Спілкування із судовою аудиторією

Судова аудиторія — певна кількість людей у залі судового засідання, які беруть участь при розг­ляді справи або цікавляться нею. Умовно її можна розподілити на чотири групи:

1) професійні учасники процесу (суддя, прокурор, адвокат, сек­ретар судового засідання);

2) представники громадськості, які виконують в судовому засіданні свої гро­мадські, моральні обов'язки;

3) учасники процесу, зацікавлені у вирішенні справи (підсудний, потерпілий, позивач, відповідач та їх представники), а також ті, що з'явилися для виконання покладених на них законом обов'язків (свідки, експерти, перекладачі тощо);

4) публіка, яка прийшла з різних мотивів і спонукань, але всіх їх об'єднує інтерес до процесу у даній справі.

Практика показує, що четверта група рідко буває однорідною за своїм складом. Більш-менш вона є такою лише у виїзних засі­даннях суду, коли слухається справа за місцем роботи підсудного. Одні приходять до суду «поболіти» за своїх рідних, близьких, знайо­мих, інші — щоб пізнати щось новеньке і «намотати на вус», треті— дізнатись, як вирішуються справи про правопорушення, четверті — послухати прокурора, адвоката, суддю [42].

Для досягнення завдань, які стоять перед судовими риторами, їм необхідно впливати на всю судову аудиторію. Для цього варто добре знати аудиторію, її мотиви, інтереси, переконання. З одного боку, судовим риторам легше від інших риторів, оскільки вони ма­ють час для вивчення аудиторії під час судового слідства. Але з іншо­го, — склад слухачів вельми неоднорідний і в цьому полягають труд­нощі в установленні контакту з аудиторією. Слід також враховувати вік, емоційний стан, рівень уваги, готовність вступити в контакт, зацікавленість слухачів, щоб досягти взаєморозуміння з судовою аудиторією, спонукати слухати себе.

Увагу аудиторії можна притягнути і втримати певний час дея­кими прийомами, які одночасно є засобами виразності судової про­мови, посилення її емоційного впливу і виразності. Ось ці прийоми.

Поиск по сайту: