АДМІНІСТРАТИВНИЙ МЕХАНІЗМ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

В народному господарстві сформувалась і функціонує розгалужена природоохоронна система. Всі ланки цієї системи складають єдине ціле і доповнюють одна одну. В той же час кожна з цих ланок наділена самостійними функціями, вирішує повне коло завдань і має свою структуру.

1. Підсистема нагляду і контролю за станом навколишнього середовища. Відповідальність за організацію цієї підсистеми несе Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державний комітет природних ресурсів, Держстандарт, Міністерство охорони здоров’я та інші міністерства та відомства України, а також місцеві обласні, міські і районні органи відповідного профілю.

2. Інформативна та техніко–економічна підсистема обробки і аналізу статистичних та інших даних в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Керує цією підсистемою Державний комітет статистики України і його обласні та районні управління, а також Міністерство охорони природного середовища. Ці органи разом формують єдиний банк даних з різних аспектів охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування як в територіальному, так і в галузевому розрізах.

3. Підсистема використання і охорони природних ресурсів.

Вона знаходиться в компетенції місцевих рад, які контролюють і регулюють всю природоохоронну роботу міністерств і відомств. Галузевий і міжгалузевий характер раціонального природокористування визначається специфікою господарської діяльності структурних підрозділів міністерств і відомств і залежить від виробничого профілю підприємств і об’єднань.

4. Підсистема фундаментальних і прикладних досліджень зі взаємодії використання ресурсів біосфери і розвитку суспільного виробництва. Ця підсистема базується на діяльності Національної Академії Наук України. Вони разом з міністерствами і відомствами розроблюють і затверджують плани науково – дослідних робіт з наукових основ раціонального природокористування, координують діяльність наукових закладів у розробці найважливіших проблем охорони навколишнього середовища.

5. Підсистема управління і планування в галузі охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Це одна з центральних ланок всієї природоохоронної системи. Керівництво і координацію діяльності цієї підсистеми здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції. При цьому необхідно враховувати, що в системі планового управління раціональним природокористуванням провідним є територіальний підхід.

Адміністративне управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій нагляду, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування і іншої виконавчо – розпорядчої діяльності.

Метою управління в галузі охорони навколишнього середовища є реалізація законодавства, контроль за виконанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів з охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгоджень дій державних і громадських органів у галузі охорони природного середовища.

В Україні існує система органів управління в галузі охорони навколишнього середовища. Це – юридично самостійні державні і громадські організації, які уповноважені здійснювати організаційно – розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно – експертні, контрольні та інші функції задля екологічної безпеки, активного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

До системи органів управління в галузі охорони навколишнього середовища належать:

І. Органи загального державного управління, а саме:

1. Органи центральної державної влади: * Верховна Рада України; * Адміністрація Президента України;

* Кабінет Міністрів України; * Постійна урядова комісія з питань техногенної екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій; * Рада національної безпеки і оборони.

2. Органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим: * Уряд Автономної Республіки Крим.

3. Органи місцевої державної виконавчої влади: * обласні державні адміністрації; * Київська міська державна адміністрація; * Севастопольська міська державна адміністрація; * районні державні адміністрації;

* районні в м. Києві державні адміністрації; * районні в м. Севастополі державні адміністрації.

ІІ. Органи спеціального державного управління:

1. Органи відомчого управління і контролю в галузі екології:

• Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;
• Міністерство охорони здоров’я України.

1. Органи спеціального управління з використання окремих видів ресурсів:

• Державний комітет України з земельних ресурсів;
• Державний комітет України з водного господарства;
• Державний комітет України з нагляду за охороною праці;
• Державний комітет лісового господарства України.

1. Органи спеціалізованого функціонального управління:

• Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
• Міністерство внутрішніх справ України;

1. Органи спеціалізованого галузевого управління:

• Міністерство палива та енергетики України.

ІІІ. Органи місцевого самоврядування:

Міські ради, обласні ради; Селищні ради; районні ради. Сільські ради; районні в містах ради.

ІУ. Органи громадського управління: 1.Українське товариство охорони природи. 2. Українська екологічна академія наук. 3. Українська екологічна асоціація «Зелений світ». 4. Національний екологічний центр. 5. Український екологічний фонд. 6. Всеукраїнська екологічна Ліга.

Однак, слід зазначити, що система управління в галузі навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів є поки що недостатньо гнучкою і забезпечує, в першу чергу галузеві інтереси. Тому удосконалення управління тут повинно йти шляхом подальшого уточнення ролі і місця територіального і галузевого факторів у формуванні основних якісних параметрів навколишнього середовища.

У майбутньому планується створити систему державного управління використанням природних ресурсів, регулювання техногенного впливу на навколишнє середовище як складову частину управління загальним розвитком суспільства.

Функції управління в галузі екології – основні напрями діяльності державних, самоврядних та громадських об’єднань у сфері ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки.

До числа функцій державного управління та охороною навколишнього природного середовища належить:

• розподіл і перерозподіл природних ресурсів між природо користувачами являє собою таку функцію державного управління, в результаті здійснення якої у природо користувачів виникають, змінюються і припиняються права на користування (власність) природними ресурсами. Юридичною формою впровадження цієї функції є компетенція органів управління з надання природних ресурсів у користування (власність) та припинення права користування (власності) природними ресурсами;
• облік природних ресурсів і ведення природо ресурсних кадастрів припускає отримання сукупності достовірних і необхідних відомостей про природне, господарське та правове становище кожного об’єкта природного світу. Екологічне законодавство розрізняє такі види природноресурсового кадастру: земельний, водний, лісовий, родовищ корисних копалин, тваринного світу тощо;
• просторово – територіальний устрій об’єктів природи здійснюється у таких формах, як землеустрій, лісовпорядкування, просторово – територіальний устрій надр, мисливський устрій, паспортизація об’єктів тощо;
• планування використання відтворення й охорони навколишнього природного середовища – діяльність відповідних органів щодо розробки й прийняття екологічних програм, планів, що визначають мету, напрям і конкретні завдання охорони довкілля, а також засоби їх досягнення на основі наукових принципів природокористування: розробка та прийняття місцевої, регіональної та державної програм щодо використання й охорони земель, вод, лісів, надр, тваринного світу тощо;
• прогнозування, спостереження (моніторинг) та інформування в галузі використання, відновлення й охорони навколишнього природного середовища; екологічні програми; передпроектні документи; територіально – планувальні документи; цільові комплексні програми;
• контроль за використанням, відновленням природних ресурсів і охороною навколишнього природного середовища – діяльність певних державних органів, що має забезпечити додержання всіма міністерствами, державними комітетами й відомствами, установами та приватними особами встановленого порядку користування природними ресурсами, правил охорони навколишнього природного середовища;
• вирішення спорів про право природокористування – діяльність компетентних державних органів з розгляду та прийняття рішень щодо розбіжностей, які викликані порушенням права володіння і права користування об’єктами природи;
• нормативи екологічної безпеки та нормативи використання природних ресурсів.

Здійснення перелічених функцій базується як на основних принципах державного управління в цілому (плановість, компетентність, участь громадськості), так і на специфічних принципах, властивих природокористуванню в цілому (науковість, платність спеціального природокористування тощо).

Основна питома вага управлінської діяльності в даній галузі припадає на центральні органи державного управління, місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, визначеної законодавством.

Повноваження Верховної Ради України в сфері природокористування і охорони навколишнього середовища:

• здійснює законодавчу діяльність у сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища;
• визначає основні напрями державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища;
• затверджує державні екологічні програми;
• визначає правові основи регулювання відносин у галузі охорони навколишнього природного середовища;
• приймає рішення про припинення діяльності підприємств і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
• визначає повноваження Рад народних депутатів, порядок організації та діяльності органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;
• установлює правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації, оголошує такі зони та території республіки та визначає статус потерпілих громадян.

Повноваження Кабінету Міністрів України в сфері природокористування і охорони навколишнього середовища:

• здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;
• забезпечує розробку державних республіканських, міждержавних і регіональних екологічних програм;
• координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій України з питань охорони навколишнього природного середовища;
• визначає порядок та розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище, захоронення (складування) відходів, інші види шкідливого впливу на довкілля;
• встановлює порядок та граничні розміри плати за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, захоронення (складування) відходів, види шкідливого впливу на довкілля;
• приймає рішення щодо категорійності та організації нових об’єктів природо – заповідного фонду країни;
• організує екологічне виховання та екологічну освіту громадян;
• приймає рішення про зупинення або зупинення діяльності підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності і підпорядкування) у разі порушення рими екологічного законодавства;
• керує зовнішніми зв’язками України в галузі навколишнього природного середовища.

Кабінет Міністрів України може здійснювати і інші повноваження у відповідності з законодавством України.

Державні органи спеціальної компетенції уповноважені конролювати діяльність підприємств, установ, організацій і громадян тільки з питань охорони навколишнього середовища. Деякі з них мають внутрівідомчі, а інші – невідомчі контрольні повноваження. Розглянемо діяльність останніх.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях:

• здійснюють комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в країні, проводять єдину науково – технічну політику з питань охорони навколишнього природного середовища й використання природних ресурсів, координують діяльність міністерств, установ, організацій в цій галузі;
• проводять державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони держави, а також за додержанням норм екологічної безпеки;
• забезпечують роботу державної екологічної інформаційної системи;
• затверджують нормативи, правила, беруть участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища від забруднення та інших шкідливих впливів;
• здійснюють державну екологічну експертизу;
• одержують безплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань;
• видають дозволи на захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, на скиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище та спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України;
• обмежують чи припиняють діяльність підприємств і об’єктів незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, дозволів на використання природних ресурсів з перевищенням лімітів на викиди та скиди забруднюючих речовин;
• подають позови щодо відшкодування збитків і витрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
• складають протоколи та розглядають справи про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища й використання природних ресурсів;
• керують заповідною справою, ведуть Червону книгу України;
• координують роботу інших спеціально вповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;
• здійснюють міжнародне співробітництво з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчають, узагальнюють і поширюють міжнародний досвід у цій галузі, забезпечують виконання зобов’язань України за міжнародними угодами з питань охорони навколишнього природного середовища.

На Державну гідрометеорологічну службу Міністерства охорони навколишнього середовища покладено наступні функції:

• забезпечувати спостереження за станом забрудненості природного середовища;
• регулювати використання повітряного басейну міст і промислових центрів, державний контроль за джерелами його забруднення, додержання норм граничних викидів забруднювальних речовин в атмосферу;
• проводити спостереження за транскордонним забрудненням повітря;
• здійснювати радіаційний моніторинг у районах розташування АЕС України
• складати карти радіаційного забруднення територій;
• попереджувати про небезпечні і стихійні небезпечні і стихійні гідрометеорологічні явища, забруднення атмосферного повітря.

Міністерство охорони здоров’я України здійснює:

• державний контроль за проведення заходів, спрямованих на ліквідацію і відвернення забруднення навколишнього середовища, в тому числі атмосферного повітря, ґрунтів, поверхневих і підземних вод, які використовуються для харчових, побутових і рекреаційних цілей;
• систематичне вивчення впливу отрутохімікатів на водні організми і ґрунти, визначення гранично допустимих концентрацій і викидів забруднювальних речовин в навколишнє середовище.

7. Компетенція органів спеціального управління з використання окремих видів ресурсів:

Державний комітет України з земельних ресурсів:

• здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства і порядком користування землею;
• координує проведення земельної реформи, створює умови для всіх форм власності на землю;
• відповідає за організацію охорони і раціональне використання земель, проводить моніторинг земель;
• наглядає за виконанням комплексу протиерозійних заходів.

Державний комітет України з водного господарства:

• державне управління в галузі водного господарства, забезпечення єдиної технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки і передового досвіду;
• розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації;
• розробка та участь у реалізації державних, міждержавних і регіональних програм використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів;
• забезпечення потреб населення й галузей економіки у водних ресурсах та здійснення їх між басейнового перерозподілу;
• радіологічний і гідрологічний моніторинг водних об’єктів комплексного призначення, водогосподарських систем міжгалузевого та сільськогосподарського водопостачання;
• проектування, будівництво і експлуатація водогосподарських систем та об’єктів комплексного призначення;
• заходи щодо комплексного екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними;
• державний облік водокористування та державного водного кадастру;
• погодження дозволів на спеціальне водокористування;
• міжнародне співробітництво у галузі використання й охорони та відтворення водних ресурсів прикордонних вод;
• заходи, що пов’язані з відверненням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи проти паводковий захист населених пунктів та земель;
• контроль за дотриманням режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем.

Державний комітет України з нагляду за охороною праці:

• бере участь у розробці програм видобутку корисних копалин;
• гадає гірничі відводи на всі види користування надрами;
• здійснює державний нагляд за розробкою родовищ корисних копалин;
• видає дозвіл на експлуатацію родовищ та спеціальні дозволи на користування надрами для розробки підземних вод;
• веде державний облік підземних вод;
• веде державний моніторинг підземних вод;
• погоджує умови спеціального водокористування в разі використання підземних вод;
• погоджує дозволи на виконання проектних і будівельних робіт, пов’язаних з видобуванням підземних вод.

Державний комітет лісового господарства України курирує:

• ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів;
• розробку норм, правил та інших нормативних документів у галузі охорони, захисту та відтворення лісів;
• розробку та організацію комплексних державних і регіональних програм у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

У відповідності з законодавством України управління екологічною безпекою на місцевому рівні здійснюють обласні, міські і районні ради, їх виконавчі і розпорядчі органи (місцеві органи влади) і спеціально уповноважені державні органи.

До спеціально уповноважених державних органів відносять:

• органи охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (обласні управління екологічної безпеки, міські і районні екологічні інспекції), які входять у систему Міністерства охорони навколишнього природного середовища України;
• міські та районні санітарно – епідеміологічні станції Міністерства охорони здоров’я України;
• органи з використання і охорони водних ресурсів Державного комітету України з водних ресурсів;
• органи з використання і охорони земельних ресурсів державного комітету України з земельних ресурсів;
• органи геологічного контролю Державного комітету природних ресурсів України;
• органи гірничого нагляду Державного комітету України з нагляду за охороною праці;
• лісову охорону Державного комітету лісового господарства України;

Місцеві органи в межах своєї компетенції:

• дають згоду на розміщення на підвідомчій території підприємств і організацій;
• затверджують проекти планування і забудови населених пунктів, їх генеральні плани і схеми промислових вузлів;
• видають і відміняють дозволи на спеціальне використання місцевих природних ресурсів;
• організовують розробку і затверджують місцеві екологічні програми;
• затверджують ліміти викидів в атмосферу, скид стічних вод і розміщення відходів;
• організовують збір, переробку, утилізацію і захоронення промислових і побутових відходів;
• погоджують плани роботи підприємств і організацій з охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;
• організовують вивчення навколишнього природного середовища;
• надають підприємствам, організаціям і громадянам інформацію про стан навколишнього середовища і захворювання населення;
• здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства;
• обмежують, призупиняють чи припиняють господарську діяльність підприємств і організацій у випадках порушень ними природоохоронного законодавства;
• організовують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій і стихійних лих.

Організаційні функції управління природокористуванням в міському середовищі здійснюють відділи екології при міськвиконкомах. Звичайно, вони входять до складу управління з капітального будівництва і житлово – комунального господарства.

Спеціально уповноважені державні органи в межах своєї компетенції:

• здійснюють управління і контроль за використанням і охороною атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, земель, надр, лісів;
• видають дозволи на спеціальне використання природних ресурсів;
• встановлюють ліміти і видають дозволи на викиди в атмосферу, скид стічних вод і захоронення відходів;
• обмежують чи припиняють діяльність підприємств і організацій, якщо їх експлуатація ведеться з порушенням природоохоронного законодавства;
• застосовують адміністративні санкції щодо осіб, винних в правопорушенні природоохоронного законодавства.

В містах функціонують управління чи відділи (інспекції) спеціально уповноважених державних органів у галузі природокористування, підпорядковані відповідними міністерствами і відомствами України. Координація діяльності всіх органів в галузі природокористування здійснюється органами екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Директивне регулювання чи екологічна регламентація господарської діяльності – це вплив на організаторів, інвесторів і учасників виробництва з допомогою юридичних, нормативних і адміністративних обмежень, регламентів і заборон, які мають обов’язків характер. До нього відносяться:

1. Регулювання розміщення виробництва:

а) заборона на будівництво промислових підприємств чи інших об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури в межах територій;

б) обмеження росту виробничих потужностей у відповідності з екологічною техномісткістю території.

2. Регламентація техногенних потоків:

а) встановлення гранично допустимих емісій – викидів, скидів, складування відходів – для всіх груп джерел;

б) встановлення нормативів і квот очистки викидів і скидів;

в) специфікація технології виробництва і очистки відходів із забороною застосування застарілих і несучасних технологічних засобів, заборона чи обмеження виробництва відходомісткої по технології виробництва продукції.

3. Вимоги до екологічної якості продукції:

а) заборона чи обмеження випуску продукції, яка ант екологічна за своїм впливом та побічним ефектом;

б) обмеження виробництва продукції, використання якої дає велику кількість неутилізованих відходів;

в) дотримання норм домішок і забруднювальних речовин в продукції, яка виробляється. Ці ж вимоги пред’являються і до сфери торгівлі.

Порушення вказаних обмежень і норм у відповідності з законом супроводжується адміністративною і кримінальною відповідальністю і штрафами.

Поиск по сайту: