Основні характеристики суспільства

Термін "суспільство" у філософській, економічній, соціологічній та історичній літературі має щонайменше чотири різних значення.

1. Окреме конкретне суспільство, що є самостійною одиницею історичного розвитку. Прикладом можуть бути суспільства стародавніх Афін, середньовічної Ве­неції, сучасної Болгарії, України тощо. Кожне таке су­спільство є не просто сукупністю людей, а єдиною сис­темою соціальних відносин, цілісним соціальним організ­мом, що розвивається певною мірою незалежно від інших соціальних організмів.

2. Та чи інша конкретна сукупність соціальних організмів.

3. Сукупність усіх соціальних організмів, що існували ж існують на земній кулі, тобто все людство в цілому.

4. Суспільство певного типу взагалі, наприклад, фе­одальне, індустріальне.

Зрозуміти суспільство як об'єктивний процес, пізна­ти закономірності його функціонування, розвитку — це головне завдання соціальної філософії.

Суспільство – частина об’єктивного світу відносно відокремлена від природи форма життєдіяльності людей, що історично розвивається.

На думку Платона, суспільство є об'єднанням людей для задоволення своїх потреб і є засобом реалізації по­треби людей одне в одному.

За Арістотелем, воно є втіленням притаманного від народження соціального інстинкту людини.

Релігійна філософія вважала його проявом божого творіння.

Просвітителі (Т.Гоббс, Ж.-Ж.Руссо, Ф.М.Вольтер) та французькі матеріалісти XVIII ст. трактували суспільство як форму суспільної угоди, Г.Гегель — як реальний процес життєдіяльності людей, що відбувається завдяки втіленню в життя абсо­лютної ідеї.

Марксистська соціальна філософія суспільство визначає як сукупність історично обумов­лених форм спільної діяльності людей. Головною де-термінантою суспільного життя є спосіб виробництва матеріальних благ. Саме він обумовлює соціальний, політичний та духовний процес життя. Суспільне буття визначає суспільну свідомість, а не навпаки — ось го­ловний висновок марксистської соціальної філософії.

Уявлення про соціум як систему суспільного співжит­тя людей формувались з найдавніших часів розвитку інтелектуальної культури людства.

Первинна якість соціального осягається через усві­домлення докорінної відмінності даного феномена від природно-тваринного світу. Таку відмінність відзнача­ли майже всі філософи. Характерно, що в біологічно­му розрізі принципової різниці між людиною і тварин­ним світом немає. Проте різниця між ними принципова. Однак головна відмінність по­лягає в іншому: в способі життя. Тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування. Людське — суспільним, соціальним як життєдіяльність.

Вся філософська традиція пронизана думкою про те, що найістотнішою ознакою людської життєдіяльності є її свідомий характер. Соціум є особливий спосіб життя людей, головними чинниками якого є свідомість, діяльність і спілкування, генетично-функціональний зв'язок між якими спричиняє до створення відмінного від природного предметно-духовного світу культури. Соціум — це предметне буття людини, її існування в предметному середовищі, культурі.

Діяльність і спілкування — всезагальні необхідні умови соціального.

У науковому осягненні соціум розглядався насампе­ред як історія людської життєдіяльності. Перші істо­ричні вчення (Геродот, Фукідід, Полівій) одночасно з описом подій, фіксацією фактів намагалися виявити і проаналізувати їх чинники. Проте переважна більшість древніх історичних вчень мали описовий характер. Таке ж саме спостерігається й далі, практично аж до середи­ни XIX ст. Незважаючи на окремі спроби осягнути істо­ричний процес як цілісність (Августин Блаженний, Кондорсе, Гердер, Руссо, Гегель та ін.), вчення про соціум у межах історичних досліджень мали аморфний харак­тер. Перша спроба виходу за вузькі рамки історичного аналізу, осмис­лення соціуму не лише в контексті історії, а й у більш широких межах діяльності та спілкування була зробле­на К.Марксом, у вченні якого суспільство постало у вигляді суспільно-економічної формації.

Матеріальне в суспільстві — це, звичайно, люди, при­родні умови їхнього життя, способи виробництва матері­альних благ, продуктивні сили й виробничі відносини. До матеріальних утворень відносять велику групу соці­альних (суспільних) відносин, державу, деякі соціальні інститути. І хоч матеріальне є завжди об'єктивним, зв'я­зок між ними в суспільстві більш складний, ніж здаєть­ся на перший погляд.

Отже суспільство — це надзвичайно складний, бага­томанітний і суперечливий предмет пізнання. Визначи­ти суспільство так само важко, як матерію, природу, бут­тя тощо. Суспільство охоплює різноманітні процеси, стосунки між людьми і складається з певних соціальних інститутів. У суспільстві реалізуються різноманітні види матеріальної та духовної діяльності людей. І го­ловне, суспільство — це реальні люди, які об'єднуються в соціальні групи, нації, взаємодіють і конфліктують між собою, створюють і споживають матеріальні та духовні блага, виховують дітей, винаходять нові форми об'єднан­ня та злагоди.

Таким чином, суспільство — це реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер, існує об'єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі лю­дей, хоч вони як носії свідомості й волі є головними дійовими особами суспільно-історичного процесу.

Поиск по сайту: