Юридична відповідальність

\_т0Г

■■&. Ші

I

9.1 Поняття та види юридичної відповідальності в конституційному праві

9.1 Поняття та види юридичної відповідальності в конституційному праві

Традиційно вважається, що коло суспільних відносин, пов'язаних із юридичною відповідальністю у її сучасному розумінні, сформува-лося в період буржуазних революцій у Європі та війни за незалежність у Північній Америці. У процесі становлення громадянського сус-пільства і боротьби з феодальним свавіллям затвердилися основні по­ложення теорії права і практики законотворчості щодо принципів за-стосування заходів примусу за здійснення правопорушення. Основ-ним здобутком права щодо тлумачення юридичної відповідальності став принцип, який передбачав, що засіб охорони права не може по-рушувати самого права, а може лише здійснюватися в його межах. і Цей принцип втілився у поширеній формулі «пиііит сгітеп, пиііа роепа, зіпе Іе§е» («без закону немає ані злочину, ані покарання»). 3 то­го часу представники різних юридичних шкіл намагалися дати власне тлумачення сутності та змісту юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність як особливий вид правовідносин, інститут права, елемент механізму правових гарантій є традиційним предметом наукових досліджень загальної теорії права. Слід зазначи-ти, що юридична відповідальність як правове явище грунтовно досліджувалася радянськими правознавцями¹, а після розпаду ко-лишнього СРСР — спеціалістами в галузі теорії права суверенних дер­жав². Проблеми юридичної відповідальності стали традиційними для всіх підручників і навчальних посібників з теорії держави та права.

¹ Тарханов В. О. О юридической ответственности. — Саратов, 1978; Черних Е. В.
Проблеми правовой ответственности в условиях развитого социалистического
общества (Вопросьі теории): Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — Саратов, 1981;
Братусь С. Н. Юридическая ответственность и сознание долга // Вопроси теории
государства и права: Межвуз. науч. сб. — Саратов, 1983 та ін.

² Малеин И. С. Современньіе проблеми юридической ответственности // Государство
и право. — 1994. — № 6; Краснов М.А. Ответственность власти. — М., 1997 та ін.

Розділ IX. Юридична відповідальність

Більшість учених визнають складність і багатоаспектність цієї про-блеми. її зміст передбачає дослідження позитивної та негативно! юридичної відповідальності, визначення змісту поняття «юридична відповідальність», дослідження принципів і функцій юридичної відповідальності, виявлення критеріїв розмежування юридичної від­повідальності та правову характеристику видів юридичної відпо­відальності, дослідження механизму юридичної відповідальності та гарантій юридичної відповідальності, а також інших численних про­блем теорії і практики юридичної відповідальності. Водночас відпо-відні підручники та монографії обмежуються постановкою перспек-тивних методологічних завдань і обгрунтовують сформовані за ра-дянських часів положення про негативну (ретроспективну) юридичну відповідальність.

Аналізуючи сучасну наукову літературу про юридичну відпові­дальність, Ю. В. Ячменьов вказував на однотиповість і тенденційність поняття юридичної відповідальності — «передбачений правовими нормами обов'язок суб'єкта права зазнавати несприятливих для ньо-го наслідків правопорушення; застосування передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу за здійснення право­порушення, пов'язане з зазнаванням винним відповідних позбавлень особистого (організаційно-фізичного) чи майнового характеру»¹ то-що. Схожа позиція щодо юридичної відповідальності відстоюється й українськими правознавцями. Зокрема, О. Ф. Скакун визначає юри­дичну відповідальність як передбачені законом вид і захід державно-владного (примусового) позбавлення благ особистого, організаційно-го і майнового характеру за здійснення правопорушення².

Запропоновані визначення розкривають у цілому зміст юридичної відповідальності як юридичної категорії в ретроспективному аспекті, але потребують переосмислення, оскільки: 1) констатування двохас-пектності юридичної відповідальності — перспективний і ретроспек-тивний аспекти — не вирішує проблеми комплексної детермінації юридичної відповідальності; 2) юридична відповідальність не може зводитися лише до державного примусу, як і державний примус до юридичної відповідальності, позаяк держава на підставі норм чинно-

¹ Ячменев Ю. В. Юридическая ответственность и ее видьі в современной учебной
литературе: Критический анализ // Правоведение. — 2001. — № 1. — С. 247.

² Скакун О. Ф. Теория государства и права. — X., 2000. — С. 466. •■

го законодавства може не лише примушувати, а й заохочувати суб'єктів правовідносин; 3) перебувати в несприятливих особистих, організаційних і майнових умовах є лише формою вияву однієї з функцій юридичної відповідальності — каральної, тобто юридична відповідальність як і за радянської доби розглядається як карально-репресивний інструментарій держави, що не відповідає потребам су-часного демократичного суспільства; 4) запропоноване визначення не має універсального характеру для інших галузей права, оскільки суперечить принципам і цілям відповідальності у публічному та при­ватному праві і практично заперечує позитивну юридичну відпові­дальність.

Загалом позитивну юридичну відповідальність можна визначити як вид суспільних відносин, що урегульовані нормами права, зміст яких полягає в заохоченні за належну правомірну поведінку чи при-мусі до виконання норм права в разі їх порушення, що здійснюються державою в межах чинного законодавства.

Необхідно детальніше визначити особливості позитивно! юридич­ної відповідальності. Серед учених немає єдності щодо поглядів на цей аспект юридичної відповідальності: В. О. Тарханов вважає, що позитивна юридична відповідальність полягає в обов'язку виконува-ти певну діяльність, окреслену нормами права¹; О. Ф. Скакун визна-чає позитивну юридичну відповідальність як заохочення за виконан­ня корисних для суспільства і держави варіантів поведінки на рівні, що перевищує загальні вимоги².

Юридична відповідальність у демократичному суспільстві грунтується на принципах законності, обгрунтованості, доцільності, своєчасності, справедливості, демократичності, гласності та інших. Як правило, ці принципи об'єктивізуються в нормах-принципах. Так, ч. 1 ст. 61 Конституції України закріплює положення про те, що «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одно­го виду за одне й те саме правопорушення», а ч. 2 ст. 68 визначає: «Не­знання законів не звільняє від юридичної відповідальності».

Юридична відповідальність має свої функції, тобто основні напря-ми впливу на суспільні відносини, що регулюються правом. Ці функ­ції умовно поділяються на загальносоціальні та спеціальні (юри-

¹ Тарханов В. О. О юридической ответственности. — Саратов, 1978. — С. 4.

² Скакун О. Ф. Теория государства и права. — X., 2000. — С. 466.

Поиск по сайту: