Соціокультурна зумовленість філософії

17.

Противостояние законодательной и исполнительной ветвей власти в 1993г. завершилось:

+ роспуском Верховного Совета и Съезда народных депутатов РСФСР

созданием федеральных округов

подписанием Федеративного договора

избранием Президентом РФ В.В. Путина

18.

Досрочное прекращение полномочий президента России Б.Н. Ельцина в 1999 году связано с:

поражением на выборах

+ добровольным уходом в отставку

«августовским путчем»

импичментом

19.

Политический кризис 1992-1993гг. проявлялся в:

роспуске СССР и создании СНГ

переходе к рыночным реформам

принятии Федеративного договора

+ противостоянии законодательной и исполнительной ветвей власти

20.

Становление в 1990-е гг. новой политической системы в России началось:

+ после принятия Конституции 1993г

после «августовского путча»

с избранием президентом В.В. Путина

с переходом к «шоковой терапии»

11.

В 2006 году был создан новый институт:

Федеральное Собрание

+ Общественная палата

федеральные округа

Конституционный суд

21.

Введение чрезвычайного положения, артобстрел и штурм «Белого дома» связаны с:

+ политическим кризисом 1993г

«августовским путчем»

началом «шоковой терапии»

выборами Б.Н. Ельцина президентом Российской Федерации

22.

Разногласия в вопросах о выборе путей развития России в новых исторических условиях стали причиной в 1992-1993гг:

перехода к «шоковой терапии»

+ политического кризиса

начала перестройки

принятия концепции «развитого социализма»

1.

Начало «шоковой терапии» в России связано с именем:

+ Е.Т. Гайдара

М.Е. Фрадкова

С.В. Кириенко

В.С. Черномырдин

2.

Либерализация цен и начало приватизации государственной собственности в России связаны с именем:

М.Е. Фрадкова

+ Е.Т. Гайдара

С.В. Кириенко

В.С. Черномырдин

3.

Отказ от государственного контроля за ценами на основную массу товаров и услуг – это.

+ либерализация

приватизация

секуляризация

национализация

4.

Программа радикальных реформ по переходу от плановой экономики к рыночной получила название:

инфляция

либерализация цен

экономическая стабилизация

+ «шоковая терапия»

5.

Переход России к «шоковой терапии» начался в президентство:

В.В. Путина

М.С. Горбачева

Г.А. Зюганова

+ Б.Н. Ельцина

6.

Замена льгот денежной компенсацией в 2005г. – это:

+ монетизация

приватизация

национализация

секуляризация

7.

Отказ от уплаты по внешним и внутренним долгам в 1998г. – это:

«шоковая терапия»

+ дефолт

приватизация

секуляризация

8.

Замена льгот денежной компенсацией была осуществлена в президентство:

Б.Н. Ельцина

М.С. Горбачева

+ В.В. Путина

Г.А. Зюганова

9.

Передача государственной собственности в начале 1990-х гг., использующая чеки, называлась - ….

Правильные варианты ответа: приватизация

11.

Одним из последствий перехода к «шоковой терапии» в начале 1990-х гг. стал(о):

+ обесценивание вкладов населения в Сбербанке

сокращение инфляции

рост реальных доходов населения

сокращение безработицы

1.

Содружество независимых государств (СНГ) было создано в:

+ 1991г

1985г

2006г

2000г

2.

В Содружество независимых государств (СНГ) на рубеже XX - XXI вв. входило _____ государств.

+ 12

3.

Россия является членом:

Североатлантического блока (НАТО)

+ Совета Безопасности ООН

Всемирной торговой организации(ВТО)

Европейского Союза

4.

Правопреемником СССР на международной арене стала(о):

СНГ

Украина

Белорусия

+ Россия

5.

Россия является членом:

Организации Варшавского договора

+ «большой восьмерки»

Организации Североатлантического договора

Европейского Союза

6.

За бывшими республиками СССР закрепилось понятие:

страны дальнего зарубежья

+ страны «ближнего зарубежья»

страны Европейского Союза

члены НАТО

7.

Для внешней политики России в 1990-е – нач.XXI в. характерно(а, ен):

поддержка бомбежек НАТО в Югославии

отказ от поддержки ООН ввиду падения ее авторитета

+ членство в «большой восьмерке»

участие в создании НАТО

8.

Для внешней политики России в 1990-е – нач. XXI в. характерно(а):

поддержка расширения НАТО на Восток

членство в Европейском союзе

+ участие в Программе НАТО «Партнерство во имя мира»

участие в создании НАТО

9.

Для внешней политики России в 1990-е – нач. XXI в. характерно:

+ участие в антитеррористической коалиции развитых государств

вступление в НАТО

создание Организации Варшавского договора (ОВД)

поддержка бомбежек НАТО в Югославии

10.

Для внешней политики России в 1990-е – нач. XXI в. характерен(но):

одобрение выхода США из договора 1972г. по противоракетной обороне (ПРО)

распространение ядерного оружия

+ отказ от поддержки войны США в Ираке без санкции ООН

участие в создании НАТО

11.

Для внешней политики России в 1990-е – нач. XXI в. характерно(а):

+ членство в Совете Безопасности ООН

поддержка США во всех военных операциях за рубежом

членство России в ВТО

поддержка войны США в Ираке

12.

Для внешней политики России в 1990-е – нач. XXI в. характерно:

вступление России в НАТО

+ признание как правопреемника бывшего СССР

поддержка расширение НАТО на Восток

создание Североатлантического договора (НАТО)

13.

Для внешней политики России в 1990-е – нач. XXI в. характерно(ен):

отказ от сотрудничества со странами СНГ

+ участие в Программе НАТО «Партнерство во имя мира»

членство России в ВТО

создание Организации Варшавского договора (ОВД)

14.

Для внешней политики России в 1990-е – нач. XXI в. характерно(а):

поддержка войны США в Ираке

вступление в НАТО

+ членство в Совете Безопасности ООН

поддержка США во всех военных операциях за рубежом

15.

Обострение проблемы национальной безопасности постсоветской России связано с:

+ расширением НАТО на восток

вступлением стран Балтии в СНГ

вступлением России в ЕС

подписанием Устава СНГ

16.

Обострение проблемы национальной безопасности постсоветской России связано с:

созданием единого союзного государства России и Белоруссии

+ активизацией международного терроризма

созданием многополюсной системы международных отношений

активным сотрудничеством с ЕС

Соціокультурна зумовленість філософії

Філософія - (грец. phileo - люблю и sophia - мудрість) – наука про загальні закономірності, якім підчинені як буття (тобто природа і суспільство), так і мислення людини, процес пізнання.

Предметом філософії є виявлення найбільш загальних закономірностей розвитку світу, виражених в принципах, філософських законах та категоріях. Предметом філософії є не тільки вичення сучасного і минулого, але і можливо і майбутнього. Тому й називається наукою мудрості (слово філософія – з грецьк. мови любов до мудрості). Крім того предмет філософії характеризується своїм гуманістичним характером, бо в центрі його змісту перебуває людина. Філософія – форма суспільної свідомості яка виробляє загально цілісний погляд на світ і місце людини в ньому, досліджує відношення мислення до буття, практичне, пізнавальне, ціннісне, етичне та естетичне відношення людини до світу.

Питання: що таке людина, всесвіт, свобода, людські цінності, істина, добро, мудрість, гармонія життя, смерть? Філософія вивчає не окремі сфери буття, а світ як цілісність, світ і людину разом

Основне питання філософії має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моноїстичне, дуалістичне, плюралістичне

Основні функції філософії: світоглядна, онтологічна (вчення про буття), гносеологічна (гносеологія це теорія пізнання), методологічна (вчення про методи дослідження і їх використання у процесі пізнання), логічна, практично – перетворювальна, праксеологічна (аналіз і узагальнення своєрідності взаємовідносин людей і природи, окремих людей і суспільства в цілому), аксіологічна (аксіологія – вчення про цінності, теорія загальнозначущих принципів які визначають вибір людьми напряму діяльності) та ін

Методи філософії: метафізика і діалектика. У науки з філос спільним є те що вони обидві ґрунтуються на теоретичному способі аргументації, мистецтві логічного оперування поняттями

Фундаментальна роль належить філософії у розвитку і обґрунтуванні культури людства. У теоретичному плані культуро-охоронна та культуротворча роль філософії полягає у розробці онтології культури, у відповіді на питання: що у бутті матеріальної та духовної культури належить до справжніх людських цінностей. Успішний пошук конструктивної відповіді — передумова збереження нормального куль­турного середовища. Продуктивна місія філософії, її соціальна цінність полягає насамперед у її антропологічному призначенні: допомогти лю­дині ствердитися у світі не лише як свідомій, а й високоморальній, емо­ційно чуйній, розумній істоті.

У добу загострення глобальних проблем філософія покликана про­аналізувати допустимі межі "інструментального" ставлення до світу та альтернативні шляхи прогресу, розвитку цивілізації. Нині, на межі тися­чоліть, немає нічого актуальнішого, ніж збереження життя на Землі, за­побігання глобальній катастрофі людства. Сучасна філософія не може абстрагуватися від можливого апокаліпсису, має бути філософією життя, і в цьому полягає її покликання. Хоч зв'язок філософії з політикою, навіть філософське осмислення політики, не дають ніяких підстав для того, щоб змішувати, ототожнювати ці якісно різні форми суспільної свідомості. Як теоретична форма суспільної та індивідуальної свідомості філософія осмислює стратегічні шляхи загальнолюдського існування і містить у собі заряд гуманістичної дальнодії.

Філософія досліджує світ як цілісність, її завдання — дати найбільш загальні уяв­лення про світ, відповісти на запитання: який цей світ, що лежить в його основі, кінцевий він чи безкінечний, пізнаванний чи непізнаванний, що таке знання, чи є якийсь сенс існування цього світу, яке місце людини у цьому світі, як вона повинна жити, діяти? Спираючись лише на філо­софські знання неможливо побудувати ні автомобіль, ні літак, ні навіть стіл чи стілець — для цього потрібні знання точних наук або принаймні досвідне (практичне) знання. Філософія може дати лише найбільш загальні уявлення про світ. Це теж необхідно для людства: щоб оптимально організувати суспільне життя, треба мати правильні загальні уявлення про світ, знати максимально точно принципи буття, законо­мірності розвитку природи, суспільства, властивості самого мислення людини тощо.

Щоб правильно зрозуміти специфіку предмета філософії, розгляне­мо ще одну сторону філософського осмислення дійсності. Будь-яка на­ука завжди досліджує ті чи інші явища дійсності (природи, суспільства, мислення) як об'єкти, тобто незалежно від пізнаючої людини (суб'єкта). Філософія ж вивчає світ і людину разом, всі здобуті знання вона обов'яз­ково співвідносить із людиною. Інколи кажуть, що філософія вивчає суб'єктно-об'єктні відносини. І це правильно. Що таке людина? Яке її місце у світі? Як складаються її взаємовідносини з іншими людьми, з природою тощо? Спираючись на які принципи можна досягти макси­мального успіху в організації суспільного життя? У чому полягають кри­терії суспільного прогресу? На ці та багато інших важливих запитань може дати відповідь тільки філософія.

В індивідуальному аспекті цінність філо­софії — у пробудженні творчого, конструктивного осмислення людиною самої себе, світу, суспільної практики та суспільного поступу в майбут­ньому. Якщо у людини немає пориву до нових горизонтів своєї свідо­мості, самоусвідомлення буття, картини світу, то без цього фактично немає філософії, і навчити її не можна.

Сократ сформулював два фундаментальні принципи філософі ї: "Пізнай самого себе" та "Я знаю, що я нічого не знаю". Його ж видатний учень Платон у діалозі "Тімей" розцінив філософію як такий дарунок богів смертному людському роду, кращого за який не було і не буде. Сказати: "Я не знаю" — означає знайти в собі мужність взяти під сумнів завер­шеність, остаточність своїх суджень. Отже, філософія вимагає не­впинного поповнення знань про світ і людину, але заради продуктивної праці над собою. Тут основним імперативом філософії є навчити людину мислити пошуково, творчо, самостійно.

Поиск по сайту: