Отримання інформації про суб'єктів приватного права. Звернемо увагу на окремі положення нормативно-правових актів України щодо регулювання доступу до інформації про суб'єктів господарювання та їх діяльність і

Звернемо увагу на окремі положення нормативно-правових актів України щодо регулювання доступу до інформації про суб'єктів господарювання та їх діяльність і, насамперед, про обмеження доступу до таких відомостей.

Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23 червня 2005 року визначає правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб'єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій.

Так, законом визначено, що кредитна історія — це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов'язань за кредитними право-чинами, іншої відкритої інформації відповідно до Закону; бюро кредитних історій (далі — Бюро) — юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, зберігання, використання інформації, яка складає кредитну історію.

Принципами формування та доступу до інформації, яка складає кредитну історію, є:

— забезпечення конституційних прав і свобод суб'єктів кредитних історій;

— адекватність обсягів інформації цілям, для яких вони збираються;

— значимість, всебічність, об'єктивність, повнота і достовірність інформації;

— регулярність та безперервність надходження інформації;

— цільове використання інформації;

— строковість зберігання інформації;

— конфіденційність інформації та її захист;

— збір і надання інформації, що складає кредитну історію, виключно за згодою суб'єкта цієї кредитної історії тощо.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначає межі реалізації права громадян та інших суб'єктів на доступ до інформації (про) суб'єктів господарювання. Встановлюється склади правопорушень у сфері обігу комерційної таємниці підприємства. Так, неправомірним збиранням комерційної таємний,' вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну

таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

Схиленням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єкту (підприємцю).

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю.

Окремі підзаконні нормативно-правові акти визначають процедури доступу до інформації про суб'єктів господарювання. Так, правові відносини щодо видачі інформації з Єдиного ліцензійного реєстру для забезпечення в межах чинного законодавства відкритості, доступності, гласності одержання та використання інформації про ліцензіарів, ліцензіатів та видані ліцензії за умови дотримання права власників інформації на її захист визначаються положенням про порядок та умови видачі інформації з Єдиного ліцензійного реєстру. Дане Положення розроблено на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 27.03.96 р. № 364 «Про Єдиний ліцензійний реєстр» та від 12.11.97 р. № 1257 «Питання Ліцензійної палати».

Положенням визначено, що Єдиний ліцензійний реєстр (далі у даному підрозділі —■ Реєстр) — це автоматизована система збирання, накопичення та обліку даних, пов'язаних із ліцензуванням підприємницької діяльності. Створення і ведення Реєстру здійснюється Ліцензійною палатою України, яка також є його розпорядником. Користування даними Реєстру є платним. Тарифи на оплату послуг

Поиск по сайту: