Основні властивості та параметри промивальних рідин, методи їх контролю

Густина - це маса одиниці об’єму промивальної рідини (r, кг/м³). Вона характеризує здатність промивальної рідини здійснювати в свердловині гідродинамічні і гідростатичні функціїї:

а) утримувати у змуленому стані і виносити із свердловини частинки породи найбільшого розміру;

б) створювати гідростатичний тиск на стінки свердловини з метою попередження нафтогазопроявів і збереження цілосності стінок свердловини;

в) забезпечення зниження ваги колони бурильних та обсадних труб, що сприяє зменшенню навантаження на талеву систему.

Густина промивальної рідини, що вміщує газ, називається уявною, а густина рідини без вмісту газу - дійсною.

У лабораторних умовах густина вимірюється з допомогою пікнометрів, а на буровій - з допомогою ареометрів і важільних ваг.

Ареометр для вимірювання густини промивальної рідини АГ-ЗПП складається з мірного стакана, який заповнюється рідиною при замірюванні і прикріпляється до поплавка. На поверхні циліндричної частини поплавка, герметизованої пробкою, нанесені дві шкали для заміру густини в межах 900-1700 кг/м³ і 1600-2400 кг/м³ (рисунок 7.1). Прилад зберігають у футлярі-відрі, який закривається кришкою, що служить відерцем для відбору проби.

Прилад занурюють у воду, що знаходиться у відрі, на лівій шкалі відраховують величину відносної густини. При повному зануренні ареометра відкручують зйомний тягарець, і за рівнем води знову визначають відносну густину на правій шкалі для більшої густини.

Умовна в’язкість - це умовна характеристика гідравлічного опору прокачування промивальної рідини. Із збільшенням умовної в’язкості гідравлічні опори зростають, у зв’язку з чим погіршуються умови очищення вибою від вибуреної породи, утруднюється перенесення енергії від насосу до вибійного двигуна, послаблюється інтенсивність розмиву породи на вибої свердловини. Величина умовної в’язкості залежить від розміру і форми використовуваного приладу.

1 - зйомний тягарець;

2 - стакан;

3 - поплавок;

4 - циліндрична частина поплавка;

5 - відро-футляр;

6 - герметизуюча пробка;

7 - шкала;

8 - кришка

Рисунок 7.1 – Ареометр АГ-ЗПП

Для оперативного якісного оцінювання умовної в’язкості промивальної рідини на буровій використовують польовий віскозиметр ПВ-5 (рисунок 7.2). Під умовною в’язкістю розуміють тривалість витікання 500 см³ ретельно перемішаної промивальної рідини через калібровану трубку з внутрішнім діаметром 5 мм і довжиною 100 мм приладу ПВ-5, в який налито 700 см³. Для перевірки приладу замірюють умовну в’язкість прісної води. Час витікання 500 см³ води повинен бути (15 0,5) с.

Для кількісної оцінки описання руху промислових рідин використовують різні реологічні моделі. Для визначення реологічних характеристик використовують ротаційні віскозиметри.

Тиксотропні властивості. Тіксотропією називають здатність суспензії утворювати структуру в стані спокою (холодець) і втрачати її при перемішуванні. Міцність утворюваної суспензією структури в стані спокою називають статичним напруженням зсуву (СНЗ). СНЗ - це те напруження, яке необхідно створити, щоб зруйнувати структуру і відновити текучість системи. У спокою міцність структури зростає в часі, асимптотично наближаючись до верхньої межі. Промивальна рідина характеризується двома значеннями статичного напруження зсуву: початковим (q₁), яке заміряють через 1 хв. спокою після інтенсивного перемішування, і другим (q₁₀), яке заміряють після 10 хв. спокою. Перша величина (q₁ ) характеризує утримувальну здатність промивальної рідини.

Статичне напруження зсуву вимірюють в Па з допомогою приладу СНС-2 (рисунок 7.3) або ротаційних віскозиметрів.

1 - плита;

2 - гвинт;

3 - стійка;

4 - крутильна головка;

5 - пружна нитка;

6 - трубка;

7 - диск зі шкалою;

8 - прозорний візир;

9 - підвісний циліндр;

10 - стакан;

11 - обертовий столик;

12 - електродвигун

Рисунок 7.3 – Схема приладу СНС-2

Про ступінь тиксотропності судять за різницею q₁₀ - q₁, або їх відношенням. Чим більша різниця (відношення), тим тіксотропніша суспензія. Для буріння в більшості випадків бажано використовувати низькотіксотропні рідини, в яких q₁ достатнє для утримання в змуленому стані вибурених частинок після припинення циркуляції.

Фільтраційні властивості. Фільтрація (Ф) вимірюється в см³/ 30 хв. і характеризує здатність промивальної рідини фільтруватись в стінки свердловини під впливом перепаду тиску з утворенням малопроникної фільтраційної кірки. За величину фільтрації беруть об’єм фільтрату, який відділяється від промивальної рідини протягом 30 хв. при фільтруванні через паперовий фільтр площею 44 см² (діаметром 75мм) при визначеному перепаді тиску. Цей параметр називають показником фільтровіддачі Ф₃₀ (якщо рідина на водній основі - просто водовіддачею).

Фільтрація залежить від складу промивальної рідини, дисперсності твердих частинок, перепаду тиску, температури та деяких інших факторів. Фільтрація зменшується із збільшенням вмісту колоїдних частинок, зростає при збільшенні концентрації грубодисперсних частинок (наприклад, обважнювача), а також з підвищенням температури. При збільшенні перепаду тиску фільтрація, як правило, зростає.

Фільтрація в статичних умовах завжди суттєво менша, ніж при русі промивальної рідини. Це пояснюється тим, що у спокою проникність фільтраційної кірки зменшується в міру утворення нових її шарів, з часом процес фільтрування дисперсійного середовища може взагалі припинитись. При русі промивальної рідини в якийсь момент наступає рівновага між відкладенням нових шарів кірки і змиву їх потоком рідини, що рухається вздовж поверхні фільтру, і швидкість фільтрування дисперсійного середовища стабілізується. Чим більша швидкість руху, тим вища, при інших рівних умовах, фільтровіддача.

Фільтраційні властивості вимірюють в статичних умовах з допомогою приладу ВМ-6 (рисунок 7.4). Прилад ВМ-6 складається з напірного і фільтраційного вузлів. Процес фільтрації здійснюється через паперовий фільтр, який розміщений на дні спеціального пристосування.

У напірний вузол входить циліндр, плунжер і шкала, яка закріплена на плунжері. На верхньому кінці циліндра нанесена відлікова мітка. Для встановлення шкали на “нуль” і спуску надлишкового масла з циліндра в нижній його частині є отвір, який перекривається голковим клапаном.

Фільтраційний вузол складається з фільтраційного стакана і підставки. У нижній частині підставки є отвір, який перекривається перед заповненням фільтраційного стакана гумовим корком. Досліджуваний розчин заливається в фільтраційний стакан з попередньо змоченим водою паперовим фільтром на підставці. На фільтраційний стакан, закритий клапаном, нагвинчений циліндр, заповнений поверх розчину машинним маслом. У цей циліндр входить плунжер зі шкалою, який створює тиск фільтрації, рівний 0,1 МПа. Фільтрація починається після відкриття отвору у підставці.

1 - плунжер;

2 - втулка;

3 - напірний циліндр;

4 - голковий клапан;

5 - фільтраційний стакан;

6 - гумовий корок;

7 - підставка;

8 - паперовий фільтр;

9 - отвір для надходження фільтрату

Рисунок 7.4 – Схема приладу ВМ-6

При фільтрації дисперсійного середовища з промивальної рідини на стінках свердловини (фільтраційному папері) утворюється фільтраційна кірка, яка є однією з характеристик фільтраційних властивостей. Фільтраційна кірка повинна запобігати руйнуванню стінок свердловини, попередити інтенсивну фільтрацію в пласт та ін. У той же час утворення грубої, пухкої кірки обумовлює виникнення ускладнень у процесі буріння. Чим тонша кірка, тим менша її проникність і краща кіркоутворювальна здатність.

Водневий показник рН - це логарифм концентрації водневих іонів у фільтраті промивальної рідини, взятий з протилежним знаком. Водневий показник електрично нейтрального середовища рН=7, лужного середовища 7<рН£14, кислого 1£рН<7. Водневий показник має дуже важливе значення для оцінки якості промивальних рідин на водній основі. Деякі види хімічно оброблених рідин стабільні лише у визначеному діапазоні рН. При рН<7 суттєво інтенсифікується корозія стальних труб, а при рН³10 - труб із алюмінієвих сплавів.

Седиментаційна стійкість характеризується двома показниками: добовим відстоєм і стабільністю.

Добовий відстій - це об’єм дисперсійного середовища, який виділився за одну добу спокою із 100 см³ промивальної рідини, налитої в мірний циліндр.

Стабільність - це різниця густин промивальної рідини, що знаходиться в нижній і верхній половині спеціального циліндра (ЦС-1), після 1 доби спокою. В якісних промивальних рідинах добовий відстій дорівнює нулю, а показник стабільності не перевищує (20-30) кг/м³.

Вміст піску. Вміст піску - це відношення об’єму осаду, який утворюється при відстоюванні протягом 1 хвилини промивальної рідини, розведеної водою, до об’єму вихідної промивальної рідини. Для заміру використовують скляний (відстійник Лисенка) або металевий від­стійник (ОМ-2).

Відстійник ОМ-2 (рисунок 7.5) являє собою циліндричну посудину, в якій внизу вмонтована мензурка. Посудина закривається кришкою, об’єм якої 50 см³. Від­стійник заповнюють водою до половини і наливають у нього 50 см³ промивальної рідини. Потім заповнюють решту об’єму водою до отвору (450 см³ води і 50 см³ розчину). Після інтенсивного збовтування відстійник встановлюють вертикально і залишають у спокою на 1 хв. Процентний вміст піску чисельно дорівнює подвоєному об’єму осаду в мензурці, що нагромадився за час спокою.

Вміст газу. Вміст газу контролюють для того, щоб виявити початок газопроявлення в свердловині. Присутність газу погіршує роботу насосів, збільшує в’язкість промивальної рідини, призводить до зменшення гідростатичного тиску в свердловині.

Вміст газу в промивальній рідині визначають методом розведення або з допомогою приладу ВГ-1, ПГР-1.

Для заміру вмісту газу проби промивальної рідини необхідно відбирати як на початку жолобної системи, так і з прийомної ємності бурових насосів. Дослідження першої проби дозволяє оцінити вміст газу в потоці, який виходить із свердловини. За різницею вмісту газу у першій та другій пробах можна судити про ефективність дегазації промивальної рідини в очисній системі.

Електричні властивості. Здатність промивальної рідини перешкоджати протіканню електричного струму характеризується величиною питомого опору. Для оцінювання питомого опору в промивальну рідину занурюють спеціальний зонд, який складається з двох електродів.

Питомий опір промивальної рідини на водній основі зменшується із збільшенням ступеня її мінералізації і температури і залежить від складу солей у водному середовищі. Для успішного проведення геофізичних досліджень у свердловині, які основані на замірі електричного опору порід, питомий опір рідини повинен бути не меншим, ніж (0,8-1,0) Ом×м.

Промивальні рідини на водній основі вважаються неелектропровідними. Проте, якщо в рідину опустити два електроди і поступово збільшувати різницю потенціалів, то між електродами виникає електричний розряд. Різниця потенціалів, при якій виникає розряд, називається напругою електропробивання. Напруга електропробивання є важливою характеристикою таких рідин.

Термостабільність. Властивості промивальних рідин суттєво змінюються при зміні температури і тривалому їх нагріванні. Для кожного виду промивальної рідини і кожного реагента існують критичні температури, при перевищенні яких у рідині відбуваються необоротні зміни властивостей, а реагенти розкладаються. Цю температуру беруть за межу термостабільності.

Мастильні властивості характеризують здатність промивальної рідини зменшувати втрати енергії на тертя. Показником мастильних властивостей є коефіцієнт тертя.

Показники мастильних властивостей промивальних рідин заміряються з допомогою різних машин тертя: чотирьохкулачкових, Амслера, МКВ-К, Тімкен, АИ-3, ПТ-2 та інших.

Поиск по сайту: