Поняття політики

Політика — мистецтво управління державою. (Аристотель)

Політика — важливий компонент життєдіяльності суспільства. За своєю природою вона пронизує всі сфери суспільного життя. Як соціальне явище політика носить відносно самостійний характер, і її розвиток відбувається на основі своїх власних об'єктивних закономір­ностей. Але сутнісний аналіз цього соціального явища не може бути повним і зрозумілим без виявлення його взаємодії з іншими явищами і процесами політичного простору суспільного життя. Пізнання політики як підсистеми суспільних відносин можливе лише як "момент" історії, еволюції та розвитку соціальної системи в цілому.

Отже, політична система як одна із частин або підсистем соціальної системи дає змогу виявити межі політики та політичних відносин, їхні елементи та взаємозв'язок між ними, функції та ін. Тобто поняття по­літичної системи дає можливість розкрити цілісність, динамізм і структуру політичного життя, його якісні характеристики, що визначаються на­самперед місцем і роллю самої політики у суспільстві. На думку М. Вебе­ра, коли мова йде про політику, то це поняття слід пов'язувати пере­довсім з владою і державою. Він підкреслював, що політика означає прагнення до участі у владі або до виявлення впливу на розподіл влади або між державами, або всередині держави між групами людей, наділе­них владою.

Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) як соц. явище – багатобарвне та складне явище:

· це мистецтво управління д-вою;

· це участь гром-н у справах д-ви (сусп. інститути та об’єднання гром-н)

· напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

· засіб чи інструмент, за доп. якого в сусп. досяг. інтереси тих чи інших соц. груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знах. при владі.

П-ка як соц. явище і усвідомлена діяльність, спрямована на забезпечення сусп. процесів, їх регул-ня і розвиток в тому напрямі, якого прагне домінуюча або опозиційна група

Слід зазначити, що суть політики визначається двоїстим характером цього явища.

По-перше, політика — наука, оскільки вона базується на законах суспільного розвитку. Останнє вимагає від дослідників обов'язкового розгляду цього явища крізь призму розуміння об'єктивної логіки його законів, визначення його категорій та методів. Відтак політика не може виступати в суспільному житті як сфера дії окремої особи, соціальної групи або класу.

По-друге, політика — це не тільки наука зі своєю системою категорій, закономірностей і методів, а мистецтво, яке полягає в умінні використовувати наявні можливості, вміти приймати правильні й виважені політичні рішення як на основі теоретичних знань і перевірених історичною практикою логічних висновків, так і за допомогою уяви, інтуїції, творчої сміливості та ініціативи.

Основні функції політики:

· задоволення владнозначущих інтересів усіх груп і верств сус-ва.

· раціоналізація конфліктів і протиріч та спрямування їх у русло нормального цивілізованого діалогу поміж громадянами і державою

· примус в інтересах окремих верств нас-ня або всього сус-ва в цілому (напр. податки).

· інтеграція різних верств нас-ня за рахунок підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього сус-ва (напр. сг реформа: частина громадян не хоче приватизувати власність, інші хочуть - шукають вихід, політику компромісу).

· пол соціалізація особистості - це включення л-ни в складний світ політики.

· забезпечення соц-ек-ного та соц-пол розвитку всього сус-ва та окремої особи та ствердження на практиці прав громадян.

Поиск по сайту: