Розділ X

26. Ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» 18 лютого 1992 року//Відомості Верховної Ради, 1992. — № 22. — ст. 303.

27. Ст. 8, 20 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради, 1991. — № 53. — ст. 793.

28. Ст.ст. 8, 107 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради, 2004. — № 3-4.

— ст. 21.

29. Ст.ст. 10, 11 Закону України «Про соціальні послуги» від
19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради, 2003. — № 45.

— ст. 358.

30. Ст.ст. 13,14 Закону України «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»
від 28 листопада 2002 року // Відомості Верховної Ради, 2003.

— №1. — ст. 2.

31. Ст.ст. 13,18 Закону України «Про державну статистику» (в редакції Закону № 1922-Швід 13.07.2000 р.)//Відомості Верховної Ради, 2000. — № 43. — ст. 362.

32. Ст.ст. 15, 17, 40 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради, 1994. — № 15. — ст. 86.

33. Супровідна записка до проекту Закону про внесення змін і доповнень до деяких законів України у сфері інформаційного забезпечення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, зареєстрований у Верховній Раді від 10.11.2005 року № 8435, внесеного народним депутатом Слаутою В.А. // http:// www.rada.gov.ua/law2/Proect.2.

34. Указ Президента України від 31 січня 2006 року № 80/2006 «Про Єдину комп'ютерну інформаційну систему правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю» // Офіційний Вісник України, 2006. — № 5. — ст. 212.

35. Хелена Едерблом. Обзор соответствующих европейских
стандартов. / Семинар «Прозрачность действий власти и доступ к
официальной информации» // http://www.if.pu.ru.

Доступ до інформації громадян з особливим правовим статусом

10.1. Доступ громадян до інформації у зв'язку з виконанням службових обов'язків

Громадяни можуть мати доступ до окремих видів інформації у зв'язку з виконанням своїх посадових або службових обов'язків. Звичайно, у таких випадках громадяни обмежені у праві доступу до інформації лише тими повноваженнями, які має відповідний орган державної влади, місцевого самоврядування, з яким громадяни пов'язані трудовими відносинами. Саме такі випадки розглянемо у даному підрозділі посібника.

Найбільш широкі повноваження щодо доступу до інформації мають журналісти. У Швеції, наприклад, є спеціальні прес-служби, прес-секретарі в міністерствах й інших державних органах всіх рівнів, які виконують функції посередників між ЗМІ й владою, поширюють ту інформацію, яку влада хоче поширити. У Швеції проводяться прес-конференції, коли уряд хоче поширити якісь новини, розповісти про свою політику або представити нових міністрів і т.д. Немає різниці відносно легального забезпечення доступу до інформації для громадян і для ЗМІ, хоча у Швеції і є набір правил, що захищають тих, хто інформує ЗМІ. І тут ЗМІ грають спеціальну роль. Немає ніяких спеціальних виключень для журналістів і ЗМІ, вони мають такий же доступ, як всі інші громадяни, і все, до чого є доступ, може бути опубліковано, за винятком випадків, коли сама публікація є карним діянням.

У Швеції досить складна система особистої відповідальності. Відповідальність за зміст газети несе редактор, а людина, що надала інформацію редактору, журналіст, що написав статтю, ніякої відповідальності не несе, вона лягає тільки на редактора. Редактора можуть піддати переслідуванню, якщо стаття містить щось карне (шпигунство, зраду, наклеп і т.д.). Це типові злочини, пов'язані із свободою преси. Однак, право на доступ до офіційних документів є важливим інструментом для журналістів. Журналісти становлять групу професіоналів і громадян Швеції, які найбільше користуються цим правом. Вони знають, як ним користуватися, дуже вміло це роблять, і роблять це постійно.

Доповідь Інституту проблем інформаційного права про стан законодавства про ЗМІ в країнах СНД і Прибалтики (2004) також розкриває право засобів масової інформації на пошук й одержання

Поиск по сайту: