Соціальна структура суспільства

Соціальна структура суспільства – ієрархічно упорядкована сукупність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, обєднаних стійкими звязками і відносинами.

Види соц структури суспільства

Соціальна структура суспільства:

1. соціальнотериторіальна підструктура – охоплює територіальні спільноти, формується на підставі нерівномірності розміщення виробництва і розселення людей

2. соціальнопрофесійна підструктура - сукупності існуючих у суспільстві професійних груп і відносини між ними, обумовлена професійним розподілом праці та спеціалізацією

3. соціальнокласова підструктура – соціальні класи верстви групи касти стани, виникає як результат роззєднання людей, відображає картину соц нерівності

4. соціальноетнічна підструктура – історичні спільноти людей – рід племя народ народність нація етнос, виникає як результат обєднання людей територією економікою культурою звичаями традиціями психічними особливостями

5. соціальнодемографічна підструктура – зумовленна статтю, віком (чоловіки жінки діти молодь особи працездатного віку пенсіонери)

У широкому розумінні соц структура суспільства – це будова суспільства взагалі, система звязків між усіма його складовими елементами, якими є люди, соціальні ролі та статуси, соціальні спільноти та інституції.

У вузькому розумінні соц структура суспільства – це лише соціально-класові та соціально-групові спільноти, їхні взаємовідносини.

Соц структура суспільства – це його будова, де кожний елемент (клас верства соціально-етнічна демографічна чи професійна група) обєднаний спільністю інтересів і обєктивно відрізняється від інших свої специфічним місцем у суспільстві.

Опорним при дослідженні соціальної структури є поняття соціальної групи. Одним з перших визначив його Т.Гоббс. У своїй основній праці «Левіафан» він писав, що соціальна група - це сукупність певного числа людей, об'єднаних спільним інтересом чи спільною справою. В соціумі Гоббс виділив такі соціальні групи, як упорядковані та неупорядковані, політичні й приватні тощо.

К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін підкреслювали історичний характер соціальної структури суспільства та вирішальну роль у ній таких соціальних об'єднань, як класи.

У сучасній соціальній філософії поняття «соціальна група» є опорним. Слід розрізняти малі, середні й великі соціальні групи.

Малі соціальні групи - це групи, що об'єднують до декількох десятків чоловік: сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільності, компанії, шкільні класи тощо. Специфічною ознакою цих груп є безпосередній контакт їх членів. Люди живуть у групі, так би мовити, під взаємним контролем, у безпосередньому спілкуванні. Існують формальні й неформальні малі групи. Перші складаються відповідно до сформованих цілей, тверджень, інструкцій чи статутів. Другі формуються на основі особистих симпатій та антипатій, любові, товариського потягу тощо. Малі групи - предмет безпосереднього вивчення соціальної психології.

Середні соціальні групи - цим терміном позначають жителів одного села чи міста, працівників одного заводу чи фабрики, викладачів та студентів одного навчального закладу. Ці групи також мають різні основи формування.

Великі соціальні групи - класи, етнічні спільності (нація, народність, плем'я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об'єднання (чоловіки, жінки) - це численні об'єднання людей (до декількох десятків і сот мільйонів). Безпосереднього контакту між ними, звичайно, немає. Об'єднує їх інше - фундаментальний інтерес, що формується на основі усвідомлення людьми об'єктивних обставин свого буття. Щоправда, певні представники цих груп можуть і не усвідомлювати своїх корінних інтересів. Вони входять до цих груп спонтанно. З розвитком самосвідомості спонтанність поступається місцем організованим (економічним, політичним, соціальним) об'єднанням.

Поиск по сайту: