|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Основні правові засоби отримання громадянами інформації. Адміністративно-процедурна діяльність щодо розгляду звернень громадян місцевими органами виконавчої влади має свої особливостіАдміністративно-процедурна діяльність щодо розгляду звернень громадян місцевими органами виконавчої влади має свої особливості, пов'язані із загальною компетенцією цих органів. Так, питання, що ставляться в заявах, пропозиціях і скаргах, які направляються місцевим органам виконавчої влади, стосуються різноманітних сфер суспільного життя, а їх кількість сягає щорічно 1-1,5 млн. звернень громадян. У середині 90-х pp. з організаційною та контрольно-аналітичною метою було утворено в структурі місцевих державних адміністрацій спеціальні відділи роботи зі зверненнями громадян, діяльність яких потребує нормативного врегулювання. У нашій державі продовжується активна нормотворча діяльність щодо удосконалення засобів доступу до інформації, зокрема такого як інформаційний запит. У Верховній Раді зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо створення додаткових умов для реалізації права на інформацію та використання інформаційних комунікаційних технологій для розширення доступу до інформації, а також правового забезпечення діяльності електронних видань (електронних засобів масової інформації) від 01.07.2005 р. № 7749, внесений народними депутатами Л.Сергієнком, М.Рудьковським, Л.Мордовцем, М.Садовим. Пояснювальна записка до даного законопроекту містила такі положення. Сучасні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) розширили можливості для реалізації людиною своїх прав і свобод в інформаційній сфері. Проте правове регулювання цих відносин в Україні відстає від стану розвитку ІКТ та не дозволяє повною мірою використати їх потенціал на користь людини, суспільства і держави. Серед існуючих прогалин в законодавстві у цій сфері можна виділити такі: 1. Відсутність правового забезпечення електронних комунікацій між громадянами та владою в Законі України «Про звернення громадян», Законі України «Про інформацію». Електронні комунікації між органами державної влади та громадянами в Україні стають все більше поширеними. Громадськість, що має доступ до Інтернету, звертається до органів влади для висловлення своїх проблем, пропозицій, отримання різноманітної інформації тощо. Однак ця взаємодія відбувається не в правовому полі, електронні запити громадян та відповіді на них не мають жодних юридичних Розділ VI наслідків, тим самим порушується конституційне право на поширення інформації будь-якими засобами (ст. 34 Конституції України, ". 10 Європейської Конвенції з прав людини). При цьому, Закон України «Про звернення громадян» визначає, що підпис заявника є обов'язковим для будь-якого письмового звернення (пропозиції/зауваження, заяви/клопотання, скарги); а звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження (стаття 5). А стаття 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлює, що «електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Звернення громадян, направлені в електронній формі, за допомогою електронної пошти чи-то через веб-сайт, які не містять електронного підпису, не є електронними документами згідно з цим законом. З цього випливає невтішний для громадян висновок, що й відповідати на такі звернення державні органи не повинні. Законопроектом передбачено один з можливих шляхів вирішення цієї проблеми — дозволити (зобов'язати державні органи!) розгляд електронних звернень громадян без електронного підпису, у випадках порушення питань не особистого, а загальносуспільного значення. Це стосується випадків, коли особа діє (або вважає, що діє) як громадянин, якому не байдужі суспільні проблеми, тим самим реалізуючи своє конституційне право на участь в управлінні державними справами. Проектом закону пропонувалося внести доповнення до низки законів України: — Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про електронні документи та електронний документообіг» узаконивши електронні звернення громадян до державних органів, та передбачивши можливість їхнього документообігу без використання електронного підпису як обов'язкового реквізиту у випадках, коли звернення не має особистого характеру. В законопроекті визначається порядок розгляду звернень громадян, поданих в електронній формі; Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |