Розділ II. Історія конституційного права України

лежності України. В 1991 р. почала формуватися мережа вищих за-кладів освіти з центрами у містах Києві, Харкові, Одесі, Донецьку, За-поріжжі, Львові, Дніпропетровську, Сімферополі, Херсоні, Чернігові, Черкасах та Івано-Франківську. На базі Київської вищої школи МВС України у 1992 р. було створено Українську академію внутрішніх справ, що пізніше була реформована в Національну академію внутрішніх справ України (м. Київ). У цьому самому році було ство­рено Харківський інститут внутрішніх справ (м. Харків), який на ос-нові Постанови Кабінету Міністрів України № 787 від 22 листопада 1994 р. було реформовано в Університет внутрішніх справ. Подальшо-му розвиткові відомчої юридичної освіти та ії профілізації сприяла Постанова Кабінету Міністрів України № 325 від 18 травня 1994 р., що затвердила новий Перелік напрямів підготовки фахівців із вищою освітою за професійним спрямуванням у галузі знань «Право» для спеціальностей кваліфікаційних рівнів «спеціаліст» і «молодший спеціаліст». 3 ініціативи МВС України до цього Переліку було внесе­но спеціальності: «Управлення у сфері правопорядку», «Правоохоронна діяльність», «Військово-юридична діяльність» та інші¹.

На сьогодні в системі відомчих закладів освіти МВС України діють: Національна академія внутрішніх справ України, Київський і Львівський інститути внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, Прикарпатська філія Національної ака­демії внутрішніх справ України, Університет внутрішніх справ (м. Харків), Кримський факультет Університету внутрішніх справ, Дніпропетровський та Запорізький юридичні інститути, Херсонсь-кий факультет Запорізького юридичного інституту, Донецький, Лу-ганський, Одеський інститути внутрішніх справ, Харківський і Чер-каський інститути пожежної безпеки. Основним закладом в системі відомчої освіти є Національна академія внутрішніх справ України.

В останні роки центри розвитку науки та освіти в галузі консти­туційного права формуються в провідних недержавних вищих закла­дах освіти III—IV рівнів акредитації. До таких закладів належать: Київський університет права, Академія адвокатури України, На­ціональна академія управління, Інститут економіки і права «Крок» (м. Київ), Європейський університет, Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, Інститут права на базі Пре-зидентського університету МАУП, Міжнародний інститут лінгвісти-

¹ Університет внутрішніх справ. — 1999. — № 9. — С. 27.

2.2 Історія конституційного права України як науки і навчальної...

ки і права, Міжнародний Соломонів університет, Міжнародний на-уково-технічний університет (м. Київ), Київський інститут туризму, економіки та права, Кримський інститут економіки та господарсько-го права, Таврійський екологічний інститут, Вінницький інститут регіональної економіки та управління, Донецький інститут еко­номіки і господарського права, Одеський інститут підприємництва та права, Черкаський інститут управління, Економіко-правничий інститут (м. Чернівці), Макіївський економіко-гуманітарний інсти­тут, Запорізький інститут державного та муніципального управління та ряд інших. Формуванню цих центрів науки та освіти в галузі кон­ституційного права сприяють науковці з державних науково-дослідних установ та вищих закладів освіти.

Розвитку науки та освіти в галузі конституційного права сприяє й діяльність громадських правових організацій. Зокрема, у 1991 р. було організовано Спілку юристів України, першим головою якої був ака-демік НАН України Ю. С. Шемшученко. Спілка юристів України здійснює просвітницьку діяльність серед населення, в тому числі й у сфері конституційного права.

Отже, юридична наука та освіта в галузі конституційного права пройшла складний історичний шлях. За більш ніж півтора століття (1861/1864—2006 рр.) юридична наука та освіта в галузі консти­туційного права розвинулася в комплексну систему наукових досліджень та навчальних дисциплін і спеціальних курсів.

Наукова та освітня діяльність у сфері конституційного права в ро­ки незалежності здійснюється на якісно новому нормативному й ор-ганізаційному рівнях. Відповідно до чинного законодавства України нині її здійснюють державні науково-дослідні установи НАН України та АПрН України, відомчі науково-дослідні установи при вищих і центральних органах державної влади та органах місцевого самовря-дування, недержавні наукові центри, а також державні й недержавні вищі заклади освіти III—IV рівнів акредитації. Значною мірою роз­витку вітчизняної конституційно-правової науки та освіти сприяє й діяльність таких профільних вітчизняних видавництв, як «Наукова думка», Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», «Юрінком Інтер», «Парламентське видавництво», «Атіка», «Астропринт», а також ви­давництв науково-дослідних установ і вищих закладів освіти.

Нині основними фундаментальними напрямами наукових досліджень галузі конституційного права є, насамперед, проблеми методологи конституційного права; проблеми загальної теорії кон

Розділ П. Історія конституційного права України

ституційного права; проблеми конституціоналізму; проблеми джерел конституційного права; теоретичні та практичні проблеми реалізації положень чинної Конституції України; проблеми конституційно-правової реформи в Україні; проблеми конституційного ладу Ук­раїни; проблеми конституційно-правового статусу людини і громадя-нина; проблеми парламентаризму в Україні; проблеми консти­туційно-правового статусу Президента України; проблеми консти-туційної юстиції; проблеми конституційно-правового статусу судів загальної юрисдикції в Україні; конституційні проблеми місцевого самоврядування; проблеми порівняльного конституційного права; теоретичні та практичні проблеми співвідношення міжнародного та національного конституційного права тощо.

Особливої уваги заслутовують проблеми взаємозв'язку політики і права, вироблення науково обгрунтованої правової політики. Адже остання є важливим компонентом процесів формування і функціону-вання ефективної правової системи¹. Пріоритетна роль у теоретично­му обгрунтуванні правової політики України належить саме науці конституційного права, першочерговим завданням якої є наукове обгрунтування конституційно-правової реформи 2006 р.

Наука конституційного права цілком логічно знаходить своє про-довження в системі навчальних дисциплін у галузі конституційного права. Зовнішньополітичний курс України щодо євроінтеграції пе­редбачає запровадження в нашій державі європейських стандартів освіти у галузі конституційного права. Першим кроком у цьому на-прямі став курс вітчизняної правової освіти на запровадження стан­дартів Болонського процесу, який передбачає розширення системи юридичних навчальних дисциплін. Уже сьогодні в більшості держав-них і недержавних вищих закладів освіти ІІІ-ІУ рівнів акредитації, поряд із традиційними навчальними дисциплінами «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», виклада-ються такі навчальні дисципліни і спеціальні курси, як «Порівняльне конституційне право», «Муніципальне право України», «Муніци-пальне право зарубіжних країн», «Конституційні права, свободи і обов'язки громадян», «Конституційне процесуальне право України», «Виборче право України», «Парламентське право України», «Консти-туційно-правові основи національної безпеки України» тощо.

¹ Шемшученко Ю. С. Юридична наука України на сучаеному етапі // Правова держава. — Вип. 16. — К., 2005. — С. 6.

Розділ іп

Поиск по сайту: