Принципи доступу до інформації. — забезпечення відповідності закону праву;

— забезпечення відповідності закону праву;

— точне виконання законів і недопущення сваволі щодо громадян і інших суб'єктів;

— здійснення всіх державних владних функцій винятково на основі закону і рішучого викорінення будь-яких порушень закону;

— рівність усіх перед законом;

— здійснення державних владно-управлінських функцій на основі закону;

— винятковість, забезпеченість верховенства правового закону у всій правовій діяльності;

— закріплення основних принципів права в Основному Законі держави (Конституції);

— забезпечення неминучості застосування передбачених у законі заходів за порушення правових норм;

— можливість судового захисту суб'єктивних прав і свобод від усіх правопорушень;

— реальність законності — це досягнення фактичного виконання правових розпоряджень у всіх видах діяльності;

— нерозривний зв'язок законності з демократією.
Суспільні відносини, що виникають з приводу доступу громадян

до інформації, містять немало прикладів, коли діяння особи, на перший погляд, носять неправомірний характер, тобто такий, що суперечить нормам права, порушує їх. Однак, невизначеність на законодавчому рівні спеціальних юридичних принципів доступу до інформації спричиняє випадки, коли певні діяння визнаються винятками із загальних правил.

Так, наприклад, уже цитована стаття ЗО Закону України «Про інформацію» містить положення, відповідно до якого інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.

Інший виняток із правила. Закон України «Про друковані засоби масової"інформації (пресу) в Україні» передбачає серед додаткових підстав звільнення від відповідальності таку підставу як розголошення таємної інформації засобами масової інформації та журналістами, якщо вона не була отримана останніми незаконним

шляхом. Відповідно до ст. 42 Закону «редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо... в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом». Таким чином, коли журналіст як творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого ЗМІ у межах чинного законодавства отримує відомості, що становлять, наприклад, комерційну таємницю, він звільняється від відповідальності, якщо такі відомості принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян тощо.

Деякі міжнародні громадські організації пропонують з метою гарантування свободи слова використовувати принцип, відповідно до якого, «якщо інформація вже стала загальновідомою, незалежно від того чи в законний спосіб, право громадськості бути обізнаною з цією інформацією матиме пріоритет щодо будь-якого обґрунтування спроб зупинити дальше поширення такої інформації». Однак, такий підхід потребує наукового обґрунтування щодо доцільності його використання у національній правовій системі, з визначенням його відповідності завданням і принципам юридичної, у тому числі кримінальної, відповідальності.

З урахуванням викладеного, зазначимо, що правомірною визначається така поведінка громадянина, у результаті якої він, реалізуючи свої права та обов'язки, не порушує правових норм.

Відповідно, правомірними засобами доступу громадян до інформації можна вважати такі засоби та процедури, які прямо передбачені законодавством або не порушують його, і дозволяють реалізувати право громадян на отримання інформації.

Для органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діє конституційний принцип, відповідно до якого вони «зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Тобто для реалізації права на доступ до інформації органами державної влади та органами місцевого самоврядування (їх

Поиск по сайту: