Форми муж культурної комунікації

Аккультурація як форма міжкультурної комунікації

В культурології для визначення взаємодії та взаємовпливу культур використовують поняття аккультурації. Аккультурація представляє собою одночасно процес та результат взаємного впливу різних культур, при якому всі чи частина представників однієї культури переймають норми, цінності, традиції іншої культури. ФАКТИЧНО: акумуляція=міжкультурна комунікація.

На основі досліджень аккультурацію виокремлюють на 3 типи:

- асиміляція – повне заміщення старої культури новою;

- адаптація – часткове змінення старої культури;

- реакція – повне відторгнення нової культури.

У процесі аккультурації вирішується 2 питання для людини: прагнути зерегти свою культурну ідентичність та включається у чужу культуру.

Комбінація можливих варіантів рішення цих проблем давала наступні чотири основні стратегії аккультурації:

- асиміляція

- сепарація – заперечення чужої культури при збереженні ідентифікації зі своєю культурою

- маргіналізація – це одночасна втрата ідентичності з власною культурою та відсутність ідентичності з культурою більшості;

- інтеграція – ідентифікація як зі старою, так і з новою культурою.

Серед факторів, що впливають на характер аккультурації, виділяють наступні:

- ступінь диференціації культури, що приймає

- довготривалість контакту

- політико – економічні умови

Культурна експансія як форма між культурної комунікації

Культурна експансія представляє собою розширення сфери впливу домінуючої культури за першочергові межі чи державні границі.

Культурна експансія чітко проявилася у період колоніального переділу Азії та Африки.

У другій половині ХХ ст. Людство стало свідком експансії США. Після другої світової війни вона торкнулася країн Західної Європи, в 1960 –Японію, В 1970 – країни латинської Америки, в 1990- Росії. Розповсюдження культурної експансії з заходу на Схід (Вестернізація) представляє собою інтенсивне проникнення західноєвропейського та американського образу життя.

Насьогодоні культурна експансія відбувається через сучасні аудіовізуальні засоби – телебачення, радіо, кіно. Продукція США витісняє вітчизняну культурну продукцію.

Сучасна практика міжкультурного співробітництва провідних країн світу виявляє такі характерні особливості культурної складової зовнішньої політики як:

o Культурна експансія (США)

o Спрямована франкофонія (Франція)

o Мультикультуралізм (Канада).

США – Культурна експансія

Культурна дипломатія США реалізується через зовнішньополітичні доктрини міжкультурного співробітництва та відповідну ідеологію. Політичний розвиток США не раз доводив той факт, що культурний потенціал відіграє не менш важливу роль у формуванні статусу світового лідера, ніж інші складові глобального лідерства.

Використовуючи позитивний досвід у сфері культурної дипломатії Франції та Великої Британії, які започаткували ідею культурного колоніалізму та розробили культурний механізм тиску на інші держави, США визначили культурну дипломатію ефективним засобом впливу на зовнішню та внутрішню політику інших держав.

Сучасна культурна дипломатія США – це насадження американських цінностей на культурне середовище інших країн, хоча на рівні міжкультурних відносин декларативно пропагуються демократичні принципи поваги до різноманіття, вільного вираження поглядів та переконань, збалансованого обміну культурними цінностями.

Політика міжкультурного співробітництва та культурної диплматії Держдепартаменту США здійснюється переважно неурядовими організаціями та ТНК (їх заг к-ть =1500), які стали самостійними акторами МВ, та за наглядової позиції Держдепартаменту США. Особливо це стосується діяльності ТНК, інформаційно-культурні продукти та послуги яких набули характеристик культурної експансії та культурного імперіалізму як чинника зовнішньої політики США. Використувуючи сучасні комунікаційні технології для ведення бізнесу та захисту власних економічних пріоритетів і культурних цінностей у глобальному масштабі США стали єдиною світовою державою, яка домінує в міжнародних інформаційних потоках і впливає як на світову, так і зовнішню політику. Такий культурний імперіалізм, на думку Г.Шіллера, є невід’ємним наслідком політичних, військових та економічних амбіцій США, оскільки американські образи, продукти та послуги заполонили світ, поширюючи вірус споживацького ставлення до культурних надбань”. Мас-медіа та численні продукти і послуги, які вони рекламують, забезпечують панування культурної експансії США.

За даними британської асоціації телевізійних дистриб’юторів США у 2001 році контролювали 60% глобального ринку телевізійного експорту, що оцінюється у 4 млрд.дол; Голівуд монополізував кіноринок та контролює 90% ринку Європи; майже 93% повнометражних фільмів на британському телебаченні у 2001 році повністю належали США або були створені спільно. Прибуток від американського культурного експорту конкурує з виробництвом літаків (н-д, надходження від продажу кінофільмів, знятих лише у Голівуді, становить понад 60% річного прибутку галузі авіабудівництва)...............→ рейтинг.

Найбільш вразливими в цьому процесі американської політики культурної експансії виявилися країни, що розвиваються, і в яких через ЗМІК насаджуються чужі культурні цінності, спосіб мислення та мотивація поведінки. Цей процес американізації є актуальним і для України. Так, на прикладі наймолодших українців вже видно, що їх герої явно не нашого зразка і „черепашки-ніндзя” їм набагато ближчі, аніж Івасик-Телесик.

Події 11 вересня 2001 року і початок широкої антитерористичної кампанії як складової політики „бушизму” негативно вплинули на просування американських цінностей у світі. Здійснені Zogby International дослідження громадської думки демонструють зменшення позитиву у сприйнятті американської зовнішньої політики та її складової - культурної дипломатії. Так, громадська думка у Єгипті, Марокко та Саудівській Аравії визначає США як значно більшу загрозу світовому порядку, ніж терористичні рухи та угрупування.

Стало очевидним, що культурний імперіалізм ТНК не може замінити програм культурної дипломатії Держдепартаменту, а пасивна роль урядових структур виявила проблему неефективності культурної складової зовнішньої політика.

З метою активізації культурної дипломатії урядом США у 2005 році було виділено на ці цілі біля 2 мільярдів $:

o з 2004 року збільшено фінансування програм культурних, академічних та професійних обмінів (314 млн дол),

o у 2004 році відкрито 194 американських культурно-освітніх центрів у різних країнах світу, в т.ч. 10 - в Афганістані та 15 - в Іраку.

o Засновано телеканал „Аль-Хура” (з арабської - вільний),що здійснює мовлення арабською мовою і мовою фарсі на аудиторію ісламських країн. (за словами Буша метою створення каналу є протиставлення „ворожій пропаганді, що заповнює медійний простір ісламського світу” і прагнення „донести правду про цінності, культуру і політику США”).

Культурна дифузія як форма міжкультурної комунікації представляє собоювзаїмне проникнення культурних рис і комплексів з одного суспільства в інше при їх торканнях (тобто при культурному контакті). Механізмами цього процесу є міграція, туризм, діяльність місіонерів, війни, торгівля, торгові виставки та ярмарки, наукові конференції, обмін студентами та спеціалістами. Культурна дифузія може відбуватися нетільки між державами та народами, але й між групами – носіями субкультур. Тому розрізняють два її напрямка:

- горизонтальне розповсюдження культурних новшеств спостерігається між рівними за статусом групами, тому його можна називати між груповою культурною дифузією

- вертикальне розповсюдження елементів культури відбувається між суб’єктами з нерівним статусом, його називають стратифікаційної культурною дифузією.

Культурний конфлікт як форма міжкультурної комунікації

Представляє собою зіткнення суб’єктів культури – носіїв різних культурних цінностей та норм. Виділяють декілька видів культурних конфліктів:

- конфлікти між різними етнічними групами та їх культурами(армянє та азербайджанє)

- конфлікти між релігійними групами (релігійні конфлікти в Європі)

- конфлікти між поколіннями, носіями різних субкультур (конфлікт батьків та дітей)

- конфлікти між частинами єдиної нормативної системи домінуючої культури(наприклад. В рамках однєї групи можуть знаходитися ті, хто по різному відноситься до абортів)

- конфлікти між традиціями та новаціями у культурі

- конфлікти між різними лінгвокультурими спільнотами та їх окремими представниками, які виникають внаслідок мовних бар’єрів та інтерпретованих помилок.

Поиск по сайту: