Доступ до інформації: поняття, правове регулювання

мами порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації». Така конструкція є зрозумілою, оскільки у поняття «режим» включається комплекс організаційно-правових та інших заходів, що у даному випадку визначають порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації.

Закон України «Про державну таємницю» закріплює визначення поняття «доступ до державної таємниці — надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень».

Як бачимо, законодавство України при використанні термінів, суміжних до поняття «доступ до інформації», містить конструкції «отримання можливості обробляти інформацію», «порядок одержання, використання, поширення і зберігання інформації», «надання дозволу на ознайомлення з інформацією». При визначенні поняття «доступ до інформації» найбільш доцільним буде використання термінів «отримання» («ознайомлення»).

Про важливість нормативно забезпечених можливостей щодо отримання інформації свідчать позиції провідних науковців, які визначають, що «нерівність суб'єктів суспільних відносин у доступі до інформації веде до нерівності соціальної».

О.Яременко досліджує право на доступ до правової інформації та механізми його реалізації, розкриваючи зокрема такі засоби забезпечення доступу як офіційні і неофіційні оприлюднення нормативно-правових актів та аналізуючи особливості доступу до ненормативної офіційної правової інформації.

Окремі дослідники розрізняють активне і пасивне право на доступ до інформації. Активне право на доступ до інформації відкриває можливість безпосереднього ознайомлення з інформацією органів виконавчої влади. До процедури активного доступу до інформації органів виконавчої влади дослідники Центру політико-правових реформ відносять такі форми доступу:

— направлення громадянами запиту до органів виконавчої влади про надання інформації;

— відвідування відкритих робочих засідань органів влади;

— доступ до відкритих архівів офіційної інформації органів виконавчої влади.

За способом забезпечення громадян інформацією дослідники виділяють такі форми пасивного доступу: поширення інформації у засобах масової інформації, випуск спеціалізованих брошур і збірників, розміщення інформації в Інтернеті, розміщення інформації на стендах офіційної інформації в приміщеннях, де розташовані органи виконавчої влади.

Дослідники Українського незалежного центру політичних досліджень аналізують стан та пропонують власні моделі удосконалення доступу громадян до «державної інформації», «інформації про діяльність органів влади». Хоча власне зміст поняття «доступ до інформації» зазначеними дослідниками не розкривається.

С.Л. Хрипко розкриває право громадян та інших суб'єктів на доступ до інформації, не визначаючись із співвідношенням понять «доступ до інформації» та «право на інформацію».

М. Демкова вважає, що «основна суть права на доступ до інформації полягає у можливості кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобіганню розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя». На противагу такій точці зору можна зазначити, що доступ до інформації є складовою суб'єктивного права на інформацію, яке передбачає можливість учасників інформаційних відносин вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Саме така складова права на інформацію як одержання відомостей, необхідних громадянам, юридичним особам і державі для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій, становить зміст доступу до інформації.

Доступ до інформації як складова суб'єктивного права на інформацію передбачає реалізацію можливості отримання (одержання) інформації. Причому засоби одержання інформації можуть бути

Поиск по сайту: