|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Концептуалізм Дж.Локка
З огляду на основоположні принципи онтології Д.Локк вважав, що безсумнівно існують реальні підстави загальних понять. Але для Локка загальні поняття є не лише знаками, але й ідеями (відповідниками конкретно–відчуттєвих, субстанційних речей), і лише після цього – словами, які фіксують належність цих ідей у нашій мові. Полеміка Локка спрямовується у двох напрямках: проти середньовічного реалізму (представники кембріджського платонізму); і, по–друге, проти крайнього номіналізму. Тим визначається і своєрідне номіналістичне витлумачення Локком зв'язку ідей та імен: слова виявляються довільними позначками відповідних ідей: «... хто накладає слова якої–небудь мови на ідеї, відмінні від тих, на які накладає їх звичне застосування даної країни, той буде неспроможний за допомогою таких слів передати іншим без визначення власних термінів багато істини та світла, наскільки б не був насичений ними його власний розум. Оскільки, як би не були звуки загальновідомими, наскільки б легко не сприймалися вони слухом людей, які до них звикли, проте, репрезентуючи не ті ідеї, з якими вони зазвичай пов'язані, і не викликаючи їх у розумі слухачів, вони неспроможні передавати думки людини, яка застосовує їх таким чином» Проблеми концептуалізму Д. Локка характерні всій власне атомістично–матеріалістичній парадигмі: загальне існує лише в розумі людей, в об'єктивному ж світі існують лише одиничні речі, емпіричні субстанції. Частина III. Філософія Нового часу ХУІ–ХУІІІ ст. Окрім дослідження суто пізнавальних процесів нашого мислення Д. Локком заторкуються також питання упорядкування знань, які складають досвід нашого мислення. Проблему класифікацій знання Локк упереджує вирішення проблеми істинності і хибності. Певним чином Д. Локк наслідує у вирішенні цієї проблеми Гоббса. Локк вважав істинність і хибність властивостями речень чи мовних побудов. Проте Д. Локк розглядає істинність як відповідність зв'язкам між ідеями зв'язкам в об'єктивному довкіллі, а не лише як правильність поєднання слів у реченні, Однак, характерною рисою локківського розуміння теорії знання є той факт, що людина в процесі пізнання безпосередньо має справу не із зовнішнім середовищем, а із власними відповідниками його – ідеями. Неіс–тинність виявляється у тому випадку, коли згуртована за певними зв'язками складна ідея не відповідає зовнішньо–необхідному відповіднику. Відповідно до цієї обставини Д. Локк означує і види знання, що здійснюють максимальну вимогу: зв'язки між ідеями відповідають зв'язкам між речами. I. Інтуїтивне знання – найвищий тип знання. Його суть полягає в безпосередньому сприйнятті відповідності чи невідповідності ідей. Інтуїтивний характер знанню надає його розумова атрибутивність і відсутність апріоризму: – це безпосереднє сприйняття розумом зв'язків емпіричного середовища. II. Другий вид знання – демонстративний. Це пізнання (набування знання) через умовивід. Воно менш досконале, оскільки потребує опосередкування, яке в будь–якому випадку додає елементи спотворень і варіативності. У демонстративному пізнанні Локка найбільше цікавить умовиводи через відношення, а не силогістика, як це було у Гоббса. III. Сенситивний, чи відчуттєвий вид набутку знання. Його об'єктом є багатоманітність емпіричних субстанцій зовнішнього довкілля, сприйняття яких у вигляді простих ідей і стає початком досить тривалого процесу сходження. Окрім теоретико–методологічних досліджень Д. Локк знаний також і як автор власної політичної концепції. Свої суспільно–політичні погляди Д. Локк викладає у декількох працях, основні з яких «Досвід про закон природи» і «Два трактати про державу», її основна полемічна спрямованість зосереджена як на теорії абсолютизму середньовічного феодального правління, так і на певних положеннях теорії Т. Гоббса. Водночас, головним об'єктом дослідження є стан громадянського суспільства та інститути його функціонування. Началом означення власної теорії є вирішення питання про добро і зло. Але, всупереч Гоббсу, окрім констатації факту життя як найвищої цінності до визначення критерію добра і зла Локк залучає і евдемоністич– Історія філософії ні компоненти П. Гассенді. Як і у Гоббса ключовими поняттями теорії громадянського суспільства є поняття природного права, у основі якого закладений природній закон. Саме раціонально осмислений природній закон дає критерій у визначенні доброго і злого у суспільстві. Ці елементи закладені у визначенні етики, як шляху до щастя. Водночас, реалізація цього принципу у громадянському суспільстві передбачає природну рівність людей суспільства. Відмінність між природнім станом і державною організацією суспільства виявляється суто кількісною: виконавча влада як функція всіх людей у природному стані виявляється функцією спеціалізованого виконавчого органу в державі. Менш відоме значення теоретико–методологічних досліджень Д. Ло–кка у розвитку його теорії розподілу влади. Цілком імовірно, що революційні процеси, свідком яких став філософ спонукали його до переосмислення ролі провідного складника політичної організації суспільства. Якщо Т. Гоббс розглядає владу як однорідне явище, споріднене з феноменом суверена (втілення влади, яке може бути особистісним – монархія, колективним – парламентська республіка, чи загальнонародним – демократія), то Д. Локк ставиться до влади як складного, а краще, складеного явища. Ідея влади є ідеєю складною, загальною, у якій складники вже не можуть далі підпорядковуватись за певними ознаками один одному. Саме їхня сукупність визначає той зміст, який відбивається цією ідеєю. Вочевидь, що у розробці політичної теорії розподілу влади на гілки (складові) влади була застосована концепція співвідношення простих та складних ідей, здавалася б, суто теоретичної проблеми пізнання та впорядкування знань. І лише згодом, як суто політичну теорію, Монтеск'є у Франції розгорнув цю теорію як теорію розподілу влади, відому і до сьогодні.
Філософія Дж. Берклі
Джордж Берклі народився 12 березня 1685 р. у графстві Келкені в Ірландії. У 1700 р. вступає до Дублінської колегії Трійці, де впродовж 13 років проводить спочатку як студент, а потім – як ад'юнкт. Саме в цей час публікуються його перші філософські твори, зокрема «Трактат про принципи людського знання». В 1713 р. він залишає Колегію і перебуває у подорожах по Франції та Італії у ролі капелана, педагога та секретаря. З 1724 по 1728 pp. Дж. Берклі є деканом у Деррі, а з 1728 р. прямує до Америки з дружиною для проповідницької діяльності. Після закінчення місії в 1731 p., і за підтримки королеви він отримує місце єпископа в Клойні, де перебуває аж до 1752 р. Останні місяці свого життя провів в Оксфорді. Частина III. Філософія Нового часу XVI–XVIII ст. Порядок праць Берклі цілком відповідає хронології їх написання: «Я бажав би, щоб все, що я опублікував, читалося б у тому порядку, якому воно публікувалося» – писав Берклі в одному з листів від 1730 р. Такими філософськими працями Берклі є «Досвід нової теорії зору» (1709), «Трактат про принципи людського знання» (1710), «Три діалоги між Гіласом та Філонусом» (1713), «Теорія зору чи зорової мови, захищена і роз'яснена» (1733), «Алкіфрон, чи дрібний філософ» (1732), «Сейріс» (1744), а також Записна книжка з тих, чи інших філософських питань (Commonplace Book). За визначенням П. П. Блонського, «всі його твори, розглянуті в хронологічній послідовності, поступово розвивають і поглиблюють одну й ту ж основну думку – заперечення заснованого на теорії абстрактних ідей вчення про абсолютну матеріальну субстанцію і визнання істинної реальності лише за духовними істотами». Його філософською максимою стало висловлювання – «Існувати, значить бути у сприйнятті». Питання узагальненого погляду на творчість Дж. Берклі є наразі більш проблематичним, ніж розгляд окремих частин його творчості. Починаючи з першого філософського твору «Досвід нової теорії зору» мислитель виступає рішучим критиком визнання самодостатньої ролі матеріальної субстанції. У записній книжці Берклі можна відшукати рисунок загального плану філософської системи. Твір, який був реалізацією цього плану мусів би складатися із вступу і трьох частин. У вступі Берклі мав намір розглянути природу доведень, водночас здійснюючи критику вчення Локка про абстрактні загальні ідеї; 1 – книга мусила бути присвяченою вченню Берклі про реальність, 2–а заторкнула б питання моралі, головним чином проблеми буття Бога і свободи людини, і, насамкінець, 3 – виявила б помилки попередніх вчень про сприйняття простору. Проте у вже згаданій роботі, яка була однією з перших, Дж. Берклі здійснює спробу довести залежність появи ідей простору та часу від відчуттєвого сприйняття. Обґрунтування цієї можливості привело до висновку, що, оскільки ідеї простору та часу виникають як наслідок дії наших органів відчуття, то не існує підстав вважати, що простір і час є незалежними об'єктивними властивостями матеріальної субстанції. Таким чином Дж. Берклі зводить становище предметів матеріального світу до відчутге–вих сприйняттів. Але й становище, відтак, матеріальної субстанції зазнає кардинальних змін. Мислитель вважає, що ми не можемо розглядати матерію, матеріальну субстанцію поза розумом. Це твердження набуло найбільшого полемічного розголосу. Але необхідно враховувати, що в традиції, закладеної ще Р. Декартом, будь–який зміст мусив бути визначений шляхом аналізу Історія філософії відповідної ідеї. Тобто, необхідно було встановити необхідну причину появи певної ідеї. Таким чином, мова йде про встановлення причини появи в нашому розумі ідеї матеріальної субстанції. А висновки Дж. Берклі робить наступні. Оскільки жодне відчуття (саме відчуттєвість стає відповідником матеріальності) не є причиною появи ідеї матеріальної субстанції, то, відповідно, не існує жодного матеріального явища чи предмета, який би зумовив появу цієї ідеї. Однак ідея матеріальної субстанції наявна. Тому маємо всі підстави зробити висновок, що вона з'являється в результаті дії розуму, а не відчуттєвого сприйняття. Тоді і робиться висновок про те, що матеріальна субстанція існує лише в розумі. Цьому висновку передує переосмислення Дж. Берклі проблеми існування первинних та вторинних якостей матеріальних предметів, про які твердив Д. Локк. Саме первинні якості матеріальних предметів, субстанційно їм притаманні, залишалися виразниками їх об'єктивного становища. Вторинні якості вже Д. Локком були визнані як такі, що виникають згідно з умовами сприйняття та попереднім досвідом людини. І саме вони не мають істотного значення для визначення незалежності від відчуттів матеріальних предметів. Дж. Берклі, продовжуючи логіку аналізу становища якостей предметів доводить, що і первинні якості не стають виразниками об'єктивності предметів та речей, оскільки також можуть бути зведені до відчуттєвого сприйняття. Якщо ж це так, то ми не можемо нічого знати про матеріальну, незалежну від відчуттів субстанцію, яка б існувала до нашого сприйняття. Все, що існує до сприйняття за Дж. Берклі є «ніщо, ніскільки, ніяк». Якщо ж предмет став об'єктом нашого сприйняття, то ми за необхідністю вже маємо справу з нашими відчуттями, а не незалежними від них предметами. Тому зміст нашого відчуття та зміст відповідної йому ідеї збігається. Відмінність полягає лише в порядку поставання цих змістів. Згідно з цим будь–якій ідеї нашого розуму передує відчуття, і цим стає причиною появи ідеї. А це виключно позиція емпіризму, позиція досвідної філософії. Ще одним важливим аспектом теоретичного доробку Дж. Берклі є його висновок про речі як комплекси відчуттів. Позиція Д. Локка визнавала чітку відповідність предмета сприйняття з певним органом відчуття. Власне, прості ідеї і відбивали зміст не властивостей, а предметів. Дж. Берклі, досліджуючи зорове сприйняття, дійшов висновку, що окрім визнання зведення первинних якостей предметів до відчуттів, необхідно зважати і на комплексний характер самого відчуттєвого сприйняття. Одним з таких аргументів була апеляція до неможливості зором сприймати відстань та простір, до чого ми ставимось цілком звично, оскільки зорове відчуття налаштоване виключно на сприйняття кольорів та відтінків. Відтак, у зо– Частина III. Філософія Нового часу ХУІ–ХУІІІ ст. ровому сприйнятті предметів беруть участь не лише безпосередні органи відчуття, але й елементи попереднього досвіду та інші органи відчуття. Таким чином, річ постає для нас як комплекс відчуттів наявного та попереднього досвіду, відбитого у відповідних ідеях. Відповіді на ці проблеми знаходимо вже у записній книжці мислителя. У матеріалі під № 378 записної книжки «В», яка є зарисовкою до «Трактату про принципи людського знання», знаходимо відповіді на питання про природу ідеї, як її з'ясовує Дж. Берклі. 1. Усі усвідомлені слова слугують означенню ідей. 2. Будь–яке пізнання здійснюється навколо наших ідей. 3. Усі ідеї походять або ззовні, або зсередини. 4. Якщо вони походять ззовні, то це означає, що з органів відчуття, і тоді вони називаються відчуттями. 5. Якщо вони походять зсередини, то являють собою дії розуму і називаються думками. 6. Той, хто позбавлений чуттєвості позбавлений і відчуттів. 7. Не може бути жодних думок у того, хто позбавлений мислення. 8. Усі наші ідеї є або відчуття, або думки, відповідно до пп. 3–5. 9. Жодна з наших ідей не може перебувати в тому, що одночасно позбавлене і мислення, і відчуттів. 10. Звичайне пасивне набуття чи поява ідеї називається сприйняттям. 11. Будь–яка річ, яка набуває ідею чи має її, незалежно від того, чи була вона пасивна у дії, якої зазнала, за всіх обставин мусить сприймати (п. 10). 12. Усі ідеї є або простими ідеями, або складеними з простих ідей. 13. Річ, подібна до будь–якої іншої речі, мусить узгоджуватися з нею за допомогою однієї чи декількох простих ідей. 14. Кожна річ, подібна простій ідеї, мусить бути або простою ідеєю такого ж роду, або утримувати в собі ідею такого ж роду. 15. У речі, неспроможній до сприйняття, не може бути нічого подібного до ідеї (пп. 11–14). 16. Дві речі не можуть бути визнаними подібними чи неподібними доти, доки не буде здійснене їхнє порівняння. 17. Порівнювати – означає бачити дві речі разом, і зазначати, в чому вони подібні, а в чому різняться. 18. Розум не може порівнювати нічого іншого, крім власних ідей. 19. Нічого подібного до ідеї не може існувати в будь–якій речі, неспроможній до сприйняття (пп. 11–18). Історія філософії У цих положеннях міститься практично весь виклад теорії співвідношення предмету–відчуття–ідеї, яку Дж. Берклі в різних роботах глибше чи дотиково розвивав. Таке становище, коли матеріальній субстанції відмовлено у підставах власного самостійного існування в історії філософії набуло назви «імматеріалізм». За визнанням деяких дослідників нової філософії імматеріалізм цілком може бути третьою лінією розвитку в історії філософії разом з матеріалізмом та ідеалізмом. Особливого значення це твердження набуває тоді, коли спостерігається розвиток тенденції нівелювання ролі категорії субстанції для побудов філософської теорії. У визначеннях моральної досконалості імматеріалізм має для Дж. Берклі також істотне значення. Нівелюючи самостійну роль матеріальної субстанції мислитель стверджує безперечну першість моральної досконалості за духовною істотою, духовною субстанцією, чи Богом. Начебто звичайна ситуація. Проте визнання за матеріальною субстанцією самостійного значення за Дж. Берклі вело до визнання існування двох рівнозначних досконалих істот, двох носіїв морального закону – матерії та Бога. Єпископ та філософ Дж. Берклі одразу відчув небезпеку такого загравання з матеріалізмом і оголосив з ним неприховану війну на користь Бога, чи субстанції духовної. Це, в свою чергу, стало приводом до жорстких звинувачень мислителя з боку свободомислячих діячів науки та філософії. Уроки такого протистояння вже мусили вивчати представники наступних поколінь. Філософія Д. Юма Давід Юм народився в 1711 р. у столиці Шотландії Единбурзі в сім'ї дворянина. Освіту отримував в Единбурзькому університеті. Після смерті батька з 1734 р. перебуває у Франції, де цілком зосереджується на вивченні філософії, і де перебуває 3 роки. Добутком цього перебування стає «Трактат про людську природу» у 3–х книгах, яка публікувалась у Лондоні у 1738–1740 pp. Перша книга присвячена питанням теорії пізнання, друга –психології людських афектів, і третя – теорії моралі. Історико–філософ–ським підґрунтям для створення трактату стали праці Ціцерона, П. Бейля, Д. Локка, М. Монтеня, Дж. Берклі, І. Ньютона, Антоні Ешлі Купер, граф Шефтсбері, Ф. Хатчесона та ін. Специфічність висновків Д. Юма сприяла розповсюдженню думки про те, що автор «Трактату про людську природу» – атеїст, що привело до неможливості отримати місця на кафедрах Единбурзького університету та університету Глазго. Також цей трактат був сприйнятий досить прохолодно і тими, хто відстоював атеїстичні погляди, оскільки з їхньої точки зору питання спростування ролі Бога для розвитку не були достатньо радикальними. Д. Юм з гідністю сприйняв прохолодне Частина III. Філософія Нового часу XVI–XVIII ст. ставлення до власної праці і зосередився на уточненні основних положень теорії, адаптуючи їх до сприйняття читачів. У 1740–х роках Д. Юм створює «Короткий виклад Трактату про людську природу», з метою додаткового пояснення основних положень праці. Заняття політичною та економічною проблематикою виявлено у «Моральних і політичних нарисах (ессе)», які, власне, вперше привернули увагу наукової громадськості. Всього за життя Д. Юмом написано 49 нарисів. Після виконання певних обов'язків при державних особах Англії Д. Юм повертається до проблеми теорії пізнання і створює перероблений варіант І книги «Трактату про людську природу», «Дослідження щодо людського пізнання», та згодом третю книгу – «Дослідження щодо принципів моралі». З 1752 р. Д. Юм обирається бібліотекарем Товариства юристів. Ця посада надала змогу Юму зосередитись на літературній діяльності, і покладає початок створенню «Історії Англії», яка у сукупному доробку налічує 6 томів. Після повернення до Единбурга Д. Юм цілком присвячує себе філософсько–літературній праці. З 1764 р. до 1766 р. Д. Юм виконує обов'язки секретаря британського посольства у Парижі. У Парижі Д. Юм має надзвичайно теплий прийом серед філософів і літературознавців. У 1766 р. Юм повертається у Британію, де певний час обіймає посаду помічника державного секретаря. З 1769 р. філософ повертається в Единбург, де стає секретарем Філософського товариства. До цього товариства належали професор моральної філософії Адам Фергюсон, економіст Адам Сміт, професор риторики Х'юдж Блейр та інші. На початку 1770 р. Д. Юм працює над «Діалогами про природну релігію». У 1776 р. у віці 65 років Давид Юм помирає. Філософія Д. Юма є яскравим зразком так званої «третьої» лінії розвитку філософії. Проте доречніше все ж було б визначити його філософські підстави як органічний розвиток емпіризму. Як і випадку з розвитком основоположень філософії Дж. Берклі Д. Юм розпочинає з аналізу структури досвіду людини. З'ясування цього питання безперечно пов'язується з дослідженням причин появи у нашій душі (розумі) тих чи інших ідей. Філософ також піддає дослідженню причини появи ідеї субстанції у розумі, і доходить висновку, що ні самостійна матеріальна субстанція, ні духовна субстанція не можуть бути визнаними безперечними причинами появи ідеї субстанції. Відтак, ідея субстанції стає безумовним наслідком діяльності душі людини. Цей висновок продовжує лінію розвитку емпіризму Дж. Берклі, оскільки він, заперечуючи самочинність матеріальної субстанції, ствердив панівне становище субстанції духовної. Наше мислення спирається на Історія філософії тотально існуючу духовну субстанцію у вигляді істоти мислення Бога. У нашому досвіді, за Дж. Берклі, ми лише відтворюємо у вигляді ідей духовні змісти думок Бога. Досвідний характер цього відтворення забезпечується тим, що ці змісти набуваються душею не як вроджені ідеї, а шляхом відчуттєвого сприйняття. І сприймаємо ми за допомогою відчуттів ідеї Бога, духовні істоти, які набувають вигляду матеріальних речей саме завдяки відчуттєвості людини. Тобто, Дж. Берклі не заперечує існування матеріальних речей, а заперечує їхнє самочинне значення, субстанційну матеріальну основу. Відтак, і для матеріальних речей, і для ідей людини визначальним чинником за Дж. Берклі постає духовна субстанція. Д. Юм не має необхідності доводити можливість зведення якостей матеріальних речей до відчуттів людини – це забезпечив вже Дж. Берклі. Однак для Д. Юма залишається проблемною впевненість попередника в тому, що змісти нашого сприйняття зумовлюються духовною субстанцією. Аналізуючи цю обставину, Д. Юм стверджує, що ми не маємо підстав вважати те, що означується як духовна субстанція чимось відмінним від станів душі (мислення) людини. Відтак, все, що стає причиною появи наших ідей може належати лише до досвідних проявів людини та людської природи. Людська природа і постає тією єдиною реальністю, тим досвідом, який супроводжує людину і визначає те, чим є людина впродовж всього життя. Власне, це останнє також є проявом досвіду людини. Оскільки ні матеріальна субстанція у вигляді системи матеріальних предметів, ні духовна субстанція у вигляді думок Бога, чи духовних істот не мають необхідного визначення постає питання причини появи ідей у нашій душі, яка б належала виключно людській природі. Такою причиною Д. Юм визнає на щаблі первинного формування досвіду людини не–відсторонюване від її природи – «враження». Як визнає сам філософ, це термін у філософському значенні був запропонований ним особисто, оскільки вся попередня філософія ніколи не ставила питання таким чином. Категорія субстанції міцно утримувала зміст всіх попередніх філософських побудов, визначаючи причинний зміст, ієрархію та підпорядкування складників буття тощо. Нівеляція, скептичне ставлення до категорії субстанції і, відтак, змістів, які нею охоплювалися, призвели до появи першого зразку несубстанційного типу філософії. Власне, в емпіризмі це було досягнення рівнозначне з досягненням Р. Декарта на ниві переосмислення пануючої онтології в теологічних розбудовах. Не предмети та ідеї сторонніх людині матеріальної та духовної субстанції ставали причиною появи знань, а «враження», належні людській природі, яка і складає єдину істоту людського існування. У пізніший час були намагання повернути принципову основу філософської теорії Д. Юма Частина III. Філософія Нового часу XVI–XVIII ст. до субстанційних вимірів, оголошуючи, що позбавлення субстанційності матеріальної та духовної не визначило можливості визнання власне людської природи за ту ж субстанцію. Проте відбиття у теорії Д. Юмом формування структури досвіду засвідчує, що, послідовно залишаючись на підставах цього типу філософії, не існує приводів оголосити людську природу також субстанцією. Становлення структури досвіду у філософії Д. Юма. 1. Людська природа за визначенням Д. Юма. – Юм Д. Трактат о человеческой природе, или попытка применить основанный на опыте метод рассуждения к моральным предметам // Юм Д. Соч.: В 2–х т. – Т. 1. – М., 1966. – С. 77–87; Юм Д. Сокращенное изложение «Трактата о человеческой природе» // Юм Д. Соч.: В 2–х т. – Т. 1. – М., 1966. – С. 789–813. 2. Особливості формування структури досвіду у філософії Д. Юма: а) Враження як єдина причина появи ідей в розумі людини. Поняття «враження». – С. 89–98. б) Спорідненість механізму дії пам'яті та уяви. – С. 97–98. в) Спосіб поєднання ідей. «Про зв'язок, чи асоціації, ідей». – С. 98–102. г) Поняття принципу для поєднання ідей як сили м'якої (gentle) дії. – С. 99. 3. Відношення та його типи. – С. 102–104. 4. Модуси та субстанції. Проблема пояснення появи ідеї субстанції з вражень відчуттів та вражень рефлексії. – С. 104–106. 5. Якості ідей простору та часу. – С. 125–161. 6. Про ідею існування та зовнішнього існування. – С. 161–163. 7. Принциповість тверджень про знання та вірогідність стосовно порядку зростання нашого знання. – С. 164–218. 8. Поняття «першопочаткового порядку» ідей людини. – С. 234–248. 9. Узагальнена структура досвіду. Чинність ідеї необхідного зв 'язку у формуванні різних типів поєднань ідей. Засновки та наслідки застосування. 1. Ідея необхідного зв'язку. – С. 261–281. 2. Правила для судження щодо причин та дій. – С. 281–287. 3. Означення засновків для формулювання концепції тотожності особи. –С. 299–312. 4. Розрізнення числової тотожності та принципу індивідуації. – С. 312–330. 5. Наслідок застосування числової тотожності до означення неперервності індивідуації: «Те, що ми називаємо розумом є не що інше як пучок чи зв'язка (heap or collection) різноманітних сприйняттів, об'єднаних Історія філософії певними відношеннями, якій надається, цілком помилково, цілковита простота та тотожність». – С. 318. 6. Висновки щодо нової філософії. – С. 337–344. 7. Висновки щодо концепції про тотожність особи: «...я наважуюсь стверджувати стосовно... людей, що вони суть не що інше, як зв'язка чи пучок (bundle or collection) різноманітних сприйнятгів, які слідують один за одним з неосяжною швидкістю, і які перебувають у постійній зміні, у постійному русі». – С. 365–378. 8. Висновки з концепції досвіду Д. Юма – С. 379–400.
Вочевидь, що аналізу формування структури досвіду Д. Юма можна присвятити багато місця, однак навіть представлення його позиції у короткому викладі вже дає уяву про основні положення та твердження філософії. На деяких з них варто наголосити докладніше. Важливого значення для цього типу філософії має зміна ставлення до механізму діяльності пам'яті та уяви, та типу поєднання ідей. Д. Юм зазначає, що за типом діяльності, механізмом дії пам'ять та уява нічим не відрізняються. Відмінність полягає лише у чіткості та виразності матеріалу, яким послуговується зокрема пам'ять та уява Значення цього догляду можна відбити у твердженні, що, не маючи необхідності спиратися у визначенні порядку мислення на суб–станційні основи, розум має змогу конструювати минуле, як предмет уяви. Саме такий приклад наводить Д. Юм, коли розглядає можливість формування поступової впевненості людини в тому чи іншому порядку і послідовності фактів власного життя, яким вона їх вибудовує засобами уяви. Друга важлива особливість складових структури досвіду полягає у визначенні обставин поєднання ідей. Д. Юм вважає, що саме асоціативний принцип закладений в основу певного поєднання ідей нашого розуму, і, відтак, формування змістів свідомості. Ідеї неначе «притягуються» одна до іншої, породжуючи своєрідні асоціативні об'єднання, які власною основою визначають зміст такого поєднання. У цьому ж ключі вирішується і проблема ідентичності особистості. Одна з найістотніших проблем, засновки якої знаходимо вже у філософії Д. Локка, а розвиток не припиняється і до сьогодні. Саме своєрідність вирішення питання ідентичності особистості привело до філософської максими Д. Юма про те, що люди є ніщо інше як «... зв'язка чи пучок різноманітних сприйняттів». Частина III. Філософія Нового часу ХУІ–ХУІПст. Філософія французького Просвітництва Французьке просвітництво є надзвичайно важливим явищем у становленні європейської культурної спільноти. Кожен з його представників може розглядатися як самостійне явище в історії філософської, літературної та наукової думки. Проте вони мали багато спільного у власних спрямуваннях, що дало можливість вирізнити певні типологічні характеристики. В основному їхня діяльність була спрямована на боротьбу з релігійними утисками, які чинилися у Франції XVII–XVIII століть. Боротьба за релігійну толерантність призвела до необхідності філософських досліджень з багатьох галузей філософських теорій. Звичайно, розвиток нової філософії не міг не бути сприйнятий французькими мислителями і культурними діячами. І якщо на початку зародження просвітницької думки у Франції переважали рецепції з філософських кіл інших країн, зокрема Англії, то наприкінці цього періоду просвітницька думка сформувалася у потужний самостійний ідейний струмінь. Окрім боротьби з панівним становищем релігії та церковних інституцій просвітництво у Франції визначалося також спрямуванням на розповсюдження знань серед населення та активною політичною діяльністю. Власне, феномену появи енциклопедичної форми культурного єднання народу шляхом поширення знань ми мусимо завдячувати саме французьким енциклопедистам. Не варто також забувати і потужний напрямок у розвитку політичних теорій. Ці теорії стали підґрунтям соціальних потрясінь Франції, але і спонукали до розвитку нових політичних процесів в Європі. Попередником французького просвітництва вважається П'єр Бейль (1647–1706). Його творчість у головному була спрямована на подолання старих метафізичних філософських побудов та теологічних вчень. Така руйнівна теоретична активність підготувала ґрунт для сприйняття нових ідей, змусила недогматично визначати роль теології та метафізики. Жан Мельє (1664–1729). Належить до радикального напрямку французького просвітництва. З 1689 р. був сільським священиком. Однак це не завадило йому стати виразником ідей філософського матеріалізму, атеїзму та утопічного комунізму. Відомий своєю єдиною працею «Заповіт» («Le Testament»), яку завершив незадовго до смерті. На основі критики існуючого стану у Франції створив зарисовки утопічного комуністичного суспільства справедливості, у якому долається насильство одного соціального стану над іншими. Народ перебуває у пригнобленому становищі завдяки впливу релігії те релігійних інститутів. Мельє вбачав шляхи подолання існуючого стану у революційній активності мас. Філософські основи матеріалізму чітко орієнтовані на античні Історія філософії зразки та певні складові фізики Р. Декарта. Негативної критики Мельє зазнали практично всі філософські зразки нематеріалістичного спрямування (Н. Мальбранш, релігійна філософія). Головними ж діячами зародження вже власне просвітницької думки були Шарль ЛуїМонтеск'є (1689–1755) та Франсуа Марі Аруе (Вольтер) (1694–1778). Монтеск'є вже був згаданий у зв'язку з вченням Д. Локка про розподіл влади. Саме зусиллями цього діяча просвітництва концепція розподілу влади набула довершеного вигляду як політична теорія. Розпочинав власну філософську творчість, досліджуючи проблеми філософії історії та співвідношення бога і світу. Монтеск'є вважав, що найприйнятнішою для суспільства може бути деїстична концепція, за якою Бог постає як істота, котра закладає підстави розвитку матеріального світу, світу природи. Надалі природа позбавлена втручання Бога, оскільки в креативному процесі ним були впроваджені закони природи. Саме вони надалі і визначають весь поступ розвитку природи. Це поступ зумовлює і розвиток історії, яка відбиває наступність певних етапів. Таким чином, філософ розвивав ідею прогресивного становлення історії та історичних етапів. Але визнання Бога творцем природи не дає можливості розглядати його філософію як суто матеріалістичну. Згідно з особливостями історичного розвитку визначається і підстава суспільного життя. Монтеск'є чітко наполягає на тому, що саме система законів та їх дотримання може забезпечити суспільству добробут та процвітання. Законодавча основа закладається мислителем і у відносинах між державою та народом. Вочевидь, що ця вимога була надзвичайно радикальною в умовах панування абсолютистських тенденцій у Франції того часу. Саме тому врегулювання повноважень держави щодо суспільного організму мало прогресивне значення. Особливого значення для просвітництва у Франції набула постать Вольтера, вільнодумця, який сповідував принципи всезагальної толерантності, філософа, літератора, політика, вдатного підприємця. Початок його творчості безумовно пов'язаний з переосмисленням філософії Д. Локка Він публічно оголосив про деїстичну основу власного світогляду, виступив із звинуваченнями на адресу християнської церкви та, головне, соціальної функції церкви. Саме у негативній ролі церкви як соціального інституту Вольтер вбачав причини панування в суспільстві релігійного фанатизму та нетерпимості. І саме просвітницька діяльність на ниві розповсюдження знань мусила сприяти їхньому подоланню. Проте ставлення до філософії Д. Локка теж мало власні особливості. Вольтер своєрідним чином сприйняв ідею англійського філософа про існування двох джерел наших знань – зовнішнього та внутрішнього до– Частина III. Філософія Нового часу XVI–XVIII ст. свіду. Вольтер практично зводить визначення причини появи наших ідей до зовнішнього досвіду. Цим він підсилює саме матеріалістичні чинники філософської концепції Д. Локка. Наступною вагомою складовою творчості Вольтера було його осмислення картезіанської проблеми співвідношення душі та тіла, духовного та тілесного в людині. У вирішенні цієї проблеми він також слідує настановам Д. Локка, оскільки Р. Декарт не надав, як на Вольтера, позитивного шляху вирішення проблеми дуалістичної природи людини. Безумовного значення набули і досліди Вольтера в галузі філософії історії та суспільної моралі. Покладаючись на значення розуму, Вольтер обстоює думку про те, що моральні принципи та категорії мають зв'язок з практичним життям людини та суспільства. Сукупність таких корисних моральних настанов випливає з ідеї Вольтера про існування природної релігії, яка іманентне сповіщає людям напрямки їхньої доброчесної поведінки. Не менш знаним політичним філософом та суспільним діячем, моралістом був Жан–Жак Руссо (1712–1778). Він відомий як творець оригінальної теорії про суспільну угоду, яка істотно відрізняється від аналогічної теорії Т. Гоббса. Не менш вагомим добутком його інтелектуальної діяльності є запропонований варіант філософії історії, висновки якої мають напрочуд радикальний характер. Демократична основа світогляду Руссо завжди спонукала розглядати суспільні проблеми з огляду на становище найбідніших верств. Але, власне, розподіл на бідних та багатих вже стає наслідком певного ступеня розвитку суспільної історії. Природний стан суспільства Руссо розглядає як найбільш справедливий, коли люди не мали підстав для розбрату та протистояння. Саме цей вихідний чинник є протилежним до означення природного стану суспільства Т. Гоббсом. Але саме цей чинник визначає песимістичне ставлення Руссо до всіх історичних змін, які виводять суспільство з природного стану. Поява власності і стає тим каменем розбрату, який руйнує «золотий вік» людства – природний стан. Відбувається поступове розрізнення суспільства на тих, хто має власність, та тих, хто її позбавлений. Так постає доба несправедливості. Весь наступний історичний процес є процесом розвитку суспільної несправедливості, оскільки ті, хто мав власність, набуває її ще більше, хто не мав власності, поповнює суспільні стани найбідніших членів суспільства. Утримання та управління власністю спричинює розвиток розумових здібностей. Тому примат розуму, освіченість стає виміром приватного благополуччя, яке протистоїть суспільному ідеалу. Відтак, цивілізація і громадянські об'єднання стають провісниками не прогресуючого покращення становища людей у суспільстві, а проявом Історія філософії втрати первинної істинної основи людського співжиття, де кожна людина мала відповідність власній природній суті. Подібне ставлення Руссо виявляє і до надбань культури. Культура теж стає матеріальним та духовним виразником нерівності, несправедливості, які панують у стосунках людей. Розум не лише породжується необхідністю управління власністю та майном, але й закріплюється у зразках культури, виховуючи одразу почуття нерівності. Відтак, людині потрібно зосереджуватися не на розумових теоріях, які відкидають її від власної суті, а почувати і пізнавати серцем. Саме таке сердечне сприйняття світу забезпечить людині гармонію самопочуття. Серед інших представників французького просвітництва вагоме значення в галузі теорії пізнання має вже згадуваний Е. Б. де Кондільяк (1714–1780). Крім теорії сенсуалізму він знаний і як дослідник у галузі історії філософії. Саме йому належить спроба систематизації та аналізу існуючих у попередній філософії систем. Французький філософ застосовує для критики філософських побудов минулого та сучасного власні філософські погляди на природу знання та дійсності. Сенсуалізм стає своєрідною призмою у ставленні до історико–філософської спадщини. Підбиваючи підсумки Кондільяк вирізняє три основні види принципів, на яких розгортаються всі можливі системні побудови. По–перше, це загальні, чи абстрактні принципи; по–друге, визнання у системах причин речей та явищ, які не спостерігаються, а лише передбачаються; по–третє, принципи, які вимагають орудування безумовно обгрунтованими фактами. Перші два види принципів мають для філософа негативне значення. Застосування першого виду нечинних принципів розбудови систем у першу чергу стосується філософських систем. Другий вид притаманний природничонауковим дослідженням та гіпотезам. Об'єктом критичного переосмислення в галузі філософії стають системні розбудови Р. Декарта, Н. Мальбранша, Б. Спінози, Г. Ляйбніца. Звісно, що історичні джерела появи цих філософських систем також включені в критичний контекст. Зміст філософської критики зазначених «метафізичних» систем засновується на принципах, які нагадують критику Д. Локком теорій про визнання вроджених ідей та принципів, водночас із врахуванням досвідних основоположень вчень Дж. Берклі та Д. Юма. Кондільяк не визнає існування певних аксіоматичних принципів, які мусять передувати будь–якому методологічному дослідженню. Особливо яскраво цей недолік виявив себе у філософії Б. Спінози. На думку французького філософа все те, що складає зміст мислення людини стає наслідком відчуттєвої активності індивіда, і не може мати власним джерелом щось, що не належить безпосередній відчуттєвій природі людини. Ця вимога, однак, істотно розрізнює сенсуалістичну основу філософії Конді– Частина III. Філософія Нового часу ХУІ–ХУІП сг. льяка від досвідної основи філософій британських емпірицистів. Останні, не визнаючи жодних метафізичних принципів пізнавальної спроможності людини (вроджені ідеї та моральні принципи), все ж обумовлювали існування двох самочинних джерел наших знань (ідей) – від відчуттів та від рефлексії (розуму). Кондільяк же наполягає на тому, що діяльність розуму не має самостійної основи, а є своєрідною діяльністю модифікації ідей, які людина отримує від відчуттів, у поняття, які є суто похідними і щодо відчуттів, і щодо ідей. До того ж, сама спроможність до модифікації стає наслідком відчуттєвої активності та виховання людини. Саме на цій основі філософ укладає вимоги та завдання філософської методології. Розрізнення знань на ідеї та поняття, як модифіковані (видозмінені) ідеї, спонукало до створення «аналітичного методу». Основне завдання методології полягає у пошуках причин, а точніше першопричин у вигляді відчуттєвих сприйняттів, наших ідей, тобто знанню людини. І саме орудування поняттями, модифікованими ідеями, дає можливість прослідкувати всю причинну послідовність у появі тієї чи іншої ідеї, того чи іншого знання. Окремо слід наголосити на тому, що у французькому просвітництві, як у жодному іншому, надзвичайно потужно розвинулись матеріалістичні тенденції. До представників французького матеріалізму слід залучити Ж. О. де Лометрі (1709–1751) з його видатним зразком матеріалістичної теорії, яку він виклав у роботі «Людина–машина»; звичайно ж Дені Дідро (1713–1784), чия позиція виявилась найрадикальнішою, має визначення атеїстичного матеріалізму; неможливо не згадати і Клода А. Гельвеція, чия праця про людину та її розумові здібності мала найширший розголос; Поля А. Гольбаха, який на нових підставах, характерних французьким просвітникам, відтворив «Систему природи». Ламетрі став одним з провідників матеріалістичного спрямування вирішення психофізичної проблеми, проблеми співвідношення душі та тіла, яка була означена Р. Декартом. Як і Кондільяк, у власних методологічних розбудовах філософ скористався досвідом британських емпірицистів, але додав до цього досвіду і наробки Ф. Бекона, особливо у розділах, які стосувалися завдань та функцій експериментального дослідження дійсності. Позиція Ламетрі зближує його з позицією Кондільяка у вирішенні питання про значення та роль відчуттів у пізнанні людиною природи та власних засобів пізнання. Пізнання розпочинається з відчуттєвого сприйняття, розгортається у сфері експериментального середовища, і, як у Ф. Бекона, результати цього експериментування узагальнюються засобами розуму. Але значення істинності чи хибності ці узагальнення набувають лише шляхом досвідного застосування. Історія філософії Ці підходи визначили і умовність визначення людини виключно як механічної «людини–машини». Ламетрі зі значним упередженням ставиться до ідеї Р. Декарта про людину, яку можна розглядати як поєднання тілесного механізму та душі. Людина–машина Ламетрі є самочинним витвором матерії, вона існує як надзвичайно складна система, спроможна до самозабезпечення, самопізнання, складної духовно–розумової діяльності. Діяльність людини як тілесного організму забезпечує не механіка силових причин та наслідків, а процеси, які радше називати хімічними та біологічними. Водночас, процеси, які характерні для діяльності людини розглядаються як закономірний етап трансформацій матерії, тобто стають своєрідним еволюційним кроком саморозвитку матерії. Ще одним важливим наслідком філософських досліджень Ламетрі є розрізнення понять матерії та матеріальної субстанції. Саме ця позиція спричинила значний поштовх у розвитку матеріалізму XVIII ст.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.02 сек.) |