Розділ I. Конституційне право як галузь права в системі права України. консолідації громадянського суспільства і розбудови демократичної соціальної, правової держави

консолідації громадянського суспільства і розбудови демократичної соціальної, правової держави.

Зазначені загальні та спеціальні ознаки конституційного права Ук­раїни не вичерпують усієї багатоманітності правових якостей цієї провідної галузі національного права. Сутність і зміст конституційно­го права України розкривається в її основних інститутах загальної та особливої частини.

1.2 Предмет конституційного права

Предмет будь-якої галузі права визначається якостями суспільних відносин, що регулюються нормами цієї галузі права. Кожній галузі права властиве власне коло суспільних відносин, що є предметом правового регулювання тієї чи іншої галузі права. Для конституційно­го права України також властиве особливе коло суспільних відносин, що є предметом конституційно-правового регулювання.

Проблема визначення предмета конституційного права України є однією з найскладніших і дискусійних відповідної галузевої науки. Протягом усієї історії становлення й розвитку конституційно-правової науки ця проблема викликала найбільш гострі дискусії вчених-конституціоналістів, що належали до різних юридичних шкіл.

У вітчизняній і зарубіжній юридичній науці питання предмета конституційного права вперше почало досліджуватися на межі XIX і XX ст.ст. Дискусії щодо предмета конституційно-правового регулю­вання в цей період ускладнювалися державницькими позиціями, що були притаманні правознавцям Російської імперії. Так, у наукових працях О. С. Алексєєва, О. Д. Градовського, М. М. Коркунова, М. I. Лазаревського, М. I. Свєшнікова та інших учених послідовно відстоювалася думка про те, що предметом державного права є відносини володарювання в державі. Утім, існували й інші погляди на сутність та зміст державного права. Наприклад, О. С. Алексєєв розумів предмет державного права у більш широкому значенні, відносячи до нього і суспільні відносини, пов'язані з правовим статусом громадян¹.

¹ Алексеев А. С. Русское государственное право. — М., 1897. — С. 8. 20

1.2 Предмет конституційного права

У цілому на початку XX ст. категорія «предмет конституційного права» залишалася малодослідженою, оскільки тогочасні конституції не охоплювали своїм правовим регулюванням всієї системи суспільних відносин, які нині традиційно виступають предметом цієї галузі права. Так, відомий німецький учений Г. Еллінек писав: «Багато конституцій зовсім не містять всього конституційного права в його матеріальному змісті. Одні конституції дають точні визначення відносно виборчого права і порядку парламентської процедури, а інші відносять це визначення до сфери звичайного законодавства... Важливі та несуттєві визначення нерідко поставлені в конституції по­ряд одне із одним, між тим як з іншого боку іноді найважливіше по­ложення про державну організацію доводиться шукати у звичайному законодавстві. Великі держави мають лаконічні конституції, а дрібні — надмірно просторові конституційні хартії»¹. Тобто складність визначення предмета тогочасного конституційного права багато в чому зумовлювалася недосконалістю його об'єктивізації в конституціях й інших конституційних актах.

За радянської доби, в 1918—1936 рр., проблемам предмета консти­туційного права не приділялося належної уваги. Лише після прийняття Конституції СРСР 1936 р. та конституцій союзних республік, у то­му числі й Конституції УРСР 1978 р., дискусії щодо сутності та змісту предмета державного (конституційного) права набули актуальності.

Офіційна доктринальна точка зору щодо предмета радянського державного права була висловлена А. Я. Вишинським, який вважав, що таким слід вважати суспільні відносини, що регулюються правовими нормами й інститутами, які відображають, закріплюють і розвивають державний і суспільний лад, систему громадських і державних установ, принципи їх взаємовідносин, обсяг їх прав і обов'язків, методи їх діяльності, а також суспільні відносини, що регулюються різними публічно-правовими інститутами, які визначають права і обов'язки як у їх взаємовідносинах із суспільством і державою, так і в їх взаємозв'язку між собою². Таке визначення предмета державного (конституційного) права, з одного боку, розширювало коло суспіль­них відносин, що регулюються цією галуззю права, а з другого — надмірно гіперболізувало предмет цієї галузі права. Тенденція до

¹ Еллинек Г. Общее учение о государстве. — СПб., 1903. — С. 354-355. Советское государственное право. — М., 1938. — С. 86.

Поиск по сайту: