Співпраця з міжнародними організаціями

Комітет з питань охорони природи та природокористування реалізує свої повноваження у сфері зовнішніх відносин у межах Міжурядових та Міжвідомчих Угод про співробітництво у галузі водного господарства, Міжурядових двосторонніх Комісій з питань торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва, міжнародних економічних, екологічних та науково-технічних організацій, з іноземними державними установами, недержавними організаціями та юридичними особами (незалежно від форми власності) в установленому порядку, на взаємовигідних умовах.

Найважливішим напрямком зовнішньої діяльності комітету є співробітництво в рамках двосторонніх Міжурядових угод з питань водного господарства на прикордонних водах із суміжними країнами - Білоруссю, Молдовою, Польщею, Росією, Румунією, Словаччиною і Угорщиною.

Усвідомлюючи, що охорона і раціональне використання прикордонних вод, захист від шкідливого впливу прикордонних вод є важливими невідкладними завданнями, ефективне рішення яких може бути забезпечено лише шляхом тісного співробітництва і погодженої водогосподарчої діяльності, і з огляду на Гельсінкську Конвенцію (17 березня 1992 р.) і Конвенцію по захисту р. Дунай (Софія, 29 червня 1994 р.), Україна підписала двосторонні Міжурядові угоди з вищезазначеними суміжними країнами з питань водного господарства на прикордонних водах.

Гельсінська Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, яка укладена у рамках Європейської економічної комісії ООН є основним організуючим засобом співробітництва у галузі формування міжнародної політики щодо охорони та ощадливого використання водних ресурсів.

Головним завданням Конвенції є налагодження двостороннього або багатостороннього співробітництва з країнами-сусідами для розв'язання на міждержавному рівні таких питань:

- ощадливого використання водних ресурсів з метою задоволення всіх потреб водокористування;

- регулювання забруднення водних об'єктів;

- налагодження мережі моніторингу та контролю якості води;

- контролю повеневих та льодозаторних явищ;

- налагодження системи аварійного оповіщення на випадок аварійних ситуацій з метою спільного усунення наслідків аварій;

- відпрацювання нормативно-технічних (технологічних) критеріїв оцінки якості води транскордонних водних об'єктів та стічних вод.

Закон України про приєднання України до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер був прийнятий Верховною Радою України 1 липня 1999 року.

У 1992 році Уряд України надав повноваження Держводгоспу України на підготовку, підписання та виконання Міжурядових угод з суміжними державами з питань співробітництва у галузі водного господарства на прикордонних водах. Комітет, виконуючи доручення Кабінету Міністрів України, враховуючи положення Гельсінкської Конвенції, керуючись законом України "Про міжнародні договори України" (22 грудня 1993), провівши у двосторонньому режимі підготовчу роботу, уклав Міжурядові угоди з питань співробітництва у галузі водного господарства на прикордонних водах, а саме: з Росією (1992), Молдовою (1994), Словаччиною (1994), Угорщиною (1994), Румунією (1997), Польщею (1998), Республікою Білорусь (2001).

До основних положень кожної угоди можна віднести: управління водними ресурсами та їх використання, захист від шкідливої дії вод, охорона та моніторинг якості вод, вишукувальні, проектні та будівельні роботи, умови і принципи виконання положень відповідної угоди та інше.

З метою належного виконання угоди кожна Сторона, відповідно до свого законодавства, призначила Уповноваженого та його заступників, які організують та координують діяльність спільних робочих груп з питань співробітництва на прикордонних водах (Білорусь, Молдова, Росія, Румунія, Угорщина) або створюють двосторонню комісію з питань прикордонних вод (Польща, Словаччина) у межах яких організують роботу спільних робочих груп.

При створені спільних двосторонніх робочих груп враховувались рекомендаційні положення Конвенції, басейново-територіальний рівень та паритетність співпраці, а також специфіка розвитку водного господарства та економіки регіону, їх масштабність. За таких умов з усіма країнами було утворено 25 робочих груп, а саме: Білорусь-4, Молдова-3, Росія-6, Румунія-4, Угорщина-3, Польща-5, Словаччина-3.

Оперативне керівництво і забезпечення водогосподарської діяльності з питань співробітництва на прикордонних водах на басейново- територіальному рівні здійснюють організації, які входять до сфери управління Держводгоспу і межують з тією чи іншою країною. А здійснення гідрометеорологічних спостережень, контроль за якістю прикордонних вод та ліквідація наслідків їх забруднень покладено на відповідні обласні організації Міністерства охорони природного середовища та МНС України.

Щорічно відбуваються наради Уповноважених Сторін, два рази на рік проводяться зустрічі їх заступників та робочих груп і експертів. Всі ці заходи проходять у відповідності до затверджених планів робіт та регламентів співпраці, носять офіційний характер і оформляються відповідними протоколами.

Загальна кількість міжнародних зустрічей і нарад у межах двосторонніх міжурядових угод із суміжними країнами в 2004 році (Угорщина, Словаччина, Румунія, Польща, Молдова, Росія та Білорусь), становила 52, у тому числі: 5 нарад Уповноважених урядів, 2 засідання комісій з питань прикордонних вод, 16 зустрічей заступників Уповноважених, 2 наради секретарів комісій, 27 зустрічей робочих груп. Відмінністю співробітництва на транскордонних водах країн СНД (Молдова, Росія, Україна) є успадковані спільні гідротехнічні об'єкти або їх розташування (повне чи часткове) на території сусідньої країни. Вирішення водогосподарських питань у цих випадках потребують залучення широкого кола експертів різного профілю та тривалого часу для їх роботи. З цією метою Сторони, як правило, створюють спеціальні спільні робочі групи.

Важливим етапом у двосторонньому співробітництві був період розробки, погодження та затвердження регламентів діяльності всіх робочих груп у межах міжурядових угод про співробітництво в галузі водного господарства на прикордонних водах. При цьому особливої уваги було приділено питанням проведення моніторингу транскордонних вод. Це і обумовило створення у межах кожної угоди спільної робочої групи з питань охорони якості прикордонних вод. З урахуванням природних та техногенних особливостей, що склалися в регіоні були визначені головні водні об'єкти, що потребували особливої і постійної уваги, погоджені місця розташувань створів спостережень, програми та методи проведення гідрохімічних досліджень, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин та інше. Для західних регіонів України визначальними напрямками стали захист від паводків та забруднення прикордонних вод. В українсько-молдовських та українсько-російських стосунках також приділена увага екологічному оздоровленню басейнів малих транскордонних річок, яких на першочерговому етапі визначено відповідно 28 і 55 водотоків.

Сьогодні спільна робоча група по басейну р. Дніпро визначила 27 транскордонних водотоків, а по басейну р. Сіверський Донець -28 водотоків. Спостереження ж за якістю прикордонних річок виконують поки що на 9 річках по 10 створах у басейні Дніпра і на 3 річках на 10 створах басейна р. Сіверський Донець. Отже, враховуючи екологічні пріоритети розвитку регіонів наших країн, стає очевидною необхідність розвитку мережі спостережень на найближчу перспективу.

Розробка Програм екологічного оздоровлення та розвитку басейнів річок, їх наукове обґрунтування належить до компетенції Міністерства охорони природного середовища України. Втілення таких програм у життя буде базою для розвитку та сучасного управління галузі водного господарства.

Діяльність робочих груп у регіонах сприяє зростанню інформованості населення та усвідомленню необхідності екологічного оздоровлення регіонів, і в першу чергу, річкових басейнів.

Дуже вважливим напрямком у заходах, що мають міжнародний характер є участь комітету, в межах його компетенції, у підготовці візитів Президента України, Прем'єр-міністра та віце-прем'єрів України в інші країни та Глав держав чи урядів інших країн до України. Комітет залучається також до вирішення питань у межах двосторонніх Міжурядових торговельно-економічних комісій, делегувавши до їх складу своїх представників. Зокрема, керівники комітету входили до складу урядових делегацій, які перебували у Єгипті, Сирії, Тунісі, Лівії, Лівані та інших.

Результатом діяльності комітету за десятилітній період стало укладення Угоди між урядом України та Урядом Туніської Республіки про розвиток економічного і технічного співробітництва у галузі водного господарства (грудень 1993), угод про співробітництво в галузі водного господарства між Держводгоспом та Міністерством громадських робіт та водних ресурсів Арабської Республікою Єгипет (червень 1997) і Міністерством іригації Сирійської Арабської Республіки (квітень 2002). Сьогодні комітет разом з Міністерством закордонних справ України проводить організаційну роботу щодо підготовки та підписання аналогічної угоди з Королівством Марокко.

Катастрофічні паводки, що пройшли у транскордонному регіоні Закарпатті (басейн р. Тиса) у 1998 та березні 2001 років, показали на необхідність створення єдиної системи спостережень, обробки та передачі даних з метою попередження і прогнозування паводків, а також розробки погодженої концепції колективного захисту від паводків у регіоні. Після проведених попередніх переговорів представників водогосподарських органів Угорщини, Румунії, Словаччини, Сербії та Хорватії, України в Будапешті 25 травня 2001 року відбувся Водний Форум басейну р. Тиса, на якому делегати зазначених країн розглянули проблеми боротьби з паводками та шляхами їх подолання.

Результатом роботи Форуму стало підписання Будапештської Декларації, яка зафіксувала факт створення Водного Форуму басейну Тиса, як постійно діючого органа для координації співробітництва з питань контролю паводків. За рішенням Будапештської Декларації для підготовки Концепції протипаводкового захисту в басейні р. Тиса Сторони сформували 8 робочих груп і призначили координаторів відповідних напрямків.

На другій сесії Водного Форуму (Угорщина, 30.12.2002 р.) Сторони констатували, що головним підсумком Форуму стала Загальна Концепція протипаводкового захисту басейну р. Тиса, яка акумулювала національні програми в цій галузі, і робочі програми по її реалізації. З травня 2003 року естафету чергового дворічного терміну головування у Форумі прийняла Україна.

У 2003 році було проведено дві наради Національних Координаторів. Перша нарада відбулась наприкінці травня в Ужгороді. На ній були розглянуті питання виконання у 2003 році Робочої програми з реалізації Концепції. Друга нарада Національних Координаторів відбулась у жовтні в Одесі. Головним її здобутком стала Програма дій щодо сталого протипаводкового захисту в басейні р. Тиса, яка була розроблена Румунською Стороною (Робоча група 8) на підставі рекомендацій Дунайської Комісії.

Чергова нарада Національних Координаторів країн - учасниць Водного Форуму Басейну річки Тиса відбулась 17 березня 2004 року за участю Першого заступника голови комітету В. Лелявського, на якій підготували документи до третьої сесії Форуму. Третя сесія Водного Форуму Басейну р. Тиса за участю керівників водогосподарських установ Румунії, Сербії і Чорногорії, Словаччини, Угорщина та України відбулась 18 березня 2004 року в Ужгороді.

Форум, який проходив під головуванням Голови Держводгоспу України В. Сташука, проаналізував стан реалізації Концепції протипаводкового захисту в басейні р. Тиса та визначив подальші напрямки п'ятистороннього співробітництва у зазначеній сфері. Наступна Четверта сесія Форуму відбудеться наприкінці першого півріччя цього року. На ній відбудеться передача головування у Форумі від України до Словаччини.

Останнім часом вагомих результатів комітет досяг завдяки плідній співпраці з міжнародними організаціями. У галузі, при фінансовій підтримці Європейського співтовариства, а також допомозі окремих країн Європи розробляються та удосконалюються проекти з питань управління водними ресурсами і захисту від паводків у басейні Дніпра, Тиси, Західного Бугу та Сіверського Донця. У цьому напрямку комітет активно співробітничає з Міжнародною Комісією із захисту р. Дунай, Шведським Агентством міжнародного розвитку (SIDA), у рамках програми TACIS, NATO, Датським агентством захисту довкілля (DEPA), Швейцарською Конфедерацією, Угорщиною, США, Польщею та іншими країнами. Загальний обсяг інвестування за найбільш активний період (1999-2004 рр.) становив понад 5 млн. доларів США.

Із них майже 90% коштів було використано у межах басейну р. Тиса на реконструкцію берегоукріплювальних споруд, розширення мережі автоматизованих гідрометричних станцій та впровадження програмного забезпечення їх роботи, укомплектацію лабораторного і технологічного обладнання та інше.

Таке співробітництво прискорює вирішення водогосподарськх проблем, спрямованих на поліпшення управління, використання й охорони водних ресурсів, і є реальною дією щодо зближення політики України і країн Європейського Союзу у сфері управління й охорони водних ресурсів.

З метою активізації участі України у міжнародному співробітництві щодо розв'язання проблем водного господарства, використання і охорони водних ресурсів Законом України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства" передбачається: розвиток двостороннього і багатостороннього співробітництва з країнами басейнів Чорного, Азовського і Балтійського морів з питань раціонального використання і охорони транскордонних водних об'єктів, запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації; забезпечення виконання міжнародних договорів України у сфері охорони, використання і відтворення водних ресурсів; започаткування розроблення і реалізації міжнародних програм, проектів і угод з питань раціонального використання, охорони і відтворення водних ресурсів, екологічного оздоровлення спільних річкових басейнів та запобігання шкідливій дії вод, удосконалення систем моніторингу, розвитку міжнародної співпраці у напрямі реалізації басейнового принципу управління.

Поиск по сайту: