вид впливу конституційного права на суспільні відносини.

Для функцій конституційного права властиві юридичні ознаки (кваліфікації), що розкривають сутність і зміст цієї категорії, дають можливість розмежовувати ії з іншими конституційно-правовими явищами.

По-перше, функції конституційного права найбільш рельефно ви-ражають сутність і зміст цієї галузі, її призначення у суспільстві та державі, а також роль та місце у національній системі права.

По-друге, функції конституційного права є активним способом діяльності права, що виражається в утворенні, зміні та припиненні правовідносин, що є предметом конституційного права.

По-третє, об'єктами функцій конституційного права виступають як цілеспрямована вольова поведінка або діяльність суб'єктів консти­туційного права, так і певні стани, що породжують конституційні права і обов'язки учасників цих відносин.

По-четверте, функції права є цілеспрямованими напрямами ре-алізації способів діяльності права. Оскільки ці напрями мають мно-жинний характер і підлягають класифікації, то функції конституцій­ного права слід розуміти як напрями та види діяльності конституцій­ного права щодо цілеспрямованого впливу на суспільні відносини.

По-п'яте, функції конституційного права безпосередньо пов'язані із системою конституційного права, утворюючи стійкі системно-функціональні зв'язки, що характеризують статичні й динамічні вла-стивості конституційного права. Система конституційного права по­за виміром його функцій залишається абстрактною конструкцією елементів права. Водночас функціонування конституційного права позначається системними властивостями його структури.

По-шосте, функції конституційного права перебувають у стійких взаємних зв'язках із джерелами конституційного права, які є зовнішньою формою об'єктивізації стратегічних магістральних на-прямів і видів впливу конституційного права на суспільні відносини.

По-сьоме, функції конституційного права безпосередньо вплива-ють на конституційно-правові відносини та їх властивості. Вони по­роджують, змінюють і припиняють конституційно-правові відноси­ни, а також визначають їх змістовне наповнення.

По-восьме, функції конституційного права є множинними і неод-норідними. Водночас вони представлені не лінійною номенклатурою^ різнопорядкових функцій, а групами, що можна виділйти відповідно' до виділених критеріїв класифікації.

7.2 Види функцій конституційного права

По-дев'яте, групи однорідних функцій конституційного права ут-ворюють систему функцій конституційного права, яка представлена сукупністю упорядкованих напрямів і видів впливу конституційного права на суспільні відносини.

По-десяте, функції конституційного права мають вагомий вплив на функції конституційного права як юридичної науки та навчальної дисципліни, але ці юридичні категорії не можна ототожнювати. Якщо функції конституційного права впливають на відповідні суспільні відносини, то функції конституційного права як юридичної науки та навчальної дисципліни є напрямами і видами здійснення наукових досліджень і навчання, що спрямовані на вирішення поставлених пе­ред наукою та освітою конституційного права завдань.

Зазначені юридичні особливості функцій конституційного права знаходять своє логічне продовження в кожній самостійній групі цих функцій. Ці групи функцій можна виділити відповідно до виявлених критеріїв класифікації функцій конституційного права.

7.2 Класифікація функцій конституційного права

Функції конституційного права є доволі різноманітними і потре-бують класифікації. Як зазначав В. Й. Лучін, вироблене філософією розуміння функцій як певного відношення, що робить функціону-вання доцільним, спрямованим, таким, що встановлює залежність однієї складової частини (або сукупності однопорядкових властивос-тей) від іншої, а також від цілого, дає змогу виділити різні рівні функ­цій конституції¹.

Водночас малодослідженість функцій конституційного права за-кономірно позначилася й на недосконалості їх класифікації. Вчені, які досліджували функції права, як правило, обмежувалися конста-тацією їх множинності й наведенням простого лінійного переліку цих функцій.

Так, багатоманітність функцій права як одна з ознак цього юри-дичного явища відзначалася ще радянськими вченими. Зокрема, 1. Є. Фарбер одним із перших у радянській юридичній науці пропону-

¹ Лучин В. О. Конституция Российской Федерації. Проблемьі реализації. — М., 2002. — С. 34.

Розділ VII. Функції конституційного права України

вав одноплощинну лінійну номенклатуру функцій права, поділяючи їх на регулятивні, охоронні та виховні. Т. Н. Радько пропонував виділяти економічну, політичну і виховну функції права¹.

У 70-х роках XX ст. С. С. Алексєєвим і А. М. Васильєвим була ство­рена систематизована класифікація функцій права, яка у модернізо-ваному вигляді продовжує використовуватися в юридичній науці й у новітній час. В її основу було покладено поділ функцій права на за-гальносоціальні та спеціальні (специфічні) юридичні функції права, які в свою черту розмежовуються на регулятивні та охоронні функції.

Наприклад, А. М. Васильев розглядав функції права як специфіч-но-юридичні способи правового впливу, які поділяються на регуля­тивні та охоронні. Регулятивні функції права мають своїм джерелом регулятивні правові норми і здійснюються в межах регулятивних пра-вовідносин. Об'єктом регулювання у цьому разі є фактичні суспільні відносини, їх нормальний розвиток. За допомогою позитивних актів права і обов'язків учасники цих відносин орієнтуються на виконання приписів норм права.

Охоронні функції права мають своїм джерелом охоронні норми права і здійснюються в межах охоронних правовідносин. Об'єктом регулювання тут є суспільні відносини, в яких бере участь правопо-рушник, на якого покладається обов'язок зазнавати певного позбав-лення за скоєне².

С. С. Алексеев, відзначаючи багатоманітність функцій права, про­понував класифікувати їх залежно від впливу на надбудову, на соціально-політичні та спеціально-юридичні функції. Під соціально-політичними функціями права С. С. Алексеев розумів напрями пра­вового впливу, що виражають соціально-політичний зміст права. У цьому разі право розглядається в широкому значенні і його функції в цілому збігаються з функціями держави.

Спеціально-юридичні функції права С. С. Алексеев вважав напря-мами правового впливу, що розглядаються лише в межах самого пра­ва, виражають юридичне значення права для відносин, на які спрямо-ване право, і виявляються в його спеціально-юридичному змісті. У свою черту спеціально-юридичні функції права С. С. Алексеев поді-ляв, розвиваючи концепцію Т. Н. Радько, на регулятивні (статичні та динамічні) й охоронні.

¹ Радько Т. Н. Основньіе функції социалистического права. — Воронеж, 1970. —
С. 38-42.

² Теория государства и права / Под ред. А. М. Васильева. — М-, 1977. — С. 89-90.

7.2 Види функцій конституційного права

регулятивна функція права, на думку С. С. Алексеева, є напрямом правового впливу, спрямованим нате, щоб забезпечити належну нор-мальну організацію панівних суспільних відносин, їх статику і ди-наміку, їх функціонування відповідно до вимог об'єктивних законів суспільного розвитку, тоді як охоронна функція — це напрям право­вого впливу, спрямований на охорону панівних суспільних відносин, їх недоторканність і відповідно до цього на відторгнення відносин, що є чужими для конкретного суспільного ладу¹.

Концептуальні положення радянської юридичної науки про кла-сифікацію функцій права були в цілому сприйняті й сучасною російською теорією права. Так у російській «Юридичній енцикло-педії» (2005 р.) функції права пропонується класифікувати на загаль-носоціальні та спеціальні (юридичні). До загальносоціальних функцій російські вчені відносять такі з них, як культурно-історична, виховна, інформаційно-орієнтовна функції та функція соціального контролю. Спеціальні (юридичні) функції подані регулятивними та охоронними функціями².

Втім російські правознавці висловлювали й інші погляди на кла-сифікацію функцій права. Наприклад, М. Н. Марченко, класифікую-чи функції права поряд із регулятивною функцією розрізняє установ-чу функцію права, а також згадує евристичну і прогностичну функції права. Особливу увагу М. Н. Марченко приділяє виховній функції права, наводячи слова Цицерона: «... закону властиве також і праг-нення в чомусь переконувати, а не до всього примушувати силою та погрозами»³. М. Н. Марченко також зазначав, що сучасні російські вчені-конституціоналісти доволі полемічно визначають основні функції конституційного права, як правило, обмежуючись їх пе-реліком⁴.

Більш досконала системна класифікація функцій права була за-пропонована вітчизняною юридичною наукою. Зокрема, В. Ф. По-горілко поділяє функції права на загальносоціальні та спеціальні. За-гальносоціальні функції розрізняють переважно за сферами впливу

¹ Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. — Т. I. — М., 1981. — С. 191-193.

² Тихомирова Л, В., Тихомиров М. Ю. Юридическая знциклопедия / Под. ред.
М. Ю. Тихомирова. — М., 2005. — С. 916.

³ Проблемьі общей теории права и государства: Учеб. для вузов. / Под общ. ред.
В. С. Нерсесянпа. — М., 1999. — С. 414-415.

⁴ Марченко Н. М. Источники права: Учебное пособие. — М., 2005. — С. 191.

Розділ VII. Функції конституційного права України

права на суспільні відносини. До них належать такі функції, як політична, економічна, соціальна, ідеологічна тощо.

До спеціальних функцій, тобто власне правових (юридичних), на­лежать насамперед регулятивна та охоронна функції, установча та інформаційна. Щ функції різняться за характером (способами, засо-бами) впливу права на суспільні відносини¹. Наведена класифікація відходить від простої одноплощинної класифікації функцій права. Натомість В. Ф. Погорілко пропонує системну класифікацію функцій права за кількома об'єктивними критеріями.

Але як у вітчизняній, так і зарубіжній науці конституційного пра­ва, питання класифікації функцій конституційного права зали-шається нерозробленим. У науковій і навчальній літературі йдеться, як правило, лише про класифікацію функцій конституції. Зокрема, російські вчені-конституціоналісти М. П. Авдєєнкова і Ю. А. Дмит-рієв вирізняють установчу, організаційну, ідеологічну, зовнішньо-політичну і юридичну функції конституційного права²; В. Й. Лучін пропонує відносити до функцій конституції регулятивну, установчу, правонадільну, охоронну, орієнтаційну, політичну, ідеологічну, соціальну (соціально-цінніну) й аксеологічну функції³. Тобто кла­сифікація функцій конституції, запропонована В. Й. Лучіним, зво-диться до лінійного переліку цих функцій. Учений ставить в один ряд функції конституції, що різняться за своїми об'єктами, способами і засобами, а також умовами дії.

Така сама ситуація щодо класифікації функцій конституції зберігається й у национальному конституційному праві. При класифі­кації цих функцій вітчизняні вчені-конституціоналісти використову-ють здобутки радянської юридичної науки щодо поділу функцій пра­ва на загальносоціальні та спеціальноюридичні й наводять ряд різно-порядкових функцій конституції.

Так, В. В. Кравченко виділяє такі функції конституції: юридичні функції, пов'язані з тим, що конституция є основним джерелом пра­ва, має найвищу юридичну силу, є базою чинного законодавства і виз-начає всю систему правового регулювання у суспільстві; політичні

¹ Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та
ін. — Т. 6: Т-Я. — 2004. — С. 313.

² Авдєєнкова М. П., Дмитриев Ю.А. Конституционное право Российской Федерації:
Курс лекций. — Ч. 1. — М., 2002. — С. 163-64.

³ Лучин В. Й. Конституция Российской Федерації. Проблемьі реализації. — М.,
2002. — С. 34-45.

7.2 Види функцій конституційного права

функції, зміст яких полягає в тому, що конституція встановлює ор-ганізацію публічної влади, визначає основні принципи політичної діяльності, функціонування інститутів політичної системи суспільст-ва; ідеологічні функції, що полягають у верховній ролі конституції, яка встановлює взаємовідносини держави з людиною, інститутами громадянського суспільства на основі їх взаємної відповідальності¹.

Ю. М. Тодика розрізняє цілий комплекс функцій конституції, на-зиваючи ідеологічну, установчу, політичну функції, функції загально-соціального регулювання і забезпечення соціальних інтересів, право-наділюючу, профамну, геополітичну, організаційну, правозахисну функції, функцію забезпечення рівних економічних умов господарю-вання і соціального партнерства, охоронну, обмежувальну, виховну, ідеологічну та стабілізаційну функції².

Втім наведені класифікації функцій конституції не можуть вважа-тися тотожними функціям конституційного права як галузі національного права. Система функцій галузі конституційного права є ширшою категорією, ніж функції конституції як пріоритетного дже-рела конституційного права. До того ж функції конституційного пра­ва, як і функції конституції, є доволі різноманітними і подані не су-купністю однопорядкових напрямів впливу цих об'єктивних право-вих явищ на суспільні відносини, а системою різнопорядкових видів функцій конституційного права, що розмежовуються за певними критеріями.

До критеріїв, що є виміром розмежування функцій конституційного права, належать: 1) об'єкти впливу конституційного права; 2) способи і засоби впливу конституційного права на суспільні відносини; 3) умови впливу конституційного права на суспільні відносини. Наведені критерії виступають основними критеріями класифікації функцій консти­туційного права і не виключають можливість виявлення інших кри­теріїв, які б дали змогу вдосконалити класифікацію функцій консти­туційного права.

У першу чергу функції конституційного права слід класифікувати за об'єктами впливу норм цієї галузі права. Основними об'єктами впливу конституційного права є основні сфери суспільного ладу, а са-ме — політична, економічна, соціальна, культурна (ідеологічна або

¹ Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. — К., 2004. — С. 60.

² Тодика Ю. М. Конституція України: Проблеми теорії і практики. — X., 2000. —
С. 70-71.

Розділ VII. Функції конституційного права України

духовна), а також зовнішньополітична сфери. Відповідно необхідно розрізняти такі об'єктні функції конституційного права серед основ-них, як політична, економічна, соціальна, ідеологічна та зовнішньо­політична функції конституційного права.

Безперечно, пріоритетною сферою впливу конституційного права на суспільні відносини є політична сфера. Як зазначав В. Й. Лучін, політична роль конституції відображається в закріпленні та розвит-кові основ державної політики — її найвищих ідей і принципів, регу-люванні владних насамперед політичних відносин. До консти-туційних норм повністю належить характеристика їх як засобів вирі-шення завдань державної влади і управління соціальними процесами. Вони, власне, є нормативно-правовим оформленням політичних норм, трансформацією їх в державно-правовий імператив¹.

Політична функція конституційного права виражається у визна-ченні загальних засад політичної системи України, здійсненні вста-новлення, регулювання та охорони політичних відносин у суспільстві та державі, закріпленні конституційно-правового статусу суб'єктів політичних відносин (народу, вищих органів державної влади, політичних партій тощо), визначенні політичних прав і свобод люди-ни і громадянина та забезпеченні їх реалізації.

Зокрема, конституційне право визначає ряд принципів політичної системи України, а саме — принцип народовладдя (ст. 5 Конституції України), принцип політичної багатоманітності (ч. 1 ст. 15 Консти­туції України), загальні засади утворення і діяльності політичних партій в Україні (ст. 37 Конституції України) тощо. Зазначені принци-пи об'єктивізують ті керівні засоби, на основі яких здійснюється вплив конституційного права на політичні відносини в Україні, і, на­самперед, на здійснення безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування.

Конституційне право України також визначає конституційний статус таких учасників політичних відносин, як народ України, Вер­ховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, політичні партії тощо, а також визначає порядок здійснення цими суб'єктами легітимної політичної діяльності у суспільстві та державі. Цим конституційне право цілеспрямовано впливає не регулювання

¹ Лучин В. О. Конституция Российской Федерації. Проблемьі реализації. — М., 2002. — С. 39.

7.2 Види функцій конституційного права

політичної діяльності уповноважених суб'єктів, які водночас висту-пають учасниками політичних конституційних суспільних відносин.

функції конституційного права також виявляються у впливі на установлення, регулювання і охорону політичних прав громадян. У першу чергу, це права, закріплені у Конституції України: право на свободу об'єднань у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних інтересів (ст. 36); право брати участь в управлінні державними спра­вами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого само-врядування (ст. 38); право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самовря-дування (ст. 39); право направляти індивідуальні чи колективні звер-нення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40) та ін. Конституційне право також забезпечує систему норма­тивно- та організаційно-правових гарантій здійснення політичних прав громадян України, створюючи цим умови ефективного функціонування національної політичної системи.

Функції конституційного права також здійснюють цілеспрямова-ний вплив на економічну сферу суспільного та державного ладу Ук­раїни, визначаючи основні напрями економічної політики держави, систему економічних прав і свобод людини і громадянина та гаранти реалізації цих прав. Зокрема, в ст. 15 Конституції України закріп-люється принцип економічного плюралізму, який передбачає рівність усіх форм власності та їх однаковий механізм конституційно-правово-го захисту.

Конституційне право також безпосередньо регулює певні об'єк-тивні економічні процеси у суспільстві та державі. Наприклад, вста-новлює нормативні положення про захист конкуренції в під-приємницькій діяльності, визначаючи види і межі монополій тощо.

Вагомий вплив конституційне право здійснює і в соціальній сфері, виступаючи одним із найважливіших чинників формування розвине-ного громадянського суспільства, соціальної політики держави та си­стеми соціальних прав людини і громадянина, а також їх гарантій.

Цю функцію конституційного права російський учений О. Г. Рум'янцев визначав як «функцію загальносоціального регулю­вання і забезпечення соціальних інтересів», що покликана: «а) забез-

Розділ VII. Функції конституційного права України

печити стійкий розвиток соціальної системи «людина — громадянсь-ке суспільство — мир»; б) закріпити баланс між політичними силами, спокоєм, порядком і прогресом; в) між центральною владою і місце-вими владами; г) між гілками й інститутами центральної влади; Г) між каталогом прав людини і механізмами їх гарантування й захисту; д) забезпечити свободу праці, підприємництва і соціальної відпо-відальності власника, участь держави в регулюванні економічних процесів в інтересах суспільства, а не його окремих часток»¹.

На думку іншого російського правознавця В. Й. Лучіна, основна соціальна функція конституційного права полягає у створенні належ-них умов для соціального професу, під яким слід розуміти процес по-ступового суспільного розвитку, що усвідомлюється, сприймається й оцінюється народом як зміни на нове, краще, досконаліше².

Соціальні функції конституційного права проявляються насампе-ред у встановленні або санкціонуванні нормами конституційного права соціальних прав і свобод людини та громадянина та створенні ефективних механізмів реалізації цих прав і свобод. Рівень їх дотри-мання, врешті, й визначає оцінку соціальної політики держави, її соціальну спрямованість.

Основні соціальні права та свободи людини і громадянина — це свобода виявлення волі, інтересів, можливостей певної поведінки, діяльності певних дій, а їх змістом є трудові, житлові, медичні та інші блага, право на ці блага, право на їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження³. Зазначені права об'єкти-візуються в Конституції та законах України.

Важливим об'єктом впливу функцій конституційного права є культурна або духовна сфера суспільних відносин, яку часто назива-ють також ідеологічною сферою.

Ідеологічні функції конституційного права, поряд з політичними, є найпоширенішими серед об'єктних функцій конституційного пра­ва. Як зазначав В. Й. Лучін, «... ідеологія, що відповідає своєму істинному призначенню, покликана адекватно відображати соціальну дійсність і стимулювати суспільний прогрес, що забезпечує людині

¹ Румянцев О. Г. Основн конституционного строя России. — М., 1984. — С. 204.

² Лучин В. О. Конституция Российской Федерації. Проблемьі реализації. — М.,
2002. —С. 44.

³ Проблема реалізації Конституції України: Теорія і практика / Відп. ред.
В. Ф. Погорілко. — К., 2003. — С. 148.

7.2 Види функцій конституційного права

конкретні життєві цінності та блага. Така ідеологія — необхідний і конструктивний елемент суспільного розвитку. Держава та прийняті нею закони не можуть бути ідеологічно аморфними. У будь-якій Кон­ституції завжди існують певні ідеологічні напрями. Але Конституція не повинна визначати як державну та обов'язкову ідеологію будь-якого класу (класів), соціальної чи іншої спільноти, тим паче — індивідуальну»¹.

Найповніше і концентровано ідеологічна функція конституційно­го права виражена в конституційному принципі ідеологічної багато-манітності. Так, ч. 2 ст. 15 Конституції України чітко визначає: «Жод-на ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова». Втім принцип ідеологічної багатоманітності, виключаючи існування за-гальнообов'язкової ідеології, яка за радянської доби мала класовий характер, не спростовує доцільності існування загальнонаціональної ідеології.

Загальнонаціональна ідеологія як програмно-цільова основа роз­витку держави і суспільства властива більшості держав світу, в тому числі Україні. Загальні засади національної ідеології виражені в розділі I Конституції України. Зокрема, ст. 1 Конституції визначає ос-новну програмну мету розвитку України — розбудову суверенно! ій незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Ідеологія, безперечно, є важливим, але не єдиним складовим еле-ментом культурної (духовної) сфери суспільного і державного ладу як об'єкта впливу функцій конституційного права. Зокрема, ст. 11 Кон­ституції України встановлює, що держава сприяє консолідації та роз-виткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культу-ри, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної са-мобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Тобто конституційне право визначає основи державної політики в культурній (духовній) сфері, впливаючи цим на розвиток культурної, мовної та релігійної самобутності суспільства.

Культурна (духовна) функція конституційного права, на відміну від інших об'єктних функцій, спрямована насамперед на суспільство та його представників. її дія не обмежується територією України і по-Ширюється на українців, які проживають за кордоном. Зокрема, ст. 12 Конституції України визначає, що Україна дбає про задоволення

¹ Лучин В. О. Конституция Российской Федерації. Проблема реализації. — М., 2002.—С. 41.

Розділ VII. Функції конституційного права України

V^V^^^^^^п^^^^^^^^ЗДVV^МVV^^^^VИ^МV«^^ДОЛ^^^^V^^^№*^^№'/^^^*^V^^№Л^^^^ЛМV^^ЛЛ'^^ДОЛЛ^МЛЛгіЛЧ^ЛЛЛЛЛМЛЛЛЛЛ

національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Конституційне право також впливає на суспільні відносини в культурній (духовній) сфері шляхом встановлення або закріплення основних культурних прав та свобод людини і громадянина (право на освіту, свобода літературної, художньої, наукової й технічної твор-чості, право інтелектуальної власності тощо), а також національних меншин (право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мо-ви та ін.) й інших суб'єктів конституційного права та нормативно- і організаційно-правових гарантій їх реалізації.

Дедалі більшої важливості в суспільстві та державі набуває зовнішньополітична функція конституційного права, яку іноді нази-вають «геополітичною функцією»¹. Конституційне право визначає основні принципи зовнішньої політики України, стратегічні напрями зовнішньої політики України, зовнішньополітичні пріоритети Ук­раїни та правовий статус суб'єктів зовнішньополітичної діяльності. Зокрема, ст. 18 Конституції України визначає: «Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інте-ресів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загально-визнаними принципами і нормами міжнародного права».

Можна виділити й інші об'єктні функції конституційного права. Наприклад, положення ст. 16 Конституції України про забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України та подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — ката-строфи планетарного масштабу і збереження генофонду Українсько-го народу, як обов'язок держави, дає підстави виділити й екологічну функцію конституційного права. Втім екологічна та інші функції конституційного права залишаються недослідженими у вітчизняній і зарубіжній конституційно-правовій науці.

Об'єктні функції конституційного права також можна класифіку-вати і за основними інститутами конституційного права, виділяючи функції основ конституційного ладу, функції форм безпосередньої демократії, функції прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, функції органів державної влади, функції місцевого самоврядування тощо.

¹ Тодика Ю. М. Конституція України: Проблеми теорії і практики. — X., 2000. — С. 75.

7.2 Види функцій конституційного права

Наступним критерієм класифікації функцій конституційного пра­ва є способи і засоби здійснення основних напрямів впливу цієї галузі на суспільні відносини, що є предметом цієї галузі права. До таких функцій слід відносити регулятивну, установчу, охоронну, контроль­на інтегративну (системоутворюючу), правотворчу, правозастосовчу, інформаційну, аксіологічну та ряд інших функцій конституційного права.

Найважливішою та вживаною функцією конституційного права, що вирізняється за способами і засобами, є регулятивна функція. Ре-гулятивні функції конституційного права виражають основні напря-ми впливу цієї галузі права на суспільні відносини з метою забезпе-чення їх оптимального функціонування за допомогою утворення для цих суспільних відносин певних параметрів, закріплення їх як пріоритетних.

Деякі вчені схильні розуміти регулятивні функції конституційного права у широкому розумінні, відносячи до їх складу установчі, право-надільні, охоронні функції та функції соціально-нормативної орієнтації (програмна, цільова)¹. Але такий підхід спричиняє терміно-логічну неузгодженість при класифікації функцій конституційного права.

Регулятивна функція конституційного права здійснюється шля­хом застосування регулятивного методу до суспільних відносин, що є предметом конституційного права. Переважна більшість норм кон­ституційного права здійснюють регулювання відносин між суб'єкта-ми конституційного права шляхом визначення порядку реалізації прав і свобод людини та громадянина, взаємовідносин між народом і державою, людиною та державою або місцевим самоврядуванням в особі їх органів і посадових осіб, органами державної влади, органами державної влади та місцевого самоврядування тощо.

Установча функція конституційного права виражається в установ-ленні та нормативному закріпленні найважливіших суспільних відно­син у державі. Здійснення цієї функції проявляється в забезпеченні стабільності суспільних відносин та в установленні найбільш доцільної програми їх позитивного вдосконалення. Ця функція вияв-ляється в соціальній практиці, збереженні та укріпленні загальних за­сад, принципів організації суспільства і держави, у прогресивному

¹ Лучин В. О. Конституция Российской Федерації. Проблемьі реализації. — М., 2002. — С. 35.

Розділ VII. Функції конституційного права України

розвиткові їх у напряму, визначеному Конституцією України, що ви-ключає соціальні деформації¹.

Ця функція поряд з регулятивною є однією з найхарактерніших для конституційного права. Зокрема, в Конституції та законах Ук­раїни містяться норми-принципи і норми-дефініції, що встановлю-ють загальні засади суспільного і державного ладу, нормативно визна-чають правовий статус суб'єктів конституційного права, встановлю-ють права і свободи людини і громадянина тощо. Наприклад, ч. 1 ст. 147 Конституції України встановлює: «Конституційний Суд Ук­раїни є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні». Але найповніше установча функція конституційного права виражена в розділі I Конституції України — «Загальні засади».

Конституційні норми першого розділу Конституції України, зок­рема, встановлюють, що: Україна є суверенною і незалежною, демо­кратичною, соціальною, правовою державою (ст. 1); суверенитет Ук­раїни поширюється на всю її територію; Україна є унітарною держа­вою; територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недо-торканною (ст. 2); людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недо-торканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гаранта визначають зміст і спрямо-ваність діяльності держави (ст. 3); в Україні існує єдине громадянство (ст. 4); Україна є республікою; носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ (ст. 5); державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6); в Ук­раїні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7); в Ук­раїні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція Ук­раїни має найвищу юридичну силу; норми Конституції України є нормами прямої дії (ст. 8) тощо. Тобто, втілюючи установчу функцію конституційного права, Конституція України нормативно встанов­лює основні категорії та принципи суспільного і державного ладу, що отримують свій подальший розвиток у чинному конституційному за-конодавстві.

Сутність і зміст охоронної функції конституційного права полягає в створенні нормативних і організаційних юридичних механізмів за-хисту існування і дії (функціонування) конституційного права. Ця функція виражається у встановленні відповідних принципів і визна-

¹ Тодика Ю. М. Конституція України: Проблеми теорії і практики. — X., 2000. — С. 72.

7.2 Види функцій конституційного права

__!!даГ?в»~К~!Г:::;:::;^^;::::::::;::::::і:::::...................................................................................................................................................................

ченні системи гарантій прав і свобод людини та громадянина, а також механізму правового захисту Конституції України. Наприклад, ч. 1 _сТ. 3 Конституції України встановлює принципи гарантованості прав і свобод людини і громадянина; заборони узурпації державної влади (ч. 4 ст. 5); гарантованості права на землю (ч. 2 ст. 3) та ін., а також визначає основні механізми захисту прав і свобод людини і громадя­нина: звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина гарантується (ч. 3 ст. 8); захист прав і свобод людини судом (ч. 1 ст. 55); захист прав і свобод людини Уповноваже-ним Верховної Ради України з прав людини (ч. 3 ст. 55); право зверта-тися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних су-дових установ чи відповідних міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ч. 4 ст. 55); право на відшкодування за ра-хунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх по-вноважень (ст. 56) тощо.

Формою прояву охоронної функції конституційного права є також встановлення конституційних заборон. Наприклад, Конституція Ук­раїни містить такі заборони: цензура заборонена (ч. 3 ст. 15); ніхто не може бути свавільно позбавлений життя (ст. 27); ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що при-нижує його гідність, поводженню чи покаранню (ч. 2 ст. 28); ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися за­коном як правопорушення (ч. 2 ст. 58); народні депутата України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі (ч. 2 ст. 78) та ін.

Охоронна функція конституційного права також здійснюється шляхом встановлення нормативно- і організаційно-правових умов і заходів забезпечення захисту суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної та інформаційної безпеки та інших суспіль-них цінностей, що є об'єктами конституційного права.

Особливе значення охоронна функція конституційного права має для правової охорони Конституції України, що здійснюється у ви-гляді конституційного контролю та конституційного нагляду. Сутність конституційного контролю полягає в тому, що відповідні ор-гани можуть безпосередньо втручатись у діяльність підконтрольних органів, скасовуючи чи призупиняючи незаконні акти. Органи кон

Розділ VII. Функції конституційного права України

ституційного нагляду таких повноважень не мають: їхнє основне при-значення полягає в тому, щоб повідомити про неконституційність прийнятого правого акта¹.

Спорідненою з контрольною функцією є контрольна (обмежу-вальна) функція конституційного права. Одним із основних методів її здійснення є встановлення конституційного контролю та консти-туційних обмежень (застережень, цензів, іноді заборон). Окрім ви-щезгаданого конституційного контролю щодо правової охорони Кон­ституції України, конституційне право впливає на суспільні відноси-ни й через інші форми конституційного контролю — громадський, парламентський, судовий контроль та інші форми контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, а також за їх посадовими і службовими особами.

У окремих випадках Конституція встановлює певні цензи (вікові, громадянства, дієздатності, осілості, мовні, освітні, професійні та інші) щодо кандидатів на посади до органів державної влади та місце­вого самоврядування. Зокрема, ч. 2 ст. 103 Конституції України вста­новлює: «Президентом України може бути обраний громадянин Ук­раїни, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою».

Конституційне право здійснює вплив на суспільні відносини й че­рез інтеграцію національної системи права. Цю функцію можна на-звати інтегративною, або системоутворюючою. Найповніше системо-утворююча функція конституційного права виявляється в Консти­туції України. Зокрема, В. Й. Лучін справедливо стверджує, що кон­ституція здійснює системоутворюючу функцію, є основною організу-ючою ланкою, стрижнем правової системи, що забезпечує її збалансованість, і в цьому значенні не може не здійснювати впливу на ха­рактер приписів, що містяться в ній, їх зв'язку з іншими правовими нормами. Системоутворююча роль конституції зростає і ця тенденція має об'єктивне підгрунтя: посилюється потреба у використанні права як регулятора суспільних відносин, внаслідок чого зростає кількість чинних законодавчих актів, виникають нові галузі права².

¹ Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К., 2002. — С. 113.

² Лучин В. О. Конституция Российской Федерації. Проблемьі реализації. — М.,
2002. — С. 42.

7.2 Види функцій конституційного права

До функцій конституційного права іноді відносять організаційну функцію, що є фактично складовою установчої функції, спрямованої на забезпечення консолідації громадянського суспільства та опти-мальну організацію системи органів державної влади та місцевого са-моврядування. Ця функція об'єктивізується в загальних засадах фор­мування розвиненого громадянського суспільства та демократично'!, соціальної, правової держави, закріплених у чинному конституційно-му законодавстві України. Зокрема, Конституція України закріплює пріоритетний принцип народного суверенітету, демократичний політичний режим, республіканську форму державного правління, унітарну форму територіального устрою.

Правотворча функція конституційного права полягає у форму-ванні юридичних механізмів ініціювання, прийняття, зміни та при-пинення дії конституційних нормативно-правових актів і забезпечен­ня їх ефективного функціонування. Конституційне право визначає предмет конституційного правотворення, суб'єктів конституційного правотворення, порядок ініціювання, прийняття, зміни та припинення дії конституційних актів і гарантії їх реалізації. Наприклад, ст. 93 Конституції України визначає виключне коло суб'єктів законодавчої ініціативи — Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України.

Правозастосовча функція конституційного права виявляється в створенні та реалізації нормативно- і організаційно-правових ме­ханізмів та гарантій застосування, використання й дотримання норм конституційного права. Здійснення цієї функції забезпечується ме-ханізмом реалізації функцій конституційного права.

Інформаційна, або комунікативна, функція конституційного пра­ва полягає в тому, що на сьогодні конституційне право виступає дже-релом інформації про сутність, зміст та особливості найважливіших юридичних явищ у суспільстві та державі. Категорії конституційного права, такі як «народ України», «Українська держава», «конституційні права і свободи людини і громадянина» та ін. отримали поширення в повсякденному спілкуванні громадян.

Аксіологічна (аксіологія — від грец. сс^іа: цінність і Хоуос,: слово, вчення — вчення про цінності) функція конституційного права поля­гає у його впливі на суспільні відносини з метою формування його світогляду, життєвих переконань, орієнтирів, настанов і почуттів. На сьогодні загальновизнаним є факт впливу конституційного права на формування певної «шкали цінностей» для більшості громадян Ук-

Розділ VII. Функції конституційного права України

раїни. Люди дедалі частіше сприймають навколишню дійсність через призму її відповідності конституції а конституційні ідеали у демокра­тичному суспільстві є своєрідною «світською Біблією» для більшості соціально активних громадян.

Існують й інші функції конституційного права, які підлягають кла-сифікації за способами і засобами впливу цієї галузі права на суспільні відносини — профамна, прогностична, стабілізуюча та ін., що потребують подальшого дослідження.

Ще одним критерієм класифікації функцій конституційного права є умови здійснення впливу конституційного права на суспільні відно­сини. У свою чергу ці умови слід поділяти на два різновиди — темпо-ральні (час) і територіальні (місце) умови.

За часом функції конституційного права поділяються на постійні й тимчасові. Переважна більшість функцій конституційного права, на-ведених вище, є основними. Вони мають, як правило, постійний ха­рактер. Ця особливість функцій конституційного права характеризує стабільність галузі. Водночас, окремі функції конституційного права мають тимчасовий характер. Зокрема, до таких функцій можуть нале-жати деякі зовнішньополітичні функції, що зумовлюється пріорите-тами міжнародного партнерства. Так, у 90-х рр. XX ст. для України, як і для більшості пострадянських республік, пріоритетною зовнішньо-політичною функцією була міжнародна інтеграція в межах Співдруж-ності незалежних держав (СНД), але в останні роки відбувається внутрішня криза СНД і переорієнтація зовнішньої політики незалеж­них держав, що утворилися після розпаду колишнього СРСР на парт­нерство з ЄС та іншими впливовими регіональними наддержавними утвореннями. Зокрема, пріоритетними напрямками зовнішньої політики України, в тому числі у економічній і військовій сферах, є вступ до Європейського Союзу, СОТ і НАТО, відображатись у відпо-відних нормах.

Особливим різновидом тимчасових функцій конституційного права є надзвичайні функції цієї галузі, що передбачають здійснення функцій конституційного права в особливому правовому режимі надзвичайно-го стану. Стаття 1 Закону України «Про надзвичайний стан» від 26 черв-ня 1992 р. визначає надзвичайний стан як передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, ор-ганів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, уста-нов і організацій, який тимчасово допускає встановлення цим Законом обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а та-

7.3 Реалізація функцій конституцшного права

кож прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки. Тоб-то за правового режиму надзвичайного стану постійні функції консти­туційного права зазнають якісних змін за рахунок обмеження прав суб'єктів конституційного права і покладання на них додаткових обов'язків на тимчасовий період з метою якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, а та-кож прав юридичних осіб, нормального функціонування консти­туційних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

За територією функції конституційного права поділяються на за-гальнодержавні та місцеві (локальні). Загальнодержавні функції як постійні, так і тимчасові, полягають у цілеспрямованому впливі кон­ституційного права на всі суспільні відносини в Україні, тоді як місцеві — поширюються на локальні території, як правило, на окремі адміністративно-територіальні одиниці, у тому числі Автономну Рес-публіку Крим, або їх групи.

Наведені групи функцій конституційного права перебувають між собою у стійких зв'язках і утворюють цілісну органічну систему — си­стему функцій конституційного права України, під якою слід ро-зуміти сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених напрямів і видів впливу цієї галузі права на суспільні відносини.

7.3 Реалізація функцій конституційного права

Важливим критерієм визначення дієвості системи функцій кон­ституційного права, їх соціальної цінності є ефективність реалізації цих функцій. Як писав свого часу Л. С. Явич, право — ніщо, якщо йо-го положення не реалізовані в діяльності людей та їх організацій, у суспільних відносинах. Неможливо зрозуміти право, якщо відхилити-ся від механізму його реалізації в житті суспільства¹.

Проблема реалізації функцій конституційного права досліджува-лись опосередковано, як правило, у контексті проблем реалізації конституційно-правових норм, реалізації Конституції України, ме­ханізму реалізації норм конституційного права, дії конституційного

¹ Явич Л. С. Общая теория права. — Л., 1971. — С. 201.

Розділ VII. Функції конституційного права України

права тощо. Ситуація з дослідженням функцій конституційного пра­ва ускладнювалася тим, що в загальній теорії права проблема реаліза­ції права (норм права) була і залишається однією з найбільш гострих і дискусійних.

Тривалий час у радянській юридичній науці взагалі не було дифе-ренціації процесу реалізації права і поняття застосування норм пра­ва. Вважалося, що застосування норм права — це будь-яка дія пра­ва, реалізація права, здійснення тих приписів, правил, що встанов-лює право¹. Іноді застосування права пов'язувалося лише з держав-ним примусом, із застосуванням санкцій і примусовим поновленням порушених прав². На думку Л. I. Каска, реалізація норм права у формі правовідносин передбачає прояв зацікавленими суб'єктами в юридично значущій формі своєї волі скористатися власними суб'єктивними правами, що є підставою для інших суб'єктів здійснювати свої обов'язки³. Висловлювалися й інші думки щодо реалізації норм права.

На сьогодні у загальній теорії права під дією права прийнято ро-зуміти його інформаційний, ціннісний, мотиваційний і безпосеред-ньо регулюючий вплив на суспільні відносини в межах визначеного простору, часу і кола осіб. При цьому дія права вказує на функціону-вання окремих норм і всієї правової системи⁴. Реалізація ж норм пра­ва розуміється як втілення положень правових норм у фактичній діяльності (поведінці) суб'єктів права⁵.

Похідним поняттям від категорії «реалізація норм права» ро­зуміється й поняття реалізації норм конституційного права. Так, на думку Ю. М. Тодики, реалізація конституційних норм — це втілен­ня приписів Конституцп в правомірних діях громадян, юридичних осіб, державних органів, посадових й інших осіб⁶. Тобто реалізація норм конституційного права прямо пов'язується з поведінкою або

¹ Теория государства и права. — М., 1949. — С. 413.

² Денисов А. И. Теория государства и права. — М., 1948. — С. 471.

³ Общая теория государства и права / Под. ред. В. С. Петрова и Л. С. Явича. — Т. 2.
Общая теория права — Л., 1974. — С. 205.

' Проблеми общей теории права и государства: Учеб. / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. — М., 1999. — С. 414.

⁵ Кельман М. С Мурашин О. Г. Загальна теорія права. — К., 2002. — С. 151.

⁶ Тодика Ю. М. Конституция України: Проблеми теорії і практики. — X., 2000. —
С. 338.

7.3 Реалізація функцій конституційного права

діяльністю суб'єктів конституційного права, хоча реалізація норм права здійснюється й щодо обставин, незалежних від цілеспрямо-ваної вольової поведінки учасників конституційно-правових відно-син (стихійне лихо, техногенна катастрофа, епідемія, епізоотія то-

шо).

Поняття реалізації функцій конституційного права охоплює кілька способів і форм впливу цієї галузі права на суспільні відноси-ни. Зокрема, за характером дії суб'єктів конституційного права роз-різняють дотримання, виконання, використання норм консти­туційного права, а також застосування цих норм.

Поряд із категорією «реалізація норм конституційного права» за-стосовується й інша категорія — «реалізація Конституції», що ро-зуміється як втілення у життя суспільства та держави нормативних положень чинної Конституції.

За змістом реалізація чинної Конституції — це, по-перше, забезпе-чення відповідності Конституції передбаченого нею державного і суспільного ладу, тобто непорушності конституційного ладу; по-дру-ге, це забезпечення всебічної й повної реалізації прав і свобод люди-ни і громадянина; по-третє, це забезпечення реалізації консти-туційних форм безпосередньої демократії відповідно до принципів, проголошених чинною Конституцією; по-четверте, це забезпечення організації й діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування відповідно до принципів, функцій і повноважень, визначених Конституцією України; по-п'яте, це створення і забезпе­чення функціонування у спосіб, передбачений Конституцією Ук­раїни інших основних інститутів держави: адміністративно-тери-торіального устрою, державних символів, державної мови, грошової, банківської та бюджетної систем, Збройних Сил України та інших військових формувань тощо.

За формою реалізація Конституції України — це, по-перше, додер-жання всіх її положень, принципів і норм всіма органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і служ-бовими особами та громадянами, тобто повага, шана Конституції й передбачених нею державних і громадських інститутів; по-друге, це виконання положень Конституції відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування, посадовими і службо-вими особами відповідно до своєї компетенції, а громадянами —

Поиск по сайту: