|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Інтуїтивне пізнанняОб'єктивним джерелом дії інтуїції є кріптогноза. Її використання відноситься до особливої специфічної області пізнання - до інтуїтивного пізнання. Під інтуїтивним пізнанням розуміється сфера пізнання, де процес накопичення і перетворення знання здійснюється за допомогою різних форм інтуїції, що діють на рівні неусвідомленої взаємодії плотського і логічного пізнання. При цьому необхідно відзначити, що інтуїція як форма пізнавального процесу виражається в двох основних моментах. Їх розділення принципове: воно приводить до суперечності і багатозначності трактувань інтуїції. По-перше, інтуїція - це здібність людської свідомості до прискореного, раптового переходу від старих форм знання до нових, в основі якої лежить попередня історична практика і індивідуальний досвід дослідника. По-друге, інтуїція - це специфічний спосіб взаємодії плотського і логічного в пізнанні, заснований на використанні даних кріптогнози, і результати її дії можуть виступати як певного роду знання, що іменується “інтуїтивним знанням” і використовуване в науці з урахуванням подальшої експериментальної перевірки. Перше визначення відноситься до аналізу інтуїції як якогось психологічного феномена. Друге - до гносеологічного аналізу. Отже, місце інтуїції в науковому пізнанні визначається сферою взаємодії плотського і логічного пізнання. Тут і виявляється дія інтуїції як процесу. Це взаємодію інакше можна було б назвати інтуїтивним пізнанням. Інтуїтивне пізнання - це важлива сфера людського пізнання, що відноситься до області як наукового, так і ненаукового пізнання. До найбільш характерних рис наукової інтуїції належать: 1.Принципова неможливість отримання шуканого результату за допомогою плотського пізнання навколишнього світу. 2.Принципова неможливість отримання шуканого результату за допомогою прямого логічного висновку. 3.Несвідома упевненість в абсолютній істинності результату. 4.Раптовість і несподіванка отриманого результату. 5.Безпосередня очевидність результату. 6.Неосознаність механізмів творчого акту, шляхів і методів, що привели ученого від початкової постановки проблеми до готового результату. 7.Надзвичайна легкість, неймовірна простота і швидкість пройденого шляху від початкових посилок до відкриття. 8.Яскраво виражене відчуття самозадоволення від здійснення процесу інтуїції і глибокого задоволення від отриманого результату. Особливість інтуїтивного пізнання полягає в тому, що по своїй гносеологічній суті воно - преобразовательне, комбінаторне пізнання, результатів якого виступає інтуїтивне знання. Проблема інтуїції має багатющу філософську спадщину. Мабуть, небагато філософських проблем в своєму розвитку зазнавали такі якісні зміни і піддавалися аналізу представників самих різних областей знання. Питання про інтуїцію часто виявлялося предметом гострої боротьби між представниками матеріалізму і ідеалізму. Навколо нього утворився цілий круговорот концепцій, що нерідко виключали один одного. Але без урахування історико-філософських традицій неможливо було б осмислити складну еволюцію поглядів на природу інтуїції і створити наукове діалектико-матеріалістичне уявлення про неї. Таким чином, історико-філософський аналіз в дослідженні проблеми інтуїції представляється логічно цілком виправданим. Інтуїція піддається експериментальному вивченню. З робіт, присвячених дослідженню інтуїції за допомогою експерименту, можна виділити праці радянського психолога Я.А. Пономарева, американського психолога Олтона, румунського психолога До. Факуоара. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |