Поняття популяції в екології

В біології не вщухають суперечки із приводу визначення поняття “популяція”.

Вперше термін “популяція” було введено в біологію відомим датським вченим Іогансеном у 1903 році для позначення “природної суміші особин одного і того ж виду, неоднорідної у генетичному відношенні”. У подальшому цей термін набув екологічного значення.

Р Пірл (Pearl, 1937) писав: ”Популяція – група живих особин, що виділяється в деяких рамках простору й часу”.

Частина авторів вважає, що термін “популяція” може застосовуватися лише до тих груп, які досить тривалий час (у принципі – необмежено” можуть існувати без будь-яких контактів з іншими аналогічними групами “ (Шварц, 1969).

За визначенням С.С.Шварца (1980), популяція – це елементарне угруповання організмів певного виду, що має всі необхідні умови для підтримання своєї чисельності неосяжно тривалиий час в умовах середовища, що постійно змінюються.

О.В.Яблоков визначає популяцію як “… мінімальну самовідтворну групу особин одного виду, що протягом еволюційно тривалого часу населяє певний простір, утворюючи самостійну генетичну систему і формуючи власний екологічний простір (1987). При цьому автор підкреслює, що “…популяція – завжди досить численна група особин, протягом великої кількості поколінь значною мірою ізольована від інших аналогічних груп особин”.

При вивченні екосистем під терміном “популяція” розуміють сукупність всіх особин даного виду, що входять до даної екосистеми. Подібної точки зору часто дотримуються фітоценологи, проте замість терміну “популяція “ в цих випадках вживать термін “ценопопуляція”, підкреслюючи цим, що це не просто сукупність рослин певного виду, а сукупність, що входить до конкретного ценозу (угруповання).

О.М.Гіляров пропонує в екології під популяцією розуміти “будь-яку здатну до самовідтворення сукупність особин одного виду, більш-менш ізольовану в просторі і часі від інших аналогічних сукупностей того ж виду (Гиляров, 1990).

Дотримуючись логіки системного підходу, в екології під “популяцією” можна розуміти самовідтворну одновидову біосистему в рамках даної екосистеми. Елементами популяції є особини, або різні розмірно-вікові групи особин, або певні стадії розвитку тощо (у залежності від цілей конкретного дослідження).

5.2. Поняття “геміпопуляції”

Проте при вивченні конкретних екосистем, зокрема водних, часто доводиться мати справу з одновидовими біосистемами, які аж ніяк не є самовідтворними. Так, личинки комах, що входять до складу гідроекосистем і часто є домінуючими групами (личинки хірономід, бабок, веснянок тощо) з одного боку, і дорослі форми, що населяють наземні екосистеми – з іншого. Такі сукупності життєвих стадій одного виду що населяють певний біотоп, прийнято називати “ геміпопуляціями ” (Беклемишев, 1960).

Як же бути в цій ситуації? Тобто, що вважати елементами біоценозу? Якщо вважати, що біоценоз складається з популяцій, як самовідтворних одновидових біосистем у рамках даної екосистеми, то тоді більшість водних біоценозів не є біоценозами! Але в практиці екологічних досліджень водні екосистеми зазвичай вивчаються як самостійні, хоч і тісно пов’язані з наземними. Щоб уникнути тут зайвих дискусій, при виокремленні таких біоценозів, до складу яких входять лише певні життєві стадії певних видів, варто саме геміпопуляції розглядати елементами даної системи.

Аналогічну картину маємо нагоду спостерігати і при вивченні едафоценозів. В грунті ми зустрічаємо масу личинкових стадій, дорослі форми яких в ньому практично не мешкають.

З позицій системного еколога саме геміпопуляції є елементами біоценозу і займають певні екологічні ніші. Адже при вивченні водної екосистеми, де мешкають личинки сірої ропухи, ми не можемо ні назвати пуголовків популяцією, ні включити дорослих особин, які взагалі мало пов’язані з водою, до складу водної екосистеми.

Аналогічну картину спостерігаємо на кожному кроці. Вивчаючи склад морського планктону було встановлено, що його основу складають личинкові форми бентосних організмів. Личинки більшості комах не лише зовні мало нагадують дорослі форми, але й за способом життя, живлення і всього комплексу пристосувальних особливостей істотно відрізняються від дорослих форм. Багато паразитів, що розвиваються зі зміною хазяїв, також мало нагадують одне одного на різних стадіях життєвого циклу. А розмаїття життєвих циклів рослин! досить згадати чергування спорофіту і гаметофіту, чи життєві цикли водоростей!

Таким чином, щоб розглядати певну біологічну систему як відносно однорідну (концепція ієрархії рівнів організації передбачає, що внутрішню структуру елемента ми не розглядаємо, тобіж нам усе одно: дорослими формами чи личинковими вона утворена – абсурд та й годі!), яка є певним елементом біоценотичного угруповання, у багатьох випадках значно коректніше користуватися поняттям геміпопуляція.

Поиск по сайту: