Інтуїтивне пізнання

Об'єктивним джерелом дії інтуїції є кріптогноза. Її використання відноситься до особливої специфічної області пізнання - до інтуїтивного пізнання. Під інтуїтивним пізнанням розуміється сфера пізнання, де процес накопичення і перетворення знання здійснюється за допомогою різних форм інтуїції, що діють на рівні неусвідомленої взаємодії плотського і логічного пізнання. При цьому необхідно відзначити, що інтуїція як форма пізнавального процесу виражається в двох основних моментах. Їх розділення принципове: воно приводить до суперечності і багатозначності трактувань інтуїції.

По-перше, інтуїція - це здібність людської свідомості до прискореного, раптового переходу від старих форм знання до нових, в основі якої лежить попередня історична практика і індивідуальний досвід дослідника.

По-друге, інтуїція - це специфічний спосіб взаємодії плотського і логічного в пізнанні, заснований на використанні даних кріптогнози, і результати її дії можуть виступати як певного роду знання, що іменується “інтуїтивним знанням” і використовуване в науці з урахуванням подальшої експериментальної перевірки.

Перше визначення відноситься до аналізу інтуїції як якогось психологічного феномена. Друге - до гносеологічного аналізу.

Отже, місце інтуїції в науковому пізнанні визначається сферою взаємодії плотського і логічного пізнання. Тут і виявляється дія інтуїції як процесу. Це взаємодію інакше можна було б назвати інтуїтивним пізнанням.

Інтуїтивне пізнання - це важлива сфера людського пізнання, що відноситься до області як наукового, так і ненаукового пізнання.

До найбільш характерних рис наукової інтуїції належать:

1.Принципова неможливість отримання шуканого результату за допомогою плотського пізнання навколишнього світу.

2.Принципова неможливість отримання шуканого результату за допомогою прямого логічного висновку.

3.Несвідома упевненість в абсолютній істинності результату.

4.Раптовість і несподіванка отриманого результату.

5.Безпосередня очевидність результату.

6.Неосознаність механізмів творчого акту, шляхів і методів, що привели ученого від початкової постановки проблеми до готового результату.

7.Надзвичайна легкість, неймовірна простота і швидкість пройденого шляху від початкових посилок до відкриття.

8.Яскраво виражене відчуття самозадоволення від здійснення процесу інтуїції і глибокого задоволення від отриманого результату.

Особливість інтуїтивного пізнання полягає в тому, що по своїй гносеологічній суті воно - преобразовательне, комбінаторне пізнання, результатів якого виступає інтуїтивне знання.

Проблема інтуїції має багатющу філософську спадщину. Мабуть, небагато філософських проблем в своєму розвитку зазнавали такі якісні зміни і піддавалися аналізу представників самих різних областей знання. Питання про інтуїцію часто виявлялося предметом гострої боротьби між представниками матеріалізму і ідеалізму. Навколо нього утворився цілий круговорот концепцій, що нерідко виключали один одного. Але без урахування історико-філософських традицій неможливо було б осмислити складну еволюцію поглядів на природу інтуїції і створити наукове діалектико-матеріалістичне уявлення про неї. Таким чином, історико-філософський аналіз в дослідженні проблеми інтуїції представляється логічно цілком виправданим.

Інтуїція піддається експериментальному вивченню. З робіт, присвячених дослідженню інтуїції за допомогою експерименту, можна виділити праці радянського психолога Я.А. Пономарева, американського психолога Олтона, румунського психолога До. Факуоара.

Поиск по сайту: