Визначення сил опору руху прямолінійних відрізків стрічки і визначення натягів у характерних перерізах стрічки

На прямолінійних відрізках транспортера треба затратити енергію на подолання опорів, які виникають при русі стрічки. Розглянемо схему транспортера з верхньою робочою віткою і з приводним барабаном, розміщеним на холостій вітці (рис. 2.56).

Сила опору пересуванню вантажу у робочій вітці тягового органу виражається таким рівнянням:

де	-	сила тяжіння вантажу і тягового органу (стрічки) на ділянці L2;
β1	-	кут нахилу цього відрізка до горизонту.

З цього рівняння визначимо силу W₂:

Н. (2.20)

Сили опору руху ділянок холостої вітки виражаються такими рівняннями:

(2.21)

Тут ω_S — коефіцієнт опору руху стрічки.

Якщо стрічка опирається на плоскі напрямні, то коефіцієнт опору руху дорівнює коефіцієнту тертя, тобто ω_S = f. Коли стрічка підтримується роликами, ω_S = f ', а де f ' - зведений коефіцієнт тертя роликової опори.

Звичайно при проектуванні стрічкових транспортерів коефіцієнт опору ω_S беруть таким:

1) на роликових опорах, змонтованих на підшипниках кочення, ω_S = 0,06 ÷ 0,1 (менші значення — для прямих роликів, більші — для жолобчастих роликових опор);

2) на стальних настилах ω_S = 0,35 ÷ 0,60;

3) на дерев'яних струганих настилах ω_S = 0,4 ÷ 0,7. Коли прямолінійна холоста вітка тягового органу не опирається, а провисає, для неї ω_S = 0, і формули (20) набудуть такого вигляду:

(2.21, а)

Рис.2.56. Схема транспортера з верхньою робочою віткою і з приводним барабаном, розміщеним на холостій вітці

Рушійна сила Р_О попередньо визначається за сумою всіх сил опору руху з урахуванням втрат на всіх барабанах, крім приводного:

Н, (2.22)

де коефіцієнт, який враховує втрати на всіх барабанах (крім приводного); сюди входять втрати на перегинання стрічки (жорсткість) і опір тертя у підшипниках при обертанні барабана: для одного барабана з кутом обхвату ≥ 180°, с' ₁ = 1,1 ÷ 1,05; для одного барабана з кутом обхвату ≤ 90°, с' ₂ = 1,05 ÷ 1,02;

У стрічкових транспортерах треба забезпечити (за рахунок натягу) достатнє зчеплення стрічки з приводним барабаном. Для визначення натягу S₁, в набігаючий на приводний барабан вітці (переріз 1) використаємо теорію передачі руху і сили за допомогою гнучкої нитки:

Н, (2.23)

Натяг у всіх характерних перерізах стрічки визначають методом обходу контура стрічки проти її руху (рис. 23). Натяги S₂ та S₃ визначають так:

Н. (2.24)

Н. (2.25)

Натяги S₄, S₅, S₆, S₇ та S_зб визначають аналогічно:

Н. (2.26)

Н. (2.27)

Н. (2.29)

Н. (2.29)

Величина рушійної сили Р₀ (колової сили на приводному барабані) повинна бути уточнена за такою формулою

(2.30)

У тому випадку, коли холоста вітка стрічки провисає (рис. 2.28), визначення натягів у характерних перерізах стрічки роблять методом обходу контура стрічки за її рухом. Спочатку визначають натяги у перерізах 2 та 3 за формулами (2.1) та (2.2); потім визначають натяг у перерізі 4

н. (2.31)

Потім визначають натяг у перерізі 1.

н. (2.32)

Рушійну силу Р₀ визначають за формулою (2.30). Після визначення рушійної сили перевіряють можливість передавання її за рахунок зчеплення стрічки з приводним барабаном:

(2.33)

Поиск по сайту: