Співвідношення філософських та загальнонаукових методів

Философия и наука. Первое. Наука – систематическое, доказательное и проверяемое знание. Наука состоит из положений, которые образуют систему, реализуется принцип доказательности в науке; выводы науки должны проходить практическую проверку. Философия–в ней также есть систематичность, доказательность, проверяемость. Эти признаки были выработаны именно в философии. Философы стараются проверять свои выводы фактами. Второе. Главная ценность науки–истина. Поскольку в философии ей уделяют первостепенное внимание, то философия- наука. Третье. Любая наука имеет научный аппарат(методы, теорию и т.д.) Философия имеет научный аппарат

Методи філософії: метафізика і діалектика. У науки з філос спільним є те що вони обидві грунтуються на теоретичному способі оргументації, мистецтві логічного оперування поняттями.

Розглядаючи співвідношення понять “метод”, ”предмет”, “теорія”, “суб’єкт-об’єкт”, необхідно звертати увагу на дві обставини. По-перше, метод не є щось безсуб’єктне, що існує окремо без суб’єкта. Останній завжди включається в метод, невідривний від нього. Інакше акжучи, “людина – центр всієї методології”(Фейербах). По-друге, будь-який метод є так або інакше органом, тобто носить інструментальний характер, є системою регуляторів.

Метод існує, розвивається лиш в складній діалектиці суб’єктивного і об’єктивного при визначальній ролі останнього. В цьому змісті кожний метод насамперед об’єктивний, змістовний, фактичний. Разом з тим він одночасно суб’єктивний, але не як сукупність довільних прийомів, правил і процедур, а як продовження і завершення об’єктивності, із якої він виростає.

Багатообразність методів людської діяльності обумовлює багатообразний спектр методів, які можуть бути класифіковані по самим різним критеріям. Насамперед слід виділити методи духовної, ідеальної (в тому числі наукової) і методи практичної, матеріальної діяльності. В теперішній час стало очевидним, що методологія не може бути обмежена лише сферою наукового пізнання, вона повинна виходити за її межі, і включати в свої орбіти і сферу практики. При цьому необхідно мати на увазі тісний зв’язок цих двох сфер.

Що стосується методів науки, то основ їх поділу на групи може бути декілька. Так, в залежності від ролі і місця в процесі наукового пізнання можна виділити методи формальні і змістовні, емпіричні і теоретичні, методи дослідження і викладення і т. д Виділяють також якісні і кількісні методи, методи безпосереднього і опосередкованого пізнання, оригінальні і довільні.

В сучасній науці достатньо успішно працює багаторівнева концепція методологічного знання. В цьому плані всі методи наукового пізнання по степені загальності і сфері діяльності можуть бути розділені на п’ять основних груп:

1. Філософські методи, серед яких найбільш старшими являються діалектичний і метафізичний. До їх числа також відносяться аналітичний (характерний для сучасної аналітичної філософії), інтуїтивний, феноменолофічний, герменевтичний та інші.

Основными методами философии (путями, средствами, с помощью которых осуществляется философское исследование) являются:

• диалектика;

• метафизика;

• догматизм;

• эклектика;

• софистика;

• герменевтика.

Диалектика - метод философского исследования, при котором вещи, явления рассматриваются гибко, критически, последовательно с учетом их внутренних противоречий, изменений, развития, причин и следствий, единства и борьбы противоположностей.

Метафизика — метод, противоположный диалектике, при котором объекты рассматриваются:

• обособленно, как сами по себе (а не с точки зрения их взаимосвязанности);

• статично (игнорируется факт постоянных изменений, самодвижения, развития);

• однозначно (ведется поиск абсолютной истины, не уделяется внимания противоречиям, не осознается их единство).

Догматизм — восприятие окружающего мира через призму догм — раз и навсегда принятых убеждений, недоказуемых, "данных свыше" и носящих абсолютный характер. Данный метод был присущ средневековой теологической философии.

Эклектика — метод, основанный на произвольном соединении разрозненных, не имеющих единого творческого начала фактов, понятий, концепций, в результате которого достигаются поверхностные, но внешне правдоподобные, кажущиеся достоверными выводы. Часто эклектика применялась для обоснования каких-либо взглядов, идей, привлекательных для массового сознания, но не имеющих реальной ни онтологической, ни гносеологической ценности и достоверности (в средние века — в религии, в настоящее время — в рекламе).

Софистика — метод, основанный на выведении из ложных, но искусно и некорректно поданных как истинные посылок (суждений), новой посылки, логически истинной, но ложной по смыслу либо любой иной выгодной для принимающего данный метод. Софистика была распространена в Древней Греции, имела цель не получения истины, а победы в споре, доказательства "чего угодно кому угодно" и использовалась как прием ораторского искусства.

Герменевтика — метод правильного прочтения и истолкования смысла текстов. Широко распространен в западной философии.

Одновременно и направлениями в философии, и философскими методами являются:

• материализм;

• идеализм;

• эмпиризм;

• рационализм.

При материалистическом методе действительность воспринимается как реально существующая, материя — как первичная субстанция, а сознание — ее модус — есть проявление материи. (Материалистическо-диалектический метод господствовал в советской философии и имеет широкое распространение в современной российской.)

Суть идеалистического философского метода — признание в качестве первоначала и определяющей силы идеи, а материи — как производной от идеи, ее воплощением. Идеалистический метод особенно широко распространен в США и ряде стран Западной Европы (например, Германии).

Эмпиризм — метод и направление в познании, согласно которому в основе познавательного процесса, знания лежит опыт, получаемый преимущественно в результате чувственного познания. ("Нет ничего в мыслях, чего бы до этого не было в опыте и чувственных ощущениях".)

Рационализм — философский метод и направление в философии, в силу которого истинное, абсолютно достоверное знание может быть достигнуто только с помощью разума (то есть выведено из самого разума) без влияния опыта и ощущений. (Все можно подвергнуть сомнению, а любое сомнение — это уже работа мысли, разума.)

2. Загальнонаукові підходи і методи дослідження, що отримали широкий розвиток і застосування в науці ХХ ст. Вони виступають в якості своєрідної проміжкової методології між філософією і фундаментальним теоретико-методологічним положенням спеціальних наук. До загальнонаукових частіше всього вілносяться такі поняття, як інформація, модель, ізоморфізм, структура, функція, система, елемент, оптимальність і т. д.

Характерними рисами загальнонаукових понять являються по-перше, злиття в їх змісті окремих властивостей, признаків, понять окремих наук і філософських категорій; по-друге, можливість (на відміну від останніх) формалізації, уточнені засобами математичної теорії.

На основі загальнонаукових понять і концепцій формулюються відповідні методи і принципи пізнання, які забезпечують зв’язок і оптимальну взаємодію філософської методології із спеціально-науковим злиттям і його методами. До числа загальнонаукових принципів і підходів відносяться системний і структурно–функціональний, кібернетичний, ймовірнісний, моделювання і формалізація та інші. Важлива роль названих підходів полягає в тому, що в силу свого проміжкового характеру забезпечують взаємоперехід філософського і спеціальнонаукового знання.

Загальнонауко́ві ме́тоди використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях. До них належать:

· аналіз і синтез;

· індукція і дедукція;

· аналогія і моделювання;

· абстрагування і конкретизація;

· системний аналіз.

3. Спеціальнонаукові методи, тобто сукупність способів, принципів пізнання, досліджувальних прийомів і процедур, що застосовуються в тій або іншій сфері науки, яка відповідає певній основній формі руху матерії. Це методи механіки, фізики, хімії, біології і гуманітарних наук.

4. Дисциплінарні методи, тобто системи прийомів, що приміняються в тій або іншій дисципліні, що входить в яку-небуть галузь науки або виникає на стиці наук. Кожна фундаментальна наука представляє собою комплекс дисциплін, які мають свій специфічний предмет і свої методи дослідження.

5. Методи міждисциплінарного дослідження, як сукупність ряду синтетичних, інтегративних способів (що виникають як результат поєднання елементів різних рівнів методології), що націленіголовним чином на стик наукових дисциплін.

Таким чином, в наукому пізнанні функціонує складна, динамічна, цілісна система багатообразних методів різних рівнів, сфер діяльності, напрямленості, які завжди реалізуються із врахунком конкретних умов.

Поиск по сайту: