Розділ IX. Юридична відповідальність. дичні). Загальносоціальні функції юридичної відповідальності — це заохочувальна, виховна, профілактична

дичні). Загальносоціальні функції юридичної відповідальності — ц_е заохочувальна, виховна, профілактична, інформаційна, комунікатив-на та інші функції, а спеціальні (юридичні) — це регулятивна і право-охоронна функції.

Юридична відповідальність як категорія загальної теорії права розкривається і наповнюється реальним нормативно-правовим змістом у кожній окремій галузі права. Не кожна галузь права має са-мостійний вид юридичної відповідальності. Як правило, самостійний вид юридичної відповідальності властивий фундаментальним галузям права — адміністративному, кримінальному, цивільному праву, а в ос-танні роки вчені визнали й конституційно-правову відповідальність. Водночас ряду галузей права властива міжгалузева, цивільно-право-ва, дисциплінарна, матеріальна відповідальність. На сьогодні існує думка, що самостійні види юридичної відповідальності існують і в інших галузях права — фінансовому, екологічному праву, але ця точка зору потребує подальшого наукового обгрунтування.

Конституційна відповідальність у конституційному праві є са-мостійним видом юридичної відповідальності, що пов'язується на-самперед із механізмом правового захисту Конституції України¹. У цьому разі вчені говорить про конституційно-правову відповідаль­ність. Але категорії «юридична відповідальність у конституційному праві» «та конституційно-правова відповідальність» не є тотожними.

Юридична відповідальність у конституційному праві застосо-вується у широкому значенні як конституційна, адміністративна та кримінальна за порушення норм чинного конституційного законо-давства, так і в вузькому значенні — як спеціальний, галузевий вид юридичної відповідальності, передбачений конституційним правом. Отже, категорія юридичної відповідальності у конституційному праві є загальною і охоплює конституційно-правову відповідальність.

Юридична відповідальність у конституційному праві історично виникла раніше, ніж конституційно-правова відповідальність. О. В. Мельник вважає, що прояви юридичної відповідальності за по­рушення конституційних норм пов'язані з першими прецедентами здійснення процедури імпічменту у середньовічній Англії (1376 р.)². Хоча положення про існування в Англії у серєдині XIV ст. консти-

¹ Майданник О. О. Конституційно-правова відповідальність. — К., 2000. — С. 4.

² Мельник О. В. Конституційно-правова відповідальність вищих органів державної
влади: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — К., 2000. — С. 7.

9.1 Поняття та види юридичної відповідальності в конституційному праві

туційних актів у їх сучасному значенні є суперечливим, але сам ме­ханизм судового забезпечення юридичної відповідальності за пору-шення такого акта свідчить про відсутність у приписах відповідного акта прямих санкцій.

За радянської доби у державному (конституційному) праві існува-ли такі санкції, як позбавлення громадянства, позбавлення чи обме-ження прав і свобод, позбавлення державних нагород і почесних звань СРСР і УРСР та інші. Ці види юридичної відповідальності ре-алізувалися переважно через адміністративну та кримінальну відпо-відальність. Нормативні моделі конституційно-правової відповідаль­ності в конституційних актах, за винятком інституту відкликання де­путата, виникають пізніше — в період становлення та розвитку конституційного права незалежної України. Саме Конституція України 1996 р. закріпила нормативні приписи, що передбачали такі заходи (санкції) конституційно-правової відповідальності, як імпічмент Президенту України, дострокове припинення повноважень Верхов-ної Ради України, резолюція недовіри Кабінету Міністрів України та інші. Втім формування самостійного інституту конституційно-право­вої відповідальності не підмінює і не скасовує юридичної відповідаль­ності в конституційному праві України, а надає цій категорії якісно нового змісту.

Юридична відповідальність у конституційному праві — це вид суспільних відносин, урегульованих нормами права, зміст яких полягае в заохоченні за належну правомірну поведінку, передбачену консти-туційно-правовими нормами, чи примусі до виконання приписів консти­туційних норм права в разі їх порушення, що здійснюються державою в межах чинного національного законодавства. Юридичній відповідаль­ності в конституційному праві властиві загальні ознаки юридичної відповідальності, а саме: наявність позитивного і негативного ас­пектов; наявність правопорушення; соціальна небезпека діяння та йо-го наслідків; винність суб'єкта правопорушення; наявність норми права, що передбачає юридичну відповідальність.

Юридична відповідальність у конституційному праві передбачає як пряму відповідальність, види і міра якої визначається консти-туційним правом (конституційно-правова відповідальність), так і опосередковану (бланкетну) відповідальність, види і міра якої визна­чається іншими галузями права (адміністративно-правова, криміна-льно-правова). У комплексі конституційна, адміністративна і кримінальна відповідальність за порушення конституційно-правових

Розділ IX. Юридична відповідальність

норм є системою, механізмом юридичної відповідальності в консти-туційному праві України.

Перелічені основні види юридичної відповідальності у консти-туційному праві визначають зміст її системи, але не вичерпують сис­тему юридичної відповідальності у конституційному праві.

Потребує свого наукового обгрунтування положення про цивільну та дисциплінарну відповідальність у конституційному праві. Цілком логічно, що конституційному праву як пріоритетній галузі публічно-го права властиві насамперед ті види галузевої юридичної відпові­дальності, що мають публічний характер. Водночас учасники консти-туційно-правових відносин вступають у складні правовідносини, що частково регулюються нормами цивільного, господарського, трудо­вого та інших галузей права. Порушення суб'єктами конституційного права відповідних галузевих норм має своїм наслідком настання цивільної або дисциплінарної відповідальності. Наприклад, виборчі комісії під час організації та проведення виборів і референдумів всту­пають у правовідносини з приводу матеріального забезпечення своєї діяльності з суб'єктами господарської діяльності при виготовленні бюлетенів для голосування, найму чи оренди приміщень для голосу-вання, забезпечення зв'язку і транспорту тощо. У разі порушення до-говірних відносин виборчими комісіями або суб'єктами господарсь­кої діяльності, виборчі комісії вступають у правові відносини, пов'язані з цивільною відповідальністю. Це дає можливість гіпоте-тично передбачити можливість нормативного закріплення цивільної відповідальності суб'єктів конституційного права України (не беручи до уваги невдалий досвід закріплення можливості цивільної відпові­дальності за порушення порядку проведення виборів і референдумів, що був закріплений попереднім Цивільним процесуальним кодексом України, що діяв до 1 вересня 2005 р.).

Іншою проблемою юридичної відповідальності в конституційному праві України є віднесення до різновиду цієї відповідальності дис­циплінарної відповідальності. Підставою для цього може бути, на­приклад, нормативне положення Регламенту Верховної Ради України про відповідальність народних депутатів України за порушення норм депутатської етики. У зв'язку з формуванням Верховної Ради України в 2006 р. на основі пропорційної виборчої системи гостро стоїть пи­тання про доцільність закріплення дисциплінарної юридичної відповідальності народних депутатів України у разі грубого порушен­ня ними партійної дисципліни тощо.

9.1 Поняття та види юридичної відповідальності в конституційному праві

У разі формування інших видів юридичної відповідальності мож-ливим є їх входження до системи юридичної відповідальності в кон­ституційному праві.

Як уже зазначалося, юридична відповідальність у конституційно­му праві має складний комплексний характер. Ефективність застосу-вання конституційної, адміністративної та кримінальної відповідальності залежить і від досконалості нормативного закріплення процесуального порядку здійснення цієї відповідаль­ності. Якщо порядок здійснення адміністративної відповідальності за порушення конституційного законодавства в цілому вдало закріплений у Кодексі адміністративного судочинства України, що набув чинності 1 вересня 2005 р., то дія застарілого Кримінального процесуального кодексу України дещо ускладнює реалізацію поло-жень про кримінальну відповідальність за порушення норм консти­туційного законодавства, що передбачена в Кримінальному кодексі України.

Доволі складною залишається й ситуація з процесуальним забез-печенням конституційно-правової відповідальності. До сьогодні ряд конституційних санкції (імпічмент, висловлення недовіри уряду то-що) не здобули законодавчого закріплення. Регламент Верховної Ра­ди України, що має закріпити порядок відповідальності народних де-путатів України, також не набрав юридичної сили закону.

Вирішення справ, пов'язаних з юридичною відповідальністю за порушення норм конституційного законодавства, покладається на Конституційний Суд України та систему судів загальної юрисдикції. Якщо Конституційний Суд України не виносить рішення, що безпо-середньо визначають конституційні санкції з конкретно! консти­туційної справи, а лише приймає рішення та дає висновки у певних категоріях конституційних справ (ст. 13 Закону України «Про Кон­ституційний Суд України»), то суди загальної юрисдикції наділені ви-ключним правом приймати рішення, що визначають санкції за пору­шення конституційно-правових норм.

Після прийняття Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р., що поклав початок судовій реформі в Україні, систе­ма судоустрою та судочинства України зазнала якісних змін. Події, пов'язані з виборами Президента України та Помаранчевою рево-люцією восени 2004 р., довели важливість рішень судів загальної юрисдикції, зокрема Верховного Суду України, при вирішенні найбільш гострих конституційних конфліктів у суспільстві та державі.

17 6-200

Поиск по сайту: