Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів

Виступаючи із захисною промовою в суді, адвокат передусім повинен висвітлити передбачені кримі­нально-процесуальним законом обставини, установлення яких не­обхідно для вирішення кримінальної справи, а також для прийняття процесуальних профілактичних заходів у справі.

Ця сукупність обставин, установлення яких необхідно для правильного вирішення справи, передбачена КПК України, де гово­ряться, що при розгляді кримінальної справи підлягають доказу­ванню:

• подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчи­нення злочину);

• винність підсудного у вчиненні злочину і мотиви злочину;

• обставини, що впливають на ступінь і характер відповідаль­ності підсудного, а також інші обставини, що характеризують осо­бу підсудного;

• характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розмір витрат на лікування потерпілого від злочинного діяння (ст. 64 КПК);

• причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК). Ці обставини конкретизуються кримінально-процесуальним за­конодавством щодо справ про злочини неповнолітніх (ст. 433 КПК), осіб, які захворіли або вчинили суспільне небезпечні діяння в стані неосудності (ст. 417, 420 КПК України).

Виклад фактичних обставин не повинен повторювати фабулу справи в тому вигляді, в якому вона викладена в обвинувальному висновку. В такому вигляді виклад фактичних обставин справи лише стомить суддів і всіх присутніх у залі судового засідання і викличе у них байдужість.

Як окрема і самостійна частина захисної промови, виклад фак­тичних обставин справи доречний у справах:

• в яких фабула досить складна і допускає різні тлумачення з позицій обвинувачення і захисту;

• в яких захисник доказує наявність обставин, які усувають протиправність діяння (необхідна оборона, крайня необхідність);

• за відсутності суб'єктивних умов відповідальності (наприк­лад, за відсутності у підсудного мети присвоєння чужого майна).

У цих випадках виклад фактичних обставин справи починаєть­ся в такій послідовності, в якій вони містяться в обвинувальному висновку і промові прокурора. Потім захисник дає свою версію *.

Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів складає, як правило, основну частину захисної промови. Аналізуючи й оцінюючи проце­суальні докази, захисник обґрунтовує ними свої міркування про те, чому ті чи інші докази він вважає достовірними, а інші — ні, чому ті чи інші докази є сумнівними, суперечливими.

Обсяг цієї центральної частини визначається конкретними об­ставинами справи і тією позицією, яку займають підсудний та його захисник щодо пред'явленого обвинувачення. Спрямованість і ме­тодика аналізу доказів залежить від того, заперечує чи ні пред'яв­лене обвинувачення підсудний. Вимагаючи винесення виправдуваль­ного вироку, захисник спрямовує всі свої зусилля на спростування доказів обвинувачення.

Аналізуючи докази в справі, захиснику часто доводиться не лише спростовувати обвинувачення і висловлювати сумніви, але і доказувати. Це необхідно робити в тих випадках, коди він щось ствер­джує, висуває іншу версію, яка суперечить обвинувальній. Якщо у справі про вбивство захисник стверджує, що підсудний діяв у стані необхідної оборони, він повинен це доказати і переконати суд, що стан необхідної оборони дійсно мав місце. Якщо в подібній справі захисник стверджує, що вбивство було здійснено у стані сильного душевного хвилювання, яке виникло несподівано внаслідок проти­законного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, він повинен це доказати. Спростовуючи в промові звинувачення в умис­ному вбивстві і протиставляючи йому твердження про вбивство з необережності, захисник повинен переконати суд у тому, що підсуд­ний не хотів смерті потерпілого.

Захиснику слід добре попрацювати ще в ході судового слідства. Необхідні факти і обставини мають бути дослідженими в процесі судового розгляду і тоді їх аналіз і оцінка в захисній промові мати­муть особливо переконливий характер.

Адвокатська практика рекомендує аналіз доказів давати судові в такій послідовності:

1. Найперше захисник аналізує й оцінює докази, подані обви­нуваченням, які підтверджуютьнаявність події злочину. (Див. промо­ву адвоката В.Россельса у справі Мурова[81], промову адвоката В. Алексєєва у справі Коровіної[82]).

2. Аналіз доказів, які свідчать про наявність чи відсутність у діях підсудногоскладу злочину. (Див. промову адвоката Д. Островського у справі Луньова[83], промову адвоката Л. Розенталя у справі Козітіса[84]).

3. Подання і аналіз доказів, які встановлюють обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи. (Див. про­мову адвоката А. Каляєва у справі Курдіна[85], промову адвоката В. Поганина у справі Хілкова[86]).

4. Аналіз характеру вини (крайня необхідність, наявність нео­бережності, необхідна оборона...) Див. промову адвоката О. Дервіза у справі Верховського [87], промову адвоката І. Успенського у справі Муранова[88].

5. Аналіз мотивів, якими керувався підсудний. Варто звернути особливу увагу при підготовці судової промови на промову адвока­та С. Любітова у справі Назаренка[89].

6. Аналіз ступеня і характеру відповідальності. Див. промову ад­воката А Екмекчі у справі Кириліної, промову А. Полякова у справі Цапліна[90].

7. Аналіз причинного зв'язку між діянням, у якому обвинувачу­ються підсудні, і наслідками. Див. промову адвоката М. Карабчевського у справі братів Скитських [91].

8. Аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину. Див. промову адвоката А. Полякова у справі Цапліна.

9. Питання, які відносяться до характеру і розміру шкоди. Див. промову адвоката В. Алексєєва у справі Коровіної[92], промову адво­ката В. Шингарєва у справі Кисельової[93].

Як засвідчує практика, темою захисної промови найчастіше буває доказування обставин справи, що пом'якшують відповідальність підсудного.

Якщо підсудний визнає себе повністю винним у пред'явленому йому обвинуваченні, інші докази також підтверджують його вину, зав­дання захисника — виключити можливість якої-небудь помилки і до­вести суду щире розкаяння підсудного, інші пом'якшуючі обставини.

Обставинами, що пом'якшують відповідальність підсудного, визнаються: відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину або добровільне відшкодування завданої втрати чи усунен­ня заподіяної шкоди; вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих або сімейних обставин; вчинення злочину під впливом погрози чи примусу або через матеріальну чи іншу залежність; вчи­нення злочину під впливом великого душевного хвилювання, вик­ликаного неправомірними діями потерпілого; вчинення злочину при захисті від суспільно–небезпечного посягання, хоч і з перевищен­ням меж необхідної оборони; вчинення злочину неповнолітнім; вчинення злочину жінкою в стані вагітності; щире розкаяння або явка з повинною, а також сприяння розкриттю злочину. Суд може вра­ховувати й інші пом'якшуючі обставини.

Якщо підсудний визнає себе винним частково, заперечуючи обвинувачення в одній його частині і визнаючи в іншій, аналіз до­казів у захисній промові будується таким чином:

• аналізуються докази щодо обвинувачення, яке заперечуєть­ся, в залежності від підстав для заперечення (ст. 6 КПК України);

• аналізуються докази стосовно обвинувачення, яке не запе­речується.

В багатоепізодних справах методика аналізу буде найбільш пра­вильною, якщо епізоди згрупувати за ознаками їхньої однорідності, визнання їх або заперечення. Для учасників суду будуть зрозумілішими докази захисної промови, якщо спочатку захисник відзна­чає те, що не заперечується, а потім аналізує докази за епізодами, які заперечуються.

Які помилки найчастіше допускаються молодими адвокатами? Найпоширеніша така: аналіз доказів підміняється механічним відтво­ренням і перерахуванням того, що показали свідки, потерпілий, підсудний, експерт, інші учасники судового засідання. Перерахову­ються прізвища і те, що було сказане кожним із допитаних: Іванець сказав те-то, Петрусь сказав те-то, Сидорець сказав те-то (а всі троє говорили одне й те саме).

Аналізуючи показання потерпілого, підсудного, свідків, захис­ник повинен зіставити:

• показання однієї і тієї ж особи на попередньому слідстві і в суді;

• показання різних свідків;

• показання учасників процесу і документи;

• показання підсудного, потерпілого і незаперечні факти;

• вільну розповідь на перших і наступних допитах на поперед­ньому слідстві і в суді...

Не слід залишати поза увагою і висновки експертів. Звичайно, це вимагає від адвоката серйозної підготовки, як загальної, так і щодо конкретної справи. Аналіз висновку експерта вимагає спеці­альних знань, умілого зіставлення фактів. Знанням необхідно про­тиставляти знання, а не заклинання. Критика невігласа-адвоката нерідко буває голосною, але ніколи — переконливою.

Дослідження й оцінка речових доказів, протоколів слідчих дій, інших документів в залежності від обставин справи може посісти певне і навіть значне місце в захисній промові. Аналізуючи докази, захисник не повинен замовчувати те, що невигідно для його підза­хисного, оскільки це може лише зашкодити. За належного аналізу, пояснення воно може виявитися несуттєвим або навіть байдужим для справи. Закінчивши аналіз доказів, давши оцінку кожному з них і всім доказам у сукупності, захисник повинен зробити мотивовані висновки, які відповідають доказам[94].

Поиск по сайту: