Розділ I. Конституційне право як галузь права в системі права України. термін був запозичений російськими правознавцями у вчених Австро-Угорської імперії та Німеччини

термін був запозичений російськими правознавцями у вчених Австро-Угорської імперії та Німеччини.

Так, досліджуючи на початку XX ст. термін «державне право», відомий російський правознавець Ф. Ф. Кокошкін дійшов висновку, що він був запозичений російською юридичною наукою з німецького права, але виявився не зовсім вдалим, оскільки має різне значення в російській та німецькій мовах. На практиці ж термін «дер­жавне право» здебільшого застосовується правознавцями для позначення конституційного права як галузі права¹.

Втім правознавці, що досліджували проблеми конституційного права на межі XIX і XX ст.ст. (В. М. Гессен, М. М. Ковалевський, М. I. Лазаревський та ін.), відстоювали у своїх працях і поняття «кон­ституційне право», яке більш властиве для юридичної науки Великої Британії, США та Франції. Зокрема, М. М. Ковалевський на початку XX ст. викладав у Московському і Санкт-Петербурзькому університетах навчальний курс з конституційного права². Хоча викладення цього навчального курсу М. М. Ковалевським виглядало парадоксальним за відсутності в Російській імперії конституції або будь-якого іншого конституційного акта.

Українські правознавці в першій половині XX ст. також вживали у своїх працях як поняття «державне право», привнесене юридичною наукою Російської імперії, Австро-Угорщини, Німеччини та Румунії, так і поняття «конституційне право», запозичене з прогресивної на той час конституційної думки Франції та США. До того ж більшість вітчизняних конституційних проектів початку XX ст. називалися «конституціями»*.

За радянської доби, до прийняття Конституції СРСР 1936 р. та конституцій союзних республік, у тому числі й Конституції УРСР 1937 р., в юридичній науці також використовувалися терміни як «державне право», так і «конституційне право». Зокрема, С. О. Голунський і М. С. Строгович визначали радянське державне право як галузь права, що виражає суспільні відносини, пов'язані з організацією ра­дянської держави і органів влади, а також відносини цих органів з

¹ Кокошкин Ф. Ф. Русское государственное право. — Вьіп. II. — М., 1908. — С. 44.

² Ковалевский М. М. Конституционное право: Курс лекций. — СПб., 1903.

* Див. розділ 2.1 Основні етапи становлення і розвитку конституційного права як га­лузі права.

1.1 Конституційне право як галузь національного права

громадянами, але вважали прийнятним для позначення цієї галузі права застосування терміна «конституційне право»¹.

Згодом нормативне визнання держави як основного суб'єкта радянського державного (конституційного) права, фетишизація держа­ви, державного ладу й недооцінка народу як головного суб'єкта правовідносин, суспільного ладу сприяли офіційному визнанню терміна «державне право». Так, один із основних ідеологів радянського права А. I. Денисов у запропонованій ним номенклатурі галузей радянсько­го права безальтернативно пропонував використовувати лише назву «державне право»².

Розвиваючи положення радянської доктрини державного права, А. I. Лєпьошкін зазначав, що назва тієї чи іншої галузі права не є випадковою, другорядною щодо її змісту, а виступає своєрідною фор­мою вираження специфічного змісту сукупності норм, об'єднаних цією галуззю права, що сформувалася історично. Через ці обставини, на думку А. I. Лєпьошкіна, у радянському суспільстві сформувалося не конституційне, а державне право, яке, відображаючи специфіку предмета правового регулювання певної галузі суспільних відносин, ввійшло до системи соціалістичного права як її складова частина. Тому суперечка про назву галузі права є не лише термінологічною, а й ґрунтується на характері змісту правового регулювання цієї галузі права³.

А. I. Лєпьошкін, А. X. Махненко і Б. В. Щетинін критикували позицію В. Ф. Котока щодо заміни терміна «державне право» на «кон­ституційне право», оскільки така заміна звужує коло суспільних відносин, що регулюються цією галуззю права. На користь своєї дум­ки вчені наводили праці зарубіжних правознавців Уейда й Філіппса (Велика Британія) та Марселя Прело (Франція), предмет наукового дослідження яких «обмежувався аналізом лише питань конституції»⁴.

Втім не всі радянські вчені погоджувалися з такою офіційною назвою цієї галузі права. Дискусії щодо використання назви «державне

¹ Голунский С. А., Строгович М. С. Теория государства и права. — М., 1940. — С. 294.

² Денисов А. И. Теория государства и права. — М., 1948. — С. 415.

Лепешкин А. И. Курс советского государственного права. — Т. 1. — М., 1961. — С 31-32.

Лепешкин А. И., Махненко А. X., Щетинин Б. В. О понятии, предмете и источниках государственного права // Известия вузов. Серия Правоведение. — 1965. — № 1. —

Поиск по сайту: