Розділ VI. Конституція як основний закон суспільства та держави. чи можна вважати тотожним органам конституційної юстиції за-рубіжних країн, оскільки він існував як своєрідний «додаток» до З'їзду народних депутатів СРСР

чи можна вважати тотожним органам конституційної юстиції за-рубіжних країн, оскільки він існував як своєрідний «додаток» до З'їзду народних депутатів СРСР, який і вирішував основні питання конституційного нагляду і контролю в СРСР. До того ж розпад ко-лишнього СРСР не дав можливості еволюціонувати Комітету консти­туційного нагляду СРСР у повноцінний самостійний постійно діючий орган конституційної юстиції.

Не зважаючи на відсутність у колишньому СРСР спеціалізованих органів правового захисту конституції, термін «правова охорона (за­хист) конституції» активно досліджувався в радянській юридичній науці. Зокрема, I. Н. Ільїнський і Б. Н. Щетинін розглядали правову охорону конституції у вузькому значенні — як діяльність спеціалізо-ваного органу, покликаного в установлених формах і процедурах здійснювати конституційний контроль (нагляд) щодо відповідності конституції чинного законодавства та інших нормативно-правових актів, а також вирішувати деякі інші завдання, або ж наділення за-гальної судової системи на чолі з Верховним Судом відповідними функціями¹. На жаль, законотворча діяльність щодо створення спеціалізованого органу правового захисту конституції в колишньому СРСР виявилася малоефективною.

Радянські вчені також розглядали правовии захист конституції у широкому значенні, розуміючи під цією категорією сукупність юри-дичних засобів, за допомогою яких забезпечується виконання всіх норм, встановлених конституцією, суворе дотримання режиму кон­ституційної законності, а також усунення можливих порушень кон­ституції та притягнення винних до відповідальності³. Слід зазначати, що відсутність у колишньому СРСР спеціалізованого органу правово­го захисту радянських конституцій не означала відсутність правового захисту конституції взагалі. Правову охорону Конституції СРСР здійснювали З'їзд народних депутатів СРСР, Верховна Рада СРСР, Президія Верховної Ради СРСР, а з 1989 р. — Комітет Конституційно­го нагляду СРСР. У широкому розумінні правовии захист радянських конституцій здійснювався всією системою органів державної влади СРСР.

¹ Ильинский И. Н. Конституционньій контроль и охрана конституционной
законности в социалистических странах // Советское государство и право. — 1969. —
№9. — С. 41.

² Шафир М. А. О правовой охране Конституції // Теоретические вопросьі реализації
Конституції СССР. — М., 1982. — С. 58.

6.4 Правова охорона Конституції України

Важливим елементом системи правового захисту Конституції СРСР була також Комуністична партія Радянського Союзу, яка фор­мально була відокремлена від механізму держави і не була наділена правотворчими функціями, проте мала значний вплив на інститути суспільства та держави (правовий феномен так званих «державно-партійних органів»).

В Україні ж за радянської доби Комітет конституційного нагляду УРСР, передбачений ст. 112 Конституції УРСР 1978 р., після внесення до неї змін 21 жовтня 1989 р., взагалі не був сформований. На-томість, після внесення змін до ст. 112 Конституції УРСР в 1990 р., пе-редбачалося формування більш прогресивного органу правового за­хисту конституції — Конституційного Суду УРСР, склад якого мав обиратися Верховною Радою УРСР. Але й ця новація не була втілена вжиття.

Лише після здобуття Україною незалежності в 1991 р. вдалося роз-почати формування спеціалізованого органу правового захисту Кон­ституції України — Конституційного Суду України. 3 липня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Консти­туційний Суд України», який визначив порядок формування і основ-ні функції цього органу конституційної юстиції незалежної України.

Втім діяльність Конституційного Суду України у 1992—1996 рр. бу­ла малоефективною з огляду на те, що Верховна Рада України обме-жилася лише призначенням першого Голови Конституційного Суду України Л. П. Юзькова. Спроби обрати Верховною Радою України за­ступника Голови Конституційного Суду України та суддів Консти­туційного Суду України виявилися безуспішними. У зазначений період основні функції щодо правового захисту Конституції України здійснювалися Президентом України і Верховною Радою України.

Після прийняття нині чинної Конституції України від 28 червня 1996 р., що чітко визначила систему правового захисту Основного За­кону, було прийнято новий Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р., який і поклав початок реально!" діяль-ності цього єдиного органу конституційної юстиції в Україні. Тобто відлік правового захисту Конституції України (у його вузькому зна-ченні) слід вести з 1996 р., коли було сформовано реально діючий Конституційний Суд України.

Водночас категорія «правовий захист Конституції України» не мо-же бути пояснена лише фактом існування та діяльності Консти­туційного Суду України, адже і до 1996 р. конституції колишньої

Розділ VI. Конституція як основний закон суспільства та держави

УРСР, Конституційний Договір 1995 р. також перебували в стані пра-вової захищеності, навіть за відсутності реально діючого спеціалізова-ного органу конституційної юстиції.

У юридичній науці існує думка, що категорії «правовий захист конституції», «охорона конституції», «захищеність конституції» та інші слід розуміти не лише у вузькому, а й у широкому значенні. Так, на думку Т. Я. Пряхіної, правову охорону конституції слід розуміти як таку сукупність найбільш глибоких, стійких аластивостей і відносин, що дають змогу визначити її походження, характер і розвиток неза-лежно від наявних конкретно-історичних умов. Учена вважає, що інститут правового захисту конституції залежить від сутності основ­ного закону, є похідним від неї, оскільки він виникає і функціонує, допоки функціонує конституція, виконуючи роль її забезпечення і за­хисту¹. Ю. Л. Шульженко пропонує розуміти категорію «правова охо­рона конституції» у широкому і звуженому значенні — як консти­туційний контроль і нагляд та як передумову конституційної відповідальності². Т. Я. Хабрієва виділяє матеріальний захист консти­туції, який передбачає перевірку законів й інших нормативно-право-вих актів, а також діяльності органів і посадових осіб держави на предмет їх відповідності змісту конституції, а також формальний за­хист конституції, який передбачає лише перевірку процедурних пра­вил здійснення дій щодо прийняття нормативно-правових актів³. Р. В. Енгібарян і Е. В. Тадевосян розглядають правову охорону кон­ституції як здійснення її фактичної реалізації в процесі державно-правових відносин⁴.

Схожої точки зору щодо правового захисту Конституції України дотримуються й вітчизняні вчені-конституціоналісти. Так, М. Д. Са-венко розглядає правовий захист Конституції України як сукупність правових і організаційних засобів і способів, спрямованих на забезпе­чення реалізації, дії, захисту конституційних норм, встановлених нею правових гарантій конституційного ладу, прав і свобод людини і гро-мадянина, верховенства права, режиму конституційної законности.

¹ Пряхина Т. Я. Юридическая охрана Советской Конституції (государственно-
правовой аспект): Дис.... канд. юрид. наук. — Саратов, 1991. — С. 18.

² Шульженко Ю. Л. Конституционньій контроль в России. — М., 1997. — С. 6-16.

³ Хабриева Т. Я. Правовая охрана Конституції. — Казань, 1995. — С. 16.

⁴ Енгибарян Р. В., Тадевосян 3. В. Конституционное право. — М., 2002. — С. 65.

⁵ Савенко М.Д. Функція правової охорони Конституції // Право України. — 2001. —
№ 9. — С. 7.

6.4 Правова охорона Конституції України

На думку Ю. М. Тодики, правова охорона Конституції України — не сукупність юридичних засобів, за допомогою яких досягається ви-конання всіх установлених в Основному Законі норм, неухильне за-безпечення в усіх сферах життя режиму конституційної законності. Засоби, спрямовані на забезпечення конституційної законності, пе-редбачають неухильне дотримання конституційних норм усіма суб'єктами суспільних відносин, поважне відношення до консти­туційних приписів, забезпечення стабільності конституційного ладу, прав і свобод людини і громадянина¹.

Тобто правову охорону Конституції України слід розглядати у вузь-кому та широкому значеннях. У першому випадку, під охороною Конституції України (у вузькому значенні) слід розуміти цілеспрямо-вану, передбачену Конституцією та законами України, діяльність Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповід-ність законів та інших правових актів Конституції України і офіційно-го тлумачення Конституції України та законів України.

Йдеться про діяльність спеціалізованого органу конституційної юстиції щодо правової охорони конституції. Ця діяльність здійснюється у формі конституційного нагляду та конституційного контролю і має свої юридичні особливості. Як зазначав Ж. I. Овсє-пян, основною функцією конституційного правосуддя є правова охорона конституції, що грунтується на синтезі контролю та право­суддя. При цьому, якщо своєрідність охорони конституції як різно-виду організаційно-правової форми здійснення судової консти-туційно-контрольної влади полягає в тому, що ця форма діяльності пов'язана зі специфічною основою її здійснення — фактом консти­туційного правопорушення, і контроль за повним виконанням дер-жавними органами, посадовими особами своїх завдань і функцій, то зміст конституційного контролю полягає в забезпеченні слуш-ності та законності засобів, за допомогою яких ці завдання вирішу-ються².

Тодика Ю. М. Конституція України: Проблєми теорії і практики. — X., 2000. — ^с-290-291.

Овсепян Ж. И. Судебньш конституционньій контроль в зарубежньіх странах. Правовая защита конституций. — Ростов-н/Д, 1992. — С. 41.

Розділ VI. Конституція як основний закон суспільства та держави

У вітчизняній та зарубіжній конституційно-правовій науці існу-ють й інші думки щодо форм і видів правової охорони конституції. Так, російський правознавець А. А. Бєлкін розглядав правову охо-рону конституції в трьох аспектах: присічно-модифікаційному (зміна конституції), нормативно-застосовчому (конституційний контроль) і концептуально-легітимному (захист конституційного ладу)¹.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд Ук­раїни» від 16 жовтня 1996 р. Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) відповідності Конституції Ук­раїни чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховно! Ради України для надання зго-ди на їх обов'язковість; 3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст. 111, 151 Консти­туції України; 4) офіційного тлумачення Конституції та законів Ук­раїни².

Але легітимна діяльність Конституційного Суду України, будучи одним із найважливіших елементів системи правового захисту Кон­ституції України, не вичерпує всіх можливостей цієї системи. Право­ву охорону Конституції України слід розглядати не лише у вузькос-пеціалізованому, а й у широкому значенні.

Отже, правова охорона Конституції України (у широкому значенні) здійснюється за допомогою спеціальних юридичних способів і засобів, якими виступають нормативно-правові й організаційно-правові ме-ханізми забезпечення правової охорони Конституції України. Су-купність нормативно- і організаційно-правових механізмів правового захисту Конституції України також прийнято називати гарантіями Конституції України.

¹ Белкин А. А. Конституционная охрана: три направлення российской идеологии И
практики. — СПб, 1995. — С. 165.

² Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 49. — Ст. 272.

При цьому гаранти Конституції України слід розглядати як різно-вид конституційних гарантій. Так, Н. П. Іванищева вважає, що під га-оантіями конституції слід розуміти засоби і способи, що забезпечують стабільність основного закону, а конституційні гаранти є засобами і способами охорони і захисту конституції від будь-яких посягань на

неї³-

Правова охорона Конституції Украіни здійснюється відповідно до

системи певних принципів. Зокрема, Т. Я. Пряхіна відносить до

принийпів правової охорони конституції принцип загальної пре-

зумпції прав людини, повновладдя народу, конституційної закон

ності, безперервності, повноти і всеохоплення, стабільності в

поєднанні з динамізмом, гласністю, внутрішню узгодженістю складо-

вих елементів цього інституту, самооновленням¹. Ці принципи

здійснення правової охорони конституції значною мірою властиві й

для правової охорони Конституції України.

Правова охорона Конституції України (у широкому значенні) то-тожна гарантіям Конституції України, під якими слід розуміти систе­му загальних та спеціальних (юридичних) умови і засобів, що забезпе­чують режим конституційної законності у всіх сферах суспільного і державного ладу нашої держави. Система гарантій Конституції Ук­раїни представлена насамперед загальними та спеціальними (юри-дичними) гарантіями Конституції України.

Загальні гаранта Конституції України визначаються за основни-ми сферами конституційного ладу України і відповідно поділяються на політичні, економічні, соціальні та культурні (духовні) гарантії надежного дотримання і виконання Конституції України. Належ-ний розвиток всіх сфер суспільного і державного ладу держави є за-гальною умовою діяльності конституції. Навіть найдосконаліша конституція виявиться «паперовою» за умови, коли суспільство та Держава не матимуть змоги реалізувати її положення через недо-статній розвиток хоча б однієї з названих сфер суспільного та дер­жавного життя.

¹ Иванищева Н. П. Основньіе чертм конституций зарубежньіх социалистических
стран. — Саратов, 1973. — С. 173.

² Пряхина Т. Я. Юридическая охрана советской Конституції (государственно-
правовой аспект): Дис.... канд. юрид. наук. — Саратов, 1991.

Розділ VI. Конституція як освоєний закон суспільства та держави

Спеціальні або власне юридичні гарантії Конституції України умовно виділяються в нормативно-правові та організаційно-пра-вові. Нормативно-правові гарантії Конституції України — це су-купність матеріальних і процесуальних конституційних та інших норм права, що визначають порядок прийняття, внесення змін до Конституції України та порядок дії норм Основного Закону в часі, просторі та за колом суб'єктів. Ці норми об'єктивізуються в системі чинного конституційного законодавства України, а в широкому значенні — у всій системі чинного національного законодавства Ук­раїни. При цьому слід зазначити, що основні принципи та положення нормативно-правових гарантій Конституції Україні закріплені у її тексті.

Організаційно-правові гарантії Конституції України є сукупністю суб'єктів конституційного права, на які покладається обов'язок ре-алізувати Основний Закон. До суб'єктів, шо становлять систему ор-ганізаційно-правових гарантій Конституції України (у широкому зна­ченні) належать: 1) спільності (народ України, нація, національні меншини, корінні народності, територіальні громади тощо); 2) дер­жава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, депутати, службові та посадові особи; 3) політичні партії, громадські організації та блоки (асоціації); 4) громадяни України, іноземці, осо­би без громадянства, жителі, біженці; 5) підприємства, установи, ор­ганізації; 6) міжнародні органи і організації; 7) органи самоорганізації населення; 8) засоби масової інформації. Втім найголовнішними еле-ментами системи організаційно-правових гарантій Конституції Ук­раїни прийнято вважати Український народ України, державу та суб'єктів місцевого самоврядування.

Первинним елементом системи організаційно-правових гарантій конституції України, безперечно, є Український народ. Свого часу відомий російський професор-державознавець Б. I. Чичерін писав, що під ім'ям народу розуміється сукупність громадян, що прожива-ютьудержаві¹.

Відповідно до ст. 5 Конституції України Український народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні. Він здійснює

¹ Чичерин Б. И. О народном представительстве. — М., 1866. — С. 19.

6.4 Правова охорона Конституції України

свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Власне, й Конституція України, як закріплено в преамбулі Конституції України, від імені всього Ук-раїнського народу є вираженням суверенної волі народу, тож цілком закономірно, що народ України і є основним захисником цієї Кон­ституції.

Важливим елементом системи організаційно-правового захисту Конституції є громадяни України як активний елемент народу Ук­раїни. Так, Г. Єллінек зазначав, що іще в античних державах чітко розумілося поняття громадянина як активного члена держави: гро-мадянин — це той, хто мав право на участь у здійсненні владарювання¹.

У юридичній науці правова охорона Конституції громадянами роз-глядається у двох формах: 1) пасивній, що зводиться до виконання громадянами своїх юридичних обов'язків, які мають пасивний харак­тер, оскільки пропонуютьлише утримання від тих чи іншихдій, спря-мованих проти конституції; 2) активній, зміст якої полягає у здійсненні громадянами свідомих цілеспрямованих дій щодо захисту Конституції, що виходять за межі пасивного виконання їх консти-туційних обов'язків².

Важливим суб'єктом організаційно-правового захисту Консти­туції України виступає держава. Свого часу Ф. А. Шиллінг писав, що існування держави необхідне для загального визнання і забезпечення права³.

Українська держава здійснює організаційно-правовий захист Кон­ституції України через систему органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Власне, Конституційний Суд України як спеціалізова-ний орган Конституції України є складовим елементом цієї системи.

Важлива роль у системі організаційно-правових гарантій Консти­туції України відводиться й суб'єктам місцевого самоврядування, які становлять питому кількість від загальної кількості учасників консти-туційно-правових відносин.

¹ Елллинек Г. Общее учение о государстве. — СПб., 1903. — С. 267.

² Баглай М. В., Габричидзе В. Н. Конституционное право Российской Федерації:
Учеб. для вузов. — М., 1996. — С. 79.

³ Шиллинг Ф.А, Естественное право и философия права. — М., 1862. — С. 17.

Розділ VI. Конституція як основний закон суспільства та держави

Існують й інші види гарантій Конституції України. Зокрема, поряд із названими національними спеціальними (юридичними) га-рантіями Конституції України можна також виділити спеціальні міжнародні нормативні та інституційні гарантії Конституції України, а також деякі інші гарантії Основного Закону.

Розділ VII

Поиск по сайту: