Розділ IV. Система конституційного права України. опосередковано через поведінку людини регулює політичні відноси-ни, які виникають у процесі організації та здійснення публічної вла-ди

опосередковано через поведінку людини регулює політичні відноси-ни, які виникають у процесі організації та здійснення публічної вла-ди, а також відносини цієї влади з громадянином¹. Отже, О. I. Степа-нюк поділяв позитивістські підходи в оцінці норм конституційного права. Втім запропоноване вченим визначення конкретизувало коло суб'єктів конституційної нормотворчості.

Більш вдалим є визначення, запропоноване В. Ф. Мелащенком у одному з перших вітчизняних навчальних посібників з консти­туційного права, — «Основи конституційного права України». В. Ф. Мелащенко розумів під конституційно-правовими нормами встановлені чи санкціоновані Українською державою правила, які визначають поведінку учасників конституційно-правових відносин у процесі здійснення повновладдя народу України². Це визначення не лише конкретизувало коло суб'єктів правозастосування консти-туційних норм, а й визначає народ України пріоритетним суб'єктом конституційної нормотворчої та нормозастосовчої діяльності.

Визначення конституційно-правової норми було вдосконалене Ю. М. Тодикою, який конкретизував не лише суб'єкти та об'єкти конституційної нормотворчої та нормозастосовчої діяльності, а й визначив механізм реалізації конституційно-правової норми та га­ранта' її реалізації. На думку Ю. М. Тодики, конституційно-правові норми — це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені чи санкціоновані державою для охорони і регулювання державно-право-вих відносин, які реалізуються через права і обов'язки суб'єктів пра-вовідносин і забезпечуються примусовою силою держави³. Консти-туційно-правовим нормам, на думку вченого, притаманні загальні оз-наки юридичних приписів, тобто вони регулюють суспільні відноси­ни, встановлюють обов'язкові правила поведінки, містяться у право-вих актах держави, охороняються і забезпечуються у разі потреби примусовою силою держави⁴.

¹ Степанюк О. I. Норми конституційного права України: Проблеми теорії: Автореф.
дис.... канд. юрид. наук. — К., 1993. — С. 11.

² Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. — К., 1995. — С. 31;
Конституційне право України / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. — 2-ге доопр. вид. —
К., 2000. — С. 27.

³ Тодьіка Ю. Н. Конституционное право Украиньі: Отрасль права, наука, учебная
дисциплина. — X., 1998. — С. 24-25.

⁴ Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка,
Ю. М. Тодики. — X., 1999. — С. 12.

4. 3 Конституційно-правові норми

Схожої точки зору дотримується і В. М. Шаповал, який під конституційно-правовою нормою розуміє правило поведінки учасників державно-політичних відносин владарювання, яке встановлюється або санкціонується державою, забезпечується її авторитетом і за пев-них умов — примусом. У конституційно-правових нормах вияв-ляється державна воля, що опосередковує суспільну волю і насампе-ред волю правлячих кіл¹. Утім запропоноване визначення дещо абсо-лютизує роль держави і правлячих кіл в опосередкуванні суспільної волі в конституційно-правових нормах.

На думку В. В. Кравченка, конституційно-правова норма — це за-гальнообов'язкове правило поведінки, встановлене або санкціонова-не державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які є предметом галузі конституцшного права². Це визначення поси-люється конкретизацією суспільних відносин, які є предметом конституційно-правового регулювання. Така конкретизація є цілком слушною, оскільки вчені часто відзначають, що нормам консти-туційного права властивий політичний характер³, але це не означає, що норми конституцшного права тотожні політичним нормам. Нор­ми конституцшного права мають політичний характер лише з огляду нате, що предметом галузі конституцшного праває (серед пріоритет-них) суспільні відносини політичного характеру, пов'язані з владарю-ванням. Не всі політичні відносини можуть бути предметом правово­го регулювання конституційного права як галузі, а само і предмет конституційно-правового регулювання не обмежується державно-владними суспільними відносинами політичного характеру.

На сьогодні існують й інші визначення норми конституційного права України. Зокрема, на думку Я. В. Чистоколяного, консти­туційно-правова норма — це формально-визначене загальнообов'яз-кове правило поведінки або діяльності⁴.

Отже, аналіз визначень норми конституційного права у вітчиз-няній науці конституційного права дає змогу констатувати факт збере-ження позитивістських підходів до категорії «норма конституційного

¹ Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. — 2-ге вид. — К., 2000. —
С. 13.

² Кравченко В. В. Конституційне право України. — К., 2000. — С. 9.

⁸ Конституційне право України: Підруч. / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. — 2-ге доопр. вид. — К., 2000. — С. 29.

⁴ Чистоколяний Я. В. Конституційно-правові норми в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2005. — С. 13.

Поиск по сайту: